Постанова від 24.04.2023 по справі 908/2212/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2212/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Кузнецов В.О.,

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 (повне рішення оформлено і підписано 10.03.2023, суддя Проскуряков К.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

до відповідача-1 приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя

до відповідача-2 компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V.", Nassaulaan, the Netherlands

до відповідача-3 компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD", Nicosia, Cyprus

до відповідача-4 ОСОБА_2 , м. Київ

про стягнення 114,18 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V.", компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD" та гр. ОСОБА_2 про солідарне стягнення 114,18 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що обов`язковий продаж належних йому акцій ПрАТ "Запоріжкокс" здійснено неправомірно, оскільки ціна обов`язкового продажу акцій товариства була суттєво заниженою. Вважає, що приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс", Компанія Barlenco LTD, Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V" та ОСОБА_2 , які діяли під прикриттям, усі разом умисно занизили ціну викупу акцій, внаслідок чого позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій згідно балансової вартості чистих активів на загальну суму 86,04 грн. Внаслідок примусового викупу акцій порушено право позивача на мирне володіння майном. Викуп акцій було здійснено неуповноваженою особою компанією "Barlenco LTD".

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що з огляду на предмет та підстави позову, позивачем не доведено у спосіб встановлений Господарським процесуальним кодексом України, а також належними та допустимими доказами порушення його прав та інтересів при здійсненні процедури обов`язкового продажу простих акцій ПрАТ "Запоріжкокс".

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду шляхом виключення з його мотивувальної частини положень: "Суд враховує, що у справі №905/671/19, яка розглядалася за правилами господарського судочинства, Верховний Суд розглядаючи питання чи є визнання права на справедливу компенсацію належним та ефективним способом захисту, зазначив, що перед Верховним Судом постало також питання щодо належного відповідача за такою вимогою. Викладаючи правову позицію з цього питання, Верховний суд, зокрема, вказав наступне.

132. Верховний Суд вважає, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Верховний Суд також звертає увагу, що мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут.

135. Чинне законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.

136. Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних/афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.

137. Більше того, оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.

138. Верховний Суд вважає, що обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.

139. Верховний Суд звертає увагу, що покупець акцій позивача - компанія Barlenco Ltd є нерезидентом.

145.Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

Згідно ч.3 ст.20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів відносяться, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч.6 ст.30 ГПК України "Виключна підсудність справ", спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про солідарне стягнення недоплачених коштів (суми компенсації, а фактично збитків) до емітента - Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", до покупця - уповноваженої афілійованими особами Компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD", до афілійованої особи, яка брала участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут - Компанії з обмеженою відповідальністю "Metinvest B.V.", а також кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 .

Отже, доводи відповідача-1 щодо необхідності закриття провадження у справі відносно відповідача-4 ОСОБА_2 як фізичної особи-кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Запоріжкокс" на підставі п. 1 ч. 1 ст.231 ГПК України, як такої що не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, спростовуються наведеним та не підлягають задоволенню. Отже, доводи відповідача-1 щодо необхідності закриття провадження у справі відносно відповідача-4 ОСОБА_2 як фізичної особи-кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Запоріжкокс" на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, як такої що не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, спростовуються наведеним та не підлягають задоволенню.

Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 в частині відмови у задоволенні позову в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та винести нову ухвалу про закриття провадження в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023р. у справі №908/2212/22 в частині відмови у задоволенні позову в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та винести нову ухвалу про закриття провадження в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Аргументуючи апеляційну скаргу заявник посилається на те, судом першої інстанції безпідставно враховано висновки Верховного Суду, викладені у справі №905/671/19, оскільки рішення суду у справі, що розглядається та рішення судів у справі №905/671/19 стосуються різних підстав позову, позовних вимог, фактичних обставин справи, матеріально-правового регулювання правовідносин. Висновки суду щодо врахування постанови Верховного суду у справі №905/671/19 не відповідають встановленим обставинам справи, суперечать попередній позиції суду та прийняті з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить виключити зазначені вище висновки з мотивувальної частини рішення.

Скаржник зазначає, що примусовий викуп акцій відбувся внаслідок дій (правочину) компанії з обмеженою відповідальністю Barlenco LTD як заявника публічної безвідкличної вимоги. Отже, суд першої інстанції необґрунтовано визнано правомірним пред`явлення позову до ПрАТ "Запоріжкокс", компанії з обмеженою відповідальністю Metinvest B.V. та ОСОБА_2 , які не є заявниками публічної безвідкличної вимоги, а отже не відносяться до зобов`язаних осіб у спірних правовідносинах. Крім того, відповідно до ч.3 ст.96 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери не відповідають за зобов`язаннями юридичної особи та у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

В порушення ч.3 ст.169, п.10. ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України судом на стадії підготовчого засідання не вирішено клопотання ПрАТ "Запоріжкокс" про закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням приписів ч.2 ст.232, ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд повинен був вирішити вказане клопотання шліхом винесення ухвали як окремого документу (судового рішення).

Заявник апеляційної скарги вказує, що позивач обґрунтовує свої вимоги завданням йому майнової шкоди, а тому пов`язує виникнення зобов`язання кінцевого бенефіціарного власника з відшкодування шкоди саме з наявністю цивільного правопорушення. Заявлені до кінцевого бенефіціарного власника вимоги ґрунтуються виключно на наявності, на думку позивача, цивільного правопорушення, відповідно спірні правовідносини не випливають з корпоративних правовідносин.

Враховуючи викладене, на думку скаржника, спір між позивачем та ОСОБА_2 не є корпоративним, так як не стосується створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи. Вимоги про стягнення збитків є зобов`язальними. ОСОБА_2 не є учасником правочину з обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Запоріжкокс", оскільки за результатами такого продажу не набув у власність акції товариства та не зберіг грошових коштів. Вимоги позивача заявлені до ОСОБА_2 як третьої особи та не викликані правочином з обов`язкового продажу акцій (направлення публічної безвідкличної вимоги).

Спірні правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 не є предметом розгляду господарських судів з огляду на відсутність прямої вказівки у Господарському процесуальному кодексі України. За таких підстав, спір позивачем та ОСОБА_2 підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Судом першої інстанції не розглянуто клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги у цій справі до відповідача-4 пред`явлені з огляду на його статус кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Запоріжкокс". Діюче законодавства виключає можливість звернення до кінцевого бенефіціарного власника (акціонера) за дії інших акціонерів або акціонерного товариства. Враховуючи, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення недоотриманих коштів за примусово вилучені акції, відсутня матеріально-правова вимога позивача до відповідача-4, а відповідно відсутній предмет спору.

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що примусовий продаж належних йому акцій відбувся в інтересах конкретної компанії з обмеженою відповідальністю Metinvest B.V. за заниженою ціною, відповідно очевидно без наявності будь-якої суспільної необхідності та без попереднього відшкодування, оскільки можливість отримати кошти з рахунку в банку у позивача з`явилася тільки після дати списання акцій (10.04.2018) та без повного відшкодування вартості акцій, оскільки вартість належних позивачу акцій була значно занижена.

Скаржник вважає, що факт викупу належних йому акцій за очевидно заниженою ціною свідчить, що такий викуп проводився лише з метою збагачення та отримання нових акцій компанією з обмеженою відповідальністю Metinvest B.V., яка діяла через посередника за відсутністю легітимної мети. Компанія з обмеженою відповідальністю Metinvest B.V. діючи через технічну юридичну особу здійснила викуп належних позивачу акцій з протиправною метою заволодіти акціями інших акціонерів.

Ціна продажу акцій в розмірі 4,94 грн є заниженою та несправедливою, так як не відповідає балансовій вартості чистих активів ПрАТ "Запоріжкокс" (22,51 грн). ПрАТ "Запоріжкокс" та компанія з обмеженою відповідальністю Metinvest B.V. умисно занизили ціну викупу акцій, внаслідок чого позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій згідно балансової вартості чистих активів.

3.2 Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційні скарги учасниками справи не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 для розгляду апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" визначена колегія суддів у складі головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

04.04.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023; призначено справу до розгляду на 18.04.2023 на 17 годин 00 хвилин.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 11.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023; призначено справу до розгляду на 18.04.2023 на 17 годин 00 хвилин; об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом із розглядом апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023.

18.04.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.04.2023 до 11:00 годин.

24.04.2023 у судове засідання з`явився представник позивача, який надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.

24.04.2023 комісією Центрального апеляційного господарського суду складено акт "Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції" про те, що представник ПАТ "Запоріжкокс" не зміг вийти на зв`язок у судове засідання на 24.04.2023 на 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

За приписами частини п`ятої ст.197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

24.04.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" є емітентом простих іменних бездокументарних акцій кількістю 119325280 штук номінальною вартістю 0,01 грн, свідоцтво про державну реєстрацію акцій №143/08/1/10 від 27.08.2010, ISIN UA4000084917. Акції, що належать афілійованим особам компанії Barlenco LTD - 113569944 шт. (95,18%), акції міноритаріїв - 5755336 шт. (4,82%).

У 2017 році домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ Запоріжкокс у кількості 113 569 944 акцій (95,176767 % акцій) належав групі афілійованих осіб, до яких входить Компанія Barlenco LTD, а саме: компанія "METINVEST B.V." - 62 540 149 (52,411483% %) акцій; публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь - 51 029 795 (42,765284%) акцій.

16.09.2022 листом № 22/09-16/1 представник гр. ОСОБА_1 адвокат Келембет О.М. (ордер ПТ № 005220 від 16.09.2022) звернувся із запитом до ПрАТ "Запоріжкокс" щодо надання відомостей про те: чи включено ОСОБА_1 в список акціонерів, акції яких підлягають обов`язковому продажу на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД); яка кількість акцій належала акціонеру ПрАТ Запоріжкокс ОСОБА_1 станом на дату проведення обов`язкового продажу акцій на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД); яка ціна обов`язкового продажу акцій, належних акціонеру ПрАТ Запоріжкокс ОСОБА_1 , на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД).

ПрАТ "Запоріжкокс" листом від 19.09.2022 №19/609 повідомило, що ОСОБА_1 міститься в списку акціонерів, акції яких підлягають обов`язковому продажу на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД).

Станом на дату проведення обов`язкового продажу акцій на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД) акціонерові ПрАТ "Запоріжкокс" ОСОБА_1 належало 4 акції.

Ціна обов`язкового продажу акцій на вимогу власника (представника власника) домінуючого контрольного пакета акцій Компанії Barlenco LTD (Барленко ЛТД), належних акціонеру ПрАТ "Запоріжкокс" ОСОБА_1 становила 19,76 грн (дев`ятнадцять гривень 76 копійок) за 4 штуки.

На підставі вказаного листа позивач стверджує, що гр. ОСОБА_1 до 10.04.2018 був акціонером приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", якому належало 4 акції ПрАТ "Запоріжкокс". Відповідач-1 проти вказаного факту не заперечив.

27 лютого 2018 року між компанією "METINVEST B.V.", публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", компанією Barlenco LTD, які є афілійованими особами, укладено договір у відповідності до якого компанію Barlenco LTD уповноважено вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій шляхом надіслання публічної безвідкличної вимоги (1).

2 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" отримало від компанії Barlenco LTD повідомлення № 02 від 01.03.2018 про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій. Також повідомлено про те, що станом на дату набрання чинності Закону України № 1983-УІІІ від 23.03.2017 афілійовані особи компанії Barlenco LTD вже були власниками домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Запоріжкокс". В порядку, передбаченому Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 1983-VIII від 23.03.2017, у термін не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання цього повідомлення товариству необхідно затвердити ціну обов`язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Запоріжкокс" та повідомити Barlenco LTD.

Того ж дня ПрАТ "Запоріжкокс" в особі Наглядової ради прийняло рішення про обрання ТОВ "Оціночний стандарт" суб`єктом оціночної діяльності для визначення ринкової вартості акцій товариства для цілей обов`язкового продажу.

5 березня 2018 року ТОВ "Оціночний стандарт" підготувало звіт про оцінку однієї акції ПрАТ Запоріжкокс в пакеті 4,82% акцій станом на 02.03.2018 (дату отримання ПрАТ "Запоріжкокс" повідомлення від Компанії Barlenco LTD). У відповідності до звіту ринкова вартість акцій товариства складає 4,94 грн за одну акцію.

7 березня 2018 року між компанією Barlenco LTD та ПАТ "Перший український міжнародний банк" укладено договір умовного зберігання (ескроу) №31/2017-2 з метою оплати ціни акцій ПрАТ "Запоріжкокс" в межах процедури обов`язкового продажу акцій банком відкрито рахунок про що видано довідку №2798 від 12.03.2018.

12 березня 2018 року за результатами рецензування звіту про оцінку акції ПрАТ "Запоріжкокс" організація оцінювачів "Всеукраїнська спілка експертів-оцінювачів" дійшла висновку, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

14 березня 2018 року рішенням Наглядової ради ПрАТ "Запоріжкокс" (протокол №215) відповідно до п. 16.10.1.8 Статуту товариства затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 4,94 грн. Ринкова вартість акцій визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ОЦІНОЧНИЙ СТАНДАРТ" відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на 02.03.2018 (дату отримання ПрАТ "Запоріжкокс" повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства") відповідно до абз.7 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" №1983-УІІІ від 23.03.2017. Відповідно до Звіту ТОВ "ОЦІНОЧНИЙ СТАНДАРТ" об`єктом оцінки є одна акція ПрАТ "Запоріжкокс" (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій).

15.03.2018 за №19/56 ПрАТ "Запоріжкокс" направило Компанії Barlenco LTD повідомлення про ціну обов`язкового продажу акцій (ринкову вартість акцій) у розмірі 4,94 грн. за одну акцію.

Відповідно до вимог статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" (абз.6 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII) 19 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" отримало публічну безвідкличну вимогу від Компанії Barlenco LTD вих.№ 01 від 19.03.2018 про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Запоріжкокс" за ціною 4,94 грн за ринковою вартістю визначеної суб`єктом оціночної діяльності станом на 02.03.2018.

20 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" направило до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національного депозитарію України копію публічної безвідкличної вимоги разом з засвідченою копією договору рахунку умовного зберігання (ескроу).

Отримавши 03 квітня 2018 року Реєстр (перелік) акціонерів від НДУ ПрАТ "Запоріжкокс" організувало розсилку копії публічної безвідкличної вимоги в адресу акціонерів, яка завершена 29 березня 2018 року, про що надано відповідну відомість.

03.04.2018 складено Акт приймання - передавання списку осіб, у яких придбаваються акції ПрАТ "Запоріжкокс" між ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" , ПрАТ "Запоріжкокс" (емітент) та компанією Barlenco LTD (клієнт) про те, що згідно п. 2.2.8. договору рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-2 від 07 березня 2018 року емітент передає, а банк приймає список осіб, у яких придбаваються акції ПрАТ "Запоріжкокс", UА4000084917, із зазначенням реквізитів акціонерів та суми коштів, що підлягають сплаті клієнтом на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються, складеного на підставі переліку акціонерів станом на 23 березня 2018 року, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів, та із зазначенням, за наявності, інформації про обтяження акцій, які придбаваються.

05 квітня 2018 року Компанія Barlenco LTD перерахувала грошові кошти у розмірі 28431359,84 грн для виплат міноритарним акціонерам ціни акцій ПрАТ "Запоріжкокс" на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий у ПАТ "ПУМБ", про що повідомила ПрАТ "Запоріжкокс" листом № 72 від 05.04.2018р.

На виконання вимог ч.14 ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" 10 квітня 2018 року НДУ повідомив ПрАТ "Запоріжкокс" про завершення процедури обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Запоріжкокс", які підлягали обов`язковому продажу, тому числі акції позивача, у зв`язку з їх зарахуванням на рахунок у цінних паперах Компанії Barlenco LTD, відкритий у ПАТ "ПУМБ".

З матеріалів справи також вбачається, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/998/21 за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" до відповідачів приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", Компанії Barlenco LTD, Компанії Metinvest B.V. про визнання припиненим зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Оціночний стандарт за договором № 1902-01 від 02.03.2018 з проведення оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду станом на 02.03.2018 та надання рецензії на звіт про оцінку ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду станом на 02.03.2018, та за зустрічним позовом про зобов`язання ТОВ "Оціночний Стандарт" усунути недоліки за договором від 02.03.2018 № 1902-01 шляхом виправлення "Звіту про оцінку вартості 1-єї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс" від 05.03.2018 шляхом приведення його у повну відповідність до вимог: Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440; Національного стандарту №3 "Оцінка комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655; інших вимог чинного законодавства, які регулюють оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Рішенням Господарського суду запорізької області від 31.05.2021 у справі №908/998/21 відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позову.

У вказаному рішенні судом встановлено, зокрема, наступні юридичні факти.

02.03.2018 між приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (ПрАТ "Запоріжкокс", позивач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночний Стандарт" (ТОВ "Оціночний Стандарт", відповідач за зустрічним позовом) підписано договір № 1902-01.

Відповідно до пункту 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник (ПрАТ "Запоріжкокс") доручає, а виконавець (ТОВ "Оціночний Стандарт" зобов`язується відповідно до завдання Замовника надати останньому за плату наступні послуги ("послуги"):

- оцінка ринкової вартості 1 (однієї) акції простої іменної Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду) станом на 02.03.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій;

- надання рецензії незалежного оцінювача на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) акції простої іменної приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду) станом на 02.03.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

14.03.2018 Наглядова рада ПрАТ "Запоріжкокс" рішенням № 215 затвердила ринкову вартість однієї акції у розмірі 4,94 грн на підставі Звіту ТОВ "Оціночний Стандарт".

19.03.2018 Компанія Barlenco LTD направила публічну безвідкличну вимогу вих. №1 про обов`язковий продаж акцій на адресу ПрАТ "Запоріжкокс". У вимозі зазначено ринкову вартість акцій ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 4,94 грн за акцію, як визначено у Звіті про оцінку ТОВ "Оціночний Стандарт".

На виконання умов договору ТОВ "Оціночний стандарт" проведено оцінку та складено звіт від 05.02.2018 про оцінку вартості однієї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс".

07.03.2018 ПрАТ "Запоріжкокс" перераховано ТОВ "Оціночний стандарт" кошти у розмірі 37 000,00 грн в якості передплати передоплати на виконання умов п.3.1, 3.2 договору, що підтверджується платіжним дорученням № 122682.

12.03.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" надано рецензію № 12/03-2018РА на "Звіт про оцінку вартості однієї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс".

Доказів того, що звіт замовником не прийнято або надано мотивовано відмову від прийняття звіту, а також погоджено строк для виправлення або доробки звіту ПрАТ "Запоріжкокс" не надано. Тобто роботи, які були замовлені ПрАТ "Запоріжкокс" прийняті, недоліків щодо їх виконання не виявлено. Таким чином, відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов`язання за договором №1902-01 від 02.03.2018 припинилися виконанням, проведеним належним чином та відповідно до умов договору.

14 березня 2018 року ПрАТ "Запоріжкокс" в особі Наглядової ради одноголосно затвердив ринкову вартість однієї акції у сумі 4,94 грн на підставі звіту ТОВ "Оціночний стандарт".

Приймаючи рішення від 14.03.2018 Наглядова рада ПрАТ "Запоріжкокс" свідчить про те, що ПрАТ "Запоріжкокс" фактично погодилося з проведеною оцінкою. Наглядова рада була ознайомлена із станом справ товариства та володіла інформацією щодо дійсної (ринкової) вартості акції товариства, а тому могла не затверджувати звіт про оцінку, якщо вважала, що звіт є недостовірним, а визначена в ньому ринкова вартість явно несправедливою по відношенню до міноритарних акціонерів.

На час вирішення спору в суді рішення Наглядової ради ПрАТ "Запоріжкокс" від 14 березня 2018 року в судовому порядку не оскаржено та скасовано.

Крім того, виходячи зі змісту умов п.1.1 договору №1902-01 від 02.03.2018 ТОВ "Оціночний стандарт" повинно було провести оцінку ринкової вартості 1 акції простої іменної ПрАТ "Запоріжкокс" у складі пакетів загальної кількістю 4.82% від статутного фонду.

Включення до об`єкта оцінки акцій, які не підлягали викупу (пакет мажоритарних акціонерів - афілійованих осіб, які спільно володіли домінуючим контрольним пакетом акцій у розмірі 95,176767% від статутного фонду, суперечив би вимогам Закону України "Про акціонерні товариства".

Законодавство про оцінку майна та майнових прав чітко не регулює правила обрання об`єкта оцінки, такі правила визначаються виключно виходячи із її мети відповідно до інших нормативно-правових актів, які є підставою для її проведення.

ТОВ "Оціночний стандарт" під час оцінки вартості міноритарного пакета використано коефіцієнт властивостей пакета 1, що означає, що розрахунки вартості 1 акції у складі міноритарного пакета нічим не відрізнялися б від розрахунків у складі пакета 100% акцій. Отже, оцінка 1-єї іменної акції ПрАТ "Запоріжкокс" не була ані занижена ані завищена, у зв`язку із обранням саме такого об`єкта.

За результатами проведеної оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (пункт 3.3.3 звіту).

У рецензії Всеукраїнської громадської організації Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів в цілому обрання такого підходу та методів погоджено.

Відповідно до пункту 38 НС № 1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи; витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Аналогічна норма передбачена у пункті 7 Національного стандарту № 3 Оцінка цілісних майнових комплексів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1655 (НС №3), відповідно до якої для проведення оцінки цілісного майнового комплексу застосовуються такі основні методичні підходи: майновий; дохідний; порівняльний.

Особливості та підстави застосування окремих методичних підходів визначені в НС №3:

- майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка ґрунтується на усталеній практиці, зокрема під час оцінки цілісного майнового комплексу, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного майнового комплексу (п. 8 НС № 3);

- дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість цілісного майнового комплексу. Оцінка цілісного майнового комплексу проводиться з урахуванням поточного фінансового стану підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та прогнознихпоказників діяльності такого майнового комплексу (п. 13 НС № 3);

- основними методами порівняльного підходу до оцінки цілісних майнових комплексів є метод ринку капіталу та метод ринкових угод. Загальним для методів порівняльного підходу є етап формування переліку подібних цілісних майнових комплексів, що використовуватимуться як об`єкти порівняння, та збирання інформації про них. Перелік подібних цілісних майнових комплексів формується з урахуванням таких критеріїв, як належність цілісного майнового комплексу (підприємства) певній галузі, його розмір, одно- або багатопродуктовість бізнесу, ринки збуту продукції (товарів, робіт, послуг), структура активів та інвестованого капіталу, місцезнаходження та інших суттєвих критеріїв (п. 27 НС № 3).

Отже, майновий підхід використовується переважно у разі прогнозу ліквідації підприємства; дохідний підхід використовується з урахуванням фінансово-господарської діяльності підприємства та її прогнозних показників; порівняльний підхід використовується за можливості порівняти об`єкт оцінки зі співставними об`єктами на ринку відповідного майна.

Згідно з пунктом 14 НС №1 визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

Пунктами 35 - 37 НС №1 передбачено, що оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна, Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об`єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об`єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

Таким чином, із наведених вище приписів НС № 1, НС № 3 вбачається, що остаточне рішення про застосування того чи іншого підходу обирає саме оцінювач виходячи із власної професійної думки щодо доцільності їх застосування, з урахуванням наявності достовірних вихідних даних для кожного методичного підходу та мети оцінки. Жоден із методичних підходів (майновий, дохідний, порівняльний) не є обов`язковим, а тому незастосування конкретного методичного підходу не є порушенням у сфері оцінки майна.

Згідно з пунктом 10 НС № 3 метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов`язань, визначених на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 цього Стандарту Запропонована формула методу чистих активів може бути формально віднесена до методу накопичення активів в рамках майнового оціночного підходу.

Відповідно до пункту 11 НС № 3 оцінка активів та зобов`язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:

- необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів: необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку їх повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);

- поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку її повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);

- матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з вартості таких активів, що відображена в бухгалтерському обліку, в інших випадках - виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації;

- довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості:

- векселі одержані оцінюються виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення:

- поточна вартість довгострокових та поточних зобов`язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює вартості, відображеній у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного із зобов`язань ставкою дисконту.

Отже, метод накопичення активів як різновид майнового методичного підходу не передбачає розрахунок вартості активів виключно на підставі даних бухгалтерського обліку (фінансової звітності), має свої особливості, які необхідно враховувати суб`єкту оціночної діяльності під час його застосування. Запропонована формула чистих активів не враховує вимоги НС № 3, який є обов`язковим під час оцінки ринкової вартості ЦМК та фінансових інтересів.

Виходячи із доводів ПрАТ "Запоріжкокс", не є доведеним порушення ТОВ "Оціночний стандарт" зобов`язання з проведення оцінки в частині порушення вимог законодавства у сфері оцінки майна.

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки ТОВ "Оціночний стандарт" виконано звіт про оцінку у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору від 2 березня 2018 року № 1902-01, отримано позитивну рецензію ВГО "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", зобов`язання ТОВ "Оціночний стандарт" припинене належним виконанням, а ПрАТ "Запоріжкокс" не має права вимагати виконання додаткових умов.

Вказані юридичні факти, встановлені у рішенні суду від 31.05.2021 у справі №908/998/21, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору в силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судами встановлено, що 01 лютого 2022 року експертами ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" проведено судово-економічну експертизу в межах справи Господарського суду м. Києва №910/4732/21, якою перевірено правильність та обґрунтованість оцінки ринкової вартості акції ПрАТ "Запоріжкокс" з боку ТОВ "Оціночний стандарт".

В обґрунтування заявлених позовних вимог у справі №910/4732/21 позивач також посилався на штучне заниження суб`єктом оціночної діяльності ринкової вартості однієї простої іменної акції ПрАТ "Запоріжкокс" з метою штучного зменшення ціни придбання відповідачем простих іменних акцій у акціонерів ПрАТ "Запоріжкокс" в порядку, встановленому ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" та вважав належним способом захисту свого права стягнення з відповідача 222 256,92 грн різниці між дійсною вартістю акцій ПрАТ "Запоріжкокс", з урахуванням вартості її чистих активів та вартістю вказаних акцій, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, та затвердженою Наглядовою радою ПрАТ "Запоріжкокс", яка не відображає дійсну ринкову вартість емітованих вказаною особою акцій. Провадження у цій справі було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову. Проте, експертизою було встановлено, що розрахунок ринкової вартості ПрАТ "Запоріжкокс" із застосуванням порівняльного підходу, що наведено у звіті про оцінку 1-єї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,82 % від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ "Запоріжкокс" від 05.03.20218 підтверджується в сумі 4,94 грн за одну акцію станом на 02.03.2018.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ "Запоріжкокс" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Ублінських Ю.С. не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Приписами ст. 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист прав і свобод в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідачів збитків (коштів) внаслідок заниження ціни обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Запоріжкокс", який проведено на підставі публічної безвідкличної вимоги компанії з обмеженою відповідальністю "Barlenco LTD".

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.03.2017 №1983-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення етапі 652 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Відповідно до статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов`язана подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).

Згідно з частиною 4 вказаної статті протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа (далі заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (далі - публічна безвідклична вимога).

У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

Пунктом 31 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Відповідачем-1 зазначено та не спростовано позивачем, що до набрання чинності Законом № 1983-VIII, 95,176767 % акцій ПрАТ "Запоріжкокс" вже перебували у власності Компанії "Metinvest B.V" та публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь", а отже їм належав домінуючий контрольний пакет акцій вказаного товариства.

Відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII, протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних доказів того, що наведені вище у хронологічній послідовності дії акціонерів ПрАТ "Запоріжкокс" - Компанії "Metinvest B.V", ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", Компанії "Barlenco LTD", які є афілійованими особами, а також укладення між ними договору, яким Компанію Barlenco LTD уповноважено вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій шляхом надіслання публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акції ПрАТ "Запоріжкокс", здійснені в порушення процедури, визначеної у прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 23.03.2017 № 1983-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" та ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства".

У даному випадку позивачем лише констатується незгода з ціною однієї акції, за якою здійснено їх обов`язковий викуп.

Позивач посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначає, що ціна продажу належних йому акцій ПрАТ Запоріжкокс в розмірі 4,94 грн є заниженою, а дійсна вартість акції має складати 22,51 грн. Справедлива ринкова вартість акції товариства має відповідати "балансовій вартості акції" та визначатися за формулою "вартості чистих активів" (вартість чистих активів згідно фінансової звітності/кількість акцій). Крім того, позивач вказує, що на даний час в Україні триває повномасштабна воєнна агресія Росії, вся територія держави знаходиться під постійними обстрілами, знаходиться в зоні воєнних дій, що в свою чергу може утруднити чи навіть привести до неможливості проведення експертизи. При постійних обстрілах та загрозі життю експертів неможливо провести експертизу ринкової вартості акції ПрАТ "Запоріжкокс".

Судом першої інстанції правомірно відхилено вказані доводи позивача, тому, що останнім не надано обґрунтованого розрахунку ринкової вартості акції товариства в розмірі 22,51 грн, а лише зазначено, що він не погоджується із ціною продажу акцій ПрАТ "Запоріжкокс", яка була визначена оцінювачем ТОВ "Оціночний стандарт" у розмірі 4,94 грн за акцію, оскільки, на його думку, відповідно до фінансової звітності ПрАТ "Запоріжкокс" за 2017 рік, балансова вартість акції (вартість чистих активів/на кількість акцій) становить 22,51 гривні (2686070000 гривень поділити на 119325280 акцій).

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено принцип диспозитивності господарського судочинства, відповідно до якого: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В межах даної справи позивачем не оспорюється обрані оцінювачем методи оцінки, з огляду на висновки Верховного суду у справі №905/671/19, а лише порівнюється самостійно ним визначена вартість 1 акції ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 22,51 грн з визначеною оцінювачем ТОВ "Оціночний стандарт" у розмірі 4,94 грн за 1 акцію, та на підставі чого ним зроблено висновок про "очевидно несправедливу" ціну викупу акцій.

Зміст судових рішень у справі №905/671/19 свідчить про те, що суди перевіряли законність застосування норм ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" до правовідносин з обов`язкового продажу акцій де домінуючий контрольний пакет акцій був придбаний після набрання чинності Законом №1983-VIII, зокрема судами встановлено, що 30.04.2018 приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" від Компанії Barlenco LTD отримало повідомлення від 27.04.2018, компанія Metinvest B.V. та приватне акціонерне товариство "Фірма верхнього одягу "Фея" стали власниками домінуючого контрольного пакету акцій. В пункті 3 даного повідомлення зазначено, що найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15 грн за одну просту іменну акцію ПрАТ "АКХЗ"; опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ "АКХЗ" згідно з вимогами п.2 ч.5 статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" не відбувалось. Датою набуття домінуючого контрольного пакету акцій товариства визначена 27.04.2018.

Разом з цим, у справі, що переглядається, домінуючий контрольний пакет акцій був набутий до набрання чинності Законом №1983-VIII.

Згідно з ч.5 ст. 652 Закону України Про акціонерні товариства ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства шляхом придбання акцій (паїв, часток) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Відповідно до абз.5 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII ціною обов`язкового продажу акцій, які не включені до біржового реєстру, є ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.

Отже, порядок визначення ціни обов`язкового продажу акцій за ст. 652 Закону України "Про акціонерні товариства" та за п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII суттєво відрізняється, а тому висновки у справі №905/671/19 не стосуються правовідносин, які склалися у цій справі.

Судом першої інстанції аргументовано враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі №905/671/19 про те, що при здійсненні процедури сквіз-ауту ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою; особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 652 Закону України "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом); визначення ринкової вартості акції має відбуватися виключно шляхом проведення експертизи або оцінки.

Позивачем не надано суду відповідної експертизи або оцінки, здійсненої у відповідності до вимог чинного законодавства України з оціночної діяльності, якими б було підтверджено здійснений ним розрахунок ціни однієї акції за формулою розрахунку чистих активів.

Крім цього, предметом спору у справі №905/671/19 було дослідження обґрунтованості обов`язкового продажу акцій у приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", а не в ПрАТ "Запоріжкокс", тому місцевий господарський суд правомірно зазначив, що встановлені у справі №905/671/19 обставини не можуть вважатися преюдиційними у справі, що розглядається.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що докази надані відповідачем-1 на підтвердження ринкової вартості 1 акції ПрАТ "Запоріжкокс" на дату оцінки у розмірі 4,94 грн за стандартом "вірогідності доказів" переважують твердження та припущення позивача про заниження ринкової вартості акції, яким не надано суду іншої незалежної оцінки чи експертного висновку, яким би було підтверджено визначену ним відповідно до балансової вартості чистих активів підприємства вартості 1 акції ПрАТ "Запоріжкокс" у розмірі 22,51 грн.

Щодо посилання позивача на порушення обов`язковим продажем акцій його права на мирне володіння майном, апеляційний господарського суду, враховує таке.

Частиною першою 1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше статті 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої.

Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97. ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

Отже, у вказаних справах Європейський Суд з прав людини дійшов висновку про допустимість обов`язку власника передати своє майно іншій особі та необхідність дослідження умов такої передачі.

ЄСПЛ також зазначив, що у випадку обов`язкового продажу акцій міноритаріями на вимогу іншого акціонера на підставі закону з боку національних органів влади не було прямого позбавлення позивача їхнього майна, ані іншого втручання, яке можна порівняти з таким позбавленням. Це означає, що друге речення першого параграфу статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цьому випадку не застосовується. Обов`язок передати мажоритарному акціонеру свої акції, який інколи покладається на міноритарних акціонерів, в принципі не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки законодавець не вносить між ними дисбаланс, який призвів би до незаконного та несправедливого позбавлення однієї особи майна на користь іншої особи . Національне законодавство, яке за певних умов зобов`язує міноритарних акціонерів акціонерного товариства з публічною підпискою на акції продати їхні акції за ціною, розмір якої визначається згідно з відповідними положеннями цього ж закону, жодним чином не створює на шкоду для них надмірного дисбалансу у тій мірі, щоб це стало порушенням права на мирне володіння майном. (справи "Малґожата Дорота МРОЧЕК і Кшиштоф МРОЧЕК проти Польщі", "Фрайтаг проти Німеччини").

Частиною п`ятою ст.41 Конституції України встановлено, що примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічне положення міститься у частині третій статті 321 Цивільного кодексу України (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).

Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії", "Чайковська і інші проти Польщі". Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі".

Відповідно до ч.9 ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).

За приписами ч.14 ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги.

Отже, головною умовою списання акцій в рамках обов`язкового продажу акцій є попереднє перерахування заявником публічної безвідкличної вимоги коштів за акції на рахунок умовного відшкодування (ескроу).

Таким чином, положення ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", які передбачають обов`язок акціонерів передати мажоритарному акціонеру свої акції не суперечать статті 41 Конституції України, оскільки тут йдеться про законну мету в інтересах суспільства, передбачено механізм забезпечення попереднього та повного відшкодування їх вартості і позивач не довів, що такий механізм є недієвим.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що Компанія "Barlenco LTD" перерахувала кошти за продані акції на рахунок умовного зберігання в ПАТ "Перший український міжнародний банк" 05.04.2018, а списання акцій мало місце 10.04.2018. Відтак, мало місце попереднє відшкодування вартості проданих акцій на рахунок умовного зберігання (ескроу).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів звернення до 05.04.2018 до банку для отримання коштів за придбані у нього акції, а також відмови банку у задоволенні такого звернення, а отже, відповідно, і доказів наявності затримки у відшкодуванні вартості вилученого майна.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, визначена ціна обов`язкового продажу акцій відповідала вимогам законодавства; позивач не доводив, що заявник вимоги не виконав положення закону щодо перерахування грошових сум банківській установі, неможливість отримання коштів в банківській установі на його вимогу або, що сума відшкодування є неповною через несправедливість визначеної ціни, апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність порушення прав позивача, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо доводів позивача про здійснення викупу акцій неуповноваженою особою Компанію Barlenco LTD, апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Заявником повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" може бути прямий або опосередкований власник домінуючого контрольного пакета акцій, особи що діють спільно та володіють (в сукупності) домінуючим контрольним пакетом акцій або особа, афілійовані особи якої володіють домінуючим контрольним пакетом акцій.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.2 закону України Про акціонерні товариства афілійованими особами є юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи.

Отже, з наведених норм можна дійти висновку про можливість реалізації права на обов`язковий продаж акцій особою, афілійовані особи якої володіють домінуючим контрольним пакетом акцій товариства. При цьому зазначені норми не передбачають вимог щодо обов`язкової наявності у такої афілійованої особи у володінні акцій такого товариства. Вказане також вбачається з листа №08/03/6833 від 02.03.2018 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

При цьому, така правова позиція в подальшому знайшла своє відображення та підтвердження у п. 3 рішення НКЦПФР від 15.05.2018 № 322, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2018 за № 705/32157: "Протягом 90 днів з дня подання повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства".

З матеріалів справи вбачається, що єдиним акціонером Компанії Barlenco LTD є Компанія "METINVEST B.V." якій належить 52,411483% акцій ПрАТ "Запоріжкокс". ПАТ "Запоріжсталь", якій належить 42,765284% акцій ПрАТ "Запоріжкокс", пов`язана з Компанією "METINVEST B.V." та Компанією Barlenco LTD спільним кінцевим бенефіціарним власником. Таким чином, відповідач Компанія Barlenco LTD. перебувала в групі афілійованих осіб - Компанії "METINVEST B.V." та публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь", які володіли домінуючим контрольним пакетом акцій в розмірі 95,176767 відсотків акцій ПрАТ "Запоріжкокс".

27.02.2018 акціонерами ПрАТ "Запоріжкокс" укладено договір, за змістом якого Компанія "METINVEST B.V." яка володіє 52,41% акцій товариства, ПАТ "Запоріжсталь", яке володіє 42,77 % акцій товариства, та які разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, та Компанія Barlenco LTD, які усі є афілійованими особами, домовилися уповноважити Компанію Barlenco LTD на вчинення дій, зокрема, від власного імені вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом надіслання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" та п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що Компанія Barlenco LTD, яка перебувала в групі афілійованих осіб, що діяли спільно - Компанії "METINVEST B.V." та ПАТ "Запоріжсталь", які володіли домінуючим контрольним пакетом акцій в розмірі 95,176767 % акцій ПрАТ "Запоріжкокс", за відповідним договором була уповноважена на здійснення дій відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства" та п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1983-VIII, а тому мала право вчиняти всі дії з обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Запоріжкокс" на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.652 Закону України "Про акціонерні товариства", в тому числі направляти повідомлення про намір скористатися правами, щодо обов`язкового продажу акцій.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18.

Так, зміст вказаної постанови свідчить про те, що у січні 2018 року особи звернулися до господарського суду з позовом до ТОВ "ДТЕК Пауер трейд" про визнання недійсним правочину щодо зобов`язання акціонерів ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" продати прості акції на вимогу відповідача відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій товариства від 06 грудня 2017 року № 14. Позов був мотивований тим, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій товариства, вчинений на підставі статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства", є неправомірним та здійснений на порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки встановлений зазначеною нормою механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів (далі - процедура сквіз-аут) є дискримінаційним відносно міноритарних акціонерів (особливо для працівників корпоратизованих підприємств, що набули акції у процесі їх приватизації) і не відповідає конституційним засадам, а саме щодо дії в Україні принципу верховенства права, відповідно до якого Конституція України має вищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Також позивачі зазначили, що спірний правочин був укладений з порушенням принципу вільного волевиявлення.

Разом з тим, у справі, що розглядається, позивач не оскаржує процедуру обов`язкового продажу або обґрунтованість визначення суб`єктом оціночної діяльності ринкової вартості акцій ПрАТ "Запоріжкокс". Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідачів самостійно розрахованої позивачем суми компенсації, яка відповідає справедливій, на його думку, вартості примусово викуплених у нього акцій.

Оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх підстав для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.

Отже для пред`явлення позову до ПрАТ "Запоріжкокс", компанії "Metinvest B.V.", Ахметова Р.Л., необхідно довести статус компанії "Barlenco LTD" як технічної юридичної особи.

У даному випадку позивачем не надано доказів, що компанія "Barlenco LTD" є технічною юридичною особою, яка спеціально створена чи придбана для участі у процедурі.

Крім того, як вбачається з рішення НКЦПФР від 05.09.2017 №662, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за №1194/31062 "Про інформацію, що міститься в повідомленні про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій та публічній безвідкличній вимозі" та яким, зокрема, затверджено додаток №2 "Обсяг відомостей, що містяться в публічній безвідкличній вимозі про придбання акцій в усіх власників акцій товариства особою, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або уповноваженою особою", до вказаних відомостей не відноситься зазначення законної (легітимно) цілі примусового викупу акцій, її обґрунтування та доведення особою (особами) у процедурі сквіз-ауту.

Таким чином, відсутність легітимної мети у власників домінуючого пакету примусового викупу акцій має доводитися саме позивачем в силу вимог ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас твердження позивача про те, що у публічній безвідкличній вимозі Компанії Barlenco LTD, в прес-релізах та повідомленнях Групи МЕТІНВЕСТ не вказана законна ціль примусового викупу акцій ПрАТ "Запоріжкокс", а також те, що метою викупу належних позивачу акцій було лише збагачення та отримання нових акцій Компанією "METINVEST B.V." та кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 , які діяли через посередника Компанію Barlenco LTD, є лише необґрунтованими припущеннями, які нормативно та документально не підтверджені.

Встановивши наведені обставини, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав при здійсненні процедури обов`язового продажу простих акцій ПрАТ "Запоріжкокс", місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання ПрАТ "Запоріжкокс" про закриття провадження у справі відносно відповідача-3 - ОСОБА_2 , як фізичної особи - бенефіціарного власника ПрАТ "Запоріжкокс" на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує таке.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення збитків (коштів) внаслідок заниження ціни обов`язкового продажу акцій, який проведено на підставі публічної безвідкличної вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов`язковий продаж належних позивачу акцій здійснено неправомірно, оскільки ціна обов`язкового продажу акцій товариства була суттєво заниженою, внаслідок чого позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій згідно балансової вартості чистих активів на загальну суму 86,04 грн.

У даному випадку позивач не є учасником юридичної особи та не має на меті отримання акцій ПрАТ "Запоріжкокс" з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, адже його вимоги спрямовані до відповідачів саме як до боржників у зобов`язальних відносинах.

Оскільки заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що цей спір не містить ознак корпоративного. Отже, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на пункт 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що зазначений спір не є корпоративним, правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають ознак господарського-правових, тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник юридичної особи володіє значною часткою у статутному капіталі (зачиним пакетом акцій), що дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли такий учасник є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від того учасника, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).

Отже, для пред`явлення вимоги до ОСОБА_2 як кінцевого бенефіціарного власника необхідно довести, що останній активно впливав на справи ПрАТ "Запоріжкокс" та брав участь в його оперативному управлінні.

У даному випадку матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, що ОСОБА_2 , як кінцевий бенефіціарний власник активно впливав на справи ПрАТ "Запоріжкокс" та брав участь в його оперативному управлінні.

Пунктом 1 частини першої ст.231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Дійшовши висновку про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача-4 - ОСОБА_2 , колегія суддів не розглядає клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки у даному випадку судом не вирішується спір по суті в частині вимог до ОСОБА_2 . Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити наявність або відсутність предмету спору у вказаних правовідносинах.

Встановивши наведені обставини, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки викладені Верховним Судом у пунктах 132, 135, 136, 137, 138,139, 145 постанови у справі №905/671/19, оскільки обставини встановлені у цій справі є відмінними від обставини, встановлених у справі, що переглядається.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи ОСОБА_1 , зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

Разом з цим, апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи скаржника ПрАТ "Запоріжкокс" про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача-4 - ОСОБА_2 .

За таких обставин колегія суддів, керуючись положеннями ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення та викладення її в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 у справі №908/2212/22 в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 скасувати, закрити провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 у справі №908/2212/22 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 27.04.2023

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді Л.А.Коваль

В.Ф.Мороз