Рішення
від 27.02.2023 по справі 456/2122/22
СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2122/22

Провадження № 2/456/130/2023

РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2023 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Балабанській О.Т.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Стрий цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Підстава позову /позиція позивача/. Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд звернути стягнення на об`єкт нерухомого майна: об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. від 28.08.2003 за реєстровим №7237 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №18173425, та земельну ділянку площею 0,1549 га, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №43099, виданого Заплатинською сільською радою 31.07.2007 та фактично прийнято спадкоємцем ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №35/33/90 від 02 серпня 2007 року, а саме 47252,56 доларів США, що в еквіваленті становить 1382368,92 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 33946,55 доларів США, що в еквіваленті становить 993102,93 грн., заборгованість за відсотками 13306,01 долари США, що в еквіваленті становить 389265,99 грн., шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 20735 /двадцять тисяч сімсот тридцять п`ять/ грн. 53 коп. В обгрунтування позову покликається на те, що 02.08.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір про надання кредитних послуг № 35/33/90 на загальну суму 40 000,00 доларів СІ1ІА з терміном користування коштами до 01.08.2017 зі сплатою 14.00% річних за користування кредитними коштами. 30.04.2021 між АТ «Універсал Банк» (який є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний» шляхом зміни найменування) та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 30/04/21/ФК1, згідно з яким відбулося відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів. Відповідно до умов Договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Універсал Банк», у тому числі і до Боржника за відповідним договором. У подальшому, 13.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 13/08/21 /ФК1, згідно з яким відбулось відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», у тому числі і до Боржника за відповідним договором. 02 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №35/33/90 від 02.08.2007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування в сумі 40000 доларів США строком на 120 місяців з процентною ставкою 14% річних, строк погашення кредиту 01 серпня 2017 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М. 03.08.2007 за реєстровим номером 3264. Відповідно до зазначеного договору іпотеки, ОСОБА_4 передала в іпотеку: 1. Незавершений будівництвом житловий будинок "А-2", готовністю 99%, який знаходиться в АДРЕСА_1 ; Земельну ділянку під будинком, площею 0,1549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.11.2021, предмет іпотеки належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №7237, виданого 28.08.03 приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. Підтвердженням того, що цей об`єкт нерухомості є предметом іпотеки, свідчить той же самий реєстраційний номер об`єкта нерухомості 18173425. Відповідно до п. 1.2.1. іпотека розповсюджується на всі приналежності. 30.04.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та АТ «Універсал Банк» укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення, зареєстрований в реєстрі за №346. У подальшому, 13.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення, зареєстрований в реєстрі за №777. Відповідно до зазначеного договору та реєстру вимог, ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» є Новим Іпотекодержателем відносно іпотечних зобов`язань ОСОБА_4 . Заміна Іпотекодержателя також підтверджується витягом з ДРРПНМ від 26.11.2021. 14.10.2013 ВАТ «Універсал Банк» від Стрийського міськрайонного суду Львівської області дізнався, що Позичальник/Іпотекодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується супровідним листом Суду та свідоцтвом про смерть, виданим 19.02.2013 виконавчим комітетом Любинцівської сільської ради Стрийського району Львівської області. 14.10.2013 ВАТ «Універсал Банк» направив до приватного нотаріуса Стрийського нотаріального округу Швед І.В. претензію кредитора до спадкоємців померлої ОСОБА_4 . Приватним нотаріусом Швед І.В. надано відповідь, що претензія отримана та зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №34 від 23.10.2013. Спадкоємцем першої черги від померлого іпотекодавця є відповідач за цим позовом, а саме ОСОБА_3 (чоловік померлої). Згідно матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Згідно відповідей Стрийської держаної нотаріальної контори від 15.12.2015, 10.02.2016, 21.12.2021, інших заяв про прийняття спадщини не надходило, свідоцтва не видавались. Таким чином, предмет іпотеки, що належав померлій відповідачем не оформлювався у власність, хоча спадщина фактично ним прийнята. ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 14.06.2005 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із ОСОБА_4 , на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, в зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором, Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки, що хоча і не оформлений відповідачем належним чином, однак прийнятий ним у спадщину після померлої ОСОБА_4 . Станом на 09.08.2013 заборгованість ОСОБА_4 перед ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» за кредитним договором не погашена і складає 47 252,56 дол. США, що в еквіваленті на дату підготовки позовної заяви становить 1 382 368,92 гривень, з них: заборгованість за кредитом в тому числі прострочена - 33 946,55 дол. США., що в еквіваленті становить 993102,93 грн.; заборгованість за відсотками в тому числі прострочена - 13 306,01 дол. США, що в еквіваленті становить 389265,99 грн.

У відповіді на відзив,представник позивачазазначає,що іпотека,як майновийспосіб забезпеченнявиконання зобов`язанняє особливим(додатковим)забезпечувальним зобов`язанням,що маєна метістимулювати боржникадо виконанняосновного зобов`язаннята запобігтинегативним наслідкампорушення боржникомсвоїх зобов`язаньабо зменшитиїх.Статтею 23Закону України«Про іпотеку»передбачено,що у разіпереходу прававласності (правагосподарського відання,спеціального майновогоправа)на предметіпотеки відіпотекодавця доіншої особи,у томучислі впорядку спадкуваннячи правонаступництва,іпотека єдійсною длянабувача відповідногонерухомого майнанавіть увипадку,якщо довідома набувачане доведенаінформація прообтяження майнаіпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки. Статтею 4 Закону передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. Згідно зі ст.11 Закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Згідно статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Отже, у разі переходу права власності на предмет застави у порядку спадкування обов`язок заставодавця є чинним і для спадкоємця. З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувавч (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватися порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом №1255-ІV та №808-ІV. Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання ним чинності, застосовуються у частині, що не суперечать цьому закону. Співвідношення зазначених положень законодавства дає змогу дійти висновку про те, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом для врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. Зазначає, що кредит брався в інтересах сім`ї та іпотека надавалася при прийнятті сім`єю спільного рішення. Просить суд при прийнятті рішення врахувати висновки ВС, викладені у справі №337/474/14-ц від 11.11.2019 та в ухвалі ОП КЦС у справі №570/3891/14 від 23.05.2022. При цьому вважає, що відповідач помилково стверджує про те, що ним визнається частки предмету іпотеки, оскільки виходячи з аналізу чинного законодавства, а саме ст.1268, ч.1 ст.1261 ЦК України відповідач вважається таким, що прийняв спадщину повністю.

У запереченнях на письмові пояснення відповідача, представник позивача вказує на те, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавня і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому в обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»). У справі за позовом іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, який перебуває в спільній частковій власності, як відповідачі мають залучатись всі співвласники предмета іпотеки. У справі за позовом іпотекодержателя про звернення стягнення належним відповідачем є іпотекодавець та/або особа, яка набула статус іпотекодавця. У справі за позовом іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки належним відповідачем є іпотекодавець та/або особа, яка набула статус іпотекодавця. З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватись порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом № 1255-ІУ та №898-ІУ. Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону. Відповідач помилково стверджує, що ним визнається 1/2 частки предмету іпотеки, оскільки виходячи з аналізу вищенаведених норм Відповідачем прийнято спадщину в повному обсязі. Щодо строків позовної давності, зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Первісною особою, що порушила права кредитора є ОСОБА_4 , яка є як позичальником за кредитним договором №35/33/90 від 02.08.2007, так і іпотекодавцем за договором іпотеки від 03.08.2007. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, відтак відбулось вибуття особи боржника з кредитних та іпотечних правовідносин. В зв`язку з відсутністю спадкоємців та не прийняття ними іпотечного майна у спадщину, правонаступник ВАТ «Банк Універсальний» - ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» звернувся з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_3 , оскільки згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. В межах даної справи було отримано спадкову справу від приватного нотаріуса Швед І.В., з якої Позивач дізнався, що 15.08.2013 ОСОБА_3 прийнято спадщину ОСОБА_4 . У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (пункт 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку»). Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. 14.10.2013 ВАТ «Універсал Банк» направив до приватного нотаріуса Швед І.В. претензію кредитора до спадкоємців померлої ОСОБА_4 . Приватним нотаріусом Швед І.В. надано відповідь, що претензія отримана та зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №34 від 23.10.2013, однак не зазначила, що спадщину було прийнято. Позивач звернувся з позовною заявою до суду визначивши відповідачем ОСОБА_3 , оскільки спадкоємцем першої черги від померлого іпотекодавця є відповідач за цим позовом, а саме ОСОБА_3 (чоловік померлої), в судовому засіданні 30.11.2022 з матеріалів спадкової справи стало відомо, що належним спадкоємцем, який прийняв спадщину є саме ОСОБА_3 . Прийнявши спадщину ОСОБА_4 , ОСОБА_3 також прийняв і боргові зобов`язання за кредитним договором. За таких обставин перебіг позовної давності за вимогою про звернення стягнення не предмет іпотеки не вважається пропущеним, оскільки в Іпотекодержателя були відсутні відомості про наявність належного Спадкоємця, який прийняв спадщину. Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Відтак в іпотечних правовідносинах з`явилась особа правонаступника іпотекодавця - власник іпотечного майна - ОСОБА_3 . Відтак з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «ФК «ТРАСІ Ф1НАНС» звернувся до суду без пропуску строку, передбаченого законом. Відтак посилання на застосування строків позовної давності є необгрунтованим, та таким, що не підлягає до задоволення.

Позиція відповідача. У відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказує на те, що позивач не заперечує той факт, що предметом іпотеки було спільне майно подружжя ОСОБА_5 і ця обставина підтверджується матеріалами справи. Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічна норма передбачена ст. 372 ЦК України, яка передбачає наступне: у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Зазначає, що спадковим майном є наступні об`єкти нерухомості: незавершеного будівництвом житлового будинку «А-2», готовності 99%, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; 1/2 земельної ділянки площою 0,1549 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Грошова сума позовних вимог становить 47 252, 56 дол. США, які позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом спадщини, але позивач помилково вважає, що до спадкового майна входять всі частки власності на об`єкти іпотеки, тоді як згідно з законом спадковим вважається виключно цих предметів іпотеки. У відповідності до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Тому, відповідач в межах заявленого позову не може відповідати перед кредитором за погашення всієї суми боргу за кредитним договором, оскільки законом відповідальність відповідача обмежено вартістю спадкового майна. Не відомо, яка вартість спадкового майна, на запит про обсяг спадкового майна, нотаріус не надав відповіді.

У письмовихпоясненнях представник відповідача зазначає, що 05.12.2022 приватним нотаріусом Швед І.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 132/02-31, якою відмовлено у видачі (оформленні) відповідачу свідоцтва про право на спадщину у наступному спільному майні подружжя: незавершеного будівництвом житлового будинку «А-2», готовності 99%, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; 1/2 земельної ділянки площою 0,1549 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На дане майно, яке набуте ОСОБА_3 в шлюбі із ОСОБА_4 , просить звернути стягнення ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» в якості стягнення боргу в сумі 47 252, 56 доларів США. На день оформлення договору іпотеки (передачі майна в іпотеку) це майно було спільною власністю подружжя, що підтверджується заявою приватному нотаріусу М.М. Навальковській, яку 03.08.2007 подав ОСОБА_3 з метою надання згоди на укладення договору іпотеки на спільне майно подружжя. Також, факт того, що іпотечне майно є набутим за спільні кошти подружжя і є спільним майном ОСОБА_3 із померлою, є постанова приватного нотаріуса Швед І.В. від 05.12.2022. Тому в день укладення договору сторонами цього договору були наступні особи: Іпотекодержатель: ПАТ «Унівесал Банк», Іпотекодавці: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно з п. 1.2.1. договору іпотеки, на день укладення договору іпотеки вартість іпотечного майна оцінено в суму 60 000, 00 доларів США, а тому логічно що 1/2 цього іпотечного майна на день укладення іпотечного договору, за оцінками сторін угоди повинна становити суму не більше 30 000, 00 долів США, що є менше, аніж сума яка заявлена до стягнення. Стаття 23 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що особа до якої в порядку спадкування перейшло право власності па предмет іпотеки несе відповідальність в межах вартості іпотечного майна, що перейшло до спадкоємця в порядку спадкування. До відповідача переходить у власність виключно майна, яке передано в іпотеку по борговому зобов`язанню частка в спільному майні подружжя, яка належала його покійній дружині. Відтак, як спадкоємець цього майна - відповідач повинен оплачувати борг за кредитним договором виключно в межах вартості майна, яке належало його покійній дружині. Вважає, що позовна вимога про звернення стягнення на нерухоме майно подана всупереч положень ст. 1282 ЦК України та ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» без визначення вартості спадкового майна, яке повинен набути у власність відповідач. Відповідач не може успадкувати разом із майном померлої боргове зобов`язання яке перевищує вартість цього спадкового майна, тому з метою доведення вартості спадкового майна та визначення суми боргового зобов`язання яке успадковує відповідач, ними подавалось клопотання про призначення експертизи вартості спадкового майна, натомість суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопонппія. У 2013 році Стрийським міськрайонним судом Львівської області розглядалась справа № 456/4702/13-ц, провадження № 2/456/1800/13 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про стягнення боргу та звернення стягнення па предмет іпотеки. Банком було подано заяву про залишення цієї позовної заяви без розгляду, відтак позовна вимога до ОСОБА_3 про стягнення з останнього грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно подана після спливу строків позовної давності. З врахування викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення грошових коштів із ОСОБА_3 поза межами вартості спадкового майна за спливом строків позовної давності; відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів із ОСОБА_3 , як спадкоємця ОСОБА_4 за необгрунтованістю.

Позиція сторін під час судового розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Подановський Т.Р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд врахувати доводи сторони позивача, викладені у процесуальних документах, адресованих суду. Заперечуючи доводи представника відповідача, представник позивача вказав, що предмет позову був переданий в іпотеку, зі згоди відповідача, який подав нотаріусу письмову заяву. Після смерті позичальника, відповідач прийняв спадщину, у порядку, встановленому законом. Заборгованість по договору ОСОБА_4 становила більше 47000 доларів США. Щодо строків позовної давності, просить суд врахувати докази, надані стороною позивача щодо набуття позивачем права на звернення до суду та строки, коли позивач дізнався про спадкоємця майна померлої, зокрема, письмове листування з нотаріальними конторами. Зазначив, що лише у серпні 2021 року позивач став кредитором у вказаному зобов`язанні, і після отримання відомостей щодо спадкоємця звернувся до суду з вказаним позовом. Щодо доводів сторони відповідача про належність відповідача, вказав, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем майна померлої, оскільки згідно спадкової справи, діти подружжя відмовилися від своєї частки у спадщині на користь відповідача. Щодо справи, яка розглядалася судом у 2013 році, просить врахувати, що позивачем у цій справі був первісний кредитор, правонаступником якого є позивач у справі. Просить позов задоволити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 , будучи неодноразово належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, зважаючи на участь в розгляді справи його представника адвоката Козій І.Ю., судом на підставі ст.223 ЦПК України ухвалено проводити розгляд справи у його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Козій І.Ю. позовні вимоги заперечив в повному обсязі та вказав, що підтримує доводи, викладені у процесуальних документах, адресованих ним суду та просить врахувати, що в матеріалах справи відсутні докази вартості спадкового майна, з врахуванням частки майна, яке було передано в іпотеку; відсутні також докази права позивача на звернення до суду; просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позові з цих підстав; врахувати, що в 2013 році в провадженні суду перебувала справа між первісним кредитором і відповідачем та позов було залишено без розгляду; просить також врахувати, що відповідач не є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , оскільки нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину. На підставі наведеного, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заяви таклопотання сторін,процесуальні діїта рішенняу справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно залишено без руху.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

07.11.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

08.11.2022 представником позивача подано відповідь на відзив.

08.11.2022 представником відповідача подано клопотання про призначення експертизи.

10.11.2022 судом витребувано у приватного нотаріуса Стрийського нотаріального округу Швед І.В. спадкову справу.

28.11.2022 приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Швед І.В. надіслано на адресу суду спадкову справу.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.11.2022 в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи відмовлено.

06.12.2022 представником відповідача подано письмові пояснення.

12.12.2022 представником позивача подано заперечення на письмові пояснення представника відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.01.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити, з наступних підстав.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожнасторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Згідно платіжного доручення №431 від 13.08.2021, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало від ТОВ «ФК «Траст Фінанс» 996000,00 грн., як оплату по договору факторингу №13/08/21/ФК1 від 13.08.2021 /а.с.4/.

Згідно з договором факторингу №30/04/21/ФК1 від 13.08.2021, укладеного між АТ «Універсал банк» (який є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний» шляхом зміни найменування) та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 30.04.2021 відбулося відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів. Відповідно до умов Договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Універсал Банк», у тому числі і до Боржника за відповідним договором /а.с.5-10/.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги за договором факторингу №30/04/21/ФК1 від 13.08.2021, укладеного 30.04.2021 між АТ «Універсал банк» (який є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний» шляхом зміни найменування) та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», АТ «Універсал Банк» передав, а Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр прав вимоги кількістю 237 штук, загальна сума заборгованості якого складає 556997743,73 грн. /а.с.10/.

Відповідно до платіжного доручення №17072 від 30.04.2021, АТ «Універсал Банк» отримало від Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 75551221,58 грн. плати за відступлення права вимоги згідно договору №30/04/21/ФК1 від 30.04.2021 /а.с.11/.

30.04.2021 між АТ «Універсал банк» (який є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний» шляхом зміни найменування) та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення /а.с.12-14/. Додатками до договору є рестри прав від 30.04.2021 про відступлення права грошової вимоги до боржника ОСОБА_4 /а.с.14-15/.

13.08.2021Товариством зобмеженою відповідальність«Фінансова Компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» таТовариством зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ТРАСТ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 13/08/21 /ФК1, згідно з яким відбулось відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС», набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», у тому числі і до Боржника за відповідним договором /а.с.16-21/.

Згідно з платіжним дорученням №431 від 13.08.2021, Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» оплату по договору факторингу № 13/08/21 /ФК1 від 13.08.2021 у розмірі 996000 грн. /а.с.22/.

13.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав за договором забезпечення /а.с.23/. Додатком до договору є реєстр прав від 13.08.2021 про відступлення права грошової вимоги до боржника ОСОБА_4 /а.с.25-26/.

02 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №35/33/90 від 02.08.2007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування в сумі 40000 доларів США строком на 120 місяців з процентною ставкою 14% річних, строк погашення кредиту 01 серпня 2017 року /а.с.27-29/.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М. 03.08.2007 за реєстровим номером 3264. Відповідно до зазначеного договору іпотеки, ОСОБА_4 передала в іпотеку: 1. Незавершений будівництвом житловий будинок "А-2", готовністю 99%, який знаходиться в АДРЕСА_1 ; 2. Земельну ділянку під будинком, площею 0,1549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 /а.с.30-31/.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 03.08.2007, поданої приватному нотаріусу Навальковській М.М., ОСОБА_3 надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на передачу в іпотеку незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки під ним, які знаходяться в АДРЕСА_1 , придбаних ними під час шлюбу за спільні кошти, на відомих йому умовах /а.с.32-35/.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.11.2021, предмет іпотеки належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №7237, виданого 28.08.03 приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. /а.с.36-37/.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.02.2013, виданого виконавчим комітетом Любинцівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №2 /а.с.38/.

14.10.2013 ВАТ «Універсал Банк» направив до приватного нотаріуса Стрийського нотаріального округу Швед І.В. претензію кредитора до спадкоємців померлої ОСОБА_4 /а.с.40-41/.

Приватним нотаріусом Швед І.В., надано відповідь, що претензія отримана та зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №34 від 23.10.2013 /а.с.42/.

Згідно відповіді Стрийської держаної нотаріальної контори від 15.12.2015 №168/02-14, Стрийською ДНК заведена спадкова справа №81/2016 після смерті ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину не видавалось /а.с.43/.

Згідно розрахунку заборгованості ВАТ «Універсал Банк» від 09.08.2013, заборгованість ОСОБА_4 складає 53415,46 доларів США /а.с.46/.

Згідно копії спадкової справи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В. №10/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 : 15.08.2013 до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся її син ОСОБА_7 , який відмовився від частини спадкового майна на користь батька ОСОБА_3 /а.с.91/; 15.08.2013 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину /а.с.91з/; 15.08.2013 до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини ОСОБА_4 звернувся її син ОСОБА_7 , який відмовився від частини спадкового майна на користь батька ОСОБА_3 /а.с.91/; згідно довідок Любинцівської сільської ради Стрийського району Львівської області №355 від 14.08.2013 та №345 від 09.08.2013, ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 14.06.2005 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із ОСОБА_4 , на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.94-95/. Згідно свідоцтва про шлюб від 23.10.1976, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 уклали шлюб 23.10.1976, актовий запис №51 /а.с.97/.

Згідно постанови приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В. №132/02-31 від 05.12.2022, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 /а.с.120-121/.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонастугншцтва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, за змістом статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 12, 33 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те. що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Вказану позицію викладено у постанові ВСУ від 12.04.2017 та Ухвалі ВССУ від 22.10.2014.

Згідно зі ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі неналежного виконання боржником основного зобовз`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, передбачених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення основного зобов`язання, а разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки статтею 4 Закону передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Отже, у разі переходу права власності на предмет застави у порядку спадкування обов`язок заставодавця є чинним і для спадкоємця. З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувавч (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватися порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом №1255-ІV та №808-ІV.

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання ним чинності, застосовуються у частині, що не суперечать цьому закону.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності їх визнання.

В судовому засіданні встановлено, що 02 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №35/33/90 від 02.08.2007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування в сумі 40000 доларів США строком на 120 місяців з процентною ставкою 14% річних, строк погашення кредиту 01 серпня 2017 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору, між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М. 03.08.2007 за реєстровим номером 3264. Відповідно до зазначеного договору іпотеки, ОСОБА_4 передала в іпотеку: 1. Незавершений будівництвом житловий будинок "А-2", готовністю 99%, який знаходиться в АДРЕСА_1 ; Земельну ділянку під будинком, площею 0,1549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно заяви ОСОБА_3 від 03.08.2007, поданої приватному нотаріусу Навальковській М.М., ОСОБА_3 надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на передачу в іпотеку незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки під ним, які знаходяться в АДРЕСА_1 , придбаних ними під час шлюбу за спільні кошти, на відомих йому умовах. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.11.2021, предмет іпотеки належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №7237, виданого 28.08.2003 приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І.

Згідно копії спадкової справи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В. №10/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 : 15.08.2013 до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся її син ОСОБА_7 , який відмовився від частини спадкового майна на користь батька ОСОБА_3 ; 15.08.2013 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину; 15.08.2013 до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини ОСОБА_4 звернувся її син ОСОБА_7 , який відмовився від частини спадкового майна на користь батька ОСОБА_3 ; згідно довідок Любинцівської сільської ради Стрийського району Львівської області №355 від 14.08.2013 та №345 від 09.08.2013, ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 14.06.2005 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із ОСОБА_4 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтва про шлюб від 23.10.1976 ОСОБА_8 та ОСОБА_3 уклали шлюб 23.10.1976, актовий запис №51.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на час укладення договору іпотеки перебували у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_3 надав добровільну згоду на укладення такого договору, і після смерті ОСОБА_4 прийняв спадщину, діти подружжя від своїх часток у спадшині відмовилися на користь батька.

Статтею 5 України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, був визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки могли бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернено стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленомузакономпорядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об`єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №520/1185/16-ц від 18.04.2022, на підставі частини другоїстатті 416 ЦПК Українивисловив такі висновки про застосування норм права. Тлумачення статей5та6 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та які були чинними на момент розгляду судами першої і апеляційної інстанції цієї справи), свідчить, що: - іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально-визначену річ, що визначена в договорі; - існують такі окремі об`єкти цивільних прав, як земельна ділянка і об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Унаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки;- частини п`ята та шостастатті 6 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та які були чинними на момент розгляду судами першої і апеляційної інстанції цієї справи) регулювала правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об`єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об`єкт незавершеного будівництва передачі.

Частинами першою та другоюстатті 7 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно з частиною першоюстатті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо змісту понять «спосіб захисту прав та інтересів іпотекодержателя», «підстава звернення стягнення на предмет іпотеки», «спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки», «спосіб задоволення вимог іпотекодержателя»

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 Цивільного кодексу(далі -ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Відповідно до статей12і33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону):судовий(звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду);позасудовийзахист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способамизадоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулюванняна підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі,яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення судує: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.

Відповідно достатті 41 Закону України «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цьогоЗакону.

Такі висновки сформульовано у Постанові Великої Палати від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 (провадження № 14-112цс19).

Встановивши в судовому засіданні наявність заборгованості за кредитним договором та факт порушення взятих на себе зобов`язань позичальником, йогомайновимпоручителем -іпотекодавцем, якийє відмінноювід позичальника особою,таякіне виконаливимог про усунення порушень зобов`язання, суд дійшов висновку про набуття позивачем права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС», у відповідності до закону та на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні звернулося до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку, що належали ОСОБА_4 та фактично прийняті спадкоємцем ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №35/33/90 від 02 серпня 2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій і така позовна вимога підлягає до задоволення.

Спростування доводів сторони відповідача щодо належності відповідачу на праві власності іпотечного майна, як такого, що набуте за час шлюбу.

Частинами першою, другоюстатті60 СК України (в редакції, чиннійна момент придбання у власність предмету іпотеки) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, єоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише занотаріально посвідченоюзгодою усіх співвласників.

Частиною четвертою статті 369 ЦК України передбачено, що правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) сформульовано висновок, відповідно до якого відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16.

При цьому суд зауважує, що в іпотеку було передано повністю незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, а не їх частини, і відповідач ОСОБА_3 , будучи обізнаним з умовами договору іпотеки, надав свою згоду на передачу цих об`єктів в іпотеку.

При цьому суд зауважує, що за змістом Закону України «Про іпотеку» частина об`єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

А тому твердження сторони відповідача щодо належності відповідачу іпотечного майна, як такого, що набуте за час шлюбу є помилковими.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір іпотеки не визнаний недійсним, презумпція його правомірності у встановленому законом порядку не спростована.

Таким чином,звернення стягнення на предмет іпотеки в розумінні статті 23 Закону України «Про іпотеку» не впливає на спадкові права ОСОБА_3 , оскільки він, як спадкоємець, набуває статус іпотекодавця (щодо належного дружині іпотечного майна) і несе всі обов`язки, обумовлені іпотечним договором в тому ж обсязі і на тих самих умовах. У даному випадку, з урахуванням доведеного факту існування заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором, він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартостіуспадкованого предмета іпотеки.

При цьому висновки суду не суперечать висновкуВеликоїПалатиВерховного Суду, викладеномуупостанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17(провадження №14-325цс18), з урахуванням установлених обставин, зокрема того факту, що за життя ОСОБА_3 , будучи обізнаним про обтяження нерухомого майна іпотекою, не оскаржував цей правочин з підстав ненадання ним згоди на його укладення, не ставив питання про визнання за ним права власності на частину цього майна, як спільного майна подружжя.

Спростування доводів сторони відповідача щодо порушення строків позовної давності при зверненні до суду.

Сплив позовної давності, як підстави припинення зобов`язання, норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, згідно з якою особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, відповідно до ЦК України, сплив позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до частини першої якої іпотека припиняється у разі:припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;визнання іпотечного договору недійсним;знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;з інших підстав, передбачених цим Законом, тобто припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені Законом України «Про іпотеку».

Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) саме по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 28 січня 2019 року у справі №639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18).

Сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбуваєтьсяпередбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, та вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Такі строки такожзастосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження №14-49цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України;

при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

при доведеності та обгрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, тобто визначити межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Оглядом матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є єдиним спадкомцем майна потерпілої ОСОБА_4 ; кредитором пред`явлено вимогу до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, що підтверджується письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи; судом перевірено розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, і такий долучено до матеріалів справи, а саме 47252,56 доларів США, що в еквіваленті становить 1382368,92 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 33946,55 доларів США, що в еквіваленті становить 993102,93 грн., заборгованість за відсотками 13306,01 долари США, що в еквіваленті становить 389265,99 грн.; судом встановлено обсяг спадкового майна: об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. від 28.08.2003 за реєстровим №7237 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №18173425, та земельна ділянка площею 0,1549 га, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №43099, виданого Заплатинською сільською радою 31.07.2007.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що доводи сторони відповідача про звернення позивача до суду з позовом з порушенням строків, є безпідставними.

При цьому суд зауважує, що не вирішений в судовому порядку спір між первісним кредитором та боржниками не є підставою вважати, що позов пред`явлено з порушенням строків позовної давності.

Щодо вартості спадкового майна.

Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах за судовим рішенням передбачена статями 39, 41 Закону України «Про іпотеку».

В силу статті 41 Закону «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Як вбачається з договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М. 03.08.2007 за реєстровим номером 3264, сторони оцінюють предмет іпотеки в 303000,00 грн., що на дату укладення договору складає 60000 доларів США.

Суд вважає вірними доводи представника позивача про те, що вартість майна буде встановлена в порядку виконання судового рішення шляхом проведення прилюдних торгів та буде встановлена початкова ціна предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2019 року міститься висновок про те, щоякщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки (справа № 338/1769/15-ц).

У постанові від 05 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, щоу разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (справа № 338/1769/15-ц).

За рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року №8-р/2020,положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» є конституційними та не порушують розумного балансу між правами і інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна).

У справі №2-98-09, у постанові від 11 лютого 2021 року Верховний Суд дійшов висновку,щоперехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всійого права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки в розумінні статті 23 Закону України «Про іпотеку» не впливає на спадкові права особи, оскільки вона, як спадкоємець, набуває статус іпотекодавця (щодо належної матері частини іпотечного майна) і несе всі обов`язки, обумовлені іпотечним договором в тому ж обсязі і на тих самих умовах.

У даному випадку, з урахуванням доведеного факту існування заборгованості особи за кредитним договором, відповідач відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості успадкованого предмета іпотеки, яка буде встановлена при проведенні прилюдних торгів, на стадії виконання судового рішення.

Щодо наявності правових підстав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» для звернення до суду з вказаним позовом.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що позивач не вправі був пред`являти позов до суду, з огляду на таке.

30.04.2021 між АТ «Універсал банк» (який є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний» шляхом зміни найменування) та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення. Додатками до договору є рестри прав від 30.04.2021 про відступлення права грошової вимоги до боржника ОСОБА_4

13.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 13/08/21 /ФК1 згідно з яким відбулось відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС», набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», у тому числі і до Боржника за відповідним договором.

Згідно з платіжним дорученням №431 від 13.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» опалту по договору факторингу № 13/08/21 /ФК1 від 13.08.2021 у розмірі 996000 грн.

13.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав за договором забезпечення. Додатком до договору є реєстр прав від 13.08.2021 про відступлення права грошової вимоги до боржника ОСОБА_4 .

З наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» у спосіб, та в порядку, встановленому законом звернулося до суду з позовом до відповідача, за наявності для цього відповідних правових підстав.

Щодо доводів про не отримання відповідачем ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину іпотечного майна.

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У частині третій статті 1296 ЦК України зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину). Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18), від 08 серпня 2018 року у справі № 686/10026/16-ц (провадження № 61-6373св18), від 14 січня 2019 року у справі № 311/917/15-ц (провадження № 61-38428св18), від 14 травня 2021 року у справі № 205/6803/19 (провадження № 61-9908св20).

За матеріалами спадкової справи, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , є відповідач ОСОБА_3 , який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а діти подружжя з заявами про відмову від спадщини на користь батька.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що хоча ОСОБА_3 не отримав свідоцтво про право на спадщину саме іпотечного майна, проте він відповідає за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_4 , в межах вартості майна, одержаного в спадщину, оскільки спадщину фактично прийняв, так як проживав разом з спадкодавцем на час її смерті та у порядку, встановленому законом звернувся з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/14444/18.

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку погасити заборгованість боржника повністю узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Тобто у будь-якому разі виконання вимоги кредитора щодо погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця без одночасного отримання ним майнової вигоди у виді спадкового майна.

Європейський суд з прав людини зазначив, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись яквимоганадаватидетальнувідповідьнакожен аргумент.Межі цього обов`язку можуть бути різнимизалежно від характеру рішення.Крім того,необхідно брати до уваги,між іншим,різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування,щовипливаєзістатті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак, інші доводи представника відповідача не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позов слідзадоволити та звернути стягнення на об`єкт нерухомого майна: об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. від 28.08.2003 за реєстровим №7237 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №18173425, та земельну ділянку площею 0,1549 га, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №43099, виданого Заплатинською сільською радою 31.07.2007 та фактично прийнято спадкоємцем ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №35/33/90 від 02 серпня 2007 року, а саме 47252,56 доларів США, що в еквіваленті становить 1382368,92 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 33946,55 доларів США, що в еквіваленті становить 993102,93 грн., заборгованість за відсотками 13306,01 долари США, що в еквіваленті становить 389265,99 грн., шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Судові витрати.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 20735 /двадцять тисяч сімсот тридцять п`ять/ грн. 53 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 223, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» задоволити.

Звернути стягнення на об`єкт нерухомого майна: об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. від 28.08.2003 за реєстровим №7237 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №18173425, та земельну ділянку площею 0,1549 га, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №43099, виданого Заплатинською сільською радою 31.07.2007 та фактично прийнято спадкоємцем ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №35/33/90 від 02 серпня 2007 року, а саме 47252,56 доларів США, що в еквіваленті становить 1382368,92 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 33946,55 доларів США, що в еквіваленті становить 993102,93 грн., заборгованість за відсотками 13306,01 долари США, що в еквіваленті становить 389265,99 грн., шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 20735 /двадцять тисяч сімсот тридцять п`ять/ грн. 53 коп.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40514657, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. 4;

Представник позивача: Подановський Тарас Романович, адвокат, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. 4;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: 82456, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Любинці;

Представник відповідача: Козій Ігор Юрійович, адвокат, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Поповича, 2/10.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.03.2023.

Головуючий суддя В.Л.Бучківська


Дата ухвалення рішення	27.02.2023
Оприлюднено	15.03.2023
Номер документу	109492998
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000)

Бучківська В. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.02.2023 по справі 456/2122/22СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —456/2122/22

Рішення від 27.02.2023

Рішення
від 27.02.2023 по справі 456/2122/22
СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ