Постанова

від 06.03.2023 по справі 921/124/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа №921/124/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіТ.Б. Бонк

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 17.01.2020 року (вх. № 01-05/602/20 від 13.02.2020 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 07.11.2019 року (суддя В.Л. Гевко; повний текст рішення складено 28.12.2019 року)

у справі № 921/124/18

за позовом: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 )

до відповідача: Приватного підприємства «Тернеліт-1» (надалі ПП «Тернеліт-1»)

про стягнення вартості частки учасника приватного підприємства при виході з приватного підприємства,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Осів П.В. адвокат (ордер серія ВО №1048082 від 08.02.2023 року);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

05.04.2018 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП «Тернеліт-1» про стягнення ринкової вартості частини майна ПП "Тернеліт-1", пропорційну частці ОСОБА_1 (14,59%) у статутному капіталі в сумі 385998,88 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач була засновником СМП Фірма «Елегант», (перетворене у ПП «Елегант-Люкс»), правонаступником якого є відповідач, з часткою у статутному капіталі 14,59%. У зв`язку з виходом з Підприємства, позивач звернулась до відповідача з вимогою про виплату вартості частини майна Підприємства пропорційно її частці у статутному капіталі, частини прибутку, отриманого Підприємством у році до моменту виходу. Рішенням зборів засновників ПП «Елегант-Люкс», оформленим протоколом № 1/2017 від 27.03.2017, вирішено задоволити заяву ОСОБА_1 про вихід із складу засновників з 25.03.2017 та виплатити частку у розмірі 14,59% статутного фонду, виходячи з орієнтовної вартості майна Підприємства станом на 31.12.2016, що в гривневому еквіваленті становить 10012,01 грн. У зв`язку з незгодою з визначеною вартістю активів Підприємства та розміром частки, яка підлягає виплаті, за рішенням зборів ОСОБА_1 доручено провести експертизу ринкової вартості майна Підприємства. Посилаючись на висновок ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро» від 11.04.2017, згідно з яким ринкова вартість нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загально площею 53,2 кв.м, становить 2645640,00 грн., ОСОБА_1 вважає, що належна їй частка при виході з Підприємства становить 385998,88 грн (2645640,00 *14,59%=385998,88).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними. Зазначає, що рішенням зборів засновників ПП «Елегант-Люкс», оформленим протоколом № 1/2017 від 27.03.2017, визначено частку ОСОБА_1 в розмірі 10012,01 грн., яка підлягає виплаті у зв`язку із виходом з числа засновників підприємства та яку неодноразово пропонувалось отримати позивачу. Пояснює, що дана частка розраховувалась з врахуванням початкової вартості основних засобів, зносу основних засобів, залишкової вартості основних засобів та з врахуванням отриманих збитків. За доводами відповідача, вартість активів ПП Елегант Люкс на момент виходу ОСОБА_1 із учасників товариства становила 68622,40 грн. В заяві про вихід з учасників товариства позивач просила повернути їй повністю майно, яке передане нею Підприємству. Однак, вона не передавала майна Підприємству, а статутний фонд Підприємства формувався у гривневому еквіваленті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.11.2019 року у справі №921/124/18 (суддя В.Л. Гевко) частково задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з ПП Тернеліт-1 на користь ОСОБА_1 168749,40 грн. вартості частки учасника приватного підприємства при виході з приватного підприємства. В іншій частині в позові відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 із 1993 року була засновником СМП Фірма "Елегант", зареєстрованого 21.01.1993. Правонаступником вказаного підприємства в процесі ряду перетворень є відповідач у справі - ПП "Тернеліт-1" (вул. Руська,34, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14047347). 25.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася безпосередньо до ПП "Елегант-Люкс" із нотаріально посвідченою заявою від 22.03.2017 року про вихід зі складу учасників (засновників) Підприємства та вимогою виплатити їй вартість частини майна Підприємства, пропорційну її частці у статутному капіталі, частину прибутку, отриманого Підприємством у даному році до моменту виходу. Рішенням зборів Засновників ПП "Елегант-Люкс", оформленим протоколом №1/2017 від 27.03.2017 року, окрім іншого, задоволено заяву позивача про вихід із складу засновників з 25.03.2017 року та виплату позивачу частки в розмірі 14,59%, що станом на 31.12.2016 року становило 10012,01 грн. Не погоджуючись із призначеною до виплати сумою частки, ОСОБА_1 листом від 18.04.2017 повідомила директора ПП "Елегант-Люкс" про відмову визнання визначеної зборами учасників ПП "Елегант-Люкс" від 27.03.2017, її частки у розмірі 10012,01 грн., оскільки для розрахунку частки прийнято початкову вартість основних засобів, що, на думку позивача, є грубим порушенням. З огляду на те, що у спорі існують питання, котрі потребують спеціальних знань у різних галузях дослідження, суд першої інстанції ухвалою від 03.07.2018 року задоволив заяву позивача, призначив у справі №921/124/18 комплексну судову економічну, будівельно-технічну та товарознавчу експертизу та зупинив провадження у даній справі. Оцінивши подані експертні висновки у сукупності з іншими доказами у справі, суд дійшов висновку, що матеріалами справи, зокрема і поданими сторонами доказами та експертними висновками у справі, встановлено і доведено, що до виплати позивачу підлягає вартість частини майна відповідача, пропорційна частці ОСОБА_1 (14,59%) у статутному капіталі в розмірі 168749,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 07.11.2019 року у справі №921/124/18, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови у стягненні 217249,48 грн. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, такі докази, як висновок ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро» від 11.04.2017 року, довідка АН «Яворина» № 8 від 06.09.2019 року, аналіз ринку нерухомості м. Тернополя за 1 квартал 2017 року, виконаний ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро», висновок ФОП Мацьків О.Г., а також інформація з ProzoroПродажі, які підтверджують, що ринкова вартість нежитлового приміщення ПП «Елегант-Люкс» загальною площею 53,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Руська, 34, становить саме 2645640,00 грн., є більш вірогідними доказами у розумінні ст. 79 ГПК України, ніж висновок експерта, який визначив вартість вказаних приміщень у сумі 1156610,00 грн. Суд першої інстанції, надаючи перевагу висновку експертів перед звітом оцінювача, зазначив, що поданий позивачем звіт про оцінку майна здійснено не експертом, а оцінювачем. Разом з тим, у випадку суперечності висновку експерта з іншими матеріалами справи, суд міг призначити повторну експертизу. Отже, на думку скаржника, відповідно до ст. 107 ГПК України наявні підстави для призначення повторної експертизи, проведення якої слід доручити іншій експертній установі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не надав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

З підстав, зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 року, задоволено клопотання ОСОБА_1 (вх. № 01-05/623/20) про призначення повторної судової експертизи у справі № 921/124/18. Призначено повторну комплексну судову економічну, будівельно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.105-109, т.7).

08.02.2021 року до Західного апеляційного господарського суду надійшло від судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз О.Ю. Кравченко повідомлення № 7459 від 02.02.2021 року про неможливість надання висновку товарознавчої частини повторної економічної, будівельно-технічної та товарознавчої експертизи у господарській справі №921/124/18, мотивоване ненаданням необхідних додаткових матеріалів для надання висновку (а.с.45-46, т.8).

24.12.2021 року до Західний апеляційний господарський суд отримав від судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз В.Є. Маланчак повідомлення № 7458 від 20.12.2021 року про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи у господарській справі №921/124/18, мотивоване ненаданням необхідних додаткових документів, необхідних для проведення судової експертизи (а.с.97-98, т.8).

21.12.2022 року до Західного апеляційного господарського суду надійшло від судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз І.Б. Сенейко повідомлення № 7460 від 05.12.2022 року про неможливість надання висновку (судової оціночно-будівельної експертизи), мотивоване ненаданням необхідних додаткових матеріалів для виконання експертизи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року поновлено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та призначено розгляд справи № 921/124/18 на 14.02.2023 року.

З підстав, зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від14.02.2023 року відкладено розгляд справи № 921/124/18 на 06.03.2023 року о 14 год. 30 хв. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено господарському суду Тернопільської області.

Відповідач не делегував свого представника в судове засідання, про причини неявки не повідомив.

Щодо ознайомлення відповідача з датою, часом та місцем розгляду справи, суд зазначає, що 01.03.2023 року до суду повернулось рекомендоване поштове відправлення №7901011934253 (ухвала від 14.02.2023 року про відкладення розгляду даної справи на 06.03.2023 року о 14 год. 30 хв.), надіслане відповідачу на адресу, повідомлену в апеляційній скарзі (46008, м. Тернопіль, вул. Чумацька, 1), з довідкою АТ «Укрпошта» із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду, яку не вручено з причин, що не залежать від суду.

Всі ухвали суду по цій справі оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.

Сторони у справі зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки явка сторін даної справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку, що в силу положень ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.

Розгляд клопотань

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

За наслідками розгляду клопотання суд відмовив у його задоволенні, оскільки заявник не навів об`єктивних причин, які перешкодили йому завчасно ознайомитись з матеріалами справи. Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції понад три роки. Тому позивач мав достатньо часу для того, щоб реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи.

В подальшому представник позивача заявив усне клопотання про виклик судового експерта в судове засідання для роз`яснення питань, пов`язаних з повідомленням про неможливість надання висновку повторної комплексної судової експертизи.

Колегія суддів, порадившись, відмовила у задоволенні вказаного клопотання, беручи до уваги те, що Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз не проводив у даній справі повторної комплексної судової економічної, будівельно-технічної та товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 року. Судові експерти не надавали жодних висновків по суті поставлених судом запитань, а лише склали повідомлення про неможливість надання висновків судової експертизи у справі № 921/124/18, про що зазначено вище.

Після того, як суд розглянув вищевказані клопотання, заслухав пояснення по суті апеляційної скарги, завершив з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами та надав учаснику судового процесу можливість виступити в судових дебатах, представник позивача вдруге заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання пояснень щодо повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку повторної комплексної судової експертизи у справі № 921/124/18.

За наслідками розгляду цього клопотання суд відмовив у його задоволенні, оскільки з моменту винесення судом апеляційної інстанції ухвали про поновлення провадження у даній справі учасники справи мали достатньо часу (більше одного з половиною місяця) для реалізації своїх процесуальних прав, у тому числі й права на підготовку та надання пояснень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Обставини справи

Як видно з наявної у справі копії витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ № 1004028688, СМП Фірма "Елегант" зареєстрована 21.01.1993 року.

Відповідно до копії Статуту СМП Фірма "Елегант" (нова редакція, 2003 рік) Підприємство створене відповідно до установчого договору про створення Підприємства з обмеженою відповідальністю шляхом об`єднання майнових та грошових вкладів його засновників з метою одержання прибутків. Засновником СМП Фірма "Елегант" є, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.191-196, т.1).

У 2006 році відбулась реорганізація СМП фірми "Елегант" шляхом перетворення у ПП "Елегант-Люкс", а саме відповідно до наказу СМП фірма "Елегант" від 04.04.2006 року СМП фірму "Елегант" реорганізовано в приватне підприємство "Елегант-Люкс". Вказане підтверджується також Статутом ПП "Елегант-Люкс" (з наступними змінами та доповненнями).

Зі змісту п.1.2 наявної у справі копії Статуту ПП "Елегант-Люкс", затвердженого протоколом №1 від 11.01.2006 року, видно, що Підприємство утворене шляхом перетворення з СМП Фірма "Елегант" та є його правонаступником всіх майнових прав і обов`язків (а.с. 197-206, т.1).

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ № 1004028688 від 30.05.2018, сформованого на запит господарського суду Тернопальської області, правонаступником фірми СМП Фірма "Елегант", яке реорганізоване в ПП "Елегант-Люкс", з 26.09.2017 року є відповідач - ПП "Тернеліт-1" (46009, м.Тернопіль, вул.Чумацька, 1, код ЄДРПОУ 14047347) (а.с. 156-166, т.1).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Статуту ПП "Елегант-Люкс", затвердженого засновниками СМП Фірма "Елегант" (протоколом №1 від 11.01.2006 року), Підприємство створюється з метою довільної підприємницької діяльності за законодавством України. Основною метою діяльності Підприємства є отримання прибутку для задоволення матеріальних і соціальних інтересів його засновників та працівників. Предметом діяльності Підприємства є надання перукарських, косметичних послуг, манікюр та педікюр (а.с.197-206, т.1).

Для забезпечення діяльності Підприємства засновниками створений Статутний фонд підприємства у розмірі 27150,03 грн. Статутний фонд Підприємства розподілений на частки, власниками яких є Засновники (п.3.1 Статуту ПП "Елегант-Люкс").

Органом управління Підприємства є: Збори засновників Підприємства, директор. Вищим органом управління Підприємства є Збори засновників Підприємства (п.п. 4.1, 4.2 Статуту ПП "Елегант-Люкс").

Відповідно до п.п. 4.17.4 п. 4.17 Статуту ПП "Елегант-Люкс" засновники мають право вийти з Підприємства або здійснити відчуження часток у Статутному фонді Підприємства у порядку встановленому законом.

При виході Засновника з Підприємства йому виплачується вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці в статутному фонді в термін до 12 місяців з дня його виходу. Засновнику, який вибуває виплачується належна йому частина прибутку, отримана Підприємством в даному році до моменту його виходу (п. 4.22 Статуту ПП "Елегант-Люкс").

Майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі Підприємства (п.5.1 Статуту ПП "Елегант-Люкс").

Згідно з копією додатку №1 до Статуту ПП "Елегант-Люкс", затвердженого засновниками ПП "Елегант-Люкс" (протокол №1 від 07.03.2009 року), внесено зміни та доповнення до Статуту ПП «Елегант-Люкс». Зокрема, п. 3.1 Статуту викладено в наступній редакції: для забезпечення діяльності Підприємства засновниками створений статутний фонд підприємства у розмірі 27150,03 грн. і розподіляється між засновниками слідуючим чином: частка ОСОБА_2 складає 3958 грн.48 коп., що становить 14,58% в Статутному фонді підприємства; частка ОСОБА_3 складає 3958 грн.48 коп., що становить 14,58% в Статутному фонді підприємства; частка ОСОБА_4 складає 3393 грн.75 коп., що становить 12,5% в Статутному фонді підприємства; частка ОСОБА_5 складає 3958 грн. 48 коп., що становить 14,58% в Статутному фонді підприємства; частка ОСОБА_6 складає 3961 грн.19 коп., що становить 14,59% в Статутному фонді підприємства; частка ОСОБА_7 складає 3958 грн.48 коп., що становить 14,58% в Статутному фонді підприємства; частка ОСОБА_1 складає 3961,19 грн., що становить 14,59% у Статутному фонді підприємства (а.с. 205-206, т.1).

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 , маючи намір вийти з числа засновників ПП «Елегант-Люкс», звернулась до Підприємства із нотаріально посвідченою заявою від 22.03.2017 року про вихід зі складу засновників ПП "Елегант-Люкс" та вимогою виплатити їй вартість частини майна Підприємства, пропорційну її частці в статутному фонді (капіталі) підприємства, а також частину прибутку, отриманого Підприємством у даному році до моменту виходу (а.с. 52, т.1).

Рішенням зборів Засновників ПП "Елегант-Люкс", оформленим протоколом №1/2017 від 27.03.2017 року, окрім іншого, вирішено задоволити заяву ОСОБА_1 про вихід із засновників Підприємства і виключити її із складу засновників з 25.03.2017 року; затвердити суму частки засновника, що виходить в розмірі 10012,01 грн. згідно даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності станом на 31.12.2016 року. У зв`язку з незгодою ОСОБА_1 з визначеною зборами вартістю активів Підприємства запропоновано призначити позачергові збори засновників ПП «Елегант-Люкс», щоб розглянути й обговорити експертну оцінку ринкової вартості перукарні, представленої ОСОБА_1 (а.с. 64-68, т.1).

Листом від 11.04.2017 ПП "Елегант -Люкс" повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення в частині виплати їй частки у розмірі 10012,01 грн., які вона може отримати в касі підприємства (а.с. 55, т.1).

В листі від 18.04.2017 року ОСОБА_1 повідомила ПП "Елегант -Люкс" про відмову визнаня нею частки в розмірі 10012,01 грн., оскільки така не відповідає фактичній вартості. Згідно протоколу загальних зборів ПП «Елегант-Люкс» від 27.03.2017 року для розрахунку частки прийнято початкову вартість основних засобів, що, на її переконання, є грубим порушенням закону. Зазначила, що на виконання рішення Загальних зборів провела експертну оцінку основних засобів, зокрема приміщення підприємства та просила призначити позачергові збори Засновників для обговорення експертної оцінки (а.с.56, т.1).

Відповідно до копії висновку ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро", ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 53,2 м.кв, що належить на праві приватної власності ПП "Елегант-Люкс", станом на 30.03.2017 року становить (наближено): 2645640,00 грн. Оцінка виконана: порівняльним методичним підходом; дохідним методичним підходом. Строк дії звіту про оцінку становить 6 місяців і закінчується 30.09.2017 року (а.с.78-105, т.1).

Таким чином, позивач вважає, що належна їй частка при виході з Підприємства становить 385998,88 грн. (2645640,00 грн. *14,59% = 385998,88 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2018 року позивач звернулась до господарського суду Тернопільської області із заявою (вх.№13237) про призначення судової експертизи у справі № 921/124/18 щодо визначення ринкової вартості нежитлового приміщення, загальною площею 53,2 кв.м, зазначивши перелік питань, які просила поставити на вирішення експерту.

Заява мотивована необхідністю проведення експертної оцінки майна із визначенням ринкової вартості нежитлового приміщення, загальною площею 53,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 27.03.2017 (дата проведення Загальних зборів засновників) та станом на 11.04.2017 (дата внесення змін про вихід засновників з підприємства у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, та громадських формувань), що дасть можливість в подальшому провести розрахунок та визначити дійсну частку, яка підлягає виплаті на підставі ч.1 ст.54 Закону України "Про господарські товариства" та у зв`язку із її виходом із учасників підприємства.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.07.2018 року частково задоволено заяву позивача про призначення експертизи. Призначено комплексну судову економічну, будівельно-технічну та товарознавчу експертизу у справі № 921/124/18 (а.с. 263-267, т.1).

Результати проведення будівельно-технічної експертизи відображено у висновку експерта від 22.02.2019 року № 776/18-22 за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (а.с. 133-139, т.3). Зокрема судовий експерт встановив, що дійсна (ринкова) вартість нежитлового приміщення загальною площею 53,2 кв.м по АДРЕСА_1 , станом на 22.03.2017 року, визначена порівняльним підходом, становила 1147780 грн. Дійсна (ринкова) вартість нежитлового приміщення загальною площею 53,2 кв.м по АДРЕСА_1 , станом на 25.03.2017 року, визначена порівняльним підходом, становила 1156610,00 грн.

У повідомленні про неможливість надання висновку від 26.04.2019 року №163/19-22, судовий експерт зазначив, що у зв`язку з незадоволенням клопотання про надання додаткових матеріалів, неможливо надати висновок судової товарознавчої експертизи щодо визначення дійсної (ринкової) вартості усього майна (активів) ПП «Елегант-Люкс», правонаступником якого є ПП «Тернеліт-1», у тому числі основних засобів, зокрема і нежитлових приміщень, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових засобів Товариства, станом на 22.03.2017 року та на 25.03.2017 року (а.с. 130-131, т.3).

Як вбачається із висновку експерта від 02.05.2019 року №777/18/165-167/19-22 за результатами проведення судово-економічної експертизи, експертом ОСОБА_8 застосовано методи зіставлення та документальної перевірки. Перевірялась повнота та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, співставлялись дані взаємопов`язаних документів. Експерт встановила, що відповідно до фінансово-бухгалтерських документів вартість усього майна (активів), що належала ПП "Елегант-Люкс", правонаступником якого є відповідач ПП "Тернеліт-1", у тому числі основних засобів, зокрема, і нежитлових приміщень, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства складає : станом на 31.12.2016 року 21400 грн; станом на 31.03.2017 року 19100 грн; згідно протоколу зборів засновників ПП "Елегант - Люкс" від 27.03.2017 №1/2017 68622,40 грн. Вартість частини майна (вартість активів) приватного підприємства "Елегант - Люкс" пропорційно частці у статутному капіталі ПП "Елегант - Люкс" учасника позивача ОСОБА_1 , що відповідає 14,59%, відповідно до фінансово-бухгалтерських документів складе: станом на 31.12.2016 року 3122,26 грн; станом на 31.03.2017 року 2789,69 грн; згідно протоколу зборів засновників ПП "Елегант-Люкс" від 27.03.2017 р. №1/2017 10012,01 грн. З урахуванням висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 22.02.2019 року №776/18-22 дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість активів) ПП "Елегант-Люкс", правонаступником якого є відповідач ПП "Тернеліт-1", пропорційно частці у статутному капіталі ПП "Елегант-Люкс" учасника позивача ОСОБА_1 складає: станом на 22.03.2017 року 167461,10 грн; станом на 25.03.2017 року - 168749,40 грн. При виплаті вартості частини майна ПП "Елегант-Люкс" ОСОБА_1 пропорційно частці у статутному капіталі оподаткуванню підлягає різниця між загальною сумою та сумою внеску до статутного капіталу (а.с. 144-151, т.3).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Предметом позову у даній справі є вимога ОСОБА_1 про стягнення з ПП Тернеліт-1, як правонаступника ПП „Елегант-Люкс, вартості частини майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі (14,59%), у розмірі 385998,88 грн., у зв`язку з виходом позивача із складу засновників Підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (ч.ч. 1, 2 ст. 83 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 84 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

В частині 1 статті 87 Цивільного кодексу України встановлено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

У відповідності до частин 1, 4 статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 98 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст.113 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 140 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".

Частиною 1 статті 144 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

У відповідності до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України Підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні (ч.ч. 1, 3 ст. 63 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

В частині 1 статті 80 Господарського кодексу України унормовано, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

У відповідності до частин 1, 2 статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі статтею 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до статті 10 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

При вирішенні даного спору суд першої інстанції врахував правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №907/167/17, відповідно до якої при вирішенні корпоративних спорів за участю приватних підприємств застосовується аналогія закону з урахуванням конкретних обставин справи, в тому числі положення статуту конкретного ПП.

Оскільки діяльність приватного підприємства регулюється тільки статтею 113 Господарського кодексу України, фактично відсутнє правове регулювання порядку створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством. Відтак, ВС застосував до спірних правовідносин аналогію закону правові норми законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини. Враховуючи, що ПП засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал поділений між учасниками на частки (подібно до товариств з обмеженою відповідальністю), ВС прийшов до висновку застосувати в даному випадку норми Закону України Про господарські товариства, що регулюють порядок скликання та проведення загальних зборів товариствами з обмеженою відповідальністю.

Аналогічно і у даній справі суд, оцінивши зміст статутів відповідача - приватного підприємства та його попередників, правомірно виснував, що у даному випадку слід застосувати аналогію закону та застосовувати до спірних правовідносин положення законодавства, яке врегульовує підстави та порядок виходу учасника з юридичної особи у товариствах з обмеженою відповідальністю.

Згідно з пунктами 3,4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, справи, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтями 116 Цивільного кодексу України та 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Частинами 1, 2 статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

В ході розгляду справи суд встановив, що 25.03.2017 року ПП «Елегант-Люкс» отримало від ОСОБА_1 заяву від 22.03.2017 року про вихід зі складу засновників Підприємства з вимогою виплатити їй вартість частини майна Підприємства, пропорційну її частці в статутному фонді (капіталі) підприємства, а також частину прибутку, отриманого Підприємством у даному році до моменту виходу.

При цьому, позивач не надала належних та допустимих доказів про те, що вона як засновник, передавала будь-яке майно Підприємству.

Також встановлено, що відповідно до п. 3.1 Статуту ПП "Елегант-Люкс" для забезпечення діяльності Підприємства засновниками створений Статутний фонд підприємства у розмірі 27150,03 грн. Статутний фонд Підприємства розподілений на частки, власниками яких є Засновники.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 4.22 Статуту ПП "Елегант-Люкс", правонаступником якого є відповідач, при виході Засновника з Підприємства йому виплачується вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці в статутному фонді в термін до 12 місяців з дня його виходу. Засновнику, який вибуває виплачується належна йому частина прибутку, отримана Підприємством в даному році до моменту його виходу.

Згідно з частиною 3 статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом частини 1 статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14).

При вирішенні цього спору суд першої інстанції, врахувавши експертні висновки, зокрема, висновок експертизи від 22.02.2019 року № 776/18-22 за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, правильно зазначив у своєму рішенні про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства. Саме 25.03.2017 (дата отримання заяви відповідачем) є датою, на яку слід обраховувати належну до виплати позивачу частку від вартості майна.

З наведеного, частка майна з урахуванням дійсної (ринкової) вартості належного відповідачу нежитлового приміщення, загальною площею 53,2 кв.м по вул.Руській у м.Тернопіль станом на 25.03.2017, яка належить до сплати ОСОБА_1 у зв`язку з її виходом з Підприємства, складає 168749,40 грн (1 156 610 грн. *14,59%=168749,40 грн).

Позивач, не погоджуючись із наданими експертними висновками, зазначив, що вказана дійсна (ринкова) вартість відрізняється від ринкової вартості, яка визначена у Висновку приватного підприємства "Тернопільська експертно - консультаційне бюро від 11.04.2017 і становить 2 645 640 грн.

Проте, суд обгрунтовано не взяв до уваги вказаних доводів позивача, з огляду на те, що відповідно до статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи та може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Частинами 1,2 статті 71 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Суд першої інстанції вірно зауважив у своєму рішенні про те, що саме з ініціативи позивача і його представників та за їх заявами у справі було призначено ряд судових експертиз, які проводились експертами згідно вимог закону. Дані експерти є належним чином сертифікованими та попереджені судом і несуть кримінальну відповідальність за подання неправдивих висновків, про що судом зазначалось у відповідних ухвалах, тоді як поданий позивачем Звіт про оцінку майна здійснено не експертом, а оцінювачем.

Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Тернопільської області від 07.11.2019 року у справі №921/124/18.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 17.01.2020 року (вх. №01-05/602/20 від 13.02.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 07.11.2019 року у справі №921/124/18 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяТ.Б. Бонк

СуддяГ.Г. Якімець