Рішення

від 13.03.2023 по справі 920/22/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2023м. СумиСправа № 920/22/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/22/23

за позовом: Дочірнього підприємства Центр медичних технологій товариства з обмеженою відповідальністю Сумський регіональний Медичний центр безпеки дорожнього руху (40009, м. Суми, вул. Куликівська, 43; код ЄДРПОУ 34744085),

до відповідача: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання Інжиніринг (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 00205618)

про стягнення 113 196, 37 грн,

Справа розглядається без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 113 196, 37 грн, з яких: 90 000,00 грн основного боргу, 19 898,63 грн пені, 2055,00 грн інфляційних втрат, 1242,74 грн 3% річних, нарахованих відповідно договору №7/1 на надання послуг від 21.02.2020, а також просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 2684,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 18.01.2023, однак відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

21.02.2020 року між Дочірнім підприємством Центр медичних технологій товариства з обмеженою відповідальністю Сумський регіональний Медичний центр безпеки дорожнього руху та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання Інжиніринг укладено договір № 7/1 на надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник замовляє, а виконавець на умовах та в порядку визначеному даним Договором бере на себе зобов`язання з надання послуг по організації та по проведенню щозмінних передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів Замовника, медичними працівниками Виконавця в приміщенні медичного пункту "Замовника", розташованому за адресою: м. Суми, проспект Курський (адмінбудівля АТЦ №58), згідно узгодженого сторонами графіку роботи. Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та сплатити кошти за послуги в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість послуг за даним Договором становить 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. на місяць. Кошти згідно даного договору сплачуються як фіксована плата, встановлена на один місяць. Фіксована плата сплачується незалежно від кількості медичних оглядів.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунки здійснюються замовником шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця - до 15 числа кожного місяця, згідно наданих виконавцем рахунків-фактур.

Пунктом 4.3. договору, передбачено, що у разі підвищення податків, мінімальної заробітної плати медичним працівникам згідно з чинним законодавством (тощо), вартість послуг змінюється шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до даного Договору.

Так, відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди від 15.12.2021 року, з 01.01.2022 року вартість послуг по Договору становить 15 000 грн 00 коп. на місяць. Кошти згідно даного договору сплачуються як фіксована плата, встановлена на один місяць та сплачується незалежно від кількості медичних оглядів.

Згідно п. 5.1. договору, даний договір вступає в силу з 01.03.2020 року та діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-0000717 від 30 квітня 2022 року на суму 15000,00 грн; №ОУ-0000813 від 31 травня 2022 року на суму 15000,00 грн; №ОУ-0001061 від 31 липня 2022 року на суму 15000,00 грн; №ОУ-0001234 від 31 серпня 2022 року на суму 15000,00 грн; №ОУ-0001404 від 30 вересня 2022 року на суму 15000,00 грн; №ОУ-0001625 від 31 жовтня 2022 року на суму 15000,00 грн.

В той же час, відповідач у встановлений Договором строк повністю не розрахувався з позивачем у зв`язку з чим виникла заборгованість.

У свою чергу, сторонами 07.11.2022 було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив прострочену заборгованість у сумі 90 000,00 грн.

Станом на 06.01.2023 року за АТ «СМНВО - Інжиніринг» існує заборгованість перед позивачем за надані послуги у сумі 90 000 грн 00 коп.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, 05.10.2022 позивачем було направлено відповідачу претензію №15 від 03.10.2022 про сплату боргу, проте кошти відповідачем не перераховано.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, яким є договір, на підставі якого виникли спірні у даній справі відносини сторін, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Письмовими матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачем відповідачу, а саме актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами, а також підписаним актом звірки взаєморозрахунків, тому враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 000,00 грн боргу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення грошового зобов`язання з оплати за надані послуги позивачем нараховано 19 898,63 грн пені, 2055,00 грн інфляційних втрат, 1242,74 грн 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Статтею 625 ЦК визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.1. договору, у випадку несплати коштів за надані послуги у строк визначений договором, до Замовника застосовуються штрафні санкції в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент встановлення санкції.

Згідно з поданим розрахунком, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 19 898,63 грн за період з 16.04.2022 по 04.01.2023, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ .

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування пені за несвоєчасну оплату наданих послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9 912 грн 33 коп., нарахованої за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, тобто в межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку.

У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9 986 грн 30 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Оскільки судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, також перевірено розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2055,00 грн інфляційних втрат та 1242,74 грн 3% річних.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2447 грн 81 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання Інжиніринг (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 00205618) на користь Дочірнього підприємства Центр медичних технологій товариства з обмеженою відповідальністю Сумський регіональний Медичний центр безпеки дорожнього руху (40009, м. Суми, вул. Куликівська, 43; код ЄДРПОУ 34744085) 90 000,00 грн (дев`яносто тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 9 912,33 грн (дев`ять тисяч дев`яносто дванадцять гривень 33 коп.) пені, 1242,74 грн (одна тисяча двісті сорок дві гривні 74 коп.) - 3% річних, 2055,00 грн (дві тисячі п`ятдесят п`ять гривень 00 коп.) інфляційних втрат; 2447,81 (дві тисячі чотириста сорок сім гривень 81 коп.) витрат зі сплати судового збору.

4.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписано суддею 13.03.2023.

СуддяО.Ю. Соп`яненко