Рішення

від 07.03.2023 по справі 910/7013/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2023Справа № 910/7013/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"

до Акціонерного товариства "Альфа-банк"

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; визнання недійсним акту державного виконавця, свідоцтва про право власності; скасування державної реєстрації та відновлення запису про право власності.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерство юстиції України,

2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович

за участі представників:

від позивача - Саєнко Ю.М.;

від відповідача - Кузовлев Р.В.;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився;

від третьої особи-3 - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним акту державного виконавця, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та відновлення запису про право власності.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням приватним нотаріусом вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису, у тому числі з огляду на пропуск встановленого законом строку та на наявність спору в частині розміру вимог відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/7013/20 рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 скасовані, справу направлено на новий розгляд.

За результатами проведення автоматизованого розподілу справу №910/7013/20 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 прийнято справу №910/7013/20 до свого провадження. Підготовче засідання призначено на 06.12.2022.

Відповідачем 28.11.2022 подано пояснення у справі.

Позивачем 06.12.2022 подано пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду.

За результатами підготовчого засідання 06.12.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження строком на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.01.2023.

У підготовчому засіданні 24.01.2023 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2023.

Судове засідання призначене на 14.02.2023 не відбулося, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

У судове засідання 07.03.2023 з`явились представники позивача та відповідача та надали пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 07.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна" (припинений з 28.01.2008, правонаступником на час розгляду спору є відповідач) та Фірмою "Т.М.М." 04.03.2004 укладено кредитний договір №252-СВ, за умовами якого відповідач зобов`язався надати позичальнику (Фірма "Т.М.М.") кредитні кошти на умовах револьверної кредитної лінії, а останній - сплачувати відсотки за користування, повернути отримані кошти у встановлений строк тощо.

Позивачем та Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна" 21.07.2004 укладено договір застави майнового комплексу, загальною площею 8526,3 кв. м, що знаходиться у місті Києві по вулиці Жмеринській 22. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору від 21.07.2004 застава забезпечує виконання зобов`язань позичальника (Фірма "Т.М.М.") за кредитним договором №252-СВ від 03.04.2004, а позивачем окремо погоджено її дійсність у разі внесення будь-яких змін у майбутньому до забезпеченого кредитного договору.

Банками-правонаступниками ХФБ Банку Україна у різний час та позичальником (Фірмою "Т.М.М.") неодноразово вносились зміни до кредитного договору №252-СВ від 03.04.2004, у тому числі Публічним акціонерним товариством УніКредіт Банк (на час укладення правочину - правонаступник ХФБ Банку Україна) та Фірмою "Т.М.М." укладено додаткову угоду №44 від 27.06.2013, якою (у тому числі) погоджено ліміт кредитної лінії та продовжено строк користування кредитними коштами до 31.07.2013.

Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступник ХФБ Банку Україна та УніКредіт Банку) та Фірмою "Т.М.М." укладено 16.12.2013 додаткову угоду №46 до кредитного договору №252-СВ від 03.04.2004, якою (у тому числі подовжено строк кредитування до 31.01.2014.

Визначену цією додатковою угодою кінцеву дату кредитування позивач вважає останнім днем строку дії договору, оскільки з 04.03.2004 до 31.01.2014 позичальник міг належним чином виконати умови договору.

У той же час, 29.04.2014 Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступник ХФБ Банку Україна та УніКредіт Банку) та Фірмою "Т.М.М." укладено додаткову угоду №47 до кредитного договору №252-СВ від 03.04.2004, якою у черговий раз викладено умови кредитного договору у новій редакції, та (у тому числі) подовжено строк кредитування до 31.03.2021.

У подальшому 30.09.2016 Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступник ХФБ Банку Україна та УніКредіт Банку) та Фірмою "Т.М.М." укладено додаткову угоду №48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004, якою змінено умови кредитного договору в частині графіку погашення кредиту, процентного періоду, процентної ставки та чітко визначається строком повернення кредиту 31.03.2021.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 в чинній на час здійснення оспореної нотаріальної дії редакції). Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За позитивно-правовими приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов у межах законодавчого регулювання норм імперативного характеру.

Частиною третьою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Законодавцем не встановлено імперативного обмеження на внесення змін до господарсько-правового договору після спливу строку виконання зобов`язання за ним.

За умови досягнення відповідної згоди сторони договору вправі змінити строк виконання зобов`язання після закінчення попередньо встановленого строку.

Крім того, за позитивно-правовими при приписами статті 631 Цивільного кодексу України сторони договору вправі за взаємною згодою застосувати умови укладеної додаткової угоди до відносин між ними, які виникли до її укладення.

У даному випадку за умовою додаткової угоди №46 до кредитного договору №252-СВ від 03.04.2004 кінцевий строк кредитування встановлено до 31.01.2014.

Позивач свої зобов`язання в частині повернення кредитних коштів у встановлений додатковою угодою №46 строк не виконав. Відповідно, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" набуло право отримати (у тому числі у примусовому порядку) суму боргу з урахуванням штрафних санкцій, збитків та встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

Поза розумним сумнівом знаходиться твердження, що банк, укладаючи наступні додаткові угоди №47 та №48 та подовжуючи кінцевий строк повернення кредитних коштів майже на 7 років, фактично відмовився від своїх прав на отримання компенсаційних виплат за прострочення виконання позивачем своїх господарсько-правових зобов`язань у межах умов додаткової угоди №46.

У той же час, з моменту укладення додаткової угоди №47 банк набув право вимоги виконання позивачем своїх зобов`язань на встановлених цією угодою умовах.

У будь-якому випадку, судом встановлено неможливість вибірково враховувати встановлений додатковою угодою №46 строк виконання зобов`язання та залишати поза увагою його зміну наступними додатковими угодами №47 та №48.

Відповідно, судом відхиллено покладене в основу даного позову твердження позивача про необхідність обчислення встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат" строку саме з 31.01.2014.

Відповідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За приписами частин 1 та 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 9.2 кредитного договору №252-СВ від 03.04.2004 в редакції додаткової угоди №47 при настанні випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором в будь-який час після настання випадку невиконання банк має право в тому числі дострокового погашення кредиту і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Таким чином, в кредитному договорі сторони погодили можливість банку достроково вимагати погашення боргу.

За умовами додаткової угоди №48 позивач був зобов`язаний повернути частину кредиту в розмірі 1 125 000,00 євро в строк до 30.09.2017, однак не виконав цього зобов`язання.

У зв`язку з простроченням боржника відповідач набув право на дострокове повернення кредиту, яким скористався, надіславши боржнику 13.11.2017 лист-вимогу №02-29/67-15419 про повне дострокове погашення боргу.

Таким чином, право на отримання суми боргу за кредитним договором у Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є відповідач) виникло з моменту отримання боржником цієї вимоги.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є відповідач) вчинено 20.12.2017 виконавчий напис №7859, яким звернуто стягнення на майновий комплекс позивача в рахунок погашення заборгованості виключно за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками, штрафними санкціями тощо) у розмірі 14 857 932 євро 43 євроценти, нараховані за період з 31.10.2017 до 13.11.2017.

Таким чином, твердження позову про наявність спору в частині розміру боргу спростовуються фактичними обставинами справи. На момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем у розмірі отриманого кредиту, який визначено додатковою угодою №48 (14 857 932,43 євро) та тестовою частиною виконавчого напису.

Доказів погашення зазначеної суми заборгованості за тілом кредиту на час вчинення виконавчого напису (як і на час розгляду даної справи) матеріали справи не містять.

Відповідно, судом відхиллено доводи позову в частині наявності спору щодо розміру заборгованості, визначеної виконавчим написом нотаріуса.

На підставі виконавчого напису № 7859 Відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України 23.01.2018 відкрито виконавче провадження №55614508.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №356692 торги, призначені на 10.09.2018, не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників.

Керуючись правом, передбаченим частиною 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку", відповідач залишив за собою нереалізоване майно, про що державним виконавцем складено акт № 55614508 від 27.11.2018.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком І.Л. видано 27.11.2018 свідоцтво про право власності №1408.

Встановивши відсутність покладених в основу позову правових та фактичних підстав суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням того, що інші вимоги позову знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з першою вимогою, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.03.2023

Суддя Т.Ю.Кирилюк