Рішення

від 01.03.2023 по справі 127/15718/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/15718/22

Провадження № 2/127/1995/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Петуховій Н.А.,

за участю: представника позивача адвоката Лещенко С.В.,

представника відповідача Виконавчого комітету Вінницької міської ради Олексюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599» до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, про скасування арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Вінницьке обласне підприємство Автобусних станцій 10599» звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_1 про скасування арешту з нерухомого майна, мотивуючи позов тим, що ПрАТ «ВОПАС 10599» є власником нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 294,7 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . 18.06.2012 за №27347975 державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради було зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, яке належить позивачеві. При цьому, підставою для обтяження слугувала ухвала №2-2061/2012 від 11.06.2012, видана Деснянським районним судом м. Києва. Водночас, у графі «відомості про суб`єктів обтяження» Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, вказано, що особа, майно якої обтяжується є ОСОБА_1 . З метою з`ясування обставин щодо винесення ухвали Деснянським районним судом м. Києва та її подальшого виконання державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради, представник позивача адвокат Люлик Р. І. подав до Деснянського районного судом м. Києва заяву про видачу копії ухвали від 11.06.2012. Листом Деснянського районного суду м. Києва від 06.07.2022 надано відповідь, згідно з якої підстави для видачі копій судових рішень відсутні. На момент подання даної заяви у автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація про наявність відкритого виконавчого провадження стосовно ПрАТ «ВОПАС 10599». Аналогічно і відсутня інформація у реєстрі боржників стосовно позивача. Таким чином, за відсутності відкритого виконавчого провадження стосовно позивача, вважають, що в даному випадку, обмеження позивача у вільному володінні майном є порушенням їх права на власність, а тому є всі підстави для задоволення даної заяви. З огляду на викладене позивач просить скасувати арешт з нерухомого майна, а саме з нежитлової будівлі літ. «А», австостанція загальною площею 294,7 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2012 р. б/н.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2022 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

14.09.2022 виконавчий комітет ВМР надав суду відзив на позовну заяву (вх. №57636), згідно якого позовні вимоги не визнає, просив відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідачами в даній справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби. Арешт на майно позивача було накладено державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2012 по справі №2- 2061/2012. А тому, вважає, що виконавчий комітет Вінницької міської ради є неналежним відповідачем у даній справі.

09.01.2023 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Лещенко С.В., яка діє на підставі ордера серія АВ №1054738 від 30.11.2022, позовні вимоги підтримала, за обставин викладених в позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача виконавчого комітету ВМР Олексюк Т.С., яка діє на підставі довіреності №8 від 05.01.2023, позовні вимоги не визнала, з підстав вказаних у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, про місце, день та час розгляду справи повідомлялась у порядку, визначеному чинним законодавством.

Представник третьої особи Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з`явився, надав суду 27.10.2022 клопотання (вх. №68946) згідно якого просив розгляд справи провести у його відсутність (а.с. 70).

Представник третьої особи Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, натомість 19.09.2022 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (вх. №58704) (а.с. 52).

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення Відкрите акціонерне товариство «Вінницьке обласне підприємство Автобусних станцій 10599» є власником павільйону АС0-3 літери «А» загальною площею 294,7 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна» №1386 від 21.06.2018 вирішено присвоїти адресу нежитловій будівлі літ. «А» загальною площею 294,7 кв.м. з існуючим номером АДРЕСА_1 ПрАТ «ВОПАС 10599», розташованому на земельній ділянці площею 0,6152 га кадастровий №0510100000:01:060:0012 АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №133251898 від 04.08.2018, 18.06.2012 за №27347975 державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна. Опис предмета обтяження: АТС-2, ЕАТС «Квант» монтована ємність АТС 1400 номерів. Обтяжувач: Деснянський районний суд м. Києва, підстава виникнення обтяження: ухвала, серія та номер 2-2061/2012, виданий 11.06.2012, видавник: Деснянський районний суд м. Києва. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2012 накладено арешт на майно, набуте ОСОБА_1 , згідно договору про задоволення вимоги, укладеного 11.12.2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ НВФ «ЕЛЕКОМС», що знаходиться в м. Вінниці, а також шляхом заборони відчужувати, здавати в оренду (найм), заставляти, демонтувати, відключати, пошкоджувати майно та вчиняти будь-які інші дії стосовно майна, набутого ОСОБА_1 , згідно договору про задоволення вимоги, укладеного 11.12.2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ НВФ «ЕЛЕКОМС», що находиться в м. Вінниці, зокрема: змонтовані ємності магістральних та розподільчих мереж АТС-2 вул. Ватутіна, 18 (Тяжилів) м. Вінниця ЕАТС «Квант» монтована ємність АТС 1400 номерів (а.с. 97-98).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.08.2012 ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2012 залишено без змін (а.с. 99-100).

Рішенням Деснянськогорайонного судум.Києва від05.06.2013в задоволенніпозову Закритого акціонерноготовариства Науково-виробничафірма "ЕЛЕКОМС"до ОСОБА_1 про визнаннянедійсним договорупозики тадоговору прозадоволення вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2012 року, а саме скасовано арешт на майно, набуте ОСОБА_1 , згідно договору про задоволення вимоги, укладеного 11.12.2009 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Науково-виробнича фірма "ЕЛЕКОМС", що знаходиться в м. Вінниці, а також шляхом заборони відчужувати, здавати в оренду (найм), заставляти, демонтувати, відключати, пошкоджувати майно та вчиняти будь-які інші дії стосовно майна, набутого ОСОБА_1 , згідно договору про задоволення вимоги, укладеного 11.12.2009 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Науково-виробнича фірма "ЕЛЕКОМС", що знаходиться в м. Вінниці, зокрема: змонтовані ємності магістральних та розподільчих мереж: АТС-2 вул. Ватутіна, 18 (Тяжилів) м. Вінниця ЕАТС "Квант" монтована ємність АТС 1400 номерів та інше майно. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14.12.2015 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.06.2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.07.2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.06.2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14.12.2015 року залишено без змін (а.с. 101-104).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №316870763 від 06.12.2022, власником 17/20 часток нежитлових будівель складаються з павільйону АС-3 літ. «А» загальною площею 294,7 кв.м по АДРЕСА_1 є ПАТ «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599». 18.06.2012 за №27347975 державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна. Опис предмета обтяження: АТС-2, ЕАТС «Квант» монтована ємність АТС 1400 номерів. Підстава для державної реєстрації: ухвала, серія та номер 2-2061/2012, виданий 11.06.2012, видавник: Деснянський районний суд м. Києва. Відомості про суб`єктів обтяження: ОСОБА_1 (а.с. 118-119).

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав у пунктах 1 та 2 постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 роз`яснив судам, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

З наведених норм законодавства слідує, що власник майна, який вважає, що обмежується його право власності, зокрема і в частині розпорядження таким майном, в разі неможливості захистити свої права в позасудовому порядку, може вимагати усунення наявних перешкод у здійсненні свого права користування та розпорядження майном, зокрема шляхом скасування арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №626цс13 від 15.05.2013, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого Королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно положень ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №611980св21), від 22.12.2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №6118160св19).

В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Отже, права ПАТ «ВОПАС 10599», порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом скасування арешту з нерухомого майна.

Суд зазначає, що будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Загальний стандарт «справедливого балансу» - це стандарт захисту від втручання в право власності в рамках ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачений в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції». Втручання в право власності повинно бути визначене в чітко встановленому правовому джерелі в внутрішньодержавній правовій системі. В прецедентному праві Європейського Суду оцінюються всі випадки втручання в право власності під єдиним принципом справедливого балансу.

Втручання повинно відповідати вимогам законності. Вимоги законності виходять з принципу «верховенства права» - одного із основоположних принципів демократичного суспільства, який міститься у всіх статтях Конвенції.

В обох контекстах слід приймати до уваги досягнення справедливого балансу між конкуруючими інтересами.

Недотримання принципу пропорційності (співмірності) буде порушенням ст. 1 Першого Протоколу щодо права особи на мирне володіння своїм майном.

У даному випадку вимоги «справедливого балансу» щодо втручання в право власності позивача не дотримані, адже він позбавлений можливості у визначений законом спосіб користуватися своїм майном.

Суд зазначає, що утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

За таких обставин, наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту з нерухомого майна, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому слід зазначити, що такі вимоги підлягають задоволенню саме щодо відповідача ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні у межах якого накладено арешт на майно та відповідно є належним відповідачем по справі.

Водночас ПАТ «ВОПАС 10599» вказав відповідачем Виконавчий комітет Вінницької міської ради, який не являється ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Разом з тим, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2015 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами в справі даної категорії є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, суд приходить до висновку, що виконавчий комітет Вінницької міської ради є неналежним відповідачем у справі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже позовні вимоги до Виконавчого комітету Вінницької міської ради як неналежного відповідача задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, представник позивача ПАТ «ВОПАС 10599» просила залишити судові витрати за ним.

Керуючись ст.ст. 16, 316, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати арешт з нерухомого майна, а саме з нежитлової будівлі літ. «А», автостанція, загальною площею 294,7 кв. м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2012 б/н.

У частині вимог до Виконавчого комітету Вінницької міської ради - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599», код ЄДРПОУ 03115815, місцезнаходження: вул. Київська, буд. 8, м. Вінниця, Вінницька область;

відповідач:Виконавчий комітетВінницької міськоїради, код ЄДРПОУ 03084813, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці ЦентральноЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 34983238, місцезнаходження: вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, Вінницька область;

третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область.

Повний текст рішення суду складено 13 березня 2023 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна