Постанова

від 09.03.2023 по справі 820/3481/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 820/3481/16

адміністративне провадження № К/9901/36442/18 К/9901/36448/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Приватного акціонерного товариства «Південспецбуд» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 та Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 (головуючий суддя Нуруллаєв І.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Приватного акціонерного товариства «Південспецбуд» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Спеціалізоване управління №619» Приватного акціонерного товариства «Південспецбуд» (далі - позивач, Підприємство, ДП «СУ-619» ПрАТ «Південспецбуд»), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000651402 від 15.06.2016 на суму 507451,25 грн, №0000661402 від 15.06.2016 на суму 365365,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу за наслідками проведеної перевірки про порушення вимог Податкового кодексу України, адже господарські операції фактично відбулись та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 позов задоволено повністю.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Оптграндторг», ТОВ «ВКФ Дельта-М», ТОВ «МПК «Фенікс» підтверджується належними і допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують виконання такого роду операцій, а тому збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними рішеннями є безпідставним.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.04.2017 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0000651402 від 15.06.2016 на суму 228810 грн, №0000661402 від 15.06.2016 на суму 164743,20 грн. та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні цих вимог. В решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Апеляційний суд погодився із мотивами суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визначення грошового зобов`язання внаслідок визнання такими, що не відбувались господарських операцій позивача із ТОВ «ВКФ Дельта-М», ТОВ «МПК «Фенікс».

Водночас, досліджуючи господарські операції Підприємства із контрагентом ТОВ «Оптграндторг», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження їх реального виконання з огляду на невідображення в актах здачі-прийняття робіт їх повного змісту та обсягу; укладення з даним контрагентом спірного договору до отримання у замовника згоди на залучення додаткових трудових ресурсів; відсутність доказів допуску працівників цього товариства на територію орендованих приміщень для виконання робіт.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить його скасувати у повному обсязі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги Підприємство посилається на неповне з`ясування обставин справи, що призвело до помилкових висновків та неправильного застосування норм матеріального права.

В свою чергу податковий орган, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Аргументує скаргу тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не дослідили зв`язок понесених витрат платника податків з його господарською діяльністю, не врахували неподання документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей, їх отримання уповноваженим працівником позивача, використання або подальшої реалізації товару.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.

У запереченнях на касаційну скаргу позивача відповідач зазначає, що її зміст не спростовує обставин, встановлених апеляційним судом, а лише дублює попередні доводи Підприємства, які визнані апеляційним судом необґрунтованими.

ДП «СУ-619» ПрАТ «Південспецбуд» правом на подання заперечення/відзиву на касаційну скаргу не скористалось.

У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області провела позапланову документальну невиїзну перевірку ДП «СУ-619» ПрАТ «Південспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин за червень 2015 року з ТОВ «Оптграндторг», за березень 2015 року - з ТОВ «ВКФ Дельта-М», за березень 2015 року - з ТОВ «МПК «Фенікс», за результатами якої склала акт від 02.06.2016 №1996/20-30-14-02/24278272.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення платником податків приписів: пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту на суму 405961,00 грн у березні, червні 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на таку ж суму; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а саме завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 2029805,00 грн. та, як наслідок, занижено суму податку на прибуток на 365365,00 грн у 2015 році.

Зі змісту акта слідує, що відповідач поставив під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Оптграндторг», ТОВ «ВКФ Дельта-М», ТОВ «МПК «Фенікс», посилаючись на отримання податкової інформації, яка свідчить, що ці суб`єкти господарювання не мають необхідних умов для виконання спірних правочинів, натомість їх діяльність спрямована на надання безпідставної податкової вигоди третім особам.

В подальшому податковий орган 15.06.2016 виніс податкові повідомлення-рішення №0000651402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 507451,25 грн, в тому числі основний платіж - 405961,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 101490,25 грн; №0000661402, відповідно до якого донараховано податок на прибуток у розмірі 365365,00 грн, штрафні санкції не застосовувались.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»)

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, за змістом підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Також підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачає, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Оптграндторг» (виконавець) та ДП «СУ-619» ПрАТ «Південспецбуд» (замовник) 02.06.2015 укладено договір №02/06У про надання виробничих послуг (робіт) з виробництва залізобетонних виробів і комплексного обслуговування металоформ.

Згідно із пунктом 2.1 даного договору вартість робіт визначається в об`ємі наданих послуг, на підставі підписаних актів приймання-передачі робіт (надання послуг).

На підтвердження реальності виконання зобов`язань передбачених цим договором позивач до матеріалів справи надав рахунки-фактури №АК-0000073, №АК-0000074, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УСО-0006173, №УСО-0006174, описи наданих послуг, платіжні доручення №969, №958, №954, №953.

Суд першої інстанції, дослідивши вказані первинні документи, визнав їх достатніми для підтвердження реальності виконання договору, укладеного Підприємством з даним контрагентом.

В свою чергу апеляційний суд з таким висновком не погодився, виходячи з наступного.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачу надано послуги з виготовлення ЗБВ виробів та комплексного обслуговування металоформ, проте ці акти не відображають повний зміст та обсяг наданих послуг, а саме кількість виготовлених залізобетонних виробів та металоформ, щодо яких виконані роботи з обслуговування. Описи наданих послуг також не містять: таблиць з фізико-хімічними властивостями бетону; кількість, вартість та найменування матеріалу, за допомогою якого було опрацьовано металоформи залізобетонних виробів; також, позивач не надав проектну документацію, згідно якої проводилося гнуття, різання та зварювання арматури в каркаси, на які є посилання в зазначених описах.

Позивач вказував, що у липні 2015 року виникла необхідність у залученні додаткових трудових ресурсів з огляду на неможливість виконання власними силами договору купівлі-продажу №8 від 01.10.2013, укладеного із замовником - ПрАТ «Тунельбуд». У зв`язку із цим складено відповідний наказ №11 від 01.07.2015 та листом №135 від 01.07.2015 ПрАТ «Тунельбуд» надало згоду на залучення субпідрядника ТОВ «Оптграндторг».

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що договір №02/06У між ТОВ «Оптграндторг» та Підприємством укладено 02.06.2015, тобто до отримання від замовника згоди на залучення даного товариства в якості субпідрядника. Також суд визнав неприйнятним посилання позивача на те, що виготовлення залізобетонних виробів здійснювалось на промисловій базі ПАТ «Харківметробуд», яка розташована за адресою: м. Харків, с. Плиткове, ДСП-2, за допомогою обладнання, що надавалось позивачу в оренду відповідно до договору оренди №4-А від 01.04.2015, адже умови цього договору містять застереження відносно можливості передачі іншим організаціям права на оренду лише за письмового дозволу орендодавця, а також передбачено обов`язок орендодавця забезпечити працівникам орендаря допуск на територію орендованих приміщень. Однак доказів надання орендодавцем дозволу на допуск працівників ТОВ «Оптграндторг» на територію промислової бази не надано.

Встановивши такі обставини, апеляційний суд констатував, що надані Підприємством первинні документи не підтверджують фактичне надання послуг за вказаним вище договором, укладеним з ТОВ «Оптграндторг», а тому підстави для формування податкового кредиту та витрат за спірними господарськими операціями відсутні, що свідчить про законність податкових повідомлень-рішень №0000651402 від 15.06.2016 на загальну суму 228810,00 грн та №0000661402 від 15.06.2016 на суму 164743,20 грн.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, яким надано оцінку здійсненим господарським операціям на підставі комплексного аналізу правовідносин, з урахуванням їх особливостей та характеру виконання. Водночас, суд першої інстанції при вирішенні адміністративного спору залишив поза увагою неузгодженості первинних документів та недостатність поданих доказів для підтвердження виконання умов договору.

Наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують вищезазначених висновків апеляційного суду, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в цій частині не встановлено.

Стосовно відносин Підприємства із контрагентами ТОВ «ВКФ Дельта-М» та ТОВ «МПК «Фенікс» судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між ТОВ «ВКФ Дельта-М» (продавець) та ДП «СУ-619» ПрАТ «Південспецбуд» (покупець) 02.03.2015 укладено договір купівлі-продажу №15 М, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та здійснити оплату матеріалів, з/б виробів, металу (далі -товар). Пунктом 6.5 договору обумовлено, що поставка товару здійснюється автотранспортом продавця.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивач надав видаткову накладну, рахунок-фактуру, платіжні доручення, податкову накладну.

З ТОВ «МПК «Фенікс» (продавець) позивач (покупець) уклав договір купівлі-продажу від 02.03.2015 №16М, предметом якого є поставка автотранспортом продавця товару - матеріалів, з/б виробів, металу.

Даний контрагент виписав податкові, видаткові накладні. Розрахунки проведено у безготівковій формі.

В подальшому товар, придбаний у ТОВ «ВКФ Дельта-М» та ТОВ «МПК «Фенікс», був реалізований позивачем ПрАТ «Тунельбуд» відповідно до договору купівлі - продажу №8 від 01.10.2013 та договору №ДГ-9/15-М від 10.03.2015, що оформлено видатковими накладними.

Проаналізувавши подані документи, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем підтверджено фактичне виконання господарських операцій з ТОВ «ВКФ Дельта-М» та ТОВ «МПК «Фенікс», з огляду на що витрати та податковий кредит сформовані правомірно, а тому податкові повідомлення-рішення №0000651402 від 15.06.2016 на загальну суму 278641, 25 грн та №0000661402 від 15.06.2016 на суму 200621,80 грн підлягають скасуванню.

Верховний Суд вважає передчасним такий висновок, оскільки судами не надано правової оцінки доводам податкового органу про неможливість ТОВ «ВКФ Дельта-М» та ТОВ «МПК «Фенікс» виконати умови зазначених вище договорів з огляду на виявлення обставин, що свідчать про незаконну діяльність цих товариств, а саме: відсутність за місцезнаходженням; недостатність трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; невідповідність номенклатури придбаних товарів тим, які реалізовані позивачу, відсутність транспортних засобів тощо.

Слід звернути увагу на те, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000651402 від 15.06.2016 на суму 279241,25 грн, №0000661402 від 15.06.2016 на суму 200621,80 грн, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень вироку Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 №643/2123/18, яким визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частинами 1, 2 статті 205 Кримінального кодексу України, зокрема, при створенні ТОВ «ВКІ «Дельта-М» та його подальшого використання з метою надання послуг підприємствам-контрагентам з формування незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат шляхом документального оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №619» Приватного акціонерного товариства «Південспецбуд» та Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000651402 від 15.06.2016 на суму 279241,25 грн, №0000661402 від 15.06.2016 на суму 200621,80 грн та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова