Ухвала

від 09.03.2023 по справі 359/520/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/520/22 Головуючий в суді І інстанції Семенюта О.Ю.

Провадження № 22-ц/824/2547/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА

09 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Твердохліб В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Садівницьке товариство «Лебедин» про визнання дій незаконними та зобов`язання поновити електропостачання,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року позов задоволено частково, та визнано незаконними дії громадської організації «Садівницьке товариство «Лебедин» щодо відключення від електропостачання земельної ділянки ОСОБА_1 , в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням в частині відмовлених вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині відмовлених вимог - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання поновити електропостачання - задоволено.

02 березня 2023 року в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представник позивача просила суд розподілити судові витрати по справі та стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити по справі додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, з огляду на таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції представник позивача подала до суду: ордер на надання правової допомоги від 29.10.2022 року; копію договору №26/10-2022 про надання правової допомоги від 26.10.2022 року, у якому зазначено, що гонорар адвоката за угодою сторін встановлюється у фіксованій сумі в розмірі 20 000,00 грн; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 01.03.2023 року, згідно з яким адвокатом надало наступні послуги: консультація, аналіз законодавства, судової практики, написання процесуальних документів, участь у судових засіданнях, всього на загальну суму 20 000,00 грн. На виконання договору ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 03.12.2022 року.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є немайнові вимоги про захист прав споживача на отримання послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням предмету та підстав позову, встановлених судом обставин, а також того, що позивач є споживачем електричної енергії, позов пред`явлено до організації, яка бере участь у наданні послуги з постачання та розподілу електричної енергії, зазначена справа є незначної складності та, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України, не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, враховуючи надані представником позивача докази понесених витрат на правову допомогу, а також принцип співмірності із складністю справи та ціною позову, виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Громадської організації «Садівницьке товариство «Лебедин» (код ЄДРПОУ 33483767, місцезнаходження: 08333, Київська область, Бориспільський район, с. Лебедин, вул. Садова, 1, кв.1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: