Ухвала

від 13.03.2023 по справі 154/254/21

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

154/254/21

1-в/154/32/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 ,

засудженої ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області подання Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням засудженої ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання,

встановив:

Начальник Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області звернувся із поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.03.2021.

Поданняя обгрунтовує тим, що засуджена 07.04.2022, 03.03.2023 не з`явився для реєстрації до органу пробації.

Також 05.08.2022 притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175-1, ч.1 ст. 178 КУпАП.

Зазначає, що поведінка та спосіб життя ОСОБА_5 свідчить про те, що вона на шлях виправлення не стала, тому просить скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням і направити її для відбування покарання призначеного вироком Володимир-Волинського міського суду від 29.03.2021.

Представник Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області в судовому засіданні подання підтримав, в обґрунтування надав пояснення аналогічні тим, що викладенні у ньому.

Прокурор в судовому засіданні просив подання задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання. Пояснив, що 07.04.2022 не з`явилась на реєстрацію, оскільки перебувала у свого сина в с. Переспа, Рожищенського району, Волинської області. 03.03.2023 не зв`явилась, оскільки в цей день вирішувала питання відшкодування збитків потерпілому, внаслідок вчинення нею протиправних дій.

Заслухавши пояснення учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у поданні слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 78 КК України, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання у разі невиконання ним покладених обов`язків або систематичного вчинення правопорушень, що потягло за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Судом встановлено, що вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.03.2021 ОСОБА_5 засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України на засуджену покладено обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів особової справи вбачається, що протягом іспитового строку засуджена ОСОБА_5 07.04.2022, 03.03.30223 не з`явилась на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.

На думку суду, дві неявки засудженої на реєстрацію до органу пробації протягом 2 років іспитового строку, не свідчать про невиконання нею покладених вироком суду обов`язків.

На думку суду, сам факт двох неявок на реєстрацію до органу пробації протягом 2 років іспитового строку, без врахування особи засудженої та її поведінки, не можуть свідчити про невиконання нею покладених вироком суду обов`язків та про її небажання стати на шлях виправлення.

Також ОСОБА_5 05.08.2022 притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175-1, ч.1 ст. 178 КУпАП.

Проте суть та характер вчинених правопорушень, без врахування особи засудженної та її поведінки, не дають суду підстав дійти висновку про небажання засудженої стати на шлях виправлення.

На думку суду, сам факт двох неявок на реєстрацію та притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, яке є незначним, не заподіяли істотної шкоди інтересам держави, фізичних та юридичних осіб, без врахування особи ОСОБА_5 та її поведінки, не можуть свідчити про невиконання нею покладених вироком суду обов`язків та про її небажання стати на шлях виправлення, а тому відсутні підстави для задоволення подання.

Також повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України не можуть бути підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засуджену для відбування призначеного покарання виходячи з наступного.

Статтею 64 Конституції України закріплено, що конституційні права, свободи людей і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Наведені норми чинного законодавства закріплюють один із основоположних принципів кримінального судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначеному законом.

Також у ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде доведена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

Відповідно до п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом.

У рішенні Конституційного суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 визначено, що сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнавати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її вину не буде визнано судом у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили.

Європейський суд у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайжану» зазначив, що презумція невинуватості, втілена в п.2 ст.6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку.

Аналогічні висновки Європейський суд подав у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України».

Судом встановлено, що на даний час відсутній вирок суду, яким визнано ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України та засуджено її за вчинення цих кримінальних правопорушень.

За таких обставин, сам факт повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, без ухвалення судом вироку про визнання її винуватою у вчиненні цих кримінальних правопорушень, не свідчить, що ОСОБА_5 вчинила ці кримінальні правопорушення.

У разі доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України в період іспитового строку, суд призначить їй покарання за правилами, передбаченими в статтях 71,72 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 78 КК України, ст. 537, 539 КПК України,суд,

постановив:

У задоволенні подання Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: /підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя ОСОБА_1