Постанова

від 08.06.2023 по справі 910/13960/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р. Справа№ 910/13960/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 (повний текст рішення складено 13.03.2023)

у справі № 910/13960/22 (суддя Удалова О.Г.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс"

про стягнення 45 222,72 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" про стягнення стягнення 45 222,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивачу завдано збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія" збитки в розмірі 42 826,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 349,51 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 4 735,00 грню В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій з поставки товару та його бездіяльність щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ 42 826,00 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, а відтак, така суму є збитками позивача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не прийняв до уваги той факт, що позивачем було подано таий позов передчасно, оскільки останнім не втрачено податковий кредит, а лише зупинено реєстрацію податкових накладних. Крім того, апелянт вказує, що ним оскаржується в судовому порядку рішення органу ДПС про вінесення відповідача до «ризикових». Одночасно, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом зроблені невірні висновки щодо наявності причинно-нгаслідкоих зв`язків між діяльністю відповідача щодо необхідності зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредита позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13960/22.

19.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13960/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, одночасно з цим, позивач просить суд стягнути на його користь понесені ним витрати за надання правової допомоги в сумі 4000 грн.

11.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" надійшла відповідь на апеляційну скаргу.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем (покупцем) було придбано у відповідача (продавця) товари, що підтверджується видатковими накладними № 4055 від 15.07.2022 на суму 40 920,00 грн (т. 1 а.с. 5); № 4268 від 21.07.2022 на суму 42 124,00 грн (т. 1 а.с. 10); № 4269 від 21.07.2022 на суму 136 400,00 грн (т. 1 а.с. 15); № 4522 від 28.07.2022 на суму 37 512,00 грн (т. 1 а.с. 20).

Вказаний товар оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджено долученими до позовної заяви платіжними дорученнями №2326 від 15.07.2022 р. (т. 1 а.с. 9); №2341 від 21.074.2022 р. (т. 1 а.с. 14), №2341 від 21.07.2022 р. (т. 1 а.с. 19) та №2360 від 28.07.2022 р. (т. 1 а.с. 24), за якими здійснювалась оплата за товар, отриманий згідно з вищевказаними накладними.

Для оформлення в податковому обліку вказаних операцій були сформовані податкові накладні № 532 від 15.07.2022 (т. 1 а.с. 6), № 729 від 21.07.2022 (т. 1 а.с. 11), № 729 від 21.07.2022 (т. 1 а.с. 16), а також № 1016 від 28.09.2022 (т. 1 а.с. 21).

Як зазначає позивач в позовній заяві, а також підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної 28.09.2022 (т. 1 а.с. 7, 12, 17, 22) відповідачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних вищевказані податкові накладні, проте їх реєстрація була зупинена з поясненням "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку, яким подано для реєстрації накладні, відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податку". Також у вказаних квитанціях запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в накладних, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрації/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією від 02.11.2022, в якій просив врегулювати питання реєстрації податкових накладних або відшкодувати завдані збитки в розмірі 42 826,00 грн (т. 1 а.с. 25). Доказів надіслання вказаної претензії відповідачу матеріали справи не містять.

При цьому, листом №22/11-1 від 22.11.2022 року на вказану претензію відповідачем повідомлено позивача, що 12.07.2022 органом ДПС винесено рішення № 162738, яким діяльність відповідача віднесено до п. 8 Критеріїв ризикованості платника податку. Також відповідачем вказано, що ним проводиться робота з розблокування реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим вимога про відшкодування збитків не підлягає задоволенню.

Також, місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головним управлінням ДПС в м. Києві прийнято рішення від 12.07.2022 № 162738 про відповідність ТОВ "ТОП Тайерс" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку з тієї підстави, що "в ході аналізу діяльності ТОВ "ТОП ТАЙЕРС" з використанням баз даних ДПС України встановлено, що податковий кредит сформовано від суб?єктів господарювання, які здійснюють ризикову фінансово-господарську діяльність, а саме: ТОВ "СМАРТ ШИНА" (код 42808001), ТОВ "ФЕМІДА БЕЗПЕКА" (код 42587349), ТОВ "ЮНАЙТЕД ТАЄРС" (код 44412819").

Листом № 20/07 від 20.07.2022 (т. 1 а.с. 49) відповідач надав до Головного управління ДПС у м. Києві пояснення з обґрунтуванням господарських операцій з контрагентами, які зазначені у рішенні від 12.07.2022 № 162738 про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника, для розгляду питання про невідповідність ТОВ "ТОП Тайерс" критеріям ризиковості платника податку.

Разом з тим, матеріали справи також містять скаргу №4/08-01 від 04.08.2022 року (т. 1 а.с. 53-57) до Головного управління ДПС у м. Києві на рішення органу ДПС про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника, в тому числі і рішення № 162738 від 12.07.2022. При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не місять доказів направлення вказаної скарги до Державної податкової служби України.

Також відповідач вказує, що враховуючи те, що позасудова робота не дала результатів останній був змушений звернутись до адміністративного суду з позовом, копія якого долучена до відзиву на позов (т. 1 а.с. 61-82) з доказами направлення такого позову до Київського окружного адміністративного суду (опис вкладення у лист та накладна).

Як вже зазначалося раніше, з матеріалів справи вбачається, що реєстрація № 532 від 15.07.2022, № 729 від 21.07.2022, № 729 від 21.07.2022, а також № 1016 від 28.09.2022 була зупинена податковим органом на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

У квитанціях про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено про зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки накладні відповідають вимогам п. 8 «Критеріїв ризиковості платника податку», запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової наклданої/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що зазначене зупинення реєстрації податкових накладних було зумовлено зокрема у зв`язку з неналежними діями відповідача.

За твердження позивача, станом на дату звернення з позовом зазначена податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та не надана позивачу.

Згідно п. 201.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності і вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

При цьому, пункту 201.10 статті 201 ПК України зазначено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України порушення Відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє Позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на Відповідача з доданням певного пакета документів, не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до контролюючого органу зі скаргою на відповідача, передачене ст. 201 Податкового кодексу України на позивача не розповсюджується, оскільки відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України не передбачено можливості подання заяви із скаргою на такого продавця/покупця у випадку зупинення податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на правову позицію викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справи № 917/877/17, відповідно до якої, звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних може бути належним способом захисту для заявника (покупця).

На переконанняколегії суддів, дії/бездіяльність податкового органу з нереєстрації податкових накладних не мають спричинити шкоду покупцю, оскільки такі дії зумовлюють неотримання покупцем податкового кредиту в розмірі ПДВ за угодою.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ПКУ зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Відповідні висновки щодо застосування норм права містить постанова Великої палати Верховного Суду від 01.03.2023 р. у справі № 925/556/21.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції підкреслює, що саме невиконання відповідачем покладеного на нього чинним законодавством обов`язку з реєстрації податкової накладної завдало позивачу збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 42 826 грн 00 коп.

Разом з цим, колегія суддів критично відноситься до тверджень відповідача, що останнім вживались необхідні дії щодо реєстрації відповідних податкових накладних, оскільки з матеріалів справи вбачається, що збитки позивач поніс в липні 2022 року, а з позовом про відшкодування збитків звернувся у грудні 2022 року, при цьому відповідачем до адміністративного суду позовну заяву подано лише у лютому 2023 року.

Крім того, колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем до органів ДПС пояснень та доказів для можливості реєстрації саме податкових накладних № 532, № 728, № 729 та № 1016.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вказує, що зупинення реєстрації податкових накладних було зумовлено у зв`язку з неналежними діями відповідача, при цьому, у випадку задоволення позову відповідача у адміністративному судочинсті та реєстрації відповідних зупинених накладних у останнього буде право на звернення до суду про стягнення шкоди з органу ДПС.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано ордер серії ВС № 1199667 від 24.04.2023 р., додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №02/11 від 02.11.2022 р., попередній розрахунок суми витрат позивача на правову допомогу та платіжну інструкцію №3285 від 18.04.2023 р. на суму 4 00 грн.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Колегія суддів підкреслює, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.

Одночасно, відповідно до частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Михайла Блонського" договору про надання правової допомоги № 02/11 від 02.11.2022 (т. 1 а.с. 31), адвокат зобов`язався надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов`язався прийняти зазначені послуги та оплатити їх (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №02/11 від 02.11.2022 р., загальна вартість згідно з цим договором становить 4 000 грн, за розрахунком 1 година роботи адвоката оцінюється в 1 000 грн.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється замовником авансом протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору.

Як зазначалося вище, відповідно до платіжного доручення №3265 від 18.04.2023 р., позивачем сплачено на рахунок адвоката вартість послуг, погоджену в Додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги №02/11 від 02.11.2022 р.

Дослідивши зазначене клопотання позивача, а також співмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг в сумі 4000 грн за написання відзиву на апеляційну скаргу), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення не становить надмірний тягар для іншої сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від від 13.03.2023 у справі №910/14637/22 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" на рішення Господарського суду міста Києва від від 13.03.2023 року у справі №910/13960/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/13960/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тайерс" (03025, м. Київ, Столичне шосе, 98, код 42807736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Сервісна Компанія" (79049, м. Львів, вул. Коломийська, буд. 12, кв. 83, код 41786574) витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13960/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко