Ухвала

від 10.03.2023 по справі 240/5105/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/5105/23

категорія 106020000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області у виплаті йому щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області на його користь щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 гривень (у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, у період з 19.07.2022 по 20.01.2023 включно у розмірі 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, приписи частини 1 статті 122 КАС України також визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач проходить військову службу на посаді контролера ІІ категорії І відділення 5 взводу охорони 1 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, а предметом спірних правовідносин є невиплата йому за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

В пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені ним позовні вимоги стосуються правовідносин щодо виплати йому грошового забезпечення за час проходження вказаної публічної служби, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк на звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

Таким чином, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

Відтак, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Однак, у зв`язку з тим, що спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, під час проходження ним публічної (військової) служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала невиплата йому за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Встановлюючи момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки вищезазначена додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень є щомісячним періодичним платежем та виплачується військовослужбовцю одночасно з виплатою грошового забезпечення за відповідний місяць, то в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн, позивач дізналась при отриманні грошового забезпечення за відповідний місяць (не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена).

Таким чином, відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати щомісячної додаткової винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому така винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

З даним позовом за захистом свого права на отримання за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, ОСОБА_1 звернувся 28 лютого 2023 року.

Вказане свідчить про пропуск позивачем місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, ОСОБА_1 заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому спірної щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 разом з позовною заявою до суду не надавав.

Разом з тим, в самі позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки 01.02.2023 він подав до відповідача рапорт з вимогою виплатити спірну щомісячну додаткову винагороду та 03.02.2023 отримав відповідь з відмовою, обгрунтованою відсутністю коштів. Відтак, позивач вважає, що про порушення своїх прав на виплату щомісячної додаткової винагороди він дізнався 03.02.2023 із відповіді Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області на свій рапорт. Крім того, позивач вказав, що згідно з пунктом 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину, а постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 карантин був продовжений до 30.04.2023.

Доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався 03.02.2023 після отримання відповіді на свій рапорт з відмовою у виплаті щомісячної додаткової винагороди, суд вважає безпідставними, адже отримання такої відповіді не змінює моменту, з якого позивач повинен був та мав можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Посилання позивача на норми пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України суд також вважає безпідставними, адже до спірних правовідносин судом застосовано місячний процесуальний строк на звернення до суду, передбачений ч. 5 ст.122 КАС України, а не трьохмісячний строк, визначений статтею 233 КЗпП.

Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановити йому строк для усунення недоліків його позовної заяви, шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, із зазначенням в такому клопотання інших причин для поновлення строку, відмінних від тих, що були вказані в позовній заяві.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя І.Е.Черняхович