Постанова

від 22.02.2023 по справі 160/7929/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/7929/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року в адміністративній справі №160/7929/22 (суддя у 1 інстанції Юхно І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 046450008858 від 07.04.2022 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 25.10.1987 по 15.03.1988, з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 15.11.1995 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.12.2014 по 12.11.2018 роках до спеціального стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії 31.03.2022 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що трудова книжка містить всі необхідні записи по роботі у спірному періоду та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. Також суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність документів на підтвердження того, що позивач працював саме на міському транспорті, оскільки вказані обставини підтверджуються архівними довідками та наказами автотранспортного підприємства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, 31.03.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з відповідним пакетом, проте рішенням №046450008858 від 07.04.2022 року останньому відмовлено в призначенні пенсії за віком.

У рішенні вказано, що вік заявника 55 років. Страховий стаж особи становить 30 років 08 місяців 12 днів. Пільговий стаж на дату звернення відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Крім того, додатково зазначено, що після надходження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років пільговий стаж буде переглянуто.

Не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових від 07.04.2022 року та відмовою у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 25.10.1987 по 15.03.1988, з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 15.11.1995 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.12.2014 по 12.11.2018 роки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

23.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням №046450008858 від 30.05.2022 року за підписами заступника начальника відділу призначення ОСОБА_2 та головного спеціаліста відділу призначення пенсій Людмили Ничипорук, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У рішенні вказано, що вік заявника 55 років. Страховий стаж особи становить 30 років 08 місяців 12 днів. Пільговий стаж особи становить 11 років 03 місяці 28 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано весь період трудової діяльності. Заявник працює з 21.01.2010 року. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 29.01.2030 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці.

Так, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з необхідністю пільгового стажу з посиланням на те, що рішення буде переглянуто після надходження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (рішення від 07.04.2022 року), в подальшому Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 06.05.2022 року №9, яким підтверджено періоди роботи з 16.03.1988 по 31.12.1992, з 01.01.1994 по 22.08.1994, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1999 по 20.11.2003 роки для зарахування до пільгового стажу згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказані періоди були зараховані пенсійним органом до пільгового стажу роботи позивача (пільговий стаж 11 років 03 місяці 28 днів), що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком стажу ОСОБА_1 та копією рішення від 30.05.2022 року.

Рішення Комісії мотивовано тим, що підстав для призначення пільгової пенсії за віком водіям міського пасажирського транспорту, які зайняті перевезенням пасажирів в межах міста на маршрутних мікроавтобусах - таксі, немає, оскільки мікроавтобуси - таксі не відносяться до такого типу автобусів, робота на яких в свій час була визнана шкідливою. У трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пільгових умовах, а саме: не зазначено, що він працював водієм міського пасажирського транспорту. Наведене стало підставою для відмовити пенсійного органу в зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача періодів його роботи з 25.10.1987 по 15.03.1988, з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 15.11.1995 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998 роки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що періоди роботи ОСОБА_1 з 25.10.1987 по 15.03.1988, з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 15.11.1995 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1998, з 01.12.2014 по 12.11.2018 роки було зараховано лише до страхового стажу.

Також зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.12.2014 по 12.11.2018 роки на розгляд Комісії не виносилось, жодних додаткових документів щодо даного періоду роботи позивачем, окрім трудової книжки, як до пенсійного органу, так і до суду надано не було.

Слід зазначити, що з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 в спірні періоди позивач працював:

- в Дніпропетровському автотранспортному підприємстві 11231:

- 25.10.1987 року прийнятий водієм-прогрівачем 3 класу на сезонну роботу (наказ №128 від 22.10.87 року);

- 07.12.1987 року направлений на курси водіїв;

- 16.03.1988 року переведений водієм 3 кл. на автобус (наказ №22 від 05.03.88 року);

- 01.05.1993 року переведений присвоєний другий клас водія (наказ №271 від 30.04.93 року);

- 22.08.1994 року звільнений за ст.38 КЗпП України власне бажання (наказ №95к від 22.08.94 року);

- в Дніпропетровському автотранспортному підприємстві 11231:

- 15.11.1995 року - прийнятий водієм 2 класу (наказ №196 від 22.10.87 року);

- державне підприємство АТП-11231 перетворене на ТОВ «ДАТП-11231», яке є його правонаступником (наказ №62207 від 25.07.96 року);

- 26.12.2000 року на підставі тарифно-кваліфікаційної комісії присвоєний перший клас (наказ №620 від 26.12.00 року);

- 20.11.2003 року звільнений за ст.38 КЗпП України власне бажання (наказ №159к від 20.11.03 року);

- в товаристві з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс»:

- 01.12.2014 року прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу (автобус) (наказ №155 від 28.11.2014 року);

- 12.11.2018 року звільнений з посади за власним бажанням, ст.38 КЗпП (наказ №708-к від 12.11.2018 року).

Будь-які відомості, на підставі, яких можна встановити, що в спірні періоди позивач працював водієм саме міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) або великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, записи трудової книжки позивача не містять.

Доводи позивача, що останній працював в ТОВ «Автотранссервіс» з 01.12.2014 до 12.11.2018 року не підтверджують того факту, що останній у вказаний період працював водієм автобуса саме міського пасажирського транспорту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 міського пасажирського транспорту (автобусів) у періоди зараховані пенсійним органом до його пільгового стажу роботи, що становить 11 років 03 місяці 28 днів, чого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. Інших документів, що свідчать про те, що позивач має стаж роботи не менше 12 років 6 місяців на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) або великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, позивач не надав, як до відповідача, так і до суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року в адміністративній справі №160/7929/22 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року в адміністративній справі №160/7929/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко

суддяВ.А. Шальєва