Постанова

від 01.03.2023 по справі 640/37184/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/37184/21 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Сич Є.Ю.

пр-к відповідача Башинська О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК ДОМІНО» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК ДОМІНО» до Державної податкової служби України, в особі Головного управління ДПС як відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УБК ДОМІНО» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служба України, в особі Головного управління ДПС як відокремленого підрозділу, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 29.10.2021 №07859007096 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4030, 49 грн.;

від 29.10.2021 №07859307096 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 61,16 грн.;

від 29.10.2021 №00786490701 на суму 4 167 716, 00 грн., податку на додану вартість та 1 041 929, 00 грн. штрафної санкції;

від 29.10.2021 №00786500701 на суму 3 753 329, 00 грн. податку на прибуток та 855 461, 00 грн. штрафної санкції;

від 29.10.2021 №007864800701 на суму 13 782, 00 грн. податку на додану вартість та 3445, 50 грн., штрафної санкції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позові вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що податковий орган прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, які є незаконними, необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам перевірки і первинним бухгалтерським документам, що досліджувалися відповідачем в процесі її здійснення, у в зв`язку з чим, суперечить вимогам Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

Також, апелянтом зауважено, що доводи відповідача щодо бекзтоварності господарських операцій ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами. На думку позивача аргументи відповідача зводяться до цитування податкової інформації щодо контрагентів ТОВ «УБК ДОМІНО», яка свідчить про можливу недобросовісність цих платників податків з огляду на їх господарські операції з третіми особами.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 березня 2023 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

22 лютого 2023 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду вх.№8374, представником апелянта подано до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, відповідно до змісту яких позивачем наголошено, що матеріали справи не містять жодної інформації про наявність порушених кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у м.Києві, на підставі направлень від 30.08.2021 №15390/26-15-07-01-05, від 30.08.2021 №15496/26-15-07-09-06, від 30.08.2021 №15395/26-15-07-08-04, від 30.08.2021 №15393/26-15-07-07-01, від 30.08.2021 №15396/26-15-07-10-03, та на підставі наказу від 28.07.2021 №6150-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «УБК ДОМІНО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.12.2016 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УБК ДОМІНО»:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.4 статті 137, статті 138 Податкового кодексу України, частини другої статті 3, частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 із змінами, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 3 753 329 грн., в тому числі за звітні періоди: 2018 рік у сумі 407560 грн., за 2019 рік у сумі 16 746 025 грн., за 2020 рік у сумі 1 828 331 гривень;

- пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту 200 прим.1, 3, 200 прим.1, 9 статті 200 прим.1 та пункту 201.1, пункту 201.10 і 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 167 716 грн., у тому числі: за жовтень 2018 року на суму 94106 грн., за листопад 2018 року на суму 132372 грн., за грудень 2018 року на суму 226367 грн., за січень 2019 року на суму 139802 грн., за лютий 2019 року на суму 212189 грн., за березень 2019 року на суму 81581 грн., за квітень 2019 року на суму 148145 грн., за травень 2019 року на суму 313438 грн., за червень 2019 року на суму 419923 грн., за липень 2019 року на суму 284424 грн., за серпень 2019 року на суму 382980 грн., за вересень 2019 року на суму 174706 грн., за жовтень 2019 року на суму 375591 грн., за листопад 2019 року на суму 816426 грн., за травень 2020 року на суму 34438 грн., за грудень 2020 року на суму 331228 гривень;

- пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме порушено граничний термін сплати податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 13 782 грн., задекларованого в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9268200282 від 16.10.2020;

- пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464 -VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано фонду оплати праці у грудні 2019 року на загальну суму - 18320,40 грн. та єдиного соціального внеску на загальну суму 4030,49 гривень.

- частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, зі змінами, в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування а саме у травні 2019 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 24.09.2021 №72015/Ж5/26-15-07-01-05/41022440 (далі по тексту - Акт перевірки).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 29.10.2021 прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- №00786480701, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 13 782, 00 грн., та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 3445, 50 грн.;

- №00786500701, яким позивачу збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 3 753 329, 00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 855 461, 00 грн.;

- №00786490701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4 167 716,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 041 929,00 грн.;

- №07859307096 про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 61, 16 грн.;

- №07859007096 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4030, 49 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем Податкового кодексу України є обґрунтованими, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегулювано податковим кодексом України(далі- ПК)

Так, пунктом 1.1 статті 1 ПК визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про призначення спірної перевірки та на час її проведення не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»« на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку, то беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, то колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Наведений вище висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, постанові від 15.04.2022 у справі №160/5267/21 та постанові від 06.07.2022 у справі №360/1182/21.

У справі, що розглядається позивачем у позовній заяві визначав як підставу для скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу порушення відповідачем положень норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Таким чином, враховуючи, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова №89, колегія суддів дійшла висновку, що за загальним правилом вирішення колізій суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Відтак у спірному випадку підлягають застосуванню саме норми ПК України. З огляду на це колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняття ГУ ДПС у м. Києві наказу № 6150-п від 28.07.2021 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКБ Доміно» суперечить вимогам податкового законодавства.

На користь такого висновку свідчить й те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 у справі №640/18314/21, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Щодо обставин викладених в акті перевірки про фіктивність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пункти 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.6 статті 201 Кодексу встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи убачається, що основним видом діяльності ТОВ «УБК Доміно» являється - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Відповідно позивач, маючи ліцензію здійснює господарську діяльність у сфері проведення будівельно-ремонтних і монтажних робіт.

У період з 2018 по 2020 роки ТОВ «УБК Доміно» було укладено низку договорів з замовниками на виконання будівельно-монтажних, ремонтних та оздоблювальних робіт.

Так, відповідні Договори та додатки до них додавалися до позовної заяви та наявні в матеріалах справи а саме: Договір генерального підряду №027/08-1 від 27 серпня 2018 року з ТОВ «ЕРІДОН БУД», Договір генерального підряду №01/30-05 від 30 травня 2018 року, Договір генерального підряду №01/05-04 від 05 квітня 2019 року з ТОВ «Капітал», Договір генерального підряду №1/06-05 від 06 травня 2019 року з ТОВ «Будівельна компанія «Нові Зодчі», Додаткова угода до Договору генерального підряду №03/12 від 03 грудня 2013 року з ТОВ «ТРИ Л» та Генеральним підрядником ПП «Житлобуд-1», Договір субпідряду №1/29-05С від 29 травня 2020 року з ТОВ «АЙСБУД», Договір субпідряду №15/09-20 від 15 вересня 2020 року з ТОВ «ІНСІТІБУД», Договір підряду №7-25/2020-УБК/1 від 25 листопада 2020 року з ТОВ «БУКОВЕЛЬ», Договір підряду №2231 від 22 березня 2019 року з ТОВ «СУШИЯ», Договір підряду №СУ 1 від 15 квітня 2019 року з ТОВ «УНІВЕРМАГ «ЛУЦЬК», Договір підряду №1/21-03 від 21 березня 2019 року з ТОВ «Іл Моліно 3», Договір підряду №1129-ТО-2018 від 20 жовтня 2018 року з ТОВ «Метро Кеш Енд КеріУкраїна» та інші).

З метою належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань перед замовниками, позивач у різні періоди та на різні об`єкти залучав субпідрядні організації, такі як ТОВ «Будівельна компанія Фаворитбуд», ТОВ «Будівельний альянс Лідербудінвест», ТОВ «Тайрон бізнес», ТОВ «Будівельна фірма Будсервісгруп», ТОВ «Будівельна фірма Екобуд», ТОВ «Львівська залізнична компанія «Рейлвей», ТОВ «Т-Торгпром», ТОВ «Праймвест», ТОВ «Профіт Стар Груп», ТОВ «Спецоптстрой», ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Лайф Парадайс».

Наразі, залучені субпідрядні організації були належним чином зареєстровані в ЄДР та мали основні види діяльності - Будівництво житлових та нежитлових будівель.

При цьому, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні знаходились на податковому обліку в податкових органах та були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальний податковий номер, а отже, мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди взаємовідносин

На підтвердження реальності виконання робіт по укладеним Договорам субпідряду з вищезазначеними контрагентами позивачем було додано до матеріалів справи укладені Договори, Додаткові угоди, погоджені сторонами договірні ціни, акти виконаних робіт з найменуванням таких робіт, акти прийому-передачі будівельних матеріалів, зареєстровані податкові накладні, повідомлення про відступлення прав вимоги, претензії.

При цьому, ремонтні роботи, які виконували залучені субпідрядні організації не відносилися до ліцензійної діяльності.

Відтак, основний вид господарської діяльності позивача та його контрагентів у перевірений період відповідали умовам укладених договорів, що свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій.

Крім того, на підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з контрагентами під час проведення перевірки були надані оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення та банківські виписки, про що відображено в акті перевірки. Відповідні платіжні документи були залучені до матеріалів справи та свідчать про перерахування грошових коштів за виконані роботи та, відповідно є свідченням понесення позивачем витрат за їх придбання.

Щодо встановлених податковим органом в Акті перевірки окремих недоліків первинних документів, а саме: «що в укладених між позивачем та ТОВ «Будівельний альянс Лідербудінвест», ТОВ «Тайрон бізнес», ТОВ «Будівельна фірма будсервісгруп», ТОВ «Будівельна фірма екобуд», ТОВ «Львівська залізнична компанія «Рейлвей», ТОВ «Т- Торгпром», ТОВ «Праймвест», ТОВ «Профіт Стар Груп», ТОВ «Спецоптстрой» договорах, у реквізитах вказані номери рахунків підприємств, які були відкриті згідно відомостей банківських установ після укладення договорів, інші договори взагалі не містять повної інформації щодо реквізитів сторони підрядника - банківські рахунки, які є істотними умовами договорів, в той час як пунктом 2.3 Договорів визначено «Протягом 3-х діб після підписання Договору Замовник перераховує Підряднику аванс 100% на поточний рахунок Підрядника» варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Наразі, позивачем обґрунтовано тим, що в даному випадку, зважаючи, що на окремих об`єктах необхідно було в найкоротші строки виконати та здати Замовнику окремі роботи, ТОВ «УБК ДОМІНО» було прийнято рішення про допуск працівників вищезазначених субпідрядних організацій до виконання підготовчих робіт згідно погоджених об`ємів. При цьому, ТОВ «УБК ДОМІНО» було про гарантовано оплату відповідних робіт.

В той же час, в подальшому, в найкоротші строки були підписані з відповідними субпідрядними організаціями вказані в акті перевірки Договори, в яких були зафіксовані погоджені об`єми робіт та за домовленістю Сторін в підписаних Договорах були зазначені дати, коли відповідні контрагенти фактично приступили до виконання відповідних підготовчих робіт.

Саме у зв`язку з підписання окремих договорів після допуску працівників субпідрядних організацій до виконання підготовчих робіт на об`єкті, але датою такого фактичного допуску, і спричинило відповідну плутанину та недоліки, зважаючи, що у той період у контрагентів уже були відкриті відповідні рахунки, які і були відображені в договорах. Проте, дані обставини не можуть свідчити про відсутність відповідних взаємовідносин, зважаючи на наявність інших первинних документів.

В той же час, колегія суддів вважає безпідставними твердження податкового органу, як на підставу безтоварності господарських взаємовідносин ту обставину, що окремі договори взагалі не містять повної інформації щодо реквізитів сторони підрядника - банківські рахунки.

Зокрема, до перевірки надавалися докази оплати за укладеними договорами, відповідні платіжні доручення та виписки з банківського рахунку наявні в матеріалах справи. Зазначене свідчить про наявність у ТОВ «УБК ДОМІНО» під час виконання зобов`язань з оплати всіх необхідних реквізитів контрагентів, а відсутність останніх в окремих договорах, жодним чином не свідчить про відсутність господарських взаємовідносин за такими договорами.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Разом з тим, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Також слід зазначити, що надані позивачем документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

Окрім того, податковим органом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також того факту, що вказані контрагенти позивача у спірний період були платниками податку на додану вартість та сплачували його.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази того, що під час перевірки відповідач встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Доводи податкового органу щодо податкової інформації відносно контрагентів позивача, у тому числі, щодо відсутності у них основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, суд вважає такими, що не доводять безпідставність формування товариством податкового кредиту.

Водночас, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 09.02.2018 у справі №804/1940/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72029288) та від 13.01.2021 у справі №810/1811/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94129747).

Крім того, колегія суддів наголошує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87758646).

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача та інших суб`єктів господарювання, з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «УБК Доміно» безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документам.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Таким чином, враховуючи те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність господарських операцій ТОВ «УБК Доміно» з його контрагентами, тому позивач мав право на формування податкового кредиту.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки про інформацію щодо того, що старшим оперуповноваженим з ОВС другого оперативного відділу ОУ ГУ ДФС у Донецькій області Зінченко О.О. відібрано пояснення 05.05.2020 у громадянки ОСОБА_1 , яка повідомила, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Будівельна компанія Фаворитбуд»( код 42482046), ТОВ «Осмос Проект» (код 42187060), ТОВ «Ескорт Проект» (код 42646174), ТОВ «Колорлюкс» (код 42779641), ТОВ «Торговий дім Річмонд» (код 42854215), ТОВ «Океан Конкорд» (код 43276569), ТОВ « Торговий дім Ореанда» (код 43326043) ніколи не була і що про їх існування повідомили працівники ДФС, вказані підприємства не реєструвала і нікому не доручала, звітність або іншу документацію від імені вказаних підприємств не підписувала і нікому не доручала, фінансово-господарську діяльність від імені цих підприємств не вела, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Разом з тим нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Окрім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.02.2021 у справі № 640/3515/19 відсутність трудових та матеріальних ресурсів самостійно не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також варто зазначити, що поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово - господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення - рішення протиправним є таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню із постановленням нового про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №1226 від 27 жовтня 2021 позивачем було сплачено 22700,00 грн судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом та відповідно до платіжних доручень № 2594 від 18 листопада 2022 року сплачено 30000,00 грн. та № 2744 від 16 січня 2023 року сплачено 4050,00 грн. судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 56750,00 грн. за звернення до суду з адміністративним позовом та апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК ДОМІНО» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК ДОМІНО» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 29.10.2021 №07859007096 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4030, 49 грн.;

- від 29.10.2021 №07859307096 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 61,16 грн.;

- від 29.10.2021 №00786490701 на суму 4 167 716, 00 грн., податку на додану вартість та 1 041 929, 00 грн. штрафної санкції;

- від 29.10.2021 №00786500701 на суму 3 753 329, 00 грн. податку на прибуток та 855 461, 00 грн. штрафної санкції;

- від 29.10.2021 №007864800701 на суму 13 782, 00 грн. податку на додану вартість та 3445, 50 грн., штрафної санкції.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служба України, в особі Головного управління ДПС як відокремленого підрозділу (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК ДОМІНО» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 41022440) судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 56750,00 грн (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 13.03.2023р.)