Ухвала

від 13.03.2023 по справі 911/1432/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1432/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Баранця О. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є. Ю., Кропивної Л. В., Руденко М. А.

від 05 вересня 2022 року

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Прогрес»

про стягнення 3 152 094,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 14 лютого 2023 року звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 вересня 2022 року у справі № 911/1432/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2023 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 911/1432/21 був визначений склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Баранець О. М., Вронська Г. О., Кролевець О. А.

28 лютого 2023 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Прогрес» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в якому відповідач зазначає про отримання засобами поштового зв`язку 23 лютого 2023 року копії касаційної скарги ОСОБА_1 та просить відмовити позивачу у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1432/21, посилаючись на те, що позивач не надав доказів сплати судового збору та пропустив строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд встановив, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Однак, зміст касаційної скарги позивача, поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у касаційній скарзі скаржник не зазначив, які саме норми матеріального та / або процесуального були неправильно застосовані та / або порушені судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, в чому полягає неправильне застосування судом або порушення таких норм. Скаржник не визначив та не зазначив жодну підставу (підстави) касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05 вересня 2022 року у цій справі, передбачену (передбачені) частиною другою статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, на якій (яких) подається касаційна скарга та не навів обґрунтування таких підстав.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи цю вимогу закону не зазначення скаржником у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження.

Отже, за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга позивача не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08 липня 2011 року.

За змістом підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання ОСОБА_1 позовної заяви у цій справі) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є стягнення 3 152 094,00 грн, з огляду на що за подання позовної заяви із зазначеними позовними вимогами до сплати підлягала сума судового збору у розмірі 47 281,41 грн.

Отже, за подання ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції зазначеної вище касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 вересня 2022 року у справі № 911/1432/21 до сплати підлягає судовий збір у розмірі 94 562,82 грн (47 281,41 х 200%).

Однак, ОСОБА_1 в порушення пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України не додав до касаційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення скаржника від сплати судового збору відповідно до закону.

Скаржником до касаційної скарги додана ухвала Господарського суду Київської області від 24 травня 2021 року у справі № 911/1432/21 про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову та про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у подальшому за подання до суду заяв та клопотань, за які передбачена сплата судового збору.

Верховний Суд зазначає про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду стосується виключно звільнення позивача від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до місцевого господарського суду та не свідчить про звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду касаційної інстанції касаційної скарги.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до вимог господарського процесуального законодавства судовий розгляд справи не вичерпується лише сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції. Перелік документів і дій, за які передбачається справляння судового збору, визначений у статті 4 Закону України «Про судовий збір». Частина друга статті 4 цього закону передбачає, крім іншого також і необхідність сплати особою, яка звертається до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, судового збору за подання касаційної скарги. Звільнення такої особи від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції не звільняє її від сплати судового збору за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, оскільки позовна заява та касаційна скарга є за своєю суттю різними процесуальними документами, а дії щодо подачі цих документів, є окремими різними діями, за вчинення яких (окремо одна від одної) закон передбачає необхідність сплати судового збору.

Верховний Суд зазначає про те, що матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 не містять заявленого суду касаційної інстанції клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги або про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та доказів в обґрунтування цього клопотання.

Згідно зі статтею 129 Конституції України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією із засад судочинства.

Європейський суд з прав людини у пункті 60 рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначив про те, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи те, що скаржник не додав до касаційної скарги докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, скаржник має усунути цей недолік касаційної скарги та надати суду касаційної інстанції документ на підтвердження сплати судового збору, зокрема у розмірі 94 562,82 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 вересня 2022 року у справі № 911/1432/21 подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).

Крім того, скаржнику необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі, а саме: у розмірі 94 562,82 грн.

За змістом частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 вересня 2022 року у справі № 911/1432/21 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі у такий спосіб:

- надати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

- надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 94 562,82 грн.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Баранець