Рішення

від 13.03.2023 по справі 300/4277/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р. справа № 300/4277/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейд Інвест" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0042140410 від 11.10.2022 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 688,05 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейд Інвест" (надалі по тексту також - позивач, ТзОВ "Енерго Трейд Інвест", підприємство, платник податків, суб`єкт господарювання, товариство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган, Головне управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0042140410 від 11.10.2022 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 688,05 гривень (надалі по тексту також оскаржуване рішення).

Позов мотивовано тим, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, безпідставно, необґрунтовано, в порушення норм Податкового кодексу України (надалі по тексту також ПК України, Кодекс) без врахування абзацу 6 підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 за №0042140410, яким застосовано до підприємства штрафні (фінансові) санкції в розмірі 66 688,05 гривень з податку на додану вартість. За доводами позивача Головним управлінням ДПС в області провело камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" за березень 2022 року, в результаті чого складено акт № 3397/09-19-04-10-06 від 20.09.2022. За результатами камеральної перевірки показників уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість встановлено, що платником при збільшені позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 1 333 761,00 гривень самостійно не нараховано суму штрафу в розмірі 3-ох відсотків від такої суми, яка становить 40 013,00 гривень. Таким чином, на переконання контролюючого органу платником податків порушено пункт 50.1 статті 50 ПК України, наслідком чого стало прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2022 за №0042140410.

Як стверджує позивач, ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" в строк визначений абзацом 6 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме 25.07.2022, подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2022 року. На переконання позивача, прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь. З урахування вказаного, вважаючи 25.07.2022 кінцевою календарною датою подання самостійного виправлення платником податків у податкових періодах виявлених помилок, позивач вважає протиправним застосування до суб`єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 688,05 гривень. За наведених підстав просив позов задовольнити і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 за №0042140410.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 31.10.2022 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.23).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 14.11.2022 за №9690/5/09-19-05-02-05, який надійшов на адресу суду 15.11.2022 із відповідними доказами (а.с.28-31, 32-44). В даному відзиві відповідач не погоджується із доводами позивача наведеними у позовній заяві та вказує на наступні обставини. Як відзначив відповідач, посадовою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2022 року №99136824260, поданого 25.07.2022 ТзОВ "Енерго Трейд Інвест". За результатами проведеної перевірки встановлено, що підприємство, при збільшенні позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за березень 2022 року на суму 1 333 761,00 гривень, самостійно не нараховано суму штрафу в розмірі 3-ох відсотків від такої суми, яка становить 40 013,00 гривень, чим порушено вимоги пункту 50.1 статті 50 ПК України. Так відповідно до даної норми ПК України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, абзацом 6 підпункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 ПК України, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 ПК України, та пені.

Оскільки, ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" вищезазначений уточнюючий розрахунок подано саме 25.07.2022, а не до 25.07.2022, тому платником допущено невиконання податкових вимог, передбачених абзацом третім-п`ятим пункту 50.1 статті 50 ПК України, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, за що передбачена відповідальність згідно пункту 120.2 статті 120 ПК України (в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи).

За наслідками перевірки складено акт від 20.09.2022 за №3397/09-19-04-10-06, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 за №0042140410, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 66 688,05 гривень з податку на додану вартість. Вважаючи правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач просив відмовити в задоволенні позову ТзОВ "Енерго Трейд Інвест".

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви і відзиву на позов, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейд Інвест" 19.01.2016 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

До основного виду економічної діяльності ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" за КВЕД 46.71 віднесено "Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами".

Також серед видів діяльності за КВЕД 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур", 01.13 "Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів", 46.21 "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин", 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт", 47.30 "Роздрібна торгівля пальним".

ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" 20.04.2022 складено та подано до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області декларацію з податку на додану вартість за березень 2022 року, де останнім розраховано розмір власних зобов`язань в сумі 9 143 860,00 гривень та суму податкового кредиту в розмірі 6 599 117,00 гривень (а.с.43).

25.07.2022 платник податків подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого останній скоригував розмір власних зобов`язань та визначив їх у сумі 9 171 435,00 гривень та суму податкового кредиту в розмірі 5 292 931,00 гривень (а.с.42). В результаті позивач збільшив позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 1 333 761,00 гривень (зворотній бік а.с.42).

Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у вересні 2022 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2022 року ТзОВ "Енерго Трейд Інвест", при проведенні якої використано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2022 року від 20.04.2022 та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2022 року від 25.07.2022.

При проведенні вказаної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України, а саме, при збільшенні позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 1 333 761,00 гривень, платник податків не нарахував суму штрафу в розмірі 3 відсотки від такої суми, яка становить 40 013,00 гривень.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №3397/09-19-04-10-06 від 20.09.2022 (а.с.36-37).

На підставі коментованого акту перевірки від 20.09.2022 за №3397/09-19-04-10-06 (а.с.36-37), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0042140410 від 11.10.2022, яким до позивача на підставі пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 66 688,05 гривень, що становить 5% від визначеної позивачем 25.07.2022 різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (1 333 761,00 гривень) за березень 2022 року (а.с.38-39).

Суд відмічає, що акт перевірки від 20.09.2022 за №3397/09-19-04-10-06 та податкове повідомлення-рішення №0042140410 від 11.10.2022 отримані уповноваженою особою відповідача 22.09.2022 і 13.10.2022 відповідно, про що свідчить відповідний підпис, проставлений на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №76018 7179557 5 і №76018 7192763 3 (а.с.40, 41).

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомлення-рішенням №0042140410 від 11.10.2022 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 66 688,05 гривень, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України, та без наявності на те обґрунтованих підстав, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, ставлячи вимогу про його скасування.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в першу чергу врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту також ПК України).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1. статті 76 ПК України).

Згідно пунктів 86.2 і 86.8 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, Головним управлінням ДПС в області, за наслідками проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2022 року ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" складено акт від 20.09.2022 за №3397/09-19-04-10-06, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0042140410 від 11.10.2022. Оскаржуваним рішенням застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 66 688,05 гривень за порушення пункту 50.1 статті 50 ПК України в частині самостійного не нарахування платником податків суми штрафу в розмірі 3-ох відсотків від суми 1 333 761,00 гривень, що становить різницю між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (а.с.36-39).

Основними доводами позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення є незастосування контролюючим органом положень абзацу 6 підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та не враховано подання підприємством уточнюючого розрахунку 25.07.2022, що, на переконання позивача, є кінцевою календарною датою подання самостійного виправлення платником податків у податкових періодах виявлених помилок.

Досліджуючи такі аргументи позивача, суд відзначає слідуюче.

Так, згідно положень пункту 50.1. статті 50 ПК України уразі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

В силу вимог пункту 120.2. статті 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім-п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Водночас, за змістом пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Абзацом 6 підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

З наведеного слідує, що платники податків звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені, у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану.

Податковий кодекс України не містить в собі чітких визначень із розтлумаченням понять "термін" і "строки".

У зв`язку із цим, суд не знаходить юридичних перешкод для застосування приписів Цивільного кодексу України (надалі по тексту також ЦК України).

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина 1 статті 255 ЦК України).

Тобто, вищезгадані правові норми розділяють поняття строк та термін, кожен з яких має своє значення, визначення у часі, перебіг та закінчення.

Строком є певний період (відрізок) часу, який може визначатись роками, місяцями, тижнями і спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Терміном є певний момент у часі, який визначається, як правило, конкретною календарною датою (визначена дата), або подією, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16.05.1972, яка набрала чинності для України з 28.04.1983, - строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі (dies a quo) і спливають опівночі (dies ad quem).

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Частиною 2 статті 4 Конвенції передбачено, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Міністерство юстиції України опублікувало лист від 15.06.2020 за №26245/14036-33-20/8.1.2 "Щодо неоднакового застосування прийменників "до" і "по" на позначення кінцевої календарної дати та прийменника "до" в поєднанні з числівниково-іменниковою формою", визначивши, що відповідно до частини другої статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою статті 252 зазначеного Кодексу термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В листі зазначено, що досить часто для визначення терміну з календарною датою вживаються прийменники "до" або "по". При цьому законодавство не містить правил, якими варто керуватися при визначенні терміну у разі такого формулювання. Водночас в науковій літературі зазначається, що для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник "з" треба вживати в парі з прийменником "до".

Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник "включно". Проте його вживання поряд з останньою датою недоречне.

Прийменники "до" і "по" визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються сферами свого використання: "до" закріплений за офіційно-діловим стилем, а "по" - за розмовним. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати лише прийменник "до".

Незважаючи на те, що лист Міністерства юстиції України від 15.06.2020 за №26245/14036-33-20/8.1.2 не має сили нормативно-правового акта, втім його зміст, на переконання суду, має юридичне і практичне застосування як в досліджуваних спірних правовідносинах так і в інших сферах регулювання подібних відносин.

У спірному випадку, дата закінчення поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Тому вживати після цієї дати прислівник "включно" зайве. Отже кінцева дата "25 липня 2022 року" є останнім днем терміну для подання уточнюючого розрахунку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.04.2018 по справі №803/350/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 (КАС України).

З урахуванням вказаного, термін подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день (25.07.2022), який чітко зазначений у абзаці 6 підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Відтак, суд висновує, що останнім днем подання уточнюючого розрахунку (виправлення помилок) є саме 25.07.2022, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, причому, до 24 години цього дня.

Виходячи з наведеного граматичного аналізу зазначення у абзаці 6 підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України кінцевої дати "до 25.07.2022" та положень Конвенції, доводи відповідача про допущення позивачем порушень вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України в частині не нарахування суми штрафу в розмірі 3-ох відсотків від суми 1 333 761,00 гривень, що становить різницю між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, суд вважає помилковими.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушень вимог Податкового кодексу України з боку позивача під час подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2022 року, в останній день 25.07.2022.

Попри вказане, в аспекті спірних правовідносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року №512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою вірогідністю та точністю заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.

Правова визначеність передбачає стабільність і цілісний характер законодавства, здійснення адміністративної практики органами державної влади на основі закону відповідно до принципу верховенства права, а також прозорість і демократизм при прийнятті владних рішень.

Ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом суспільних відносин правових наслідків (правового результату) свої поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, утворює основу принципу правової визначеності. Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського суду з прав людини однією із вимог, що випливає зі слів "встановлений законом", є вимога передбачуваності.

Питання забезпечення єдності практики також є складовим елементом принципу верховенства права.

Отже, суб`єкт владних повноважень, виконуючи надані йому законом повноваження щодо вчинення дій чи прийняття індивідуальних актів стосовно конкретної особи, повинен дотримуватися згаданого принципу, забезпечуючи при цьому сталість і єдність своєї адміністративної практики.

Наведені вище догми Європейського правозастосування були імплементовані в податкове законодавство України.

Так, положеннями податкового законодавства закріплено правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), яке покликано забезпечувати реалізацію однієї з ознак верховенства права - правової визначеності, а саме: можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

На законодавчому рівні таке правило закріплено у підпункті 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказане вище правило також продубльовано в пункті 56.21. статті 56 ПК України, згідно якого, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, за відсутності в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які б виключали можливість різного тлумачення норми абзацу 6 підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), позивач мав обґрунтовані сподівання, що за наслідками подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок саме "25.07.2022" (в останній день такого строку), останній звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові пояснення і докази з власної ініціативи.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0042140410 від 11.10.2022 про застосування до ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 688,05 гривень, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Усі інші аргументи і доводи позивача та відповідача, визначених у відзиві на позов, не змінюють висновків, до яких суд дійшов у даній справі.

В сукупності вказаного вище, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 2 481,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься платіжне доручення №2919 від 24.10.2022 (а.с.1).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із вказаним, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 481,00 гривень, сплаченого згідно платіжного доручення №№2919 від 24.10.2022.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Як свідчать матеріали справи позивач просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 гривень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пунктами 1 та 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, позивачем долучено: довіреність №2/7 від 13.07.2021 (дійсна до 11.07.2024), якою ТзОВ "Енерго Трейд Інвест" в особі директора Бережного Р.М., уповноважує Мушинського В.Т. представляти інтереси довірителя, серед іншого, в адміністративному суді; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.16, 19).

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що факт виконання вказаних робіт, відсутність будь яких претензій щодо наданих послуг та їхньої вартості підтверджено попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат (а.с.16), згідно якого, надано наступну правову допомогу:

- написання та подання до суду позовної заяви 5 000,00 гривень;

- відповідь на відзив на позовну заяву 500,00 гривень;

- представництво інтересів у суді 4 500,00 гривень.

Відтак, позивачем надані належні документи, що дають підстави для розгляду судом питання відшкодування витрат на користь ТзОВ "Енерго Трейд Інвест".

Так, оцінюючи характер наданої адвокатом Мушинським В.Т. правничої допомоги відповідно до довіреності №2/7 від 13.07.2021 та згаданого попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, слід виходити із наступного.

Насамперед, суд вказує на відсутність в матеріалах справи відповіді на відзив на позовну заяву, витрати щодо написання якого, включені до такого розрахунку (500,00 гривень).

Також суд звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, що виключає можливість представництва адвокатом інтересів позивача у суді (участь у судових засіданнях), про що зазначає ОСОБА_1 у розрахунку судових витрат на відшкодування (4 500,00 гривень).

Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."

З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи.

Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, суд вважає справедливим можливе відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 гривень, які також підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №0042140410 від 11.10.2022, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейд Інвест" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 66 688,05 гривень з податку на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейд Інвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 40223053) сплачений судовий збір в розмірі 2 481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейд Інвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 40223053) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Трейд Інвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 40223053), вул. Незалежності, буд. 4, офіс 512, м. Івано-Франківськ, 76018;

представник позивача адвокат Мушинський Віктор Тадеушович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №868 від 20.04.2012; довіреність №2/7 від 13.07.2021), вул. Марійки Підгірянки, 23, офіс 1, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу юридичної особи 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.