Ухвала

від 09.03.2023 по справі 1340/4386/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4386/18

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 березня 2023 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Марець В. В., розглянув у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 29 сесії 7 скликання від 27.06.2018 «Про погодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, та Абрису земельної ділянки ОСОБА_1 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 » в частині непогодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, Абрис земельної ділянки ОСОБА_3 та призупинення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо погодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання та ОСОБА_4 земельної ділянки позивачки без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 щодо земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування такого позову вказала, що акт прийому-передачі межових знаків на зберігання є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. У той же час, як стверджує позивачка, непогодження суміжним землекористувачем не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Чинне законодавство, на думку позивачки, не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта прийому-передачі межових знаків на зберігання. Позивака зазначила, що відмова ОСОБА_2 від підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачкою, в тому числі і прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування. Відтак звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 27.09.2018 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.10.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.01.2019 зупинено провадження у справі

У судові засідання, призначені на 14.02.2023 та 09.03.2023, представники сторін не з`явилися, про час і дату судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З матеріалів справи судом встановлено, що в межах цієї справи фактично існує спір між позивачкою та ОСОБА_2 як суміжними землекористувачами. Позивачка оскаржує рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області рішення 29 сесії 7 скликання від 27.06.2018 «Про погодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, та Абрису земельної ділянки ОСОБА_1 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 » в частині непогодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, Абрису земельної ділянки ОСОБА_3 та призупинення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що в межах цієї справи оскаржується спірне рішення відповідача, прийняте за наслідками вирішення комісією земельного спору між позивачкою та третьою особою, у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 підписувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак, суд вважає за доцільне розглянути питання про закриття провадження у справі.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як зазначено вище, згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на вищевказане, до адміністративної юрисдикції належить спір, зокрема, у правовідносинах, де є суб`єкт владних правовідносин, який законом уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За правилами частини 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як свідчать матеріали справи, спір фактично існує між позивачкою та ОСОБА_2 у справі, як суміжними землекористувачами. Позивачка оскаржує рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області рішення 29 сесії 7 скликання від 27.06.2018 «Про погодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, та Абрис земельної ділянки ОСОБА_1 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 » в частині непогодження акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, Абрису земельної ділянки ОСОБА_3 та призупинення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що в межах цієї справи оскаржується спірне рішення відповідача, прийняте за наслідками вирішення комісією земельного спору між позивачкою та третьою особою, у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 підписувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві, та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 20 березня 2019 року справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Така ж позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/16-а, а також Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 687/621/17, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а предмет перевірки у цій справі виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції. При цьому суд зазначає, що вимоги позивача, заявлені у цьому позові, мають бути розглянуті в межах цивільного судочинства, а не адміністративного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з ч. 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачці судового збору у сумі 704,80 грн, сплаченого відповідно до квитанції № 5453695 від 19.09.2018.

З огляду на висновки суду про закриття провадження у справі з Державного бюджету України позивачці необхідно повернути сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження в адміністративній справі № 1340/4386/18 за позовом ОСОБА_1 до Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити.

2. Роз`яснити позивачці, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

3. Повернути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

4. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.03.2023.

Суддя Р.П. Качур