Рішення

від 02.03.2023 по справі 908/2212/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/196/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2023 Справа № 908/2212/22

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

До відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (вул. Діагональна, буд. 4, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 00191224)

До відповідача-2: Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V." (Nassaulaan, 2A, 2514JS 's-Gravenhage, the Netherlands, реєстраційний код 24321697)

До відповідача-3: Компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD" (Themistokli Dervi, 3, Julia House, 1066, Nicosia, Cyprus, реєстраційний номер НЕ 221823; адреса для листування: пров. Лабораторний, буд. 12, м. Київ, 01133)

До відповідача-4: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН - невідомий, дата народження - невідома)

про стягнення 114,18 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Келембет О.М., ордер ПТ № 005220 від 16.09.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1276 від 27.07.2012, адвокат;

від відповідача-1: Генінгер А.А., ордер № СЕ1052021 від 09.11.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ЧЦ 000461 від 27.12.2019, адвокат;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява гр. ОСОБА_1 № б/н від 26.10.2022 (вх. № 2425/08-07/22 від 03.11.2022) до Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V.", Компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD" та гр. ОСОБА_2 про солідарне стягнення 114,18 грн.

03.11.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 07.11.2022 вказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 174 ГПК України залишено без руху.

14.11.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 09.11.2022 про усунення недоліків позовної заяви.

На запит від 23.11.2022р. до суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА 08.12.2022 надійшла письмова інформація про задеклароване/зареєстроване місце проживання фізичної особи: ОСОБА_2

24.11.2022 на адресу електронної пошти суду від Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V." надійшов лист від 21.11.2022 за вих. №MIBV/1/22, згідно якого Компанія повідомляє суд про ознайомлення із позовною заявою ОСОБА_1 та змістом його позовних вимог. Також Компанія зазначила про отримання відомостей про розгляд справи №908/2212/22 за наслідками прийняття позовної заяви ОСОБА_1 . Отже, компанія володіє вичерпною інформацією та повідомлена про розгляд Господарським судом Запорізької області справи №908/2212/22.

Також 02.12.2022 до суду від ПрАТ "Запоріжкокс" надійшов супровідний лист від 01.12.2022 за вих. №12/01/22/2212, яким перенаправлено листи Компанії "Barlenco LTD" з додатками та Компанії "Metinvest B.V." з додатками.

09.12.2022 на адресу електронної пошти суду від Компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD" надійшов лист від 08.12.2022 за вих. №12/08/22/BRLC, відповідно до якого Компанія повідомляє суд про те, що обізнана з існуванням справи №908/2212/22 за позовом ОСОБА_1 щодо обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Запоріжкокс" та зі змістом позовної заяви з додатками та зі змістом позовних вимог ОСОБА_1 . Отже, Компанія повідомляє, що належним чином повідомлена про розгляд справи №908/2212/22 Господарським судом Запорізької області та для оперативного розгляду справи у встановлені законом строки просить усю кореспонденцію направляти на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 та на поштову адресу: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 12 .

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2212/22 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

23.12.2022 від Компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD" на адресу суду надійшов лист № 11/21/22/BRLC від 21.11.2022 (вх. № 16710/08-08/22 від 23.12.2022), в якому відповідач-3 повідомив суд про обізнаність розгляду справи № 908/2212/22, змістом позовної заяви та вимог ОСОБА_1 .

Крім цього, 23.12.2022 від Компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD" на адресу суду надійшов лист № 12/08/22/BRLC від 08.12.2022 (вх. № 16711/08-08/22 від 23.12.2022), в якому відповідач-3 просить суд усю кореспонденцію направляти на адресу: пров. Лабораторний, буд. 12, м. Київ, 01133, та на електрону пошту: barlenco@metinvestholding.com.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2023 № 908/2212/22 задоволені клопотання ОСОБА_1 та ПрАТ "Запоріжкокс" про проведення судового засідання 23.01.2023 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 № 908/222/22 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.02.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Задоволено усні клопотання представників позивача та відповідача про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 21.02.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

У судовому засіданні 21.02.2023 представник позивача зазначив про відсутність необхідності у призначенні по справі експертизи. Підтримав доводи викладені у позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити. Суд оголосив про неможливість відеоз`єднання з представником відповідача-1 - Генінгер А.А. з технічних причин через відсутність Інтернету.

Ухвалою від 21.02.2023р. судом оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 02.03.2023 о 14 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено усне клопотання уповноваженого представника ОСОБА_1 про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 02.03.2023 о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".

В судовому засіданні 02.03.2023р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що продаж належних позивачу акцій відбувся незаконно, по заниженій ціні, в інтересах акціонера Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V.", чим порушено права та охоронювані інтереси позивача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 68 Конституції України, Законом України "Про акціонерні товариства", позивач просить суд позов задовольнити та солідарно стягнути з відповідачів коштів у загальній 144,18 грн., які складаються з основної суми коштів 86,04 грн., інфляційних втрат в сумі 46,50 грн. та 3% річних в сумі 11,64 грн. В обґрунтування своїх вимог Позивач також посилається на висновки Верховного Суду викладені у Постановах від 24.11.2020 р. по справі № 908/137/18, від 15.06.2022р. у справі №905/671/19.

16.01.2023 від Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 01/04/23/2212 від 04.01.2023 (вх. № 794/08-08/23 від 16.01.2023), згідно якого відповідач-1 заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити, провадження в частині вимог до відповідача-4 закрити на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Представники відповідачів - 2 - 4 у судове засідання повторно не з`явились. Про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників відповідачів - 2-4 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по-суті.

Заслухавши доводи представників учасників судової справи та дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (код ЄДРПОУ 00191224) є емітентом простих іменних бездокументарних акцій кількістю 119325280 штук номінальною вартістю 0,01 грн., свідоцтво про державну реєстрацію акцій № 143/08/1/10 від 27.08.2010р. , ISIN UA4000084917 . Акції, що належать афілійованим особам компанії Barlenco LTD - 113569944 шт. (95,18%), акції міноритаріїв - 5755336 шт. (4,82%).

У 2017 році домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ "Запоріжкокс" у кількості 113 569 944 акцій (95,176767 % акцій) належав групи афілійованих осіб, до яких входить Компанія Barlenco LTD, а саме:

- Компанія "METINVEST B.V." - 62 540 149 (52,411483% %) акцій;

- Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - 51 029 795 (42,765284%) акцій.

16.09.2022р. листом № 22/09-16/1 представник гр. ОСОБА_1 адвокат Келембет О.М. (ордер ПТ № 005220 від 16.09.2022р.) звернувся із запитом до ПрАТ "Запоріжкокс" щодо надання відомостей про те:

- чи включено ОСОБА_1 в список акціонерів, акції яких підлягають обов`язковому продажу на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД);

- яка кількість акцій належала акціонеру ПрАТ "Запоріжкокс" ОСОБА_1 станом на дату проведення обов`язкового продажу акцій на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД);

- яка ціна обов`язкового продажу акцій, належних акціонеру ПрАТ "Запоріжкокс" ОСОБА_1 , на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД).

Листом від 19.09.2022р. № 19/609 ПрАТ "Запоріжкокс" надало відповідь в тому числі про наступне:

- ОСОБА_1 міститься в списку акціонерів, акції яких підлягають обов`язковому продажу на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД).

- Станом на дату проведення обов`язкового продажу акцій на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД) акціонерові ПРАТ "Запоріжкокс" ОСОБА_1 ) належало 4 акції.

- Ціна обов`язкового продажу акцій на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД), належних акціонеру ПРАТ "Запоріжкокс" ОСОБА_1 становила 19,76 гривень (дев`ятнадцять гривень 76 копійок) за 4 штуки.

На підставі вказаного листа Позивач стверджує, що гр. ОСОБА_1 до 10.04.2018 року був акціонером Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", якому належало 4 акції ПрАТ "Запоріжкокс". Відповідач-1 проти вказаного факту не заперечив.

27 лютого 2018 року між Компанією "METINVEST B.V.", Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Компанією Barlenco LTD, які є афілійованими особами, укладено договір у відповідності до якого Компанію Barlenco LTD уповноважено вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій шляхом надіслання публічної безвідкличної вимоги (1).

2 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" отримало від Компанії Barlenco LTD повідомлення № 02 від 01.03.2018р. про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 ЗУ «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій. Також повідомлено про те, що станом на дату набрання чинності Закону України № 1983-УІІІ від 23.03.2017 р. афілійовані особи компанії Barlenco LTD вже були власниками домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Запоріжкокс". В порядку, передбаченому Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 1983-VIII від 23.03.2017 р., у термін не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання цього Повідомлення Товариству необхідно затвердити ціну обов`язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Запоріжкокс" та повідомити Barlenco LTD.

Того ж дня ПрАТ "Запоріжкокс" в особі Наглядової ради прийняло рішення про обрання ТОВ «Оціночний стандарт» суб`єктом оціночної діяльності для визначення ринкової вартості акцій Товариства для цілей обов`язкового продажу.

5 березня 2018 року ТОВ «Оціночний стандарт» підготувало звіт про оцінку однієї акції ПрАТ "Запоріжкокс" в пакеті 4,82% акцій станом на 02.03.2018р. (дату отримання ПрАТ "Запоріжкокс" повідомлення від Компанії Barlenco LTD). У відповідності до звіту ринкова вартість акцій Товариства складає 4,94 грн. за одну акцію.

7 березня 2018 року між Компанією Barlenco LTD та ПАТ «Перший український міжнародний банк» укладено договір умовного зберігання (ескроу) №31/2017-2 з метою оплати ціни акцій ПрАТ "Запоріжкокс" в межах процедури обов`язкового продажу акцій. Банком відкрито рахунок про що видано довідку №2798 від 12.03.2018р.

12 березня 2018 року за результатами рецензування звіту про оцінку акції ПрАТ "Запоріжкокс" організація оцінювачів «Всеукраїнська спілка експертів-оцінювачів» дійшла висновку, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

14 березня 2018р. рішенням Наглядової ради ПрАТ "Запоріжкокс" (протокол № 215) відповідно до п. 16.10.1.8 Статуту Товариства затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 4,94 грн. Ринкова вартість акцій визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ОЦІНОЧНИЙ СТАНДАРТ» (ідентифікаційний код 35952305 відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на 02.03.2018 р. (дату отримання ПрАТ "Запоріжкокс" повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст.652 Закону України «Про акціонерні Товариства») відповідно до абз.7 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» № 1983-УІІІ від 23.03.2017 р. Згідно Звіту ТОВ «ОЦІНОЧНИЙ СТАНДАРТ» об`єктом оцінки є одна акція ПрАТ "Запоріжкокс"(у складі пакетів загальною кількістю 4,82 % від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій).

15.03.2018р. за № 19/56 ПрАТ "Запоріжкокс" направило Компанії Barlenco LTD повідомлення про ціну обов`язкового продажу акцій (ринкову вартість акцій) у розмірі 4,94 грн. за одну акцію.

Відповідно до вимог статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" (абз.6 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII) 19 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" отримало публічну безвідкличну вимогу від Компанії Barlenco LTD вих.. № 01 від 19.03.2018р. про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Запоріжкокс" за ціною 4,94 грн. за ринковою вартістю визначеної суб`єктом оціночної діяльності станом на 02.03.2018р.

20 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" направило до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національного депозитарію України копію публічної безвідкличної вимоги разом з засвідченою копією договору рахунку умовного зберігання (ескроу).

Отримавши 03 квітня 2018 року Реєстр (перелік) акціонерів від НДУ ПрАТ "Запоріжкокс" організувало розсилку копії Публічної безвідкличної вимоги в адресу акціонерів, яка завершена 29 березня 2018 року, про що надано відповідну відомість.

03.04.2018р. складено Акт приймання - передавання списку осіб, у яких придбаваються акції ПрАТ "Запоріжкокс" між ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» , ПрАТ "Запоріжкокс"(Емітент) та компанією Barlenco LTD ( «Клієнт») про те, що згідно п. 2.2.8. Договору рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-2 від « 07» березня 2018 року Емітент передає, а Банк приймає список осіб, у яких придбаваються акції ПрАТ "Запоріжкокс", UА4000084917, із зазначенням реквізитів акціонерів та суми коштів, що підлягають сплаті Клієнтом на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються, складеного на підставі переліку акціонерів станом на « 23» березня 2018 року, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів, та із зазначенням, за наявності, інформації про обтяження акцій, які придбаваються

05 квітня 2018 року Компанія Barlenco LTD перерахувала грошові кошти у розмірі 28431359,84 грн. для виплат міноритарним акціонерам ціни акцій ПрАТ "Запоріжкокс" на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий у ПАТ «ПУМБ», про що повідомила ПрАТ «Запоріжкокс» листом № 72 від 05.04.2018р.

На виконання вимог ч.14 ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства» 10 квітня 2018 року НДУ повідомив ПрАТ «Запоріжкокс» про завершення процедури обов`язкового продажу акцій ПрАТ «Запоріжкокс», які підлягали обов`язковому продажу, тому числі акції Позивача, у зв`язку з їх зарахуванням на рахунок у цінних паперах Компанії Barlenco LTD, відкритий у ПАТ «ПУМБ».

З матеріалів справи також вбачається, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/998/21 за первісним позовом ТОВ "Оціночний стандарт", м. Київ до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя, Компанії Barlenco LTD, Компанії Metinvest B.V. про визнання припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" за договором № 1902-01 від 02.03.2018 з проведення оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду станом на 02.03.2018 та надання рецензії на звіт про оцінку ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду станом на 02.03.2018, та за зустрічним позовом про зобов`язання ТОВ "Оціночний Стандарт" усунути недоліки за договором від 02.03.2018 № 1902-01 шляхом виправлення "Звіту про оцінку вартості 1-єї Акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс" від 05.03.2018 шляхом приведення його у повну відповідність до вимог: Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440; Національного стандарту № 3 "Оцінка комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1655; інших вимог чинного законодавства, які регулюють оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Рішенням суду від 31.05.2021р. відмовлено як в задоволенні первісного так і зустрічного позову. Приймаючи рішення судом встановлено, зокрема, наступні юридичні факти, які мають преюдиційне значення для вирішення спору у цій справі № 908/2212/22 в силу ст. 75 ГПК України:

02.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (ПрАТ "Запоріжкокс", позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" (ТОВ "Оціночний Стандарт", відповідач за зустрічним позовом) підписано договір № 1902-01.

Відповідно до пунктом 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник (ПрАТ "Запоріжкокс") доручає, а виконавець (ТОВ "Оціночний Стандарт" зобов`язується відповідно до завдання Замовника надати останньому за плату наступні послуги ("послуги"):

- оцінка ринкової вартості 1 (однієї) акції простої іменної Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду) станом на 02.03.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

- надання рецензії незалежного оцінювача на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) акції простої іменної Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду) станом на 02.03.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

14.03.2018 Наглядова рада ПрАТ "Запоріжкокс" рішенням № 215 затвердила ринкову вартість однієї акції у розмірі 4,94 грн. на підставі Звіту ТОВ "Оціночний Стандарт".

19.03.2018 Компанія Barlenco LTD направила публічну безвідкличну вимогу вих. №1 про обов`язковий продаж акцій на адресу ПрАТ "Запоріжкокс". У вимозі зазначено ринкову вартість акцій ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 4,94 грн за акцію, як визначено у Звіті про оцінку ТОВ "Оціночний Стандарт".

На виконання умов договору ТОВ "Оціночний стандарт" проведено оцінку та складено звіт від 05.02.2018 про оцінку вартості однієї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс".

07.03.2018 ПрАТ "Запоріжкокс" перераховано ТОВ "Оціночний стандарт" кошти у розмірі 37 000,00 грн в якості передплати передоплати на виконання умов п. 3.1, 3.2 договору, що підтверджується платіжним дорученням № 122682.

12.03.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" надано рецензію № 12/03-2018РА на "Звіт про оцінку вартості однієї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс".

Доказів того, що звіт замовником не прийнято або надано мотивовано відмову від прийняття звіту, а також погоджено строк для виправлення або доробки звіту ПрАТ "Запоріжкокс" не надано. Тобто роботи, які були замовлені ПрАТ "Запоріжкокс" прийняті, недоліків щодо їх виконання не виявлено. Таким чином, відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов`язання за договором № 1902-01 від 02.03.2018 припилися виконанням, проведеним належним чином та відповідно до умов договору.

14 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" в особі Наглядової ради одноголосно затвердив ринкову вартість однієї акції у сумі 4,94 грн на підставі звіту ТОВ "Оціночний стандарт".

Приймаючи рішення від 14.03.2018 Наглядова рада ПрАТ "Запоріжкокс" свідчить про те, що ПрАТ "Запоріжкокс" фактично погодилося з проведеною оцінкою. Наглядова рада була ознайомлена із станом справ товариства та володіла інформацією щодо дійсної (ринкової) вартості акції товариства, а тому могла не затверджувати звіт про оцінку, якщо вважала, що звіт є недостовірним, а визначена в ньому ринкова вартість явно несправедливою по відношенню до міноритарних акціонерів.

На час вирішення спору в суді рішення Наглядової ради ПрАТ "Запоріжкокс" від 14 березня 2018 року в судовому порядку не оскаржено та скасовано.

Крім того, виходячи зі змісту умов п. 1.1 договору № 1902-01 від 02.03.2018 ТОВ "Оціночний стандарт" повинно було провести оцінку ринкової вартості 1 акції простої іменної ПрАТ "Запоріжкокс" у складі пакетів загальної кількістю 4.82% від статутного фонду.

Включення до об`єкта оцінки акцій, які не підлягали викупу (пакет мажоритарних акціонерів - афілійованих осіб, які спільно володіли домінуючим контрольним пакетом акцій у розмірі 95,176767% від статутного фонду, суперечив би вимогам Закону України "Про акціонерні товариства".

Законодавство про оцінку майна та майнових прав чітко не регулює правила обрання об`єкта оцінки, такі правила визначаються виключно виходячи із її мети відповідно до інших нормативно-правових актів, які є підставою для її проведення.

ТОВ "Оціночний стандарт" під час оцінки вартості міноритарного пакета використано коефіцієнт властивостей пакета 1, що означає, що розрахунки вартості 1 акції у складі міноритарного пакета нічим не відрізнялися б від розрахунків у складі пакета 100% акцій. Отже, оцінка 1-єї іменної акції ПрАТ "Запоріжкокс" не була ані занижена ані завищена, у зв`язку із обранням саме такого об`єкта.

За результатами проведеної оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (пункт 3.3.3 звіту).

У рецензії Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" в цілому обрання такого підходу та методів погоджено.

Відповідно до пункту 38 НС № 1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи; витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Аналогічна норма передбачена у пункті 7 Національного стандарту № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1655 (НС №3), відповідно до якої для проведення оцінки цілісного майнового комплексу застосовуються такі основні методичні підходи: майновий; дохідний; порівняльний.

Особливості та підстави застосування окремих методичних підходів визначені в НС №3:

- майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка ґрунтується на усталеній практиці, зокрема під час оцінки цілісного майнового комплексу, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного майнового комплексу (п. 8 НС № 3);

- дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість цілісного майнового комплексу. Оцінка цілісного майнового комплексу проводиться з урахуванням поточного фінансового стану підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та прогнозних показників діяльності такого майнового комплексу (п. 13 НС № 3);

- основними методами порівняльного підходу до оцінки цілісних майнових комплексів є метод ринку капіталу та метод ринкових угод. Загальним для методів порівняльного підходу є етап формування переліку подібних цілісних майнових комплексів, що використовуватимуться як об`єкти порівняння, та збирання інформації про них. Перелік подібних цілісних майнових комплексів формується з урахуванням таких критеріїв, як належність цілісного майнового комплексу (підприємства) певній галузі, його розмір, одно- або багатопродуктовість бізнесу, ринки збуту продукції (товарів, робіт, послуг), структура активів та інвестованого капіталу, місцезнаходження та інших суттєвих критеріїв (п. 27 НС № 3).

Отже, майновий підхід використовується переважно у разі прогнозу ліквідації підприємства; дохідний підхід використовується з урахуванням фінансово-господарської діяльності підприємства та її прогнозних показників; порівняльний підхід використовується за можливості порівняти об`єкт оцінки зі співставними об`єктами на ринку відповідного майна.

Згідно з пунктом 14 НС № 1 визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

Пунктами 35 - 37 НС № 1 передбачено, що оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна, Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об`єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об`єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

Таким чином, із наведених вище приписів НС № 1, НС № 3 вбачається, що остаточне рішення про застосування того чи іншого підходу обирає саме оцінювач виходячи із власної професійної думки щодо доцільності їх застосування, з урахуванням наявності достовірних вихідних даних для кожного методичного підходу та мети оцінки. Жоден із методичних підходів (майновий, дохідний, порівняльний) не є обов`язковим, а тому незастосування конкретного методичного підходу не є порушенням у сфері оцінки майна.

Згідно з пунктом 10 НС № 3 метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов`язань, визначених на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 цього Стандарту Запропонована формула методу "чистих активів" може бути формально віднесена до методу накопичення активів в рамках майнового оціночного підходу.

Відповідно до пункту 11 НС № 3 оцінка активів та зобов`язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:

- необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів: необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку їх повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);

- поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку її повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);

- матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з вартості таких активів, що відображена в бухгалтерському обліку, в інших випадках - виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації;

- довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості:

- векселі одержані оцінюються виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення:

- поточна вартість довгострокових та поточних зобов`язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює вартості, відображеній у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного із зобов`язань ставкою дисконту.

Отже, метод накопичення активів як різновид майнового методичного підходу не передбачає розрахунок вартості активів виключно на підставі даних бухгалтерського обліку (фінансової звітності), має свої особливості, які необхідно враховувати суб`єкту оціночної діяльності під час його застосування. Запропонована формула чистих активів не враховує вимоги НС № 3, який є обов`язковим під час оцінки ринкової вартості ЦМК та фінансових інтересів.

Виходячи із доводів ПрАТ "Запоріжкокс", не є доведеним порушення ТОВ "Оціночний стандарт" зобов`язання з проведення оцінки в частині порушення вимог законодавства у сфері оцінки майна.

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки ТОВ "Оціночний стандарт" виконано звіт про оцінку у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору від 2 березня 2018 року № 1902-01, отримано позитивну рецензію ВГО "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", зобов`язання ТОВ "Оціночний стандарт" припинене належним виконанням, а ПрАТ "Запоріжкокс" не має права вимагати виконання додаткових умов.

Крім цього суд бере до уваги те, що 01 лютого 2022 року експертами ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведено судово-економічну експертизу в межах справи Господарського суду м. Києва № 910/4732/21, якою перевірено правильність та обґрунтованість оцінки ринкової вартості акції ПрАТ "Запоріжкокс" з боку ТОВ "Оціночний стандарт". В обґрунтування заявлених позовних вимог у цій справі позивач також посилався на штучне заниження суб`єктом оціночної діяльності ринкової вартості однієї простої іменної акції ПрАТ "Запоріжкокс" з метою штучного зменшення ціни придбання відповідачем простих іменних акцій у акціонерів ПрАТ "Запоріжкокс" в порядку, встановленому ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", та вважав належним способом захисту свого права стягнення з відповідача 222 256,92 грн. різниці між дійсною вартістю акцій ПрАТ "Запоріжкокс", з урахуванням вартості її чистих активів та вартістю вказаних акцій, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, та затвердженою Наглядовою радою ПрАТ "Запоріжкокс", яка не відображає дійсну ринкову вартість емітованих вказаною особою акцій. Провадження у цій справі було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову. Проте, експертизою було встановлено, що розрахунок ринкової вартості ПрАТ "Запоріжкокс" із застосуванням порівняльного підходу, що наведено у звіті про оцінку 1-єї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82 % від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс" від 05.03.20218р. підтверджується в сумі 4,94 грн. за одну акцію станом на 02.03.2018р.

У цій справі № 908/2212/22, Позивач також стверджує, що обов`язковий продаж належних йому акцій ПрАТ "Запоріжкокс" здійснено неправомірно, оскільки ціна обов`язкового продажу акцій Товариства була суттєво заниженою. На підтвердження вказаного Позивач надав власний розрахунок ринкової вартості акції, посилаючись на висновки Верховного Суду у справі №905/671/19 від 15.06.2022р., за формулою розрахунку "вартості чистих активів". Вважає, що Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс", Компанія Barlenco LTD, Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V" та ОСОБА_2 , які діяли під прикриттям, усі разом умисно занизили ціну викупу акцій, внаслідок чого Позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій згідно балансової вартості чистих активів на загальну суму 86,04 грн.

Оцінюючи доводи сторін суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Верховним Судом у Постанові від 18.03.2021р. у справі № 910/9525/19 викладено висновок, що виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого су б Активного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач в силу положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язані довести факт порушення своїх прав та інтересів внаслідок обов`язкового продажу належних йому акцій Товариства.

Висновок про порушення чи не порушення прав позивача, а також його охоронюваних законом інтересів, суд має зробити за результатами розгляду справи, зазначивши про це в мотивувальній частині. У такому разі внаслідок задоволення позову позивач отримує належний судовий захист, оскільки буде встановлено факт порушення чи оспорювання його права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

1. Щодо заниження ціни акцій при здійсненні процедури обов`язкового викупу.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.03.2017 № 1983-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення етапі 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Відповідно до статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов`язана подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).

Згідно з частиною 4 вказаної статті протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа (далі заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (далі - публічна безвідклична вимога),

У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

Згідно з пунктом 3-1 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Як вказує Відповідач-1 і що не спростовано Позивачем, до набрання чинності Законом № 1983-VIII 95,176767 % акцій ПрАТ "Запоріжкокс" вже перебували у власності Компанії "Metinvest B.V". та Публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь», а отже їм належав домінуючий контрольний пакет акцій вказаного товариства.

Згідно з абз.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Доказів того, що наведені вище у хронологічній послідовності дії акціонерів ПрАТ "Запоріжкокс" - Компаніії "METINVEST B.V." та ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», а також Компанією Barlenco LTD, які є афілійованими особами, та між якими укладено договір у відповідності до якого Компанію Barlenco LTD уповноважено вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій шляхом надіслання публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акції ПрАТ "Запоріжкокс", здійснені в порушення процедури, визначеної у прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 23.03.2017 № 1983-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах та ст. 652 Закону України "Про акціонерні товариства" Позивачем суду не надано, оскільки ним лише констатується незгода з ціною однієї акції, за якою здійснено їх обов`язковий викуп.

Позивач посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 15.06.2022р. у справі №905/671/19 також зазначає, що ціна продажу належних йому акцій ПрАТ "Запоріжкокс" в розмірі 4,94 грн. є заниженою, а дійсна вартість акції має складати 22,51 грн. Справедлива ринкова вартість акції Товариства має відповідати «балансовій вартості акції» та визначатися за формулою «вартості чистих активів» (вартість чистих активів згідно фінансової звітності / кількість акцій). Посилається також на те, що на даний час в Україні триває повномасштабна воєнна агресія Росії, вся територія держави знаходиться під постійними обстрілами, знаходиться в зоні воєнних дій, що в свою чергу може утруднити чи навіть привести до неможливості проведення експертизи. При постійних обстрілах та загрозі життю експертів неможливо провести експертизу ринкової вартості акції ПРАТ "Запоріжкокс".

Однак вказані доводи Позивача судом до уваги не приймаються, оскільки Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку ринкової вартості акції Товариства в розмірі 22,51 грн. Ним лише зазначено у позові, що ціна продажу акцій ПРАТ "Запоріжкокс", яка була визначена оцінювачем ТОВ «Оціночний стандарт» у розмірі 4,94 гривні за акцію, з чим він не згоден, оскільки на його думку згідно фінансової звітності ПРАТ "Запоріжкокс" за 2017 рік, балансова вартість акції (вартість чистих активів / на кількість акцій) становить 22,51 гривні (2686070000 гривень поділити на 119325280 акцій).

При цьому суд враховує, що ст. 79 Господарського процесуального кодексу України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 25.08.2022р. у справі №904/2226/21.

Як вказувалося вище, на підтвердження обґрунтованості визначення ринкової вартості акції Відповідачем-1 надано висновок ТОВ "Оціночний стандарт" про оцінку акції у розмірі 4,94 грн., рецензією ВГО «Всеукраїнська спілка експертів-оцінювачів» та висновком судово-економічної експертизи №28187 від 01.02.2022р. Крім того, ТОВ "Оціночний стандарт" провело оцінку у відповідності до вимог законодавства про оцінку, про що свідчать висновки Господарського суду Запорізької області у рішенні від 31.05.2021р. у справі №908/998/21.

Однак, у належний спосіб Позивачем жодним чином не спростовані вказані висновки суду, як і висновки здійснені оцінювачем ТОВ «Оціночний стандарт» при визначенні ринкової вартості 1 акції товариства у розмірі 4,94 грн.

Отже, на думку суду, надані Відповідачем-1 докази на підтвердження ринкової вартості 1 акції ПрАТ "Запоріжкокс" на дату оцінки у розмірі 4,94 грн. за стандартом «вірогідності доказів» переважують твердження та припущення Позивача про заниження ринкової вартості акції, яким не надано суду іншої незалежної оцінки чи експертного висновку, яким би було підтверджено визначену ним відповідно до балансової вартості чистих активів підприємства вартості 1 акції ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 22,51 грн. Клопотання про проведення експертизи в межах справи № 908/2212/22 сторонами не заявлялося.

З огляду на встановлений ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського процесу, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд враховує, що Позивачем в межах позову у цій справі № 908/2212/22 не оспорюється обрані оцінювачем методи оцінки, з огляду на висновки Верховного суду у справі № 905/671/19, а лише порівнюється самостійно ним визначена вартість 1 акції ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 22,51 грн. з визначеною оцінювачем ТОВ «Оціночний стандарт» у розмірі 4,94 гривні за 1 акцію, та на підставі чого ним зроблено висновок про "очевидно несправедливу" ціну викупу акцій.

Судом встановлено, що у справі №905/671/19 суди перевіряли законність застосування норм ст. 652 Закону України «Про акціонерні товариства» до правовідносин з обов`язкового продажу акцій де домінуючий контрольний пакет акцій був придбаний після набрання чинності Законом №1983-VIII: "30.04.2018р Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» від Компанії Barlenco LTD отримало повідомлення від 27.04.2018р, що компанія Metinvest B.V. та Приватне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея» стали власниками домінуючим контрольним пакетом акцій. В пункті 3 даного повідомлення зазначено, що найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття -15грн за одну просту іменну акцію ПрАТ «АКХЗ; опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ «АКХЗ» згідно з вимогами п.2 ч.5 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» не відбувалось. Датою набуття домінуючого контрольного пакету акцій Товариства визначена 27.04.2018р."

Однак, у цій справі № 908/2212/22, як стверджує Відповідач-1 і що не спростовано Позивачем і який не посилався у позові на вказані обставини, домінуючий контрольний пакет акцій був набутий до набрання чинності законом №1983-VIII.

Згідно з ч.5 ст. 652 Закону України «Про акціонерні товариства» ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства шляхом придбання акцій (паїв, часток) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Відповідно до абз.5 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII ціною обов`язкового продажу акцій, які не включені до біржового реєстру, є ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.

Отже, порядок визначення ціни обов`язкового продажу акцій за ст. 652 ЗУ «Про акціонерні товариства» та за п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII суттєво відрізняється, а тому висновки у справі №905/671/19 не стосуються правовідносин, які склалися у цій справі.

Разом з тим, суд погоджується з доводами Відповідача-1 про те, що у Постанові у справі №905/671/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при здійсненні процедури сквіз-ауту ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою. Особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 652 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом). Верховний Суд у справі №905/671/19 дійшов висновку про те, що визначення ринкової вартості акції має відбуватися виключно шляхом проведення експертизи або оцінки (п. 161 вказаної Постанови) .

Проте, Позивачем не надано суду відповідної експертизи або оцінки, здійсненої у відповідності до вимог чинного законодавства України з оціночної діяльності, якими б було підтверджено здійснений ним розрахунок ціни однієї акції за формулою розрахунку чистих активів.

Крім цього, предметом спору у справі №905/671/19 було дослідження обґрунтованості обов`язкового продажу акцій у Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", а не в ПрАТ "Запоріжкокс", тому встановлені у справі №905/671/19 обставини не можуть вважатися преюдиційними у цій справі.

Сторонами також не надано суду доказів існування будь-якої іншої справи, яка б була розглянута Верховним Судом та рішення у якій набрало би чинності щодо спірної процедури сквіз-ауту з примусового придбання у 2018 році пакету акцій ПрАТ "Запоріжкокс" загальною кількістю 4,82 % від статутного фонду у міноритарних акціонерів.

2. Щодо порушення обов`язковим продажем акцій прав Позивача на мирне володіння майном.

Згідно з ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У справі Bramelid and Malmstrom(1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше статті 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої.

Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. The Netherlands , заява №35730/97. ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

Отже, у вказаних справах Європейський Суд з прав людини дійшов висновку про допустимість обов`язку власника передати своє майно іншій особі та необхідність дослідження умов такої передачі.

ЄСПЛ також зазначив, що у випадку обов`язкового продажу акцій міноритаріями на вимогу іншого акціонера на підставі закону з боку національних органів влади не було прямого позбавлення позивача їхнього майна, ані іншого втручання, яке можна порівняти з таким позбавленням. Це означає, що друге речення першого параграфу статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цьому випадку не застосовується. Обов`язок передати мажоритарному акціонеру свої акції, який інколи покладається на міноритарних акціонерів, в принципі не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки законодавець не вносить між ними дисбаланс, який призвів би до незаконного та несправедливого позбавлення однієї особи майна на користь іншої особи . Національне законодавство, яке за певних умов зобов`язує міноритарних акціонерів акціонерного товариства з публічною підпискою на акції продати їхні акції за ціною, розмір якої визначається згідно з відповідними положеннями цього ж закону, жодним чином не створює на шкоду для них надмірного дисбалансу у тій мірі, щоб це стало порушенням права на мирне володіння майном. ( справи "Малґожата Дорота МРОЧЕК і Кшиштоф МРОЧЕК проти Польщі" (заява № 25202/11, п. 35, від 31 серпня 2021 року, "Фрайтаг проти Німеччини", заява № 71440/01, п. 53, від 19 липня 2007 року).

Відповідно до ч.5 ст.41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.321 ЦК (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.

Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05). Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).

Відповідно до ч.9 ст.652 Закону заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).

У відповідності до ч.14 ст.652 Закону Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги.

З наведеного можна дійти висновку, що головною умовою списання акцій в рамках обов`язкового продажу акцій є попереднє перерахування заявником публічної безвідкличної вимоги коштів за акції на рахунок умовного відшкодування (ескроу).

Отже, положення Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1983-VIII, стаття 652 Закону України "Про акціонерні товариства", яка передбачає обов`язок акціонерів передати мажоритарному акціонеру свої акції, самі по собі не суперечать статті 41 Конституції України. Наявність висновку Конституційного Суду України про протилежне Позивач не суду не довів.

З наведених вище обставин справи вбачається, що Компанія Barlenco LTD перерахувала кошти за продані акції на рахунок умовного зберігання в ПАТ «Перший український міжнародний банк» 05 квітня 2018 року, а списання акцій мало місце 10 квітня 2018 року. Таким чином, мало місце попереднє відшкодування вартості проданих акцій на рахунок умовного зберігання (ескроу).

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів його звернення до 05 квітня 2018 року до банку для отримання коштів за придбані у нього акції, а також відмови банку у задоволенні такого його звернення, а отже і не надав доказів наявності затримки у відшкодуванні вартості вилученого майна.

3. Щодо доводів Позивача про здійснення викупу акцій неуповноваженою особою Компанію Barlenco LTD.

Як вже вказувалося вище відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1983-VIII протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Заявником повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства» може бути прямий або опосередкований власник домінуючого контрольного пакета акцій, особи що діють спільно та володіють (в сукупності) домінуючим контрольним пакетом акцій або особа, афілійовані особи якої володіють домінуючим контрольним пакетом акцій.

Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 закону України «Про акціонерні товариства» афілійованими особами є юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи.

Отже, з наведених норм можна дійти висновку про можливість реалізації права на обов`язковий продаж акцій особою, афілійовані особи якої володіють домінуючим контрольним пакетом акцій товариства. При цьому зазначені норми не передбачають вимог щодо обов`язкової наявності у такої афілійованої особи у володінні акцій такого товариства. Вказане також вбачається і з листа №08/03/6833 від 02.03.2018р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

При цьому суд враховує, що така правова позиція в подальшому знайшла свої відображення та підтвердження у п. 3 рішення НКЦПФР від 15.05.2018 № 322, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2018 р. за № 705/32157: "Протягом 90 днів з дня подання повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства".

Матеріали справи свідчать, що єдиним акціонером Компанії Barlenco LTD є Компанія "METINVEST B.V." якій належить 52,411483% акцій ПрАТ "Запоріжкокс". ПАТ «Запоріжсталь», якій належить 42,765284% акцій ПрАТ "Запоріжкокс", пов`язана з Компанією "METINVEST B.V." та Компанією Barlenco LTD спільним кінцевим бенефіціарним власником. Таким чином, відповідач Компанія Barlenco LTD. перебувала в групі афілійованих осіб - Компанії "METINVEST B.V." та Публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь», які володіли домінуючим контрольним пакетом акцій в розмірі 95,176767 відсотків акцій ПрАТ "Запоріжкокс".

Як вказувалося вище 27.02.2018 р. акціонерами ПрАТ "Запоріжкокс" було укладено договір, за змістом якого Компанія "METINVEST B.V." яка володіє 52,41% акцій Товариства, ПАТ «Запоріжсталь», яка володіє 42,77 % акцій Товариства, та разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій Товариства, та Компанія Barlenco LTD, які усі є афілійованими особами, домовилися уповноважити Компанію Barlenco LTD на вчинення дій, зокрема, останню уповноважили від власного імені вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій Товариства шляхом надіслання до Товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства та вчиняти всі дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства» та п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII.

Отже суд погоджується з доводами Відповідача-1 про те, що Компанія Barlenco LTD, яка перебувала в групі афілійованих осіб, що діяли спільно - Компанії "METINVEST B.V." та ПАТ «Запоріжсталь», які володіли домінуючим контрольним пакетом акцій в розмірі 95,176767 % акцій ПрАТ "Запоріжкокс", за відповідним договором була уповноважена на здійснення дій відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства» та п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII, а тому мала право вчиняти всі дії з обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Запоріжкокс" на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства», в тому числі направляти повідомлення про намір скористатися правами, щодо обов`язкового продажу акцій.

4. Щодо посилань Позивача на висновки Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18 від 24.11.2020р.

В цій частині суд зазначає, що у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду висловила наступну позицію.

7.1. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

7.2. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

7.3. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

7.4. Указані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

7.5. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.

7.6. Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

7.7. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

7.8. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

7.9. 14 червня 1994 року було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов`язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства.

7.10. 21 березня 2014 року підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Ця Угода була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII і є невід`ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною.

7.11. Додатком XXXIV до глави 13 «Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит» розділу V «Економічне і галузеве співробітництво» Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.

7.12. Згідно з частиною третьою статті 249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов`язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов`язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах , таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. Проте обов`язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов`язання України.

7.13. Директива про поглинання регулює відносини за участю акціонерних товариств, усі або частина акцій яких знаходяться в обігу на регульованому ринку. Оскільки ця Директива встановлює лише мінімальні стандарти в цій сфері, то держави можуть поширити її дію і на інші товариства.

7.14. Згідно з частиною другою статті 15 Директиви про поглинання держави-члени повинні забезпечити, щоб оферент був спроможний вимагати від усіх власників решти цінних паперів продати йому/їй ці папери за справедливою ціною. Держави-члени можуть запровадити таке право у наступних ситуаціях: (а) у разі, якщо оферент володіє акціями, що складають не менше, ніж 90 % капіталу, що дає право голосу та 90 % голосів у компанії-адресата оферти, або (b) у разі, якщо, після прийняття пропозиції, оферент придбав або остаточно зобов`язався придбати цінні папери, що представляють не менше 90 % капіталу адресата оферти, що забезпечує право голосу та 90 % голосів, що були предметом оферти. У випадку, передбаченому пунктом (а), держави-члени можуть встановити вищий поріг, котрий, однак, не може бути вищим, ніж 95 % капіталу, що дає право голосу.

7.15. Україна виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out). Таке запровадження має більш широкий характер, аніж це передбачено мінімальними стандартами Директиви про поглинання: ці інститути були запроваджені щодо всіх акціонерних товариств, а не тільки тих, акції яких знаходяться в обігу на регульованому ринку; вони були запроваджені не лише у зв`язку із пропозицією про поглинання і після його завершення та стосувалися всіх акціонерних товариств, які на дату набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» мали серед акціонерів власника домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства. Водночас Україна застосувала вищий відсоток володіння акціями (95 %), який надає акціонеру право на сквіз-аут, порівняно з мінімально дозволеним Директивою (90 %).

7.16. Відповідно до положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.

7.17. Виконуючи міжнародні зобов`язання України за Угодою, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах», яким доповнено Закон України «Про акціонерні товариства» статтею 652.

7.18. Відповідно до частини четвертої статті 652 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

7.19. Відповідно до частини дев`ятої статті 652 Закону України «Про акціонерні товариства» заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції.

7.20. Зазначеними нормами Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.

7.21. Запровадження державою зазначеного законодавчого регулювання зумовлено наявністю інтересів суспільства у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місяця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов`язаних із цим витрат, необхідних, зокрема, для підтримання інфраструктури, пов`язаної зі скликанням загальних зборів акціонерного товариства або з реалізацією акціонерами своїх інших прав та повноважень.

7.22. Отже, забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства. Проте ця процедура, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об`єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій.

7.23. Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.

7.24. Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.

7.25. Критерій пропорційності вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Дотримання вказаного критерію передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумного балансу між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Одним із важливих елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

7.26. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ умови компенсації примусового відчуження активів, згідно з положеннями національного законодавства, є значущими для оцінки того, чи оскаржуваний захід зберігає необхідний справедливий баланс, та особливо для визначення того, чи покладає такий захід непропорційний тягар на особу (власника).

7.27. У пункті 39 рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» Суд указав, що передання права власності від однієї особи до іншої без сплати суми, яка більш-менш відповідає вартості майна, звичайно становить непропорційне втручання, яке не можна вважати виправданим у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зі змісту вказаної Постанови вбачається, що у січні 2018 року особи звернулися до господарського суду з позовом до ТОВ «ДТЕК Пауер трейд» про визнання недійсним правочину щодо зобов`язання акціонерів ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» продати прості акції на вимогу відповідача відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Товариства від 06 грудня 2017 року № 14. Позов був мотивований тим, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій Товариства, вчинений на підставі статті 652 Закону України «Про акціонерні товариства», є неправомірним та здійснений на порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), оскільки встановлений зазначеною нормою механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів (далі - процедура сквіз-аут) є дискримінаційним відносно міноритарних акціонерів (особливо для працівників корпоратизованих підприємств, що набули акції у процесі їх приватизації) і не відповідає конституційним засадам, а саме щодо дії в Україні принципу верховенства права, відповідно до якого Конституція України має вищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Також позивачі зазначили, що спірний правочин був укладений з порушенням принципу вільного волевиявлення.

Однак, у цій справі № 908/2212/22 Позивач не оскаржує процедуру обов`язкового продажу або обґрунтованість визначення суб`єктом оціночної діяльності ринкової вартості акцій ПрАТ "Запоріжкокс", а предметом спору є стягнення з відповідачів самостійно розрахованої Позивачем суми компенсації, яка відповідає справедливій, на його думку, вартості примусово викуплених у нього акцій.

При цьому, як вбачається з Рішення НКЦПФР від 05.09.2017 № 662, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 р. за № 1194/31062 "Про інформацію, що міститься в повідомленні про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій та публічній безвідкличній вимозі" та яким, зокрема, затверджено Додаток №2 "Обсяг відомостей, що містяться в публічній безвідкличній вимозі про придбання акцій в усіх власників акцій товариства особою, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або уповноваженою особою", до вказаних відомостей не відноситься зазначення законної (легітимно) цілі примусового викупу акцій, її обґрунтування та доведення особою (особами) у процедурі сквіз-ауту.

Таким чином, відсутність легітимної мети у власників домінуючого пакету примусового викупу акцій має доводитися саме Позивачем в силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що твердження Позивача про те, що у публічній безвідкличній вимозі Компанії Barlenco LTD, в прес-релізах та повідомленнях Групи МЕТІНВЕСТ не вказана законна ціль примусового викупу акцій ПРАТ "Запоріжкокс", а також те, що метою викупу належних Позивачу акцій було лише збагачення та отримання нових акцій Компанією "METINVEST B.V." та кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 , які діяли через посередника Компанію Barlenco LTD, є лише необґрунтованими припущеннями, які нормативно та документально не підтверджені.

5. Щодо належних відповідачів.

Суд враховує, що у справі № 905/671/19, яка розглядалася за правилами господарського судочинства, Верховний суд розглядаючи питання чи є визнання права на справедливу компенсацію належним та ефективним способом захисту, зазначив, що перед Верховним Судом постало також питання щодо належного відповідача за такою вимогою. Викладаючи правову позицію з цього питання, Верховний суд, зокрема, вказав наступне.

132. Верховний Суд вважає, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Верховний Суд також звертає увагу, що мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут.

135.Чинне законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.

136. Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.

137. Більше того, оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.

138. Верховний Суд вважає, що обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.

139. Верховний Суд звертає увагу, що покупець акцій позивача - компанія Barlenco Ltd є нерезидентом.

145.Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

Згідно ч. 3 ст. 20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів відносяться, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 ГПК України "Виключна підсудність справ", спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивач обґрунтовано звернувся з позовом про солідарне стягнення недоплачених коштів (суми компенсації, а фактично збитків) до емітента - Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", до покупця - уповноваженої афілійованими особами Компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD", до афілійованої особи, яка брала участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут - Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V.", а також кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_2 .

Отже, доводи Відповідача-1 щодо необхідності закриття провадження у справі відносно Відповідача-4 - ОСОБА_2 як фізичної особи-кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Запоріжкокс" на підставі п. 1 ч. 1 ст.231 ГПК України, як такої що не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, спростовуються наведеним та не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у цій справі суд виходить також із того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене суд констатує, що з огляду на предмет та підстави позову Позивачем не доведено у спосіб встановлений ГПК України, а також належними та допустимими доказами порушення його прав та інтересів при здійсненні процедури обов`язкового продажу простих акцій ПрАТ "Запоріжкокс", а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову як в частині солідарного стягнення з відповідачів основної суми компенсації за придбані акції 86,04 грн., так і нарахованих Позивачем на вказану суму інфляційних втрат - 46,50 грн., та 3% річних - 11,64 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "10" березня 2023 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.