Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/13960/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа № 910/13960/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс"

про стягнення 45 222,72 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" (далі - відповідач) про стягнення 45 222,72 грн, з яких 42 826,00 грн - збитки та 2 396,72 грн - втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивачу завдано збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Ухвалою суду від 19.12.2022 судом відкрито провадження у справі № 910/13960/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 31.12.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідачу копія вказаної ухвали направлена за адресою відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення за № 0105493276197 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку від 27.01.2023, в якому причиною невручення вказаного відправлення зазначено «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Поряд з цим 05.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, тобто відповідач обізнаний з відкриттям провадження у даній справі, відзив надісланий до суду поштою 02.01.2023, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті. Тобто такий відзив поданий в межах строку для подання відзиву, у зв`язку з чим його суд прийняв його до розгляду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що ним вчинялись дії щодо реєстрації податкових накладних, вимоги про стягнення збитків за якими заявлено позивачем у даній справі, проте у зв`язку з віднесенням податковим органом підприємства відповідача до пункту 8 критерію ризикованості платника податків, реєстрація податкових накладних № 532 від 15.07.2022, № 728 та № 729 від 21.07.2022, а також № 1016 від 28.09.2022 зупинена та така зупинка в реєстрації не пов`язана з виною відповідача, що, за твердженням відповідача, є підставою для звільнення його від відповідальності за завдання позивачу шкоди.

Позивач у даній справі правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Позивачем (покупцем) було придбано у відповідача (продавця) товари, що підтверджується видатковими накладними № 4955 від 15.07.2022 на суму 40 920,00 грн, № 4268 від 21.07.2022 на суму 42 124,00 грн та № 4269 від 21.07.2022 на суму 136 400,00 грн, № 4522 від 28.07.2022 на суму 37 512,00 грн.

Вказаний товар оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджено долученими до позовної заяви платіжними дорученнями, за якими здійснювалась оплата за товар, отриманий згідно з вищевказаними накладними.

Для оформлення в податковому обліку вказаних операцій були сформовані податкові накладні № 532 від 15.07.2022, № 728 та № 729 від 21.07.2022, а також № 1016 від 28.09.2022.

Як зазначає позивач в позовній заяві, а також підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної 28.09.2022 відповідачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних вищевказані податкові накладні, проте їх реєстрація була зупинена з поясненням «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку, яким подано для реєстрації накладні, відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податку». Також у вказаних квитанціях запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в накладних, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрації/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією від 02.11.2022, в якій просив врегулювати питання реєстрації податкових накладних або відшкодувати завдані збитки в розмірі 42 826,00 грн. Позивачем не надано доказів надіслання вказаної претензії відповідачу.

Проте, позивачем надана відповідь відповідача на вказану претензії, в якій відповідачем повідомлено, що 12.07.2022 органом ДПС винесено рішення № 162738, яким діяльність відповідача віднесено до п. 8 Критеріїв ризикованості платника податку. Також відповідачем вказано, що ним проводиться робота з розблокування реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим вимога про відшкодування збитків не підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головним управлінням ДПС в м. Києві прийнято рішення від 12.07.2022 № 162738 про відповідність ТОВ "ТОП Тайерс" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку з тієї підстави, що "в ході аналізу діяльності ТОВ "ТОП ТАЙЕРС" з використанням баз даних ДПС України встановлено, що податковий кредит сформовано від суб?єктів господарювання, які здійснюють ризикову фінансово-господарську діяльність, а саме: ТОВ "СМАРТ ШИНА" (код 42808001), ТОВ "ФЕМІДА БЕЗПЕКА" (код 42587349), ТОВ "ЮНАЙТЕД ТАЄРС" (код 44412819").

20.07.2022 відповідач надав до Головного управління ДПС у м. Києві пояснення № 20/07 з доданими до нього документами з обґрунтуванням господарських операцій з контрагентами, які зазначені у рішенні від 12.07.2022 № 162738 про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника, для розгляду питання про невідповідність ТОВ "ТОП Тайерс" критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, 04.08.2022 відповідачем підготовлено до Державної податкової служби України скаргу на рішення, в т.ч. № 162738 від 12.07.2022. Водночас, під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів звернення до Державної податкової служби України з вказаною скаргою.

Також відповідач вказує, що враховуючи те, що позасудова робота не дала результатів останній був змушений звернутись до адміністративного суду з позовом, копія якого долучена до відзиву на позов, проте, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів вчинення відповідної дії, а саме звернення до суду з позовом (підтвердження надіслання такого позову засобами поштового зв`язку, реєстрації такого позову).

Крім того, суд зазначає, що на сайті Судової Влади України не вбачається перебування в адміністративних судах справи за позовом відповідача у даній справі.

Розглянувши заявлені позивачем позовні вимоги, а також заперечення на них, суд зазначає про наступне.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами, враховуючи підписання між ними видаткових накладних та їх оплату, укладено договір поставки в спрощеній формі.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що за результатами господарських операцій з поставки товару, ТОВ "ТОП Тайерс" склало в електронній формі та направило на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні № 532 від 15.07.2022, № 728 та № 729 від 21.07.2022, а також № 1016 від 28.09.2022, які надіслані 28.09.2022, проте їх реєстрацію було зупинено.

Податковим органом було зупинено реєстрацію зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з посиланням на те, що такі накладні відповідають вимогами пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.07.2022 № 162738 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та зазначено, що "В ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що платником сформовано ПК від контрагентів-постачальників, які здійснюють ризикову фінансово-господарську діяльність, а саме: ТОВ "СМАРТ ШИНА" (код 42808001), ТОВ "ФЕМІДА БЕЗПЕКА" (код 42587549), ТОВ "ЮНАЙТЕД ТАЄРС" (код 44412819)".

Відповідачем було надано Головному управлінню ДПС у м. Києві пояснення від 20.07.2022 вих. № 20/07.

Як зазначає відповідач, останнім було надіслано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

З вказаної позовної заяви вбачається, що відповідач, зокрема, просить суд, в т.ч. визнати протиправним та скасувати рішення від 12.07.2022 № 162738.

Матеріали справи, як і , не містять інформації щодо відкриття провадження адміністративним судом.

Отже, станом на день прийняття рішення у даній справи податкові накладні є незареєстрованими.

У той же час, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 зі справи № 918/216/17, згідно з яким передбачалося, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Крім того, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 і від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними № 532 від 15.07.2022, № 728 та № 729 від 21.07.2022, а також № 1016 від 28.09.2022, при цьому, сума ПДВ за такими накладними становить 42 826,00 грн, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ.

При цьому, відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів надання компетентним органам пояснень та доказів для можливості реєстрації саме податкових накладних № 532 від 15.07.2022, № 728 та № 729 від 21.07.2022, а також № 1016 від 28.09.2022, хоча в рішенні про зупинення їх реєстрації відповідачу запропоновано вчинити такі дії.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ 42 826,00 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 396,72 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, заявлена позивачем до стягнення сума збитків не є грошовим зобов`язанням відповідача перед позивачем в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, та фактично такі збитки самі по собі є мірою відповідальності відповідача перед позивачем.

За вказаних обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2 396,72 грн втрат від інфляції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, а сам задоволенню в частині стягнення з відповідача 42 826,00 грн збитків та відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 396,72 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, враховуючи часткове задоволення позову підлягає частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 349,51 грн.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмір 5 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги № 02/11 від 02.11.2022, укладений між позивачем (замовник) та Адвокатським бюро «Михайла Блонського» (адвокат);

- свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 552 від 18.08.2011;

- ордер серії ВС № 1168455 від 02.11.2022;

- попередній розрахунок суми судових витрат на правову допомогу;

- платіжне доручення № 2860 від 02.12.2022 на суму 4 000,00 грн, а також платіжне доручення № 2723 від 02.11.2022 на суму 1 000,00 грн.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Михайла Блонського» договору про надання правової допомоги № 02/11 від 02.11.2022, адвокат зобов`язався надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов`язався прийняти зазначені послуги та оплатити їх (п. 1.1 договору).

Як погоджено сторонами в п. 3.1 вказаного договору, загальна вартість згідно з цим договором становить 5 000,00 грн, за розрахунком 1 година роботи адвоката оцінюється в 1 000,00 грн.

Оплата послуг здійснюється замовником авансом протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору (п. 3.2 договору).

Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1 договору).

Як вбачається з платіжних доручень № 2860 від 02.12.2022 та № 2723 від 02.11.2022, позивачем сплачено на рахунок адвоката вартість послуг, погоджену ними в договорі № 02/11 від 02.11.2022.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем під час розгляду даної справи не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме в розмірі 4 735,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" (03025, м. Київ, Столичне шосе, 98, код 42807736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія" (79049, м. Львів, вул. Коломийська, буд. 12, кв. 83, код 41786574) збитки в розмірі 42 826,00 грн (сорок дві тисяч вісімсот двадцять шість грн 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 349,51 грн (дві тисячі триста сорок дев`ять грн 51 коп.), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 4 735,00 грн (чотири тисячі сімсот тридцять п`ять грн 00 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 13.03.2023.

Суддя О.Г. Удалова