Постанова

від 21.09.2023 по справі 916/3284/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3284/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Нестерова О.В., ордер серія ВН №1096457 від 06.06.2022р.;

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР"

на рішення Господарського суду Одеської області від „02" березня 2023р., повний текст якого складено та підписано „13" березня 2023р.

у справі №916/3284/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР"

про стягнення 5590400,40 грн.,

головуючий суддя - Сулімовська М.Б.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 21.09.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР", в якому просило суд стягнути з останнього заборгованість за Договором постачання №0717-1 від 10.07.2017р. у розмірі 5590400,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017р. в частині своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2023р. по справі №916/3284/22 (суддя Сулімовська М.Б.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" 5590400 грн. 40 коп. основного боргу, 83856 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову і поверненню позивачу внесеної ним попередньої оплати за товар у розмірі 5590400,40 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" звернулось до Південно-західного апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило прийняти новий доказ відповідача - Сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-23-0734 від 16.02.2023, який не було залучено судом першої інстанції до матеріалів справи; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2023р. по справі №916/3284/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом при винесені оскаржуваного рішення не було враховано характер договірних відносин, що існував між сторонами.

Апелянт вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин договір між сторонами діяв більше чотирьох років та в його рамках були сформовані звичаєві ділові стосунки. З огляду на тривалий період відносин в даному випадку заявка була сформована в усній формі, шляхом узгодження сторонами деталей за допомогою засобів телефонного зв`язку, на підстав чого у подальшому і було виставлено рахунок №1256 від 15.06.2021.

Із даного рахунку чітко вбачається, що кількість товару, що підлягав поставці у кількості 35 000 шт. є дуже значним та логічно передбачав його постачання окремими партіями.

При цьому, скаржник наполягає, що між сторонами було узгоджено здійснення поставок, вказаного вище товару, окремими партіями що не передбачають строків та умов, що передбачені п.3.10 Договору.

За наслідками отримання оплати по рахунку №1256 від 15.06.2021 ТОВ"КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" було здійснено закупку товару у відповідній кількості.

Разом з тим, через обставини непереборної сили, які не залежали від волі Товариства та були непередбачуваними та невідворотними, виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі було унеможливлено з огляду на те, що весь закуплений товар для виконання цього зобов`язання був знищений внаслідок пожежі на складі.

На підтвердження вище вказаних обставин апелянтом було надано суду першої інстанції договір про надання складських логістичних послуг №20151101 від 01.11.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 290663892, лист ТОВ "Логістик-Плюс" від 04.03.2022 №040322-2, відомість обліку товарних запасів на зберіганні ТОВ "Логістик-Плюс" за договором №20151101 від 01.11.2015 станом на 04.03.2022, лист ТОВ "Логістик-Плюс" від 27.04.2022 №270422-1, Акт про пожежу від 05.05.2022, лист Бучанського районного управління ДСНС України у Київській області від 18.05.2022 №1359, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №22/04 від 22.04.2020, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №З-0107/1 від 01.07.2019, інвойси, заявки, акти наданих послуг, накладні, декларації.

Крім того, апелянт зазначає,що суду першої інстанції були надані додаткові пояснення разом із копією Сертифікату Торгово-промислової палати України №3100-23-0734 від 16.02.2023.

Разом з тим, суд всупереч нормам процесуального законодавства на власний розсуд, без посилання на норми ГПК України розцінив додаткові пояснення надані відповідачем та достеменно знаючи, що разом із ними додано копію Сертифіката Торгово-промислової палати України №3100-23-0734 від 16.02.2023, що має значення для справи та встановлення фактичних обставин, розцінив такі пояснення як заперечення та відхилив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" на рішення Господарського суду Одеської області від „02" березня 2023р., повний текст якого складено та підписано „13" березня 2023р. у справі №916/3284/22; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" до розгляду на 03 серпня 2023 року о 10:30 год.

17.07.2023р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з підстав його законності та обґрунтованості.

28.07.2023р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" Качмар Оксани Богданівни надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ).

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Ярош А.І. з 27.07.2023 по 11.08.2023 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 №135-в перебуває у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" на рішення Господарського суду Одеської області від „02" березня 2023р., повний текст якого складено та підписано „13" березня 2023р. у справі №916/3284/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Колоколов С.І. (головуючий суддя), судді Разюк Г.П., Принцевська Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 прийнято справу №916/3284/22 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Принцевської Н.М.; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" до розгляду на 21 вересня 2023 року о 10:30 год.; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" Качмар Оксани Богданівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

У судовому засіданні 21.09.2023 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник скаржника в судове засідання, призначене за його заявою в режимі відеоконференції, не з`явився.

Разом з тим, в день судового засідання, 21.09.2023, від представника скаржника - адвоката Качмар Оксани Богданівни надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату та час із подальшим повідомленням сторін та їх представників.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" (Покупець) було укладено Договір постачання №0717-1, відповідно до умов якого постачальник протягом терміну дії Договору зобов`язується постачати (передавати) у власність покупцеві будівельні і оздоблювальні матеріали згідно з його замовленням (далі - товар), кількість та асортимент якого вказується в видаткових накладних та рахунках-фактурах, а покупець зобов`язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору від 10.07.2017р.).

За умовами п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору, товар відпускається покупцеві відповідно до замовлення. Замовлення формується постачальником на підставі узгодженої з покупцем заявки, в якій зазначається: термін постачання, асортимент, кількість і адреса постачання товару. Замовлення надсилається постачальнику факсимільними засобами зв`язку та/або електронною поштою. Замовлення вважається погодженим постачальником з моменту виставлення рахунку-фактури на відповідну партію товару факсимільними засобами зв`язку та/або електронною поштою.

Пунктом 3.10. Договору визначено, що поставка здійснюється протягом десяти днів з моменту письмового погодження виставленого рахунку-фактури покупцем, в тому числі електронною поштою, а в разі неможливості поставки в зазначений строк, узгоджується сторонами окремо перепискою електронною поштою.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору, ціна на товар формується постачальником на підставі чинного законодавства України і встановлюється у національній валюті України. Ціна на товар, узгоджена сторонами, зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору. Видаткові накладні повинні відповідати за своїм змістом погодженому постачальником замовленню покупця та рахунку-фактурі на відповідну партію товару. Не підлягає зміні ціна товару, раніше оплаченого покупцем. Ціна товару вважається погодженою постачальником в момент складення рахунку-фактури, а покупцем в момент оплати рахунку-фактури, або приймання товару за товарно-транспортною накладною в залежності від того, яка подія сталася першою. При цьому сторони погоджуються, що виставлений постачальником рахунок дійсний до сплати протягом 3 банківських днів; після спливання цього терміну перед оплатою покупець письмово (в тому числі засобами електронного зв`язку) погоджує з постачальником актуальність рахунка на поточну дату.

Відповідно до п.5.3. Договору, покупець здійснює оплату за кожну партію товару постачальникові шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника у повному обсязі відповідно до сум видаткових накладних не пізніше ніж через 14 календарних днів від дати таких видаткових накладних. Цей пункт не заперечує можливості здійснення передоплати за товар за взаємною згодою сторін.

Згідно п.6.3. Договору, кількість, ціну і асортимент товару для кожного окремого товарного постачання постачальник погоджує в момент виставлення рахунку-фактури, та покупець зі свого боку погоджує кількість, ціну і асортимент товару в момент оплати рахунку-фактури, або приймання товару за товарно-транспортною накладною в залежності від того, яка подія сталася першою.

Розділом 10 Договору передбачено, що протягом терміну дії цього договору виконання сторонами зобов`язань за цим Договором може бути припинено тільки у разі настання обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, озброєного конфлікту, перекриття шляхів руху транспорту унаслідок страйку, рішень уряду або інших обставин, які знаходяться поза контролем сторін. Сторона, що зазнала дії обставин непереборної сили, повинна упродовж трьох календарних днів повідомити про це іншу сторону. Факт наявності і термін дії форс-мажорних обставин підтверджується Торгівельно-промисловою палатою України. Після припинення дії обставин непереборної сили перебіг терміну виконання зобов`язань поновлюється. Якщо дія обставин непереборної сили триває більше 3-х місяців підряд, сторони мають право припинити дію цього Договору. При цьому збитки, заподіяні припиненням Договору, не відшкодовуються, штрафні санкції не сплачуються. Незабезпечені постачанням грошові кошти повертаються покупцеві упродовж 3-х банківських днів з моменту ухвалення сторонами рішення про припинення дії Договору.

Відповідно до п.п. 12.1, 12.2, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але, у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. При закінченні терміну дії Договору (або при достроковому розірванні Договору) сторони зобов`язані провести взаєморозрахунки щодо заборгованостей, що виникли за Договором, упродовж 10 календарних днів з дня закінчення терміну дії Договору (або з дня дострокового розірвання Договору). У разі відсутності письмових заяв однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той же термін і на умовах, передбачених цим Договором.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.

За поясненнями позивача, які не заперечені відповідачем, 15.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" за допомогою засобів телефонного зв`язку звернулось до відповідача із усною заявкою на поставку герметику силакрилового білого у кількості у кількості 25000 штук та клею-герметику гібридного низькомодульного фасадного білого у кількості 35000 штук. Вище вказана заявка була погоджена відповідачем шляхом виставлення позивачу рахунку на загальну суму 6652800,00 грн. з ПДВ (рахунок на оплату №1256 - а.с.14).

Позивачем було повністю виконано обов`язок зі сплати рахунку відповідача від 15.06.2021 № 1256, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: від 15.06.2021 № 663 на суму 5000000,00 грн. та від 17.06.2021 №663 на суму 1652800,00 грн. (а.с.15, 45).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1062399,60 грн. за видатковими накладними: від 28.10.2021 № 2503 на суму 10428,48 грн.; від 17.11.2021 № 2694 на суму 124905,60 грн.; від 29.11.2021 № 2820 на суму 38001,60 грн.; від 11.01.2022 № 27 на суму 6952,32 грн.; від 18.01.2022 № 82 на суму 5214,24 грн.; від 25.01.2022 № 129 на суму 6952,32 грн.; від 02.02.2022 № 194 на суму 6952,32 грн.; від 02.02.2022 № 201 на суму 7600,32 грн.; від 03.02.2022 № 203 на суму 49962,24 грн.; від 04.02.2022 № 206 на суму 49962,24 грн.; від 08.02.2022 № 220 на суму 38001,60 грн.; від 10.02.2022 №259 на суму 43452,00 грн.; від 10.02.2022 №260 на суму 43452,00 грн.; від 10.02.2022 №263 на суму 7242,00 грн.; від 11.02.2022 №264 на суму 22800,96 грн.; від 16.02.2022 №280 на суму 49962,24 грн.; від 16.02.2022 №281 на суму 81453,60 грн.; від 16.02.2022 №282 на суму 62452,80 грн.; від 16.02.2022 №283 на суму 38001,60 грн.; від 21.01.2022 №338 на суму 6952,32 грн.; від 22.02.2022 №341 на суму 38001,60 грн.; від 22.02.2022 №342 на суму 5214,24 грн.; від 13.04.2022 №358 на суму 70919,14 грн. (а.с. 16-27).

31.05.2022 відповідач звернувся до позивача із листом № 0531-1 (а.с.28), яким підтвердив заборгованість перед позивачем в розмірі 5590400,40 грн. та повідомив, що товар, який підлягав поставці позивачу, зберігався на складі, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, вул. 21-км Житомирського шосе, згідно Договору про надання складських логістичних послуг, а 3 березня 2022 року будiвля складу та всі товарні запаси, якi зберiгалися в ній, були знищені внаслідок пожежі, що виникла в результаті потрапляння боєприпасів під час бойових дій.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано позивачу лист Бучанського районного управління ДСНС України у Київській області від 18.05.2022 №1359, Акт про пожежу від 05.05.2022, лист ТОВ "Логістик-Плюс" від 04.03.2022 №040322-2 (а.с.29-35).

Також, між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 15.06.2021 по 10.06.2022, яким відповідач визнав наявну у нього заборгованість за Договором від 10.07.2017 №0717-1 у сумі 5590400,40 грн. (а.с.36).

15.06.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку залишку товару згідно рахунку від 15.06.2021 № 1256 протягом 10 календарних днів від дати отримання цього листа. В разі невиконання вимоги щодо поставки товару, позивач повідомив відповідача про відмову від Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 та просив повернути внесену передоплату в розмірі 5590400,40 грн.

Вище вказану вимогу відповідачу було направлено на юридичну адресу поштою листом з описом вкладення, а також додатково надіслано електронною поштою на вказану у договорі електронну адресу complekt.master@gmail.com (а.с.38-42, 204-205).

Однак, вимога позивача залишилась без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМАРКО" до відповідача про стягнення з останнього попередньої оплати за товар у розмірі 5590400,40 грн., у зв`язку з порушенням зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за укладеним між сторонами Договором від 10.07.2017р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України зазначено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Так, як вірно встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 15.06.2021 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №1256 на оплату товару на загальну суму 6652800,00 грн

В п.4.3 Договору сторони погодили, що виставлений постачальником рахунок дійсний до сплати протягом 3 банківських днів.

У встановлений Договором строк позивачем було здійснено оплату рахунку, що підтверджено платіжними дорученнями №663 від 15.06.2021 та №663 від 17.06.2021.

Як зазначено вище, умовами п.3.10 Договору визначено, що поставка здійснюється протягом десяти днів з моменту письмового погодження виставленого рахунку-фактури покупцем, в тому числі електронною поштою, а в разі неможливості поставки в зазначений строк, узгоджується сторонами окремо перепискою електронною поштою.

Позивач наполягав, що він здійснив погодження виставленого відповідачем рахунку-фактури №1256 від 15.06.2021 шляхом його оплати, адже платіжне доручення на оплату товару є письмовою формою погодження. У зв`язку із зазначеним відповідно до п.3.10 Договору поставка мала бути здійснена протягом десяти днів з моменту письмового погодження виставленого рахунку покупцем, тобто протягом 10 днів з 17.06.2021 та мала бути здійснена до 29.06.2021.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірним неприйняття судом першої інстанції вказаних посилань позивача, оскільки умови п.3.10 Договору на підтвердження погодження строку поставки товару передбачають саме відповідне листування між сторонами, а не здійснення оплати рахунку.

Між тим, за поясненнями представників сторін, під час виконання Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 сторони жодного разу не узгоджували ні кількість та найменування товару, ні строки його поставки шляхом відповідного листування, взаємовідносини сторін відбувались лише засобами телефонного зв`язку.

За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази письмового погодження сторонами строку поставки товару, слід застосувати приписи ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, 15.06.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку залишку товару згідно рахунку від 15.06.2021 № 1256 протягом 10 календарних днів від дати отримання цього листа. В разі невиконання вимоги щодо поставки товару, позивач повідомив відповідача про відмову від Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 та просив повернути внесену передоплату в розмірі 5590400,40 грн.

Вище вказану вимогу позивачем відповідачу було направлено на юридичну адресу поштою листом з описом вкладення, а також додатково надіслано електронною поштою на вказану у договорі електронну адресу complekt.master@gmail.com (а.с.38-42, 204-205).

Разом з тим, у встановлений вказаною вимогою строк відповідачем не було здійснено поставку товару.

За ч.1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За ч.1,3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позивач скористався своїм правом та листом від 15.06.2022 повідомив відповідача про відмову від Договору постачання №0717-1 від 10.07.2017 в разі невиконання обов`язку щодо поставки залишку товару, та просив повернути суму внесеної передоплати в розмірі 5590400,40 грн.

Направлена позивачем на адресу відповідача вимога від 15.06.2022 про поставку товару або повернення перерахованого авансового платежу залишена відповідачем без реагування.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про поставку товару чи повернення відповідачем авансового платежу у розмірі 5590400,40 грн.

Щодо посилань апелянта на форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів зміни або припинення зобов`язання, яке є предметом цього судового розгляду, у встановленому чинним законодавством порядку відповідачем не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов Договору підтвердженням існування форс мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 на який посилається апелянт не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства та не є тим документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Крім того, як встановлено господарським судом, пунктами 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 укладеного між сторонами Договору постачання передбачено, що протягом терміну дії цього договору виконання сторонами зобов`язань за цим Договором може бути припинено тільки у разі настання обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, озброєного конфлікту, перекриття шляхів руху транспорту унаслідок страйку, рішень уряду або інших обставин, які знаходяться поза контролем сторін. Сторона, що зазнала дії обставин непереборної сили, повинна упродовж трьох календарних днів повідомити про це іншу сторону. Факт наявності і термін дії форс-мажорних обставин підтверджується торгівельно-промисловою палатою України. Після припинення дії обставин непереборної сили перебіг терміну виконання зобов`язань поновлюється. Якщо дія обставин непереборної сили триває більше 3-х місяців підряд, сторони мають право припинити дію цього Договору. При цьому збитки, заподіяні припиненням Договору, не відшкодовуються, штрафні санкції не сплачуються. Незабезпечені постачанням грошові кошти повертаються покупцеві упродовж 3-х банківських днів з моменту ухвалення сторонами рішення про припинення дії Договору.

Так відповідача ще 04.03.2022 листом ТОВ "Логістик Плюс" було повідомлено про те, що 03.03.2022 під час танкових боїв кілька ворожих снарядів влучили в будівлю складу за адресою Бучанський район, с. Стоянка, що призвело до масштабної пожежі і повної втрати будівлі з майном, яке знаходилось у ньому.

Лише 31.05.2022 відповідач звернувся до позивача із відповідним листом про настання обставини непереборної сили (при цьому, про обставину пожежі і втрати будівлі зі всім майном, що в ньому знаходилось, відповідача було повідомлено листом ще 04.03.2022).

Відповідач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення про наявність обставин непереборної сили було зроблено із пропущенням 3-денного строку, а відтак відповідачем, в порушення пункту 10.2 договору, не було дотримано строку повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили.

Отже, згідно умов договору відповідач міг звернутись з повідомленням у встановлений договором строк і припинити перебіг терміну виконання зобов`язань з подальшим їх поновленням, однак цією можливістю останній не скористався.

Щодо подання ТОВ "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт долучив до апеляційної скарги, зокрема, Сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-23-0734 від 16.02.2023.

Обґрунтовуючи подання вказаного доказу до суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на те, що суду першої інстанції були надані додаткові пояснення разом із копією Сертифікату Торгово-промислової палати України №3100-23-0734 від 16.02.2023. Разом з тим, суд, всупереч нормам процесуального законодавства на власний розсуд, без посилання на норми ГПК України розцінив додаткові пояснення надані відповідачем та достеменно знаючи, що разом із ними додано копію Сертифіката Торгово-промислової палати України №3100-23-0734 від 16.02.2023, що має значення для справи та встановлення фактичних обставин, розцінив такі пояснення як заперечення та відхилив.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Отже, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, яка подає такий доказ, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі № 906/353/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі №906/612/17.

В силу приписів ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно зі ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.ч.3,4,8 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано вказаний сертифікат разом із відзивом та не обґрунтовано неможливість подання сертифікату разом із ним з причин, що не залежали від відповідача у відповідності до вимог ч.8 ст. 80 ГПК України.

Відповідач не мотивував у чому полягає винятковість неподання ним зазначених доказів до суду першої інстанції, враховуючи, що відповідні обставини виникли до ухвалення рішення судом першої інстанції та не вказав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не надано доказів, які свідчать про поставку товару чи повернення відповідачем авансового платежу у розмірі 5590400,40 грн., господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ «ВІМАРКО».

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКТ-МАСТЕР" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2023 у справі №916/3284/22 - залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

25.09.2023р

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська