Ухвала від 13.03.2023 по справі 380/7903/22

УХВАЛА

13 березня 2023 року

м. Київ

справа № 380/7903/22

адміністративне провадження № К/990/8117/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань праці

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року

у справі №380/7903/22

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці (далі - відповідач 1), Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач 2 ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №289-К від 03 травня 2022 року «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області оплатити ОСОБА_1 у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків згідно із наказом Державної служби України з питань праці №289-К від 03 травня 2022 року «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 » з 04 травня 2022 року по 13 червня 2022 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №444-к від 10 червня 2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного управління Держпраці у Львівській області 13 червня 2022 року;

- поновити її на посаді начальника Головного управління Держпраці у Львівській області з 14 червня 2022 року;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 червня 2022 року по день ухвалення рішення у справі включно;

- стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 79503,52 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці №444-к від 10 червня 2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, з 14 червня 2022 року.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 червня 2022 року по 12 жовтня 2022 року в сумі 76949 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн.76 коп. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Львівській області та стягнення середнього заробітку час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга не містить посилань на підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та відповідних обґрунтувань.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з питань праці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №380/7903/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В. Калашнікова