Постанова

від 13.03.2023 по справі 640/20258/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20258/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "База МТЗ АПК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2021 року позивач - ТОВ "База МТЗ АПК" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, яким просив визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 червня 2021 року №244292.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Додатково наголосив про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що у зв`язку з відсутністю спеціальної методики та неможливістю встановлення точного показника навантаження на осі транспортного засобу з сипучим та/або рідким вантажем результати вимірювання не можна вважати правильними та достовірними.

Також зазначив, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем подано до суду відзив, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена без наявності в діях підприємства фактів правопорушень та з порушенням передбаченої процедури габаритно-вагового контролю і розгляду справи про автомобільний транспорт, а саме: при відсутності на момент перевезення пшениці методики зважування сипучих вантажів та із застосуванням штрафу за перевезення без відповідного дозволу подільного вантажу, по якому законом не передбачено видання дозволу на проїзд, з використанням очевидно несправного габаритно-вагового обладнання, без наявності документів на законність використання зважувального обладнання, без вжиття процедурних заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу, а також без надання водієві можливості пройти повторне зважування, без зазначення в оскаржуваній постанові чіткої суті порушення та конкретної норми закону, яка порушення, з позбавленням представників підприємства можливості брати участь у розгляді справи.

Додатково наголосив, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку від 13 травня 2021 року №006902 (а.с. 47), у пункті габаритно-вагового контролю: автомобільна дорога М-01, Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 124 км. проведена проведена рейдова перевірка транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа STAS, державний номерний знак НОМЕР_2 , які належать ТОВ "База МТЗ АПК", за результатами якої встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 40380 кг., навантаження на осі транспортного засобу становить 7620 кг.; 12240 кг.; 6890 кг.; 6700 кг.; 6930 кг. Після проходження габаритно-вагового контролю в автоматизованому режимі габаритно-ваговим комплексом було видано чек зважування та складено акт №033740 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 48-49).

При цьому, у ході зважування встановлено, що навантаження на одиничну вість складає 12,24 т. при нормативному значенні 11 т. Таким чином, вагові параметри навантаження на одиничну вісь перевищено на 11,27%.

У зв`язку з виявленням вищевказаного порушення державним інспектором складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19 травня 2021 року №279188, відповідно до якого при перевезенні вантажів для власних потреб згідно з ТТН від 19 травня 2021 року №38 з перевищенням вагового обмеження на одиничну вісь на 11,27% (12,24 т.), у водія відсутні документи передбачені с. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з відміткою, водій з актом ознайомлений від надання пояснень та підпису відмовився (а.с. 45).

У подальшому, посадовою особою Укртрансбезпеки здійснено розрахунок плати за поїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 19 травня 2021 року, яким позивачу була визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 63,18 євро (а.с.51).

Укртарансбезпека листом від 02 червня 2021 року №41690/19.1/24-21 запросило позивача 22 червня 2021 року на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 15), яке, як зазначено позивачем, отримано товаристом 09 червня 2021 року.

Представником ТОВ "База МТЗ АПК" 16 червня 2021 року направлено до Північного регіонального управління Укртрансбезпеки клопотання про відкладення розгляду справи на 23 або 24 червня 2021 року у зв`язку з перебуванням 22 червня 2021 року директора у відрядженні.

22 червня 2021 року заступник начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки розглянувши справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та прийняв постанову №244292 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача в сумі 17000,00 грн (а.с. 14).

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що результати вимірювання не можна вважати правильними та достовірними, зважаючи на відсутність спеціальної методики та на неможливість встановлення точного показника навантаження на осі транспортного засобу з сипучим та/або рідким вантажем, відсутні підстави вважати, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищення габаритно-вагових обмежень щодо навантаження на осі транспортного засобу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

В силу п. 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з п.п. 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

За приписами п.п. 15 - 18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до абз. 15 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли зокрема навантаження на одиночну вісь перевищує - 11 т.

При цьому допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

У спірних правовідносинах, підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 22 червня 2021 року № 244292 слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме транспортним засобом (вантажний сідловий тягач) марки "DAF", реєстраційний номер " НОМЕР_1 з напівпричепом н/пр-самоскид марки "STAS", реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складено відповідний акт № 033740.

Так, за результатами габаритно-вагового контролю 19 травня 2021 року посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та встановлено перевищення на одиночну вісь - 12,24 т. при нормативно допустимому 11 т.

Наведене свідчить про перевищення вагових параметрів на одиночну вісь на 11,27 %.

Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинен бути відповідний дозвіл.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як встановлено судом зазначений дозвіл у позивача відсутній, а отже за описаних обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що ним перевозився подільний та сипучий вантаж (пшениця), що, на його думку, звільняло його від обов`язку звертатися до уповноваженого органу Національної поліції за отриманням дозволу на рух, оскільки отримання дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, в разі перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством більше 2 відсотків є законодавчо встановленим обов`язком перевізника в силу положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, положення вказаного Закону не містять виключень до подільних вантажів (сипучих: зерно або наливних: бензин, бетон, тощо).

Позивач, як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Крім того колегією суддів враховано, що відповідно до п. 4 абз. 2 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.

Проте за результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем в даному випадку встановлено перевищення дозволеного навантаження на одиничну вісь на 11,27 %, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача щодо відсутності необхідності отримання дозволу при перевезенні подільного вантажу з перевищенням дозволеного навантаження, є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, що є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, колегія суддів зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом ст. ст. 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 п. 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року по справі №420/3371/21.

Враховуючи вище викладене, висновки суду першої інстанції про те, що результати вимірювання не можна вважати правильними та достовірними, зважаючи на відсутність спеціальної методики та на неможливість встановлення точного показника навантаження на осі транспортного засобу з сипучим та/або рідким вантажем, а тому відсутні підстави вважати, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищення габаритно-вагових обмежень щодо навантаження на осі транспортного засобу колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до п. 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У спірному випадку здійснення габаритно-вагового контролю зроблено за допомогою приладу - ваги автомобільні електронні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу ВА-Д (сертифікат відповідності від 10 листопада 2020 року №UA.TR/113-0076/31F-20 (чинний до 09 листопада 2021 року). Повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма персоналу, який виконував роботи з повірки, тому станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації (а.с. 54-55).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що водій позивача мав можливість надати пояснення до акта проведення перевірки та зокрема зазначити про допущенні, на його думку, порушення співробітниками Укртрансбезпеки, а саме щодо ненадання сертифікату відповідності та оформлення акту, водночас, як встановлено судом, останній відмовився від надання пояснень та підписання акта.

З приводу твердження позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення на нього штрафу з огляду на розгляд справи без участі суб`єкта господарювання, колегія суддів зазначає наступне.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що подання представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно підприємства на 23 або 24 червня 2021 року не є перешкодою для розгляду справи у разі належного повідомлення товариства.

Отже, враховуючи вищевикладене доводи позивача про те, що управління Укртрансбезпеки не мало права розглядати справу 22 червня 2021 року без участі представника позивача є помилковими, оскільки останній був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Таким чином, оскільки на розгляд справи представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду, не з`явився, то 22 червня 2021 було правомірно прийнято оскаржувану постанову.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що Укртрансбезпекою не було порушено процедуру розгляду справи про порушення, а ТОВ "База МТЗ АПК" не надано належних і допустимих доказів факту неналежного його повідомлення про час та місце розгляду справи.

У розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу й на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17, згідно якої відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "База МТЗ АПК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку