Рішення

від 10.03.2023 по справі 583/392/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/392/23

2/583/283/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Соколової Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Марченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в залі суду № 6 справу № 583/392/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод» про визнання протиправним наказу, зобов`язання нарахування та виплати середнього заробітку,

встановив:

02.02.2023 до суду звернулася позивачка з позовом про визнання протиправним наказу № 171 від 19.07.2022 Приватного акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод», зобов`язання нарахування та виплати середнього заробітку, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала в Приватному акціонерному товаристві «Охтирський пивоварний завод» майстром дільниці розливу напоїв. З 17 лютого 2022 року по теперішній час вона проходить військову службу в в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України. Згідно з ст. 119 КЗпП України їй виплачувався середній заробіток за місцем роботи з моменту, коли вона поступила на військову службу і до липня 2022 року. Але з липня 2022 року їй зупинили нарахування та виплату середнього заробітку. Ніяких попереджень про підстави зупинки нарахування та виплати середнього заробітку від відповідача вона не отримувала, що вимусило позивачку 12 листопада 2022 року звернутися до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод» з запитом на інформацію, для з`ясування причини не нарахування та не виплати їй середнього заробітку. На свій запит позивачка отримала від відповідача Приватного акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод» письмову відповідь за вих. № 515/0204 від 21.11.2022, згідно з якою виплата середнього заробітку позивачу була припинена відповідно до наказу відповідача № 171 від 19.07.2022 «Про припинення збереження середнього заробітку працівникам, що проходять військову службу», який був виданий у зв`язку набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яким були внесено зміни до ч.3 ст. 119 Кодексу Законів про працю України. Та отримала копію наказу Приватного акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод» № 171 від 19.07.2022 «Про припинення збереження середнього заробітку працівникам, що проходять військову службу». 09.12.2022 позивачка звернулась до відповідача з заявою з проханням скасувати Наказ № 171 від 19.07.2022 та поновити їй виплати середнього заробітку починаючи з 19.07.2022 року. Але відповіді позивачка на свою заяву так і не отримала. Наказу № 171 від 19.07.2022 позивач вважає протиправними, так як згідно з ним було припинено нарахування та виплату їй середнього заробітку, що суперечить нормам чинного законодавства та Конституції України, в зв`язку з чим звернулася до суду з позовом.

03.02.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

24.02.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.19-22), в якому ПАТ «Охтирський пивоварний завод» просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві зазначено, що ОСОБА_2 була прийнята на посаду машиніста дробильних установок у 2005 році, в 2021 році переведена майстром цеху розливу. 17 лютого 2022 р., до початку введення військового стану в країні, за власним бажанням, позивачка вирішила укласти Контракт на проходження військової служби та була зарахована в списки особового складу частини НОМЕР_1 НГУ на всі види забезпечення, в тому числі з встановленням посадового окладу, відповідних надбавок та виплати допомоги в розмірі 8 прож. мін. До 19.07.2022 р. товариством нараховувалась та виплачувалась позивачці середньомісячна заробітна плата.

18.07.2022 р. було опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352, який чинний з 19.07.2022 р., в законі норму щодо збереження середнього заробітку з ч. 3 ст. 119 КЗпП було виключено. На підставі даної норми закону було видано наказ голови правління товариства № 171 від 19.07.2022 р. про припинення зазначених виплат.

Мінекономіки у листі від 28.07.2022 р. № 2498/4/4.1-3В-22а із посиланням на Закон № 2352 та оновлену редакцію ч. 3 ст. 119 КЗпП зазначає, що Мінекономіки не бачить правових підстав продовжувати зберігати середній заробіток за мобілізованими працівниками. З метою уникнення дискримінаційних підходів стосовно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після набрання чинності Законом роботодавець, має право припинити збереження заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом.

Тому Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах із ПАТ «Охтирський пивоварний завод», де працює на посаді майстра дільниці розливу напоїв.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2023 року за вих. №13, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_1 НГУ з 17.02.2022 року по теперішній час (а.с.3).

Згідно з довідкою про нарахований середній заробіток ОСОБА_1 , за останні два місяці (липень та серпень 2022 року) позивачу виплачувалось 6 521,46 грн. середнього заробітку (а.с.9).

Відповідно до Наказу ПАТ «Охтирського пивоварного заводу» від 19.07.2022 за № 171 «Про припинення збереження середнього заробітку працівникам, що проходять військову службу» було припинено нарахування та виплати середнього заробітку працівникам що проходять військову службу, а саме позивачу ОСОБА_1 , майстру цеху розливу, було припинено нарахування та виплати середнього заробітку з 19.07.2022 р. у зв`язку із змінами, внесеними до ч.3 ст. 119 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352 -ІХ (а.с.8).

Відповідно до ЗУ «Про внесення змінн до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 року, - до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада» (далі Закон № 2352-ІХ).

Підставою для внесення вищевказаних законодавчих змін стала та обставина, що мобілізованим працівникам було забезпечено державою виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, держава взяла на себе обов`язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, що перебувають на військовій службі за контрактом) та при цьому з 19.07.2022 року зняла цей обов`язок з роботодавців.

У зв`язку з набранням 19.07.2022 року чинності зазначеного Закону № 2352-ІХ та, відповідно, змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, відповідачем 19.07.2022 року було видано спірний наказ.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України щодо застосування положень Закону № 2352, викладених в листі № 4711-06/52362-09 від 26.07.2022 року, з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом, збереження роботодавцем заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом, слід припинити. Разом з тим, відповідно до статті 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Оскільки Закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом № 2352-ІХ.

Суд, з урахуванням наведеного, вважає обгрунтованою ту обставину, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352 не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а тому з дня набрання чинності вказаного Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом № 2352 на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Натомість позивач, посилаючись на незворотність дії закону в часі, помилково стверджує, що положення нового законодавчого акту не повинно поширюватися на трудові відносини, які виникли з відповідачем до набранням ним чинності.

Стосовно тверджень дії в часі норми права про незастосування ч. 3 ст. 119 КЗпП України до трудових відносин, які виникли до внесення змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, тобто до 19.07.2022 року, то Закон № 2352-ІХ не містить вимог, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу вже після набрання чинності таких змін. Норма ч. 3 ст. 119 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ поширюється і на ті правовідносини, які виникли після набуття нею чинності, і на ті, що виникли до набрання чинності цією нормою.

Крім того, відповідно до абз.4 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 28 січня 2016 року №955-VIII зі змінами від 12 липня 2019 року№ 5-р(I)/2019, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України, новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Отже, відповідно до змін, внесених до ч. 3 ст. 119 КЗпП України на підставі Закону № 2352-ІХ, з 19.07.2022 року відповідач має обов`язок зберігати за позивачем його робоче місце, проте обов`язок щодо збереження та виплати середньої заробітної плати відсутній.

Відповідно до зазначеного, відповідачем застосовано зміни, внесені до ст. 119 КЗпП України, відповідно до норм ст. 58 Конституції України та згідно ч. 3 ст. 5 ЦК України, а саме: з дня, коли Закон № 2352 набрав чинності з 19.07.2022 року, і тільки до тих прав і обов`язків, які стосуються нарахування і виплати середньої заробітної плати, тобто до тих, які виникли після набрання законом чинності.

Виходячи з зазначеного, норма ч. 3 ст. 119 КЗпП України у частині збереження середнього заробітку втратила чинність, відтак відповідачем не порушено норми ст. 58 Конституції України та положення Цивільного кодексу України щодо незворотності дії закону в часі, тому нарахування та виплати середнього заробітку з 19.072022 року відповідачем припинено правомірно у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, а позовні вимоги позивача є необгрунтованими.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки позивача ОСОБА_1 при зверненні до суду з даними позовом звільнено від сплати судового збору, а у задоволенні її позовних вимог відмовлено, то витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

Ухвалив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод» про визнання протиправним наказу, зобов`язання нарахування та виплати середнього заробітку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Охтирський пивоварний завод», Україна, Сумська область, м. Охтирка, вул. Батюка, 23, ЄДРПОУ 00383053.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Наталія СОКОЛОВА