Рішення

від 28.02.2023 по справі 638/12196/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/12196/18

Провадження № 2/638/1095/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Кутоманової К.С., Куценко К.Д., Дубровської О.А., Межирицької В.Ю., Кирилової К.С., Тітової М.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Горлач О.С.,

представників третьої особи Кошман О.П., Кожихова А.Ю., Мордак І.С., Фісатіді Г.Д.,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 , треті особи Приватне підприємство «Бонус», Товариство з обмеженою відповідальністю «Політех», Приватне підприємство «Яшма», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна, приватний виконавець Бабенко Дмитро Анатолійович про скасування акту перевірки, визнання договору іпотеки розірваним, скасування заборони відчуження нерухомого майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», треті особи ОСОБА_5 , приватний виконавець Бабенко Дмитро Анатолійович, приватне підприємство «Бонус», Товариство з обмеженою відповідальністю «Політех», приватна фірма «Яшма» про визнання договору іпотеки розірваним та скасування заборони відчуження нерухомого майна, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнень від 10.09.2018 року просив скасувати незаконний Акт перевірки цільового використання кредитних коштів, отриманих ОСОБА_4 по кредитному договору №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, складеного у м.Харкові від 27.12.2006 року по Кредитному договору №014/07/1-152/1-07 від 16.02.2007 року, в якому містяться недостовірні факти - інформація про отримання обладнання та суми сплати коштів та який виготовлений і підписаний формально кредитним експертом ОСОБА_6 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 на підставі фіктивних документів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.09.2006 року підписаний договір №014/02/3-1392-06 між Акціонерним Поштово-Пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 . Кредитор у відповідності до Генеральної угоди №23 від 09.09.2004 року на умовах Договору надав позичальнику кредит у сумі 230 000,00 доларів США на споживчі цілі та придбання обладнання. Також відповідно до Генеральної кредитної угоди №23 від 09.09.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був підписаний кредитний договір на суму 120 000,00 доларів США на придбання обладнання. В забезпечення виконання Договорів були підписані іпотечні договори, предметом яких є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 156 300,00 грн., а також нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 145,6 кв.м, нежитлові приміщення в літ. М-1 №5-14, ІІ загальною площею 241,2 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 588 988,00 грн. 27.12.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі кредитного експерта Сорокіної А.В. та ОСОБА_4 був підписаний Акт перевірки цільового використання кредитних коштів, отриманих ОСОБА_4 по кредитному договору №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, складеного у м.Харкові 27.12.2006 року, згідно змісту якого підтверджено використання кредитних коштів. Разом із цим, вважає у Акті невірно визначена та підтверджена Банком загальна сума коштів, оскільки на дату 25.12.2006 року сума коштів 332 272,00 руб. у документах визначена не у національній валюті. Вважає, що Акт було складено без належної перевірки документів. Крім того, вважає всі документи, надані до Банку ОСОБА_4 , незаконними та фіктивними, які відсутні в оригіналі. Вважає, що кредитний експерт повинна була відстрочити складання та підписання Акту та перевірити наявність покупки обладнання за кошти Банку і реального існування придбаного обладнання, зазначених у документах ОСОБА_4 . Вказаних документів позивач як поручитель особисто не бачив. У ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відсутній Акт про перевірку наявності обладнання у ОСОБА_4 . Крім того, вказує, що надання споживчих кредитів на території України у іноземній валюті заборонено. Вважає, що неналежне виконання договірних відносин по вказаним договорам ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 порушили права та законні інтереси майнового поручителя - ОСОБА_1 та завдали йому матеріальну та моральну шкоду.

Представником відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подано до суду заперечення на позовну заяву, згідно яких Банк заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає його безпідставним, немотивованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що 09.09.2004 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 була укладена Генеральна кредитна угода №23, в межах якої було укладено два кредитних договори від 12.09.2006 року та від 16.02.2007 року. Забезпеченням за Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами є іпотечне майно за переліком договорів. Об`єктом кредитування за кредитними договорами було придбання обладнання та погашення двох діючих кредитів. На даний час рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.05.2015 року у справі №638/18212/14-ц дані факти є встановленими, а рішення набуло законної сили, тому не підлягають доказуванню. Крім того предметом розгляду у вказаній справі є визнання кредитних договорів недійсними. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.05.2015 року у задоволенні даної позовної вимоги відмовлено. Крім того, зазначає, що об`єктивною передумовою та матеріально-правовим аспектом захисту цивільних прав для звернення до суду є наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача. Натомість у позовній заяві не зазначено, які саме права, свободи чи інтереси порушені, що є обов`язковою передумовою для звернення до суду. Позивач не зазначає, чим саме Акт, який він просить суд скасувати, порушує його права, не наводить доказів цього. Тож відповідно підстави для подання позову відсутні, як відсутні і докази порушення будь-якого права позивача. Також зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачений положеннями чинного законодавства. Вказує, що Актом перевірки цільового використання кредитних коштів від 27.12.2006 року встановлений факт цільового використання кредитних коштів за договором, тобто фактично сторонами, що підписали Акт, посвідчено те, що кошти за кредитним договором використані на передбачені кредитним договором цілі. Даний Акт його підписантами не оспорюється. У 2006 році з метою контролю за цільовим використанням кредитних коштів були перевірені документи, що надані позичальником ОСОБА_4 за кредитним договором. Посадові особи банку дійшли висновку про відповідність їх цільового використання і відсутність претензій одна до одної. У Акті перевірки від 27.12.2006 року зазначено та підтверджено сторонами розрахунок у гривнях. Валюта рубль у даному випадку є умовною і передбачає лише недолік програми, що у автоматичному режимі друкує видаткові накладні. Невірність підрахунку загальної суми коштів відсутня. Позивачем не надано жодного доказу, жодного посилання на норму закону, який можливо був би порушений при його складенні. Позов ґрунтується лише на домислах. Також вказує, що позивач особисто поручився за виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_4 та мав можливість самостійно перевірити яким чином використані надані йому кредитні кошти. Укладення іпотечного договору є добровільним волевиявленням особи - майнового поручителя. Крім того, зазначає щодо пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником ТОВ «ФК «Форінт» надано до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у позовній заяві не зазначено які саме права, свободи чи інтереси порушені, та що саме стало передумовою для звернення позивача до суду, не вказано чим саме Акт, який він просить скасувати, порушує його права, не наводить жодних доказів цього. На думку третьої особи, суд позбавлений законодавчої можливості відмінити існуючі факти, що встановлені підписантами оскаржуваного Акту. Жодних інших правових наслідків, окрім підтвердження цільового використання коштів Акт від 27.12.2006 року не встановлює. Підписантами даний Акт не оскаржується. Вважає позовні вимоги надуманими. Крім того, зазначає щодо пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю.

В подальшому 13.09.2019 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить:

- скасувати незаконний Акт перевірки цільового використання кредитних коштів, отриманих ОСОБА_4 по кредитному договору №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, складеного у м.Харкові від 27.12.2006 року по Кредитному договору №014/07/1-152/1-07 від 16.02.2007 року, в якому містяться недостовірні факти - інформація про отримання обладнання та суми сплати коштів та який виготовлений і підписаний формально кредитним експертом ОСОБА_6 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 на підставі фіктивних документів;

- визнати розірваним договір іпотеки №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року;

- скасувати накладену заборону відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , що складає предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, зазначені у позовній заяві. Додатково посилається на норми ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо заборони надання споживчого кредиту в іноземній валюті на території України. Крім того зазначає про відсутність згоди дружини поручителя - ОСОБА_2 на укладення договорів іпотек, що є порушенням ЗУ «Про нотаріат». Вважає наявними підстави для розірвання договору іпотеки від 09.09.2004 року та скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Представником ТОВ «ФК «Форінт» надано письмові пояснення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких додатково зазначив, що ОСОБА_1 та його дружина були обізнані як про укладення оспорюваного договору іпотеки, так і про рішення суду від 07.10.2016 року, яким було звернуто стягнення на заставлене нерухоме майно, оскільки були відповідачами у справі. Крім того, чинним законодавством не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як розірвання договору іпотеки. Також зазначив, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив на користь ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за кредитним договором від 12.09.2006 року та від 16.02.2007 року, а також 09.08.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами, які посвідчені нотаріально. Просить застосувати до позову ОСОБА_1 наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

ОСОБА_2 подано до суду позовну заяву до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чупріна Галина Олександрівна, приватний виконавець Бабаенко Дмитро Анатолійович, приватне підприємство «Бонус», ТОВ «Політех», приватної фірми «Яшма», в якій просить визнаи розірваним іпотечний договір №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року та скасувати заборону відчуження на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на обставини, аналогічні тим, які зазначені у заяві ОСОБА_1 .. Вважає, що неналежне виконання договірних відносин по договорам, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , порушили її права, а тому наявні підстави для звернення до суду з даним позовом. Також зазначає, що не надавала згоди на укладення ОСОБА_1 договору іпотеки.

Представником ТОВ «ФК «Форінт» подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому заперечує проти заявлених вимог в повному обсязі, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що оспорюваний договір був укладений у вересні 2004 року, а тому позивачем пропущений строк для звернення до суду з даним позовом. Крім того, ЗУ «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як розірвання договору. При цьому рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.10.2016 року звернуто стягнення на заставлене у відповідності до умов іпотечного договору №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 нерухоме майно. Вказаним рішенням встановлено дійсність оспорюваного іпотечного договору. Також зазначає, що позивачем не наведено у заяві та не надано до суду будь-яких доказів незаконності оспорюваного договору іпотеки. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В подальшому представником ТОВ «ФК «Форінт» подано до суду додаткові письмові пояснення, згідно яких вважає позов ОСОБА_2 штучним. Вважає, що позивачі фактично намагаються здійснити перегляд рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.10.2016 року. Крім того позивачами не обґрунтовано порушення прав і законних інтересів відповідачами у даній справі.

Ухвалою судді від 27.09.2018 року після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року до участі у справі залучено ТОВ «ФК «Форінт» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою суду від 09.08.2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою суду від 13.09.2019 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року після усунення недоліків заяви позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 , ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», треті особи ОСОБА_5 , приватний виконавець Бабенко Дмитро Анатолійович, приватне підприємство «Бонус», ТОВ «Політех», приватна фірма «Яшма» про зобов`язання вчинити певні дії прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 , треті особи Приватне підприємство «Бонус», ТОВ «Політех», Приватне підприємство «Яшма», ТОВ «ФК «Форінт», ОСОБА_2 , ПН ХМНО Чуприна Г.О., ПВ ОСОБА_7 про скасування акту перевірки, об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без розгляду, яка скасована постановою Харківського апеляційного суду від 18.10.2021 року, та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду 29.08.2022 року залишено без задоволення клопотання представника позивача про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 29.08.2022 року залишено без розгляду клопотання представника позивача про витребування копій документів у відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: інструкції чи положення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по видачі цільового кредиту клієнту банку, наказу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про призначення на посаду кредитного експерта ОСОБА_6 та посадову інструкцію кредитного експерта ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також клопотання про витребування у відповідача ОСОБА_4 для огляду в судовому засіданні оригіналів документів: договору №20/9-0 від 30.09.2006 року з ПП «Бонус» на суму 430 000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру №186 ПП «Бонус» на суму 430 000,00 грн.; видаткову накладну №РН-122505 від 25.12.2006 року ТОВ «Політех» на суму 332 272,00 руб., квитанцію до прибуткового касового ордеру №185 ТОВ «Політех» на суму 332 272,00 руб.; видаткову накладну №РН-280304 від 28.03.2007 року ПФ «Яшма» на суму 609 000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру №58 ПФ «Яшма» на суму 609 000,00 грн.; акт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перевірки цільового використання кредитних коштів, отриманих ОСОБА_4 по Кредитному договору №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, складеного м.Харкові від 27.12.2006 року, кредитні кошти отримані ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 29.08.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. Крім того, судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою судді від 05.09.2022 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «ФК «Форінт» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «ФК «Форінт» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування Акту перевірки цільового використання кредитних коштів від 27.12.2006 року.

ОСОБА_1 (його представник) в судові засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся, позивач неодноразово просив відкласти розгляд справи з різних підстав.

ОСОБА_2 (її представник) в судові засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась, неодноразово просила відкласти розгляд справи з різних підстав.

Представник ТОВ «ФК «Форінт» в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заявах по суті справи.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судові засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся, просив справу розглянути у відсутність представника банку.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони та інші учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представника ТОВ «ФК «Фрінт», дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року по справі №638/18212/14-ц яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.10.2015 року, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними генеральної кредитної угоди №23 від 09.09.2004 року, кредитного договору №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, кредитного договору №014/07/1-152-07 від 16.02.2007 року, договору іпотеки №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року, договору іпотеки №014/07/1-152/1-07 від 16.02.2007 року

Під час ухвалення зазначених судових рішень суди встановили наступні обставини:

- 09.09.2004 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції та ОСОБА_4 укладено генеральну кредитну угоду №23.

- 12.09.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/02/3-1392-06. На підставі кредитного договору позичальнику надано кредит у сумі 230 000,00 доларів США для використання на споживчі цілі та придбання обладнання зі сплатою 14% річних.

- 16.02.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/07/1-152-07, на підставі якого позичальнику надано кредит у сумі 120 000,0 доларів США для придбання обладнання зі сплатою 14% річних.

- в забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою №23 від 09.09.2004 року, в тому числі укладеного в її рамках кредитного договору №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року укладено договір іпотеки №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року між Банком та ОСОБА_1

- кредитні кошти за договором кредиту №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, відповідно до акту перевірки цільового використання кредитних коштів від 27.12.2006 року, отриманих ОСОБА_4 , використані останнім наступних чином: 430 000,00 гривень для придбання пресу шнекового та обрушуючої машини (2 шт.) за договором №20/9-0 від 20.09.2006 року; 332 272,00 гривень для придбання комплекту «Норій» для подачі соняшника, фільтру для очистки масла, електрожаровні, ємкості для зберігання масла;

- кредитні кошти за договором кредиту №014/07/1-152-07 від 16.02.2007 року, відповідно до акту перевірки цільового використання кредитних коштів від 29.03.2007 року, отриманих ОСОБА_4 , використані останнім для придбання машини по очистці соняшника, комплекту насосів та трубопроводів для очистки масла, пресу вторинного віджиму, прийомного бункеру для вивантаження соняшника, комплекту транспортерів на загальну суму 609 000,00 гривень;

- Актами перевірки цільового використання кредитних коштів підтверджено, що отримані кредитні кошти були використані позичальником ОСОБА_4 для погашення заборгованості за діючими кредитами та придбання обладнання, що використовується в масло переробній промисловості.

Крім того, рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.10.2016 року у справі №638/14409/13-ц, яке згідно даних автоматизованої системи документообігу суду набрало законної сили 08.02.2017 року, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить на праві приватної спільної сумісної власності - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_3 . За рахунок грошових коштів, виручених від реалізації заставного майна, вирішено погасити заборгованість, яка виникла у позичальника ОСОБА_4 та станом на 18.12.2015 року заборгованість за кредитним договором №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року складає 277841,87 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 100043,03 дол. США; заборгованість за відсотками - 87495,55 дол. США; пеня розрахована за порушення зобов`язань щодо погашення тіла кредиту за період з 31.12.2014 року по 18.12.2015 року - 50043,45 дол. США; пеня розрахована за порушення зобов`язань щодо погашення відсотків за користування кредитом за період з 31.12.2014 року по 18.12.2015 року - 40259,84 дол. США, та заборгованість за кредитним договором №014/07/1-152-07 від 16.02.2007 року складає 181886,22 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 65413,40 дол. США; заборгованість за відсотками - 57321,54 дол. США; пеня розрахована за порушення зобов`язань щодо погашення тіла кредиту за період з 31.12.2014 року по 18.12.2015 року - 32721,04 дол. США; пеня розрахована за порушення зобов`язань щодо погашення відсотків за користування кредитом за період з 31.12.2014 року по 18.12.2015 року - 26430,24 дол. США. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом реалізації з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Судовим рішенням встановлено наступне:

- 09.09.2004 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі начальника управління корпоративного банкінгу Харківської обласної дирекції Мельничек В. А. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Чуприною Г. О., зареєстровано в реєстрі за номером №3360;

- договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №23 від 09.09.2004 року, укладеної між іпотекодержателем та позичальником - ОСОБА_4 , за умовами якої позичальник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути по 09.09.2006 року кредитні кошти в розмірі 100000 доларів США та будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, разом далі: «Угода та/або кредитні договори», а також усіх додаткових угод до них, які можуть бути укладені до закінчення строку дії угоди та/або кредитних договорів, сплатити проценти за користування ними в розмірі, строки та порядку, передбачені угодою та (або) кредитними договорами, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених угодою та (або) кредитними договорами та цим договором. У відповідності до цього договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за угодою та (або) кредитними договорами отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах, визначених договором;

- предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житлового фонду виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.08.2003 року, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 02.09.2003 року. Витяг №1376560 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.09.2003 року, виданий комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної документації» (реєстраційний номер: 2488897, номер запису: П-1-42434 в книзі 1). Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 155300, 00 грн.;

- додатковою угодою №1 від 20.05.2005 року до іпотечного договору №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року частину першу пункту 1.1 викладено у новій редакції. За умовами угоди позичальник зобов`язаний повернути іпотеко держателю кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитним договором (загальний розмір наданих кредитних коштів за угодою не перевищує суми, еквівалентною 185000, 00 доларів США), з кінцевим терміном повернення кредитних коштів за угодою 09.09.2006 року, сплатити проценти за користування ними в розмірі та терміни, визначені угодою та (або) кредитним договором, сплатити неустойку у розмірі і у випадках, передбачених угодою та (або) кредитним договором та відшкодувати збитки, завдані банку в результаті неналежного виконання зобов`язань за угодою та (або) кредитним договором. Іпотекою також забезпечуються витрати банку, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки;

- договором про внесення змін №2 від 12.09.2006 року до іпотечного договору №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року пункт 1.1 статті 1 викладено у новій редакції. Цей договір є забезпеченням позичальником ОСОБА_4 зобов`язань за генеральною кредитною угодою №23 від 09.09.2004 року та кредитними договорами, укладеними у відповідності до угоди, далі разом: «Угода та/або кредитний договір», укладеними між іпотекодержателем (банком) та іпотекодавцем (позичальником), за умовами угоди іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитним договором (загальний розмір наданих кредитних коштів за угодою не перевищує суми, еквівалентної 230000, 00 доларів США та у відповідності до графіка, визначеного угодою та/або кредитним договором з кінцевим терміном повернення кредитних коштів по 09.09.2009 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, строки та порядку, передбачені угодою та (або) кредитним договором, сплатити неустойку у розмірі і у випадках, визначених угодою та (або) кредитним договором, відшкодувати збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язань за угодою та (або) кредитним договором, а також відшкодувати витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 255500, 00 грн.;

- договором №3 про внесення змін від 16.02.2007 року до іпотечного договору №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року пункт 1.1 викладено у новій редакції. Цей договір є забезпеченням позичальником ОСОБА_4 зобов`язань за генеральною кредитною угодою №23 від 09.09.2004 року та кредитними договорами, укладеними у відповідності до угоди, далі разом: «Угода та/або кредитний договір», укладеними між іпотекодержателем (банком) та позичальником ОСОБА_4 , за умовами угоди позичальник зобов`язується перед заставодержателем повернути кредитні кошти в розмірі 336700, 00 доларів США, сплатити проценти за його користування в розмірі, строки та у випадках, передбачених угодою та/або кредитними договорами. У відповідності до цього договору іпотеко держатель має право у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за угодою та/або кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах, визначених договором.

Крім того, згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду та даних, що містяться в Єдиному реєстрі судових рішень ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.12.2019 року у справі №638/14409/13-ц замінено стягувача з виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.10.2016 року по справі №638/14409/13-ц, а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт». Ухвала суду набрала законної сили 09.01.2020 року

Вказаною ухвалою суду встановлено наступні обставини:

- 09.08.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» укладено договір №140/11/210, згідно умов якого кредитор передав у власність набувача права вимоги за кредитними договорами №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, із змінами та доповненнями, також кредитним договором №014/07/1-152-07 від 16.02.2007 року, із змінами та доповненнями, та укладеними додатковими угодами до нього, вказані в реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а набувач прийняв від кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги та сплатив кредитору їх вартість;

- 09.08.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК Форінт» укладено договір відступлення прав за договорами іпотеки №140/11/214, які посвідчені нотаріально, згідно умов якого, у зв`язку з укладенням зазначеного вище договору, АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав, а ТОВ «ФК «Форінт» прийняв права за договором іпотеки, а саме за договором іпотеки №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитними договорами №014/02/3-1392-06 від 12.09.2006 року, №014/07/1-152-07 від 16.02.2007 року.

Пункт 4 статті 82 ЦПК встановлює, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані вище обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому на підставі ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

За загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

За визначенням, наданим у статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Укладаючи Іпотечний договір, ОСОБА_1 шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик невиконання позичальником - ОСОБА_4 умов Генеральної кредитної угоди та настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання основного зобов`язання боржником.

З огляду на положення зазначених вище норм закону, а також положення Іпотечного договору, при укладенні договору позивач як іпотекодавець (майновий поручитель) зобов`язався за рахунок переданого в іпотеку майна забезпечити та виконати зобов`язання боржника, якщо такого виконання не відбудеться, незалежно від підстав невиконання боржником умов кредитного договору.

За положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, суд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання оцінки поведінки держави в контексті вимог, зокрема, статті 41 Конституції України, яка фактично відображає зміст статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із цим суд зауважує, що відповідачем у справі може бути фізична або юридична особа, а також держава (ч.2 ст.48 ЦПК України) до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача і яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права, і на якого внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням.

Аналогічні роз`яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (п.41); від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (п.49); від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (п.50); від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (п.п.37,54); від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (п.31.4); від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (п.38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (п.31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (п.63); від 11 вересня 2019 року у справі №203/3682/17; від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц (п.71)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, який не є належним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (п.40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (п.50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (п.37,44), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (п.31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (п.39); від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (п.75); від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц (п.74)).

У відповідності до ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, з огляду на те, що сторонами Іпотечного договору є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 та 09.08.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК Форінт» укладено договір відступлення прав вимоги №140/11/210, згідно умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав, а ТОВ «ФК «Форінт» прийняв права за договором іпотеки №014/02/3-76/1-04 від 09.09.2004 року, а отже ТОВ «ФК «Форінт» набув прав іпотекодержателя і тому є належним відповідачем за позовом.

За викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки розірваним та скасування заборони відчуження нерухомого майна задоволенню не підлягають.

Щодо вимог ОСОБА_1 про скасування Акту перевірки цільового використання кредитних коштів та вимог позовної заяви ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена у ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

В загальному, враховуючи принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата (ВП) Верховного Суду (ВС) .

Суд зазначає, що неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах.

У постанові ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначено, що, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду. Застосований спосіб захисту має привести до відновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Отже, з урахуванням вказаних вище норм права, суд зазначає, що позов підлягає задоволенню виключно в разі, якщо на момент звернення охоронюване право або законний інтерес є порушеним і задоволення позову призведе до ефективного їх захисту.

На переконання суду вимоги ОСОБА_1 про скасування Акту перевірки цільового використання кредитних коштів не можуть розглядатись як самостійний предмет позову та підлягає оцінці судом під час розгляду справи щодо оспорювання відповідного договору, в рамках укладення якого було його складено.

Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_2 не є стороною Іпотечного договору, про розірвання якого нею заявлено позов, належним способом захисту прав останньої є звернення до суду з позовом про визнання недійсним Іпотечного договору та відповідно застосування наслідків недійсності правочину.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про скасування заборони відчуження на нерухоме майно, суд виходить з того, що позивач заявляє таку вимогу у зв`язку з можливою наявністю підстав для розірвання Іпотечного договору, не зазначаючи будь-яких інших підстав, які можуть вплинути на прийняття рішення в частині цих вимог, а отже така вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 вказаного Кодексу, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи результат розгляду справи, витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 43, 44, 76-82, 89, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 про скасування акту перевірки, визнання договору іпотеки розірваним, скасування заборони відчуження нерухомого майна - залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 , ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» про визнання договору іпотеки розірваним та скасування заборони відчуження нерухомого майна - залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 10.03.2023 року.

Сторони та інші учасники справи за позовом ОСОБА_1 :

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ;

відповідачі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 14305909, м.Харків, вул.Новгородська буд.11; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 ;

треті особи - Приватне підприємство «Бонус», ЄДРПОУ 31183010, м.Дніпро, пр.Старий Шлях буд.91; Товариство з обмеженою відповідальністю «Політех», ЄДРПОУ 32868001, м.Харків, вул.Волонтерська буд.65; Приватне підприємство «Яшма», ЄДРПОУ 24133485, м.Харків, вул.Ньютона буд.139 кв.137; Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт», ЄДРПОУ 40658146, м.Київ, бул.Лесі Українки буд.34 офіс 212; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ; приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна, м.Харків, вул.Молочна буд.6; приватний виконавець Бабенко Дмитро Анатолійович, АДРЕСА_7 .

Сторони та інші учасники справи за позовом ОСОБА_2 :

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 14305909, м.Харків, вул.Новгородська буд.11; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт», ЄДРПОУ 40658146, м.Київ, бул.Лесі Українки буд.34 офіс 212;

треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна, м.Харків, вул.Молочна буд.6; приватний виконавець Бабенко Дмитро Анатолійович, АДРЕСА_7 , Приватне підприємство «Бонус», ЄДРПОУ 31183010, м.Дніпро, пр.Старий Шлях буд.91; Товариство з обмеженою відповідальністю «Політех», ЄДРПОУ 32868001, м.Харків, вул.Волонтерська буд.65; Приватне підприємство «Яшма», ЄДРПОУ 24133485, м.Харків, вул.Ньютона буд.139 кв.137

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк