Постанова

від 28.02.2023 по справі 451/1724/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 451/1724/21 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.

Провадження № 22-ц/811/2388/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Колич Х.Б.

за участю: представника Територіального центру соціального обслуговування Фостяка А.Я., Романець Г.О. та її представника Богоноса І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

22.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, уточненим в процесі розгляду справи, до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради №110-ОС 8 від 31.08.2021 про звільнення з посади соціального робітника м. Радехова Територіального центру Радехівської міської ради;

- поновити ОСОБА_1 за основним місцем роботи на посаді соціального працівника відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради;

- стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 до дня винесення судового рішення у справі.

В позовній заяві зазначала, що вона 08.09.2003 була прийнята на посаду соціального працівника с. Криве Радехівського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян. 26.06.2006 переведена соціальним працівником м. Радехів. 21.12.2006 переведена соціальним робітником м. Радехів. 4.06.2010 Радехівський територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян перейменовано на Радехівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). 04.11.2010 звільнена та 27.03.2011 прийнята повторно на роботу у Радехівський територіальний центр тимчасово соціальним працівником м. Радехів. 01.01.2021 у зв`язку із реорганізацією установи, переведена соціальним робітником відділення соціальної допомоги вдома в територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради (терцентр Радехівської міської ради). 01.09.2021 звільнена з роботи, у зв`язку із скороченням штату відповідно до п.1. ч.1. ст.40 КЗпП України, наказ від 31.08.2021 №110-ОС 8, а також наказом від 31.08.2021 №38-ОД позивач звільнена із займаної по сумісництву з посади прибиральника службових приміщень.

Звільнення вважає незаконним, оскільки в сім`ї позивача немає інших працівників з самостійним заробітком. Крім того, позивач 10.10.1966 року народження, тобто на момент звільнення була передпенсійного віку. Відповідно ч.ч.2, 10, ст.42 КЗпП позивач мала переважне право на залишення на роботі. Проте на роботі залишили працівників, котрі не мали переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Крім цього позивачу не запропоновано рівнозначної роботи.

На підставі наведеного просила задовольнити позов.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 07.09.2022 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради №110-ОС 8 від 31.08.2021 «Про звільнення з основного місця роботи ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 за основним місцем роботи на посаді соціального працівника відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради з 01.09.2021.

Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 до дня поновлення на роботі у розмірі 86 166 грн 54 коп., за винятком 9 896 грн 10 коп., виплачених у вересні 2021 року (з урахуванням всіх обов`язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати).

Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради в користь держави 992 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що подання заяви про уточнення позовних вимог 06.09.2022 позивачкою (майже через рік після подання позову), у якій позивачка фактично змінює предмет позову є очевидним пропуском процесуальних строків. Суд першої інстанції безпідставно прийняв дану заяву, що є грубим порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що здійснити порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників при скорочення чисельності та штату є обов`язком роботодавця, при цьому критерії такого аналізу вправі встановлювати роботодавець самостійно із врахуванням специфіки та особливостей виконуваної роботи. Таким чином відповідач був наділений правом робити порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради. Щодо займаної посади прибиральника ОСОБА_1 (за сумісництвом) на засіданні профспілкового комітету було встановлено, що ОСОБА_1 виконує обов`язки прибиральника службових приміщень в свій основний робочий час як соціальний робітник, та не дотримується графіку щоденного прибирання, проведеним хронометражем фактичних затрат часу на прибирання з`ясовано, що він значно занижений та не відповідає даним в табелі обліку її робочого часу. Сам по собі факт займання посади прибиральника за сумісництвом позивачкою не свідчить про вищу кваліфікацію та продуктивність праці ОСОБА_1 . При цьому зроблений роботодавцем порівняльний аналіз в подальшому був предметом розгляду на засіданні профспілкового комітету, що підтверджується матеріалами справи. З вищевикладеного вбачається, що відповідачем дотримано норми ст. 42 та 43 КЗпІІ України.

Вказує на те, що у своєму рішенні суд вважає, що роботодавцем порушена ст.42 КЗпП України, адже відповідачем не в повному обсязі було взято до уваги переважне право позивача на залишенні на роботі. При цьому суд не вказує яке саме переважне право відповідачем не взято до уваги. Це свідчить, про те, що суд першої інстанції здійснив формальний розгляд справи, не дослідивши повно та всебічно усіх обставин справи.

Щодо висновку суду першої інстанції в частині не пропонування вакантних посад позивачки, зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що на момент попередження про наступне вивільнення 01.07.2021 і до моменту звільнення у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради були відсутні вакантні посади, які могла б зайняти позивачка відповідно до своєї кваліфікації, професії та досвіду.

На підставі вищевикладеного та наявними у матеріалах справи доказами стверджує, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 діяв правомірно у відповідності до норм чинного трудового законодавства. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Територіального центру соціального обслуговування Фостяк А.Я. підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що наказом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради № 53 - ОС від 01.07.2021 «Про попередження щодо можливого звільнення», відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, на підставі листа Радехівської міської ради № 1062 від 29.06.2021, зважаючи на суттєве зменшення чисельності обслуговуваних осіб, яким надаватиметься соціальна послуга догляду вдома, згідно з рішенням Комісії з питань соціального захисту населення Радехівської міської ради, з метою раціонального та ефективного використання бюджетних коштів та виробничою необхідністю, соціальних робітників відділення соціальної допомоги вдома територіального центру попереджено про можливе їх вивільнення з 01.09.2021.

Згідно із Списком, який є додатком до наказу № 53 - ОС від 01.07.2021, всього було попереджено 33 соціальних робітники, в тому числі і ОСОБА_1 , що підтверджується її власноручним підписом (а.с.15,16 т.1).

Відповідно до наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради № 110 ОС 8 від 31.08.2021 ОСОБА_1 01.09.2021 звільнена з посади соціального робітника м.Радехова Територіального центру Радехівської міської ради за основним місцем роботи, згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, на підставі Розпорядження міської ради № 419 від 31.08.2021 та виробничою необхідністю (а.с.17 т.1).

Згідно наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради № 38 ОД від 31.08.2021 ОСОБА_1 01.09.2021 звільнена з посади прибиральника службових приміщень Територіального центру Радехівської міської ради за сумісництвом згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників, на підставі Розпорядження міської ради № 419 від 31.08.2021 та виробничою необхідністю (а.с.18 т.1).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частин другої, третьої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з правовими висновками, висловленими Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини др угої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-3048цс15).

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Радехівської міської ради № 419 від 31.08.2021 внесено зміни до штатного розпису Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради, зокрема з 02.09.2021 виведено з штатного розпису 15 штатних посад соціальних робітників (а.с. 47,48 т.1), тобто нові посади у штатний розпис не вводились, а навпаки лише скорочувалися існуючі посади.

Встановлено, що з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору з ОСОБА_1 були відстуні вакатні посади з відповідною професією чи спеціальністю, які б могли бути запропоновані позивачу при врученні їй попередження про звільнення.

Висновки суду про те, що 02.09.2021 ОСОБА_3 була переведена на роботу соціальним робітником відділення соціальної допомоги вдома за строковим договором, що свідчить про наявність вакантної посади, не заслуговують на увагу, оскільки переведення працівника ОСОБА_3 з безстрокового трудового договору на строковий відбулося за її заявою в межах займаної нею посади.

Зазначене свідчить, що відповідач не допустив порушення статті 49-2 КЗпП України під час звільнення позивачки з роботи.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин другої та третьої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Тобто частина друга та третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватися в разі вирішення питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. І лише, якщо кваліфікації та продуктивність праці працівників є рівноцінними, то перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Для такої перевірки повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20), від 12.05.2021 у справі № 561/1030/19 (провадження № 61-8403св20), від 26.01.2022 у справі № 671/875/20 (провадження № 61-2163св21).

У постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 333/4222/19 (провадження № 61-2971св21) зазначено, що «за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення дій роботодавця».

Окремо ВерховнийСуд зазначає,що стажроботи сампо собіне єдостатньою ознакоюпереважного правапрацівника назалишення нароботі (постановавід 14.08.2019у справі№644/2415/16-ц , провадження № 61-31914св18).

При цьому,слід зазначити,що судне наділенийправами тане володієдостатньою інформацієюдля визначенняпродуктивності працібудь-якогопрацівника,оскільки цеє прерогативоюроботодавця,який володієдостатньою інформацієюпро результативністьпраці,що характеризуєефективність їївитрат увиробництві тасфері послуг.Визначення працівниківз більшвисокою кваліфікацієюі продуктивністюпраці єкомпетенцією роботодавця(подібний висновоквикладений упостанові ВерховногоСуду від25.01.2023у справі№ 454/2124/18,провадження № 61-6736св22).

З матеріалів справи вбачається, що питання переважного права на залишення на роботі та аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників, в тому числі і позивачки ОСОБА_1 , було предметом розгляду на засіданні профспілкового комітету працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради.

Зокрема, з витягу з протоколу № 4 засідання профспілкового комітету працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради від 31.08.2021 вбачається, що на засіданні було визначено основні критерії, на підставі яких робити порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради, та вирішено, надати переважне право на залишенні на роботі перш за все працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а саме без порушень в трудовій та виконавській дисципліні, відповідальних до виконання своїх функціональних обов`язків, та тих, які не мають дисциплінарних стягнень.

Вбачається, що комітет було проінформовано про освітній рівень соціального робітника ОСОБА_1 , яка закінчила Горохівський радгосп-технікум за спеціальністю бухгалтер та отримала в 2008 році свідоцтво Золочівського професійного ліцею про присвоєння робітничої кваліфікації соціальний робітник, заочно отримавши післядипломну освіту, а також, що з 2008 року жодного підвищення кваліфікації чи навчання без відриву від роботи вона не отримувала.

Також проінформованопро те,що зважаючина суттєвінедоліки вроботі,недотримання графіківвідвідування своїхпідопічних,заниження обсягівнадання неюсоціальних послуг,зловживання довіроюпідопічних тавідсутність інформуванняпро вибуттяз облікунепрацездатних громадян,соціальний робітник ОСОБА_1 мала неодноразовізауваження вроботі таотримала зарезультатами проведеноїперевірки доганувід 18.08.2021. Окрім цього мали місце усні звернення та письмові заяви підопічних ОСОБА_1 щодо неналежного виконання нею своїх функціональних обов`язків. Враховуючи специфіку роботи з вразливою категорією населення, основними вимогами в спілкуванні з підопічними, які ставляться перед соціальними робітниками, мають бути приязні взаємовідносини та поступливий характер, чого не можна сказати про ОСОБА_1 . Важливим фактором, який визначатиме подальшу зайнятість соціальних робітників є кількість підопічних, що залишаються в них на обслуговуванні. Так, зокрема після проведеного аналізу в соціального робітника ОСОБА_1 на обліку залишається найменша кількість - двоє непрацездатних осіб.

Враховуючи низьку продуктивність праці та кваліфікацію ОСОБА_1 в сукупності, зважаючи на найменшу кількість підопічних, що залишилися в неї на обслуговуванні, профспілковим комітетом працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за основним місцем роботи соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради на підставі п. 1ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Також встановлено, що на засіданні профспілкового комітету розглядалося питання та була врахована кваліфікація та продуктивність праці працівника ОСОБА_3 .

Зокрема, встановлено, що перед працевлаштуванням на роботу в Радехівський районний територіальний центр (соціального обслуговування) надання соціальних послуг, ОСОБА_3 пройшла навчання стажування за професією соціальний робітник та навчальною програмою «організація та контроль за наданням соціальних послуг окремим категоріям населення» відповідно до Договору з Радехівською РФ ЛОЦЗ № 1362/17 від 05.07.2019. Кількість звернень від підопічних, в тому числі і письмових, з подяками за сумлінну працю ОСОБА_3 стали підставою для нагородження її подякою та почесною грамотою, незважаючи на незначний трудовий стаж. ОСОБА_3 проявляла громадську активність в суспільному житті колективу, співпрацюючи з благодійними організаціями та приватними підприємцями по залученню позабюджетних надходжень установи. Враховуючи високу продуктивність праці та набутий кваліфікаційний рівень ОСОБА_3 в сукупності, зважаючи на те, що після ряду перевірок кількість підопічних, що залишилися в неї на обслуговуванні, є найбільшою і становить 4 особи, з який всі без винятку наполягають саме на її подальшому супроводі, профспілковим комітетом працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради погоджено кандидатуру ОСОБА_3 як таку, що має переважне право на залишення на роботі.

Враховуючи наведене, висновки районного суду про те, що кваліфікація та продуктивність праці ОСОБА_1 не розглядалася і не була взята до уваги профспілковим комітетом, ні на самому засіданні, ні в порівняльному аспекті з ОСОБА_3 , спростовуються матеріалами справи.

Установивши, що відповідач здійснив порівняння кваліфікації і продуктивності праці за критеріями, визначеними ним як роботодавцем, колегія суддів вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела, що вона має переважне право на залишення на роботі.

З огляду на це, безпідставними є висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем положень статті 42 КЗпП України.

Отже, належним чином встановивши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що звільнення позивачки ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено законно, відтак відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати та постановити нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради задовольнити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2022 року скасувати, ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Радехівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 10.03.2023

Головуючий

Судді