Ухвала

від 01.05.2023 по справі 921/124/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/124/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Тернопільської області

(суддя - Гевко В.Л.)

від 07.11.2019

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зварич О.В., судді - Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

від 06.03.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Тернеліт-1"

про стягнення вартості частки учасника приватного підприємства при виході з приватного підприємства

ВСТАНОВИВ:

1. 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Тернеліт-1" про стягнення ринкової вартості частини майна відповідача, пропорційну частці позивачки (14,59%) у статутному капіталі в сумі 385 998,88 грн.

2. Позов обґрунтований незгодою позивачки із визначеною загальними зборами Приватного підприємства "Елегант-Люкс" сумою коштів у розмірі 10 012,01 грн, що становила частку в розмірі 14,59% статутного фонду нарахованої від орієнтовної вартості підприємства, та підлягала виплаті учаснику при виході його зі складу засновників. Відповідно до Звіту оцінювача майна Приватного підприємства "Тернопільська експертно-консультаційне бюро" від 11.04.2017 ринкова вартість майна підприємства - нежитлового приміщення за адресою : АДРЕСА_1, становить в розмірі 2 645 640,00 грн, тому належна позивачці частка при виході з підприємства становить 385 998,88 грн (2 645 640,00*14,59% = 385 998,88).

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 168 749,40 грн вартості частки учасника приватного підприємства при виході з нього. В іншій частині в позові відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме з ініціативи позивачки і її представників за їх заявами у справі було призначено ряд судових експертиз, які проводились експертами згідно вимог закону. Такі експерти є належним чином сертифікованими та попереджені судом і несуть кримінальну відповідальність за подання неправдивих висновків, про що судом зазначалось у відповідних ухвалах, тоді як поданий позивачкою Звіт про оцінку майна здійснено не експертом, а - оцінювачем. Суди, оцінивши експертні висновки у сукупності з іншими доказами у справі, дійшли висновку, що до виплати позивачці підлягає вартість частини майна відповідача, пропорційна частці ОСОБА_1 (14,59%) у статутному капіталі в розмірі 168 749,40 грн.

5. 04.04.2023 позивачка надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 217 249, 48 грн та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1 762,00 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Предметом позову у цій справі є стягнення 385 998,88 грн (предметом касаційного оскарження 217 249,48 грн), що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 1 762,00 грн = 881 000,00 грн).

14. У касаційній скарзі скаржниця визначає підставу касаційного оскарження судових рішень, що передбачені частиною другою статті 287 ГПК України.

15. Натомість, норма пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

16. Скаржниця не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

17. Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржниця не дотримала умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 385 998,88 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

20. Зважаючи на те, що скаржниця не зазначила підстави допуску справи до касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 921/124/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржниці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

О. Кролевець