Рішення

від 28.02.2023 по справі 904/3227/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3227/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Попової Я.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ковальова В.В. - самопредставництво

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочпродторг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський", с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення 435 087,78 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Овочпродторг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" заборгованості в сумі 435087,78 грн, з яких: 216627,78 грн - основний борг, 112606,93 грн пеня, 88671,54 грн інфляційні втрати, 17181,53 грн 3% річних (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 24.10.2022, 15.11.2022) (а.с. 1 6, 105, 149-150 том 1).

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 2018-02 від 04.04.2018 щодо повної та своєчасної оплати поставленого йому в межах специфікації до договору товару за видатковими накладними № 144 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн та № 146 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн (далі - спірні видаткові накладні).

08.11.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" до суду надійшли: клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані тим, що товар йому не був поставлений, а подані позивачем видаткові накладні є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "отримав" відсутній підпис уповноваженої особи відповідача, внаслідок чого суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, якій передавався зазначений у накладних товар.

Також відповідач зазначає, що позивачем не долучені до матеріалів справи довіреності на підписання видаткових накладних уповноваженими особами відповідача; відсутні й передбачені пунктом 3.5 договору зразки повідомлення та заявки щодо товару.

На думку відповідача долучена позивачем до матеріалів справи специфікація (Додаток № 10 до договору № 2018-02 від 04.04.2018) є такою, що не відповідає дійсності з огляду на відсутність у ній підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський".

За вказаних обставин відповідач доходить висновку, що факт поставки позивачем товару не підтверджений належними та допустимими доказами.

У відповіді на відзив, поданій до суду 15.11.2022, позивач вважає викладені у відзиві доводи безпідставними, оскільки поставлений за спірними видатковими накладними товар оплачувався відповідачем за виставленим позивачем рахунком № 145 від 16.07.2020, а дійсність специфікації та спірних видаткових накладних обґрунтовує, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах Касаційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 та від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Щодо обставин поставки й отримання товару за спірними видатковими накладними сторони подали письмові пояснення: позивач 12.01.2023 та 31.01.2023, відповідач - 27.01.2023.

Позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що підписана ним специфікація (Додаток № 10) до договору з печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочпродторг" неодноразово в двох примірниках направлялася відповідачу для підписання звичайним поштовим відправленням, але відповідач належний позивачу примірник жодного разу не повернув, що унеможливлює надання позивачем оригіналу цієї специфікації суду для огляду. Для продовження співпраці та постачання товару за договором між сторонами досягнуто усної домовленості, що підписання вказаного документа буде здійснено шляхом підписання, сканування та обміну електронною поштою.

Позивач зауважив на тому, що ціна за поставлений товар зазначена у видаткових накладних № 144 від 16.07.2020 та № 146 від 20.07.2020. На вказаних видаткових накладних наявні підпис та печатка особи відповідача, яка прийняла товар, а посилання відповідача на неможливість ідентифікувати особу, яка підписала видаткові накладні, зводяться фактично до ухилення ним від виконання своїх зобов`язань. За твердженням позивача, часткове погашення боргу за договором поставки свідчить про факт визнання відповідачем заборгованості.

Стосовно довіреності на отримання відповідачем товару, позивач пояснив, що вказаної довіреності відповідач позивачу не надав, оскільки сторони погодили, що підтвердженням отримання товару будуть підписані з проставленням печатки видаткові накладні.

Рахунки на оплату № 145 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн та № 147 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн направлялися відповідачу засобами електронного зв`язку (електронною поштою), а оригінали залишилися у позивача.

Відповідач у письмових поясненнях, посилаючись на пункт 3.5 договору № 2018-02, наголосив на тому, що єдиним документом, який міг би підтвердити особу та повноваження підписанта на долучених до матеріалів справи видаткових накладних, є довіреність.

Також відповідач зазначив, що спірні видаткові накладні ним не підписувались, а проставлена на них печатка, не є печаткою товариства. Підписання специфікацій та інших додатків до договору шляхом обміну сканкопіями електронною поштою умовами договору не передбачено.

За твердженням відповідача специфікація (Додаток № 10) не була підписана сторонами договору, оскільки: підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" в ній явно відрізняється від підпису останнього у долученій до матеріалів справи додатковій угоді № 1 від 27.12.2019; сума специфікації (4171500,00 грн) для підписання її директором вимагає погодження загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський"; сторонами у письмовому вигляді не було погоджено порядок розрахунків та інші умови поставки.

Ухвалою суду від 13.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 10.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.12.2022 з викликом учасників справи; позивачу запропоновано подати до суду оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні).

Ухвалою суду від 01.12.2022 розгляд справи по суті відкладено на 15.12.2022; позивачу запропоновано не пізніше ніж за три дні до судового засідання подати до суду оригінали договору та специфікації, видаткових накладних, доданих до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні); сторонам роз`яснено про необхідність повідомляти суд про причини можливої неявки представників у судові засідання.

12.12.2022 позивач подав заяву про долучення до справи на вимогу суду оригіналів документів, а саме: договору поставки № 2018-02 від 04.04.2018; додаткової угоди № 1 від 27.12.2019 та специфікації до цього договору; видаткових накладних № 144 від 16.07.2022, №146 від 20.07.2022.

Ухвалою суду від 15.12.2022 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.01.2023; задоволено клопотання представника відповідача про витребування від позивача оригіналу специфікації від 01.07.2020 до договору № 2018-02 від 04.04.2018 (Додаток № 10), копія якого долучена до позову; зобов`язано позивача не пізніше ніж за три дні до засідання суду надати для огляду оригінал витребуваного документа.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2023 підготовче засідання відкладено на 31.01.2023 із проведенням його за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявила про свою незгоду з обставинами, зазначеними позивачем у його поясненні від 31.01.2023 й про свій намір подати заперечення.

Ухвалою суду від 31.01.2023 продовжено підготовче провадження у справі до 15.03.2023 включно та відкладено підготовче засідання на 14.02.2023.

Ухвалою суду від 14.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2023; явка представників сторін обов`язковою не визнавалася.

24.02.2023 від представника позивача адвоката Токовенка О.В. до суду надійшло клопотання про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 27.02.2023 у задоволенні клопотання відмовлено у зв`язку з відсутністю у суду технічної можливості.

У судове засідання 28.02.2023 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин суд розглядає справу за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення по суті спору.

За наслідком судового засідання 28.02.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овочпродторг" (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2018-02 від 04.04.2018 (далі договір) (а.с. 81 - 87, 186 192 том 1).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця гофрокартонну продукцію, іменовану надалі "товар", а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах цього договору.

Найменування, кількість і асортимент товару, що поставляється, вказуються в Додатках (специфікаціях) до цього договору, що є невід`ємною його частиною або у заявках покупця (пункт 1.2 договору).

Загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товарів, поставлених згідно з цим договором за весь строк його дії станом на останній день терміну дії договору (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору товар поставляється на умовах цього договору й Додатків (специфікацій) до договору.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі товару. Передачею товару вважається: передача товару покупцеві, якщо постачальник зобов`язаний доставити товар; передача товару в розпорядження покупця на складі постачальника; передача товару перевізникові, призначеному покупцем. З моменту передачі товару до покупця переходить право власності на товар і ризик випадкової загибелі або раптового пошкодження товару.

Якщо поставки товару за цим договором носять системний характер і здійснюються централізовано-кільцевими перевезеннями за погодженими на певний період параметрами, товар може бути поставлений покупцеві за довіреністю (ф. № М-2), термін дії якої один місяць або без доручення. Але в останньому випадку покупець зобов`язаний повідомити постачальника про зразок печатки (штампа), якою матеріально відповідальна особа, що приймає товар, засвідчує свій підпис про одержання товару на товарно-супровідних документах. Зразок повідомлення наведений у Доповненні до цього договору. У випадку неможливості одержання товару безпосередньо представником покупця, зазначеним у дорученні, останній разом із заявкою й дорученням надає лист-доручення, підписаний директором і головним бухгалтером покупця й завірений печаткою покупця із вказівкою П.І.Б. особи, що одержує товар, його паспортних даних або даних іншого документа, що засвідчує зазначену особу, номер транспортного засобу, кількість отриманого товару (пункт 3.5 договору).

За умовами пункту 4.1 договору ціна товару, що поставляється, і порядок розрахунків за товар, що поставляється, вказуються в Додатках (специфікаціях) до цього договору. Зміна ціни товару або порядку розрахунків між сторонами оформляється додатковими угодами до Додатку (специфікації) або шляхом підписання нового Додатку (специфікації).

Зобов`язання покупця з оплати поставленого товару вважається виконаним у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У платіжному дорученні покупець указує дату, номер цього договору, найменування оплачуваного товару, номер і дату рахунку (пункт 4.3 договору).

У пункті 5.2 договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Дана умова застосовується при оплаті товару після його поставки.

Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором (пункт 5.5 договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2019) цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін з обов`язковим скріпленням печатками і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Факсові копії договору й Додатків до нього мають для сторін юридичну силу до моменту обміну оригіналами. Сторона зобов`язується направити іншій стороні оригінал документа відразу після його підписання (пункт 10.11 договору).

У специфікації від 01.07.2020 до договору (Додаток № 10) сторонами погоджено поставку товару: лоток під овочі в кількості 450000 шт за ціною 9,27 грн з ПДВ на суму 4171500,00 грн (а.с.89 том 1).

Згідно зі специфікацією від 01.07.2020 (Додаток № 10) умови оплати товару протягом 30 календарних днів від дати відвантаження товару на склад покупця; спосіб транспортування: автотранспортом продавця на склад покупця за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Теплична, 1.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (лоток під овочі) в кількості 36120 шт (17920+18200 = 36120) на загальну суму 297050,88 грн, про що свідчать видаткові накладні № 144 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн та № 146 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн (далі спірні видаткові накладні), копії та оригінали яких містяться в матеріалах справи (а.с.90-91, 195-196 том 1).

Спірні видаткові накладні містять підписи представників господарських операцій з поставки товару та відбитки печаток сторін.

На оплату товару позивачем були виставлені рахунки № 145 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн та № 147 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн (а.с. 229 т. 1).

У рахунок оплати товару за видатковою накладною № 144 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн (рахунок № 145 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн) відповідач сплатив 80423,10 грн, у тому числі:

09.09.2021 20000,00 грн;

09.12.2021 30000,00 грн;

04.10.2022 30000,00 грн;

31.10.2022 423,10 грн, що підтверджується карткою позивача по рахунку 361 за липень 2020 - вересень 2022, випискою по банківському рахунку ТОВ "Овочпродторг" в АТ "Укрексімбанк" за 04.10.2022, платіжним дорученням № 341155 від 31.10.2022 (а.с. 93 95, 106, 151 том 1).

За видатковою накладною № 146 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн (рахунок № 147 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн) оплата товару відповідачем не здійснювалась.

З урахуванням часткової оплати залишок не сплачених відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем у межах договору товар становить 216627,78 грн (297050,88 80423,10 = 216627,78), що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою позивачем товару за договором поставки № 2018-02 від 04.04.2018 та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо його оплати.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання з поставки товару за договором, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з оплати цього товару.

З огляду на умови специфікації від 01.07.2020 (Додаток № 10) до договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків відповідач повинен був оплатити вартість товару, поставленого йому за видатковою накладною №144 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн, не пізніше 17.08.2020, за видатковою накладною № 146 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн не пізніше 19.08.2020.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо повної оплати товару є таким, що настав.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем залишку заборгованості за отриманий товару в сумі 216627,78 грн, з урахуванням здійсненої ним часткової оплати на загальну суму 80423,10 грн.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 216627,78 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову щодо цього судом не приймаються з огляду та наступне.

Так, відповідач стверджує, що специфікація від 01.07.2020 (Додаток № 10) до договору, в межах якої здійснено поставку товару за спірними видатковими накладними, ним не підписувалася. Відтак, порядок розрахунків та інші умови поставки не були узгоджені сторонами у письмовому вигляді.

Заперечення факту підписання специфікації ґрунтується на тому, що умовами договору не передбачено підписання специфікацій та інших додатків до договору шляхом обміну сканкопіями електронною поштою, а також на відсутності погодження дій директора щодо підписання специфікації на суму 4171500,00 грн загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський".

Зі змісту пункту 10.11 договору вбачається, що сторони передбачили можливість підписання цього договору та додатків до нього в альтернативний спосіб, зокрема шляхом обміну факсовими копіями та визнали юридичну силу копій документів до моменту їх обміну оригіналами. При цьому сторони встановили взаємне зобов`язання направити іншій стороні оригінал документа відразу після його підписання.

На час розгляду справи доказів обміну оригіналами підписаної специфікації від 01.07.2020 (Додаток № 10) до договору сторони не надали, а тому, зважаючи на умови пункту 10.11 договору, ця обставина свідчить про чинність даної специфікації.

Доводи відповідача щодо відсутності у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" повноважень на підписання специфікації від 01.07.2020 (Додаток № 10) до договору не узгоджуються з положеннями статті 241 Цивільного кодексу України, згідно з якою наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Подальші дії відповідача з прийняття товару за спірними видатковими накладними та часткової оплати його вартості свідчать про схвалення підписаної директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" специфікації від 01.07.2020 (Додаток № 10) до договору, яка в силу наведених положень статті 241 Цивільного кодексу України створює для відповідача цивільні права та обов`язки з моменту її підписання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Тож навіть відсутність досягнення згоди щодо певних умов договору, який вже виконано сторонами (повністю чи частково), не має наслідком його неукладеність.

Крім того, слід зауважити, що умови специфікації від 01.07.2020 (Додаток № 10) до договору в частині порядку оплати товару з відстроченням платежу на 30 календарних днів від дати його відвантаження є більш сприятливими для відповідача, ніж встановлені статтею 692 Цивільного кодексу України наслідки невизначеності сторонами строку оплати товару в договорі, що полягають у покладенні на покупця зобов`язання оплатити товар одразу після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Також, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на неналежність та недопустимість доказів, які підтверджують факт передання йому товару, з огляду на відсутність у спірних видаткових накладних даних щодо посади й прізвища відповідальної особи відповідача, що унеможливлює ідентифікацію особи підписанта цих документів.

У питанні оцінки належності та допустимості спірних видаткових накладних суд враховує положення статті 1, частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якими підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Указаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (з подальшими змінами).

Пунктом 2.5 названого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У спірних видаткових накладних хоча й не зазначено особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський", відповідальної за здійснення господарських операцій з прийняття спірного товару та реквізитів довіреності, на підставі якої ця особа діяла від імені відповідача, але ці видаткові накладні містять такі обов`язкові реквізити як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за накладними; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарських операцій, особистий підпис осіб сторін, які засвідчені печатками товариств.

Відсутність у спірних накладних назви посади особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності її підпису у цих накладних, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних № 144 від 16.07.2020 на суму 166010,88 грн та № 146 від 20.07.2020 на суму 131040,00 грн є свідченням участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" як юридичної особи у здійсненні господарських операцій за цими накладними.

Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) у спірних видаткових накладних також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може бути підставою для спростування дійсності цих видаткових накладних.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Крім того, саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки. Доказів протиправності використання печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський", недійсності підписів на спірних видаткових накладних відповідачем суду не надано. Їх достовірність, належність відповідачу такої печатки останнім не спростовані.

Отже, спірні видаткові накладні є належними доказами підтвердження факту поставки відповідачу товару за договором на загальну суму 297050,88 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України). При цьому за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Заявлена позивачем до стягнення пеня розрахована у загальній сумі 112606,93 грн, а саме: із заборгованості за видатковою накладною № 144 від 16.07.2020 за період з 16.08.2020 по 15.09.2022, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, - 57417,17 грн; із заборгованості за видатковою накладною № 146 від 20.07.2020 за період з 20.08.2020 по 15.09.2022 55189,76 грн.

Перевіркою розрахунку пені судом виявлено порушення вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строку при визначенні початкової дати нарахування пені за видатковою накладною № 144 від 16.07.2020.

Після здійсненого судом перерахунку пеня із заборгованості за видатковою накладною №144 від 16.07.2020 за період з 18.08.2020 по 15.09.2022, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, становить 57285,57 грн, з яких:

23503,23 грн із заборгованості в сумі 166010,88 грн за період з 18.08.2020 по 08.09.2021;

6184,46 грн із заборгованості в сумі 146010,88 грн за період з 09.09.2021 по 08.12.2021;

27597,88 грн із заборгованості в сумі 116010,88 грн за період з 09.12.2021 по 15.09.2022.

Розрахунок пені в сумі 55189,76 грн із заборгованості в сумі 131040,00 грн за видатковою накладною № 146 від 20.07.2020 за період з 20.08.2020 по 15.09.2022 є арифметично вірним.

Тож загальна сума заявленої до стягнення пені підлягає зменшенню на 131,60 грн (57417,17 57285,57 = 131,60) і становитиме 112475,33 грн (112606,93 131,60 = 112475,33).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані у загальній сумі 17181,53 грн, а саме: із заборгованості за видатковою накладною № 144 від 16.07.2020 за період з 16.08.2020 по 15.09.2022, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, - 9043,04 грн; із заборгованості за видатковою накладною № 146 від 20.07.2020 за період з 20.08.2020 по 15.09.2022 8138,49 грн.

Перевіркою розрахунку судом виявлено помилку у початковій даті нарахування позивачем 3% річних за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 144 від 16.07.2020, аналогічну тій, що допущена в розрахунку пені.

Проте, після здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, підстав для зменшення розміру 3% річних судом не встановлено, оскільки заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 17181,53 грн перебувають у межах здійсненого судом перерахунку.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані в загальній сумі 88671,54 грн, а саме: із заборгованості за видатковою накладною № 144 від 16.07.2020 за період із серпня 2020 року по липень 2022 року, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, - 42871,00 грн; із заборгованості за видатковою накладною № 146 від 20.07.2020 за період із вересня 2020 року по липень 2022 року 45800,54 грн.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дослідивши надані розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що позивач при визначенні інфляційних втрат не врахував, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері статистики, та публікуються в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Отже, застосування у розрахунках індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих, тисячних і т.ін. є неправомірним.

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат із заборгованості за видатковою накладною №144 від 16.07.2020 судом встановлено, що позивач помилково визначив початком періоду нарахування серпень 2020 року, оскільки прострочення оплати в серпні 2020 року виникло з 18.08.2020 й становить менше половини місяця. Відтак, правомірним є нарахування інфляційних втрат із заборгованості за видатковою накладною № 144 від 16.07.2020 лише з вересня 2020 року.

За результатом здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог та часткових оплат, інфляційні втрати з вересня 2020 року по липень 2022 року становлять 42782,04 грн, з яких:

16621,66 грн, розрахованих і заявлених до стягнення позивачем (із 16933,11 грн можливих до стягнення), із заборгованості в сумі 166010,88 грн за вересень 2020 року серпень 2021 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції у розмірі 110,2%;

4234,32 грн із заборгованості в сумі 146010,88 грн за вересень листопад 2021 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції у розмірі 102,9%;

21926,06 грн із заборгованості в сумі 116010,88 грн за грудень 2021 року липень 2022 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції у розмірі 118,9%.

Підстав для зменшення інфляційних втрат у сумі 45800,54 грн із заборгованості за видатковою накладною № 146 від 20.07.2020 за період із вересня 2020 року по липень 2022 року судом не встановлено.

Отже, загальна сума інфляційних втрат підлягає зменшенню до 88582,58 грн (42782,04+45800,54 = 88582,58), що менше від заявленої позивачем до стягнення на 88,96 грн (88671,54-88582,58 = 88,96).

За таких обставин загальна сума заборгованості становить 434867,22 грн, з яких: 216627,78 грн основний борг, 88582,58 грн інфляційні втрати, 17181,53 грн 3% річних, 112475,33 грн пеня.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми пені, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених правових норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Надаючи оцінку розміру заявленої до стягнення пені, суд приймає до уваги те, що докази щодо негативних наслідків, збитків позивача, їх розміру від порушення відповідачем грошового зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань, дозволяють дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою, третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За оцінкою суду справедливим та розумним буде зменшення пені, визначеної судом за результатом перерахунку, на 50%, а саме до 56237,67 грн (112475,33х50% = 56237,67), що буде становити 25,96% від основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача (56237,67х100/216627,78 = 25,96).

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 378629,56 грн, з яких: 216627,78 грн основний борг, 88582,58 грн інфляційні втрати, 17181,53 грн 3% річних, 56237,67 грн пеня.

Визначаючи розмір судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами, суд враховує нормативні приписи частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд приймає також до уваги, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин на відповідача покладається судовий збір у сумі 6523,01 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам, враховуючи належний до сплати судовий збір у сумі 6526,32 грн із ціни позову в розмірі 435087,78 грн (434867,22х6526,32/435087,78 = 6523,01). При цьому зменшення судом розміру пені не впливає на розмір судового збору, що покладається на відповідача.

Судовий збір у сумі 456,34 грн, що становить різницю між судовим збором у сумі 6982,66 грн, сплаченим згідно з платіжним дорученням № 936 від 16.09.2022, та належним до сплати в сумі 6526,32 грн після зменшення позовних вимог до 435087,78 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, однак за умови подання ним відповідного клопотання.

На час ухвалення цього рішення зазначеного клопотання позивач не подавав.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочпродторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" про стягнення заборгованості у сумі 435 087,78 грн, з яких: 216627,78 грн - основний борг, 112606,93 грн пеня, 88671,54 грн - інфляційні втрати, 17181,53 грн - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" (ідентифікаційний код: 30420987; місцезнаходження: 51831, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Теплична, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочпродторг" (ідентифікаційний код: 36845187, місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 2/33) основний борг у сумі 216627,78 грн, інфляційні втрати в сумі 88582,58 грн, 3% річних у сумі 17181,53 грн, пеню в сумі 56237,67 грн, судовий збір у сумі 6523,01 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.03.2023.

Суддя І.І. Колісник