Рішення

від 02.03.2023 по справі 916/3284/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3284/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" (код ЄДРПОУ 37761187, 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" (код ЄДРПОУ 39928150, 65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Желябова, буд.1, офіс 403)

про стягнення 5590400,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестерова О.В., адвокат, ордер від 06.06.2022 № 1096457

від відповідача: Качмар О.Б., адвокат, ордер від 04.01.2023 № 1070152

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" про стягнення 5590400,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 в частині поставки товару.

Ухвалою від 09.12.2022 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 10.01.2023, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2023 відкладено підготовче засідання на 09.02.2023.

12.01.2023 надійшов відзив на позовну заяву.

09.02.2023 позивачем подано клопотання про приєднання доказів та письмові пояснення.

В судовому засіданні 09.02.2023 ухвалено про залучення до матеріалів справи доказів (копії листа ТОВ "Вімарко" №1506 від 15.06.2022) та не прийнято до розгляду письмові пояснення позивача, про що постановлено протокольну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 09.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 11.03.2023; закрито підготовче провадження у справі №916/3284/22; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 02.03.2023.

02.03.2023 відповідачем подано до суду пояснення, які в судовому засіданні не прийнято до розгляду, про що постановлено протокольну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02.03.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" про стягнення 5590400,40 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов укладеного між сторонами Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 в частині поставки товару позивач просить стягнути з відповідача 5590400,40 грн. передоплати.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" було укладено Договір постачання №0717-1.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник протягом терміну дії Договору зобов`язується постачати (передавати) у власність покупцеві будівельні і оздоблювальні матеріали згідно з його замовленням (далі - товар), кількість та асортимент якого вказується в видаткових накладних та рахунках-фактурах, а покупець зобов`язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором.

За умовами п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору, товар відпускається покупцеві відповідно до замовлення. Замовлення формується постачальником на підставі узгодженої з покупцем заявки, в якій зазначається: термін постачання, асортимент, кількість і адреса постачання товару. Замовлення надсилається постачальнику факсимільними засобами зв`язку та/або електронною поштою. Замовлення вважається погодженим постачальником з моменту виставлення рахунку-фактури на відповідну партію товару факсимільними засобами зв`язку та/або електронною поштою.

Пунктом 3.10. Договору визначено, що поставка здійснюється протягом десяти днів з моменту письмового погодження виставленого рахунку-фактури покупцем, в тому числі електронною поштою, а в разі неможливості поставки в зазначений строк, узгоджується сторонами окремо перепискою електронною поштою.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору, ціна на товар формується постачальником на підставі чинного законодавства України і встановлюється у національній валюті України. Ціна на товар, узгоджена сторонами, зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору. Видаткові накладні повинні відповідати за своїм змістом погодженому постачальником замовленню покупця та рахунку-фактурі на відповідну партію товару. Не підлягає зміні ціна товару, раніше оплаченого покупцем. Ціна товару вважається погодженою постачальником в момент складення рахунку-фактури, а покупцем в момент оплати рахунку-фактури, або приймання товару за товаро-транспортною накладною в залежності від того, яка подія сталася першою. При цьому сторони погоджуються, що виставлений постачальником рахунок дійсний до сплати протягом 3 банківських днів; після спливання цього терміну перед оплатою покупець письмово (в тому числі засобами електронного зв`язку) погоджує з постачальником актуальність рахунка на поточну дату.

Відповідно до п.5.3. Договору, покупець здійснює оплату за кожну партію товару постачальникові шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника у повному обсязі відповідно до сум видаткових накладних не пізніше ніж через 14 календарних днів від дати таких видаткових накладних. Цей пункт не заперечує можливості здійснення передоплати за товар за взаємною згодою сторін.

Згідно п.6.3. Договору, кількість, ціну і асортимент товару для кожного окремого товарного постачання постачальник погоджує в момент виставлення рахунку-фактури, та покупець зі свого боку погоджує кількість, ціну і асортимент товару в момент оплати рахунку-фактури, або приймання товару за товаро-транспортною накладною в залежності від того, яка подія сталася першою.

Розділом 10 Договору передбачено, що протягом терміну дії цього договору виконання сторонами зобов`язань за цим Договором може бути припинено тільки у разі настання обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, озброєного конфлікту, перекриття шляхів руху транспорту унаслідок страйку, рішень уряду або інших обставин, які знаходяться поза контролем сторін. Сторона, що зазнала дії обставин непереборної сили, повинна упродовж трьох календарних днів повідомити про це іншу сторону. Факт наявності і термін дії форс-мажорних обставин підтверджується Торгівельно-промисловою палатою України. Після припинення дії обставин непереборної сили перебіг терміну виконання зобов`язань поновлюється. Якщо дія обставин непереборної сили триває більше 3-х місяців підряд, сторони мають право припинити дію цього Договору. При цьому збитки, заподіяні припиненням Договору, не відшкодовуються, штрафні санкції не сплачуються. Незабезпечені постачанням грошові кошти повертаються покупцеві упродовж 3-х банківських днів з моменту ухвалення сторонами рішення про припинення дії Договору.

Відповідно до п.п. 12.1, 12.2, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але, у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. При закінченні терміну дії Договору (або при достроковому розірванні Договору) сторони зобов`язані провести взаєморозрахунки щодо заборгованостей, що виникли за Договором, упродовж 10 календарних днів з дня закінчення терміну дії Договору (або з дня дострокового розірвання Договору). У разі відсутності письмових заяв однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той же термін і на умовах, передбачених цим Договором.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.

За поясненнями позивача, які не заперечені відповідачем, 15.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" за допомогою засобів телефонного зв`язку звернулось до відповідача із усною заявкою на поставку герметику силакрилового білого у кількості у кількості 25000 штук та клею-герметику гібридного низькомодульного фасадного білого у кількості 35000 штук. Вище вказана заявка була погоджена відповідачем шляхом виставлення позивачу рахунку на загальну суму 6652800,00 грн. з ПДВ (рахунок на оплату №1256 - а.с.14).

Позивачем було повністю виконано обов`язок зі сплати рахунку відповідача від 15.06.2021 № 1256, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: від 15.06.2021 № 663 на суму 5000000,00 грн. та від 17.06.2021 №663 на суму 1652800,00 грн. (а.с.15, 45).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1062399,60 грн. за видатковими накладними: від 28.10.2021 № 2503 на суму 10428,48 грн.; від 17.11.2021 № 2694 на суму 124905,60 грн.; від 29.11.2021 № 2820 на суму 38001,60 грн.; від 11.01.2022 № 27 на суму 6952,32 грн.; від 18.01.2022 № 82 на суму 5214,24 грн.; від 25.01.2022 № 129 на суму 6952,32 грн.; від 02.02.2022 № 194 на суму 6952,32 грн.; від 02.02.2022 № 201 на суму 7600,32 грн.; від 03.02.2022 № 203 на суму 49962,24 грн.; від 04.02.2022 № 206 на суму 49962,24 грн.; від 08.02.2022 № 220 на суму 38001,60 грн.; від 10.02.2022 №259 на суму 43452,00 грн.; від 10.02.2022 №260 на суму 43452,00 грн.; від 10.02.2022 №263 на суму 7242,00 грн.; від 11.02.2022 №264 на суму 22800,96 грн.; від 16.02.2022 №280 на суму 49962,24 грн.; від 16.02.2022 №281 на суму 81453,60 грн.; від 16.02.2022 №282 на суму 62452,80 грн.; від 16.02.2022 №283 на суму 38001,60 грн.; від 21.01.2022 №338 на суму 6952,32 грн.; від 22.02.2022 №341 на суму 38001,60 грн.; від 22.02.2022 №342 на суму 5214,24 грн.; від 13.04.2022 №358 на суму 70919,14 грн. (а.с. 16-27).

31.05.2022 відповідач звернувся до позивача із листом № 0531-1 (а.с.28), яким підтвердив заборгованість перед позивачем в розмірі 5590400,40 грн. та повідомив, що товар, який підлягав поставці позивачу, зберігався на складі, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, вул. 21-км Житомирського шосе, згідно Договору про надання складських логістичних послуг, а 3 березня 2022 року будiвля складу та всі товарні запаси, якi зберiгалися в ній, були знищені внаслідок пожежі, що виникла в результаті потрапляння боєприпасів під час бойових дій.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано позивачу лист Бучанського районного управління ДСНС України у Київській області від 18.05.2022 №1359, Акт про пожежу від 05.05.2022, лист ТОВ "Логістик-Плюс" від 04.03.2022 №040322-2 (а.с.29-35).

Також, між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 15.06.2021 по 10.06.2022, яким відповідач визнав наявну у нього заборгованість за Договором від 10.07.2017 №0717-1 у сумі 5590400,40 грн. (а.с.36).

15.06.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку залишку товару згідно рахунку від 15.06.2021 № 1256 протягом 10 календарних днів від дати отримання цього листа. В разі невиконання вимоги щодо поставки товару, позивач повідомив відповідача про відмову від Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 та просив повернути внесену передоплату в розмірі 5590400,40 грн.

Вище вказану вимогу відповідачу було направлено на юридичну адресу поштою листом з описом вкладення, а також додатково надіслано електронною поштою на вказану у договорі електронну адресу complekt.master@gmail.com (а.с.38-42, 204-205).

Однак, вимога позивача залишилась без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні наголосив, що жодним чином не відмовляється від своїх зобов`язань з поставки товару за договором, однак через обставини непереборної сили, які не залежали від волі відповідача, виконання договору у повному обсязі було унеможливлено з огляду на те, що весь закуплений товар для виконання цього зобов`язання був знищений внаслідок пожежі на складі.

На підтвердження вище вказаних обставин відповідач надав договір про надання складських логістичних послуг №20151101 від 01.11.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 290663892, лист ТОВ "Логістик-Плюс" від 04.03.2022 №040322-2, відомість обліку товарних запасів на зберіганні ТОВ "Логістик-Плюс" за договором №20151101 від 01.11.2015 станом на 04.03.2022, лист ТОВ "Логістик-Плюс" від 27.04.2022 №270422-1, Акт про пожежу від 05.05.2022, лист Бучанського районного управління ДСНС України у Київській області від 18.05.2022 №1359, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №22/04 від 22.04.2020, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №З-0107/1 від 01.07.2019, інвойси, заявки, акти наданих послуг, накладні, декларації (а.с. 77-168).

Задля врегулювання питання щодо відшкодування завданої відповідачу шкоди внаслідок пожежі останній звертався з відповідними запитами до Бізнес-омбудсмена та Міністерства економіки України (а.с. 186-195).

Між цим, 13.04.2022 відповідач здійснив поставку товару з власних запасів, які зберігались на іншому складі (видаткова накладна від 13.04.2022 №358 на суму 70919,14 грн.).

Відповідач повідомив, що можливість закупки повторно товару для забезпечення виконання зобов`язання у повному обсязі відсутня у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч.3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено та не спростовується сторонами, що 15.06.2021 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №1256 на оплату товару на загальну суму 6652800,00 грн.

В п.4.3 Договору сторони погодили, що виставлений постачальником рахунок дійсний до сплати протягом 3 банківських днів.

У встановлений Договором строк позивачем було здійснено оплату рахунку, що підтверджено платіжними дорученнями №663 від 15.06.2021 та №663 від 17.06.2021.

Як зазначено вище, умовами п.3.10 Договору визначено, що поставка здійснюється протягом десяти днів з моменту письмового погодження виставленого рахунку-фактури покупцем, в тому числі електронною поштою, а в разі неможливості поставки в зазначений строк, узгоджується сторонами окремо перепискою електронною поштою.

Позивач наполягає, що він здійснив погодження виставленого відповідачем рахунку-фактури №1256 від 15.06.2021 шляхом його оплати, адже платіжне доручення на оплату товару є письмовою формою погодження. У зв`язку із зазначеним відповідно до п.3.10 Договору поставка мала бути здійснена протягом десяти днів з моменту письмового погодження виставленого рахунку покупцем, тобто протягом 10 днів з 17.06.2021 та мала бути здійснена до 29.06.2021.

Суд критично ставиться до такої позиції позивача, оскільки умови п.3.10 Договору на підтвердження погодження строку поставки товару передбачають саме відповідне листування між сторонами, а не здійснення оплати рахунку.

Між тим, за поясненнями представників сторін, під час виконання Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 сторони жодного разу не узгоджували ні кількість та найменування товару, ні строки його поставки шляхом відповідного листування, взаємовідносини сторін відбувались лише засобами телефонного зв`язку.

За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази письмового погодження сторонами строку поставки товару, суд враховує приписи ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, 15.06.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку залишку товару згідно рахунку від 15.06.2021 № 1256 протягом 10 календарних днів від дати отримання цього листа. В разі невиконання вимоги щодо поставки товару, позивач повідомив відповідача про відмову від Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 та просив повернути внесену передоплату в розмірі 5590400,40 грн.

Вище вказану вимогу позивачем відповідачу було направлено на юридичну адресу поштою листом з описом вкладення, а також додатково надіслано електронною поштою на вказану у договорі електронну адресу complekt.master@gmail.com (а.с.38-42, 204-205).

Присутня в судовому засіданні представник відповідача підтвердила факт отримання вказаної вимоги відповідачем.

Отже, у встановлений вказаною вимогою строк відповідачем не було здійснено поставку товару, протилежного суду не доведено.

За ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач скористався своїм правом та листом від 15.06.2022 повідомив відповідача про відмову від Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 в разі невиконання обов`язку щодо поставки залишку товару, та просив повернути суму внесеної передоплати в розмірі 5590400,40 грн.

Направлена позивачем на адресу відповідача вимога від 15.06.2022 про поставку товару або повернення перерахованого авансового платежу залишена відповідачем без реагування.

На день звернення позивача із позовною заявою до Господарського суду Одеської області розмір неповернутого відповідачем авансового платежу становить 5590400, 40 грн.

Станом на день розгляду справи до суду не подано доказів поставки товару чи повернення відповідачем авансового платежу у розмірі 5590400,40 грн.

За вказаних обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу внесеної ним попередньої оплати за товар у розмірі 5590400,40 грн.

Оцінивши заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову суд їх відхиляє, з огляду на таке.

Так відповідач посилається на обставини непереборної сили, які унеможливили виконання зобов`язань за договором постачання, що, на його думку, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Визначення обставин непереборної сили дається у Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вказаного Закону, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

До надзвичайних можна зарахувати такі обставини, настання яких сторони не очікують за звичайного перебігу справ, і настання яких добросовісна та розумна сторона не могла очікувати та передбачити навіть, якби проявила достатньої міри обачливість. Невідворотними ж є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належної міри обачливості та застосування розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Тобто ключовою умовою є те, що форс-мажор робить неможливим виконання зобов`язання у принципі, незалежно від тих зусиль і матеріальних витрат, яких сторона зазнала чи могла зазнати, а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Так, суд зазначає, що форс-мажор (переклад з французької мови - вища сила) - це непередбачувані обставини, які не залежать від волі сторін договору, за яких неможливо виконати покладені на них зобов`язання.

Компетентними органами щодо засвідчення обставин непереборної сили законодавством визначено Торгово-промислову палату України та 25 регіональних торгово-промислових палат: 24 обласних та міста Києва (далі - ТПП).

Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 3.1 Регламенту, засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі також - Регламент ТПП) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Згідно із п.3.3. Регламенту ТПП, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП).

Суд наголошує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах європейського договірного права (ст. 8.108 (3), присвячена питанням форс-мажору) указано, що сторона, яка не виконує зобов`язання, має впевнитися в тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання інша сторона отримала впродовж розумного строку після того, як сторона, яка не виконує, дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Згідно ст. 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, яка набула чинності для України з 01.02.91, визначено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було зумовлене перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати взяття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків. Сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність виконання. Якщо інша сторона не отримала повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов`язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.

Згідно з положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільнена від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Пунктами 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 укладеного між сторонами Договору постачання передбачено, що протягом терміну дії цього договору виконання сторонами зобов`язань за цим Договором може бути припинено тільки у разі настання обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, озброєного конфлікту, перекриття шляхів руху транспорту унаслідок страйку, рішень уряду або інших обставин, які знаходяться поза контролем сторін. Сторона, що зазнала дії обставин непереборної сили, повинна упродовж трьох календарних днів повідомити про це іншу сторону. Факт наявності і термін дії форс-мажорних обставин підтверджується торгівельно-промисловою палатою України. Після припинення дії обставин непереборної сили перебіг терміну виконання зобов`язань поновлюється. Якщо дія обставин непереборної сили триває більше 3-х місяців підряд, сторони мають право припинити дію цього Договору. При цьому збитки, заподіяні припиненням Договору, не відшкодовуються, штрафні санкції не сплачуються. Незабезпечені постачанням грошові кошти повертаються покупцеві упродовж 3-х банківських днів з моменту ухвалення сторонами рішення про припинення дії Договору.

Так відповідача ще 04.03.2022 листом ТОВ "Логістик Плюс" було повідомлено про те, що 03.03.2022 під час танкових боїв кілька ворожих снарядів влучили в будівлю складу за адресою Бучанський район, с. Стоянка, що призвело до масштабної пожежі і повної втрати будівлі з майном, яке знаходилось у ньому.

Лише 31.05.2022 відповідач звернувся до позивача із відповідним листом про настання обставини непереборної сили (при цьому, про обставину пожежі і втрати будівлі зі всім майном, що в ньому знаходилось, відповідача було повідомлено листом ще 04.03.2022).

Відповідач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення про наявність обставин непереборної сили було зроблено із пропущенням 3-денного строку, а відтак відповідачем, в порушення пункту 10.2 договору, не було дотримано строку повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили.

Отже, згідно умов договору відповідач міг звернутись з повідомленням у встановлений договором строк і припинити перебіг терміну виконання зобов`язань з подальшим їх поновленням, однак цією можливістю останній не скористався.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022.

Так 28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини стороні необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

І, найголовніше, відповідно до положень чинного законодавства, наявність форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, а не від виконання самого зобов`язання.

В даному випадку позивачем заявлено вимогу про стягнення передоплати за договором, питання щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань в межах провадження у даній справі не розглядається.

Щодо твердження відповідача відносно того, що задоволення позову призведе до його банкрутства, суд зауважує, що у разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов`язань відсутні.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО", заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР", підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача слід стягнути на користь позивача основний борг у сумі 5590400,40 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги задоволення судом в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 83856,81 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" (код ЄДРПОУ 39928150, 65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Желябова, буд.1, офіс 403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" (код ЄДРПОУ 37761187, 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115) - 5590400 (п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто тисяч чотириста) грн. 40 коп. основного боргу, 83856 (вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 13 березня 2023 р.