Постанова

від 01.03.2023 по справі 914/1883/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. м. Львів Справа №914/1883/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури від 20.12.2022 вих. № 15/1-1812 вих.-22 (вх. № апеляційного суду 01-05/3145/22 від 22.12.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2022 року (суддя Березяк Н.Є., повний текст рішення складено та підписано 01.12.2022, м. Львів )

у справі №914/1883/22

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави, м. Львів

до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Експорт», м. Львів

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акта, скасування державної реєстрації речових прав,

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Винницька Л.М. прокурор відділу;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: Дмух М.В. адвокат (ордер серія ВС №1186014 від 08.02.2023);

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2022 року на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Експорт» про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акта, скасування державної реєстрації речових прав.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване рішення Брюховицької селищної ради №124 від 27.12.2011 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській,4» та укладений на підставі зазначеного рішення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.03.2002 прийняте в порушення ст. ст. 4, 74 Земельного кодексу України та Указу Президента України №32/39 від 19.01.1999 ( в редакції від 09.03.2000) «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення». Як стверджує в позовній заяві прокурор, незаконність продажу земельної ділянки комунальної власності встановлено окружною прокуратурою під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні внесеному 01.04.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142040000006, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст. 366 КК України. 21.12.2021 під час проведення слідчих дій (тимчасового доступу до речей та документів).

Відповідач 1 Львівська міська рада позовні вимоги визнала в повному обсязі пославшись на те, що на час прийняття рішення Брюховицькою селищною радою № 124 від 27.12.2001 діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990, у редакції станом на 12.07.2000, відповідно до якого існувала чітка заборона передачі земельних ділянок рекреаційного призначення у приватну власність.

Відповідач 2 ТОВ «Оріон-Експорт» заперечує проти позовних вимог вказуючи на те, що оскаржуване рішення Брюховицької селищної рад та укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.0.2002 на час його прийняття та укладення не суперечить положенням чинного законодавства та прийняте з дотриманням встановленого порядку в межах наданої компетенції. Крім того, відповідач зазначає, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки пройшло більше 20 років, а відтак просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності, про що ним було подано відповідну заяву.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2022 року у справі №914/1883/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що фактична зміна цільового призначення спірної земельної ділянки (категорії землі) із «землі запасу» на «землі рекреаційного призначення» відбулося в момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення №124 від 27.12.2001 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га. для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4». Саме це, як вказує суд першої інстанції є рішенням про зміну цільового призначення в порядку, передбаченому ст. 2 Земельного кодексу України №561-ХІ від 18.12.1990 (діюча редакція на час прийняття рішення), що підтверджується зокрема доказами долученими до позовної заяви. Відтак, зроблено висновок, що оскаржуване рішення не суперечить положенням ст. ст. 4, 75 Земельного кодексу України №51-ХІІ від 18.12.1990 (в редакції чинній на час його прийняття).

Також, встановлено, що ТОВ «Оріон-Експорт» придбало у 2002 році за відплатним договором частину орендованої ним земельної ділянки, переданої йому для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарська в смт. Брюховичі. Крім цього, суд першої інстанції вказує, що позовні вимоги про визнання недійсним відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, скасування державної реєстрації права власності з підстав недотримання селищною радою на час відчуження вимог чинного законодавства по спливу більше 20 років з моменту його укладення суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право на мирне володіння майном.

Львівська обласна прокуратура, не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Прокурор вказує, що фактично станом на час прийняття 27.12.2001 оспорюваного рішення за категорією земель спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення, що підтверджується на думку останнього, висновком експерта судової експертизи з питань землеустрою №1948-У від 07.07.2022, який судом помилково не взято до уваги. При цьому, вказує також, що судом не враховано п.1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерством юстиції України 08.10.1998 №53/5, затвердженої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за №705/3145.

Відповідно до цього, скаржник, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задоволити.

Відповідач 1 Львівська міська рада в поясненнях по суті апеляційної скарги вказує, що під час прийняття рішення Брюховицької селищної ради №124 від 27.12.2001 діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 у редакції станом на 12.07.2000, а отже існувала чітка заборона передачі земельних ділянок рекреаційного призначення у приватну власність. Пунктом 6 указу Президента України №32/39 від 19.01.1999 (в редакції від 09.03.2000) встановлено, що земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об"єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці. Пунктом 2 даного указу встановлено, що об`єктами купівлі-продажу відповідно до цього указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України. В подальшому, згідно з п.1.2. положення, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради №188 від 22.11.2001 продажу у власність підлягають лише ті земельні ділянки несільськогосподарського призначення, на яких розміщені приватизовані об`єкти нерухомості. Також вказує, що в положенні визначено, що не можуть передаватись у приватну власність ділянки, відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України, а це землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Земельна ділянка в смт. Брюховичі по вул. Лікарська, 4, площею 14,7 га знаходилась в рекреаційній частині населеного пункту та вільна від забудови. У позовній заяві, як вказує відповідач 1 прокурором наведено безліч доказів про відсутність об`єктів нерухомого майна на цій земельній ділянці. Отже відповідно до цього наводить правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, щодо того, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), а тому вважає, що його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17). Відтак, просить, задоволити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції із прийняттям нового про задоволення всіх позовних вимог.

Відповідач 2 ТОВ «Оріон-Експорт» у відзиві №17/01/23 від 17.01.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/393/23 від 20.01.2023) заперечує вимоги скаржника вказуючи на те, що ТОВ «Оріон-Експорт» є добросовісним набувачем земельної ділянки та не порушило жодних правових норм при набутті права власності на неї, посилається при цьому на положення ч.5 ст. 12, ст. 388 Цивільного кодексу України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17.

Крім цього, відповідач 2 вказує, що керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова пропущений строк позовної давності, оскільки більшість позовних вимог стосується визнання протиправними дій /актів/ правочинів вчинених (прийнятих) у 2001-2002 роках. Згідно вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач дізнався або повинен був дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 1,15 га. за адресою: смт. Брюховичі, вул. Лікарська 4 ще в 2002 році. В 2002 році прокурор Шевченківського району міста Львова звертався із позовом в Господарський суд Львівської області щодо стягнення з відповідача ТОВ «Оріон-Експорт» 1 224 476,00 грн. втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку з передачею у постійне користування ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 13,2333 га. смт. Брюховичі, вул. Лікарська, 4 (справа № 2/1377-31/415). Окрім того, вказує, що предметом судового розгляду раніше також було питання законності дій органу місцевого самоврядування при припиненні прав на земельну ділянку попереднього землекористувача Львівського державного лісогосподарського підприємства. Зокрема вказує, що під час розгляду справи №3/126-20/349 суди всіх інстанцій дійшли висновку про законність припинення права землекористування Львівського державного лісогосподарського підприємства на земельну ділянку площею 14,7 га за адресою: смт. Брюховичі, вул. Лікарська, 4, а також законність віднесення даної земельної ділянки до земель запасу. Таким чином, вказує, що питання законності продажу ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки у власність, законності припинення права землекористування попереднього землекористувача, та відсутність підстав для віднесення даної земельної ділянки до категорії земель лісового фонду, вже було предметом судового розгляду в 2002-2004 роках, що підтверджує законність прав ТОВ «Оріон-Експорт» на дану земельну ділянку. Вказані обставини, як зазначає відповідач 2 свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Крім цього, відповідач 2 вказує, що у позивача були відсутніми повноваження для подання позовної заяви в даній справі, з огляду на те, що підставою виникнення права власності ТОВ «Оріон-Експорт» на спірну земельну ділянку площею 1,15 га за адресою: смт. Брюховичі, вул. Лікарська, 4, був договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 15 березня 2002 року між Брюховицькою селищною радою (як продавцем) та ТОВ «Оріон-Експорт» (як покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Пелех О.З. Львівського нотаріального округу (реєстровий номер 1891). Отже, Львівська міська рада (як правонаступник Брюховицькою селищної ради - сторони договору), мала повне право оскаржити даний договір в суді з визнанням його недійсним на підставі ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Застосування наслідків недійсності правочину призвело б до повернення спірної земельної ділянки в комунальну власність. Відтак, вважає твердження прокуратури про відсутність компетентного органу, який міг би заявити позов необґрунтованим та безпідставним.

Щодо висновку судової експертизи №1948-Е від 07.07.2022 який не взято судом до уваги як належний доказ то вказує, що судом першої інстанції вірно вказано, що такий висновок, зроблений в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42021142040000006 не може бути взятий до уваги, оскільки на думку останнього суперечить вимогам ч.2 ст. 98 ГПК України. Зокрема, вказує, що відповідно до ч.2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

01.03.2023 в канцелярію суду від прокуратури Львівської області поступили письмові пояснення, б/н від 28.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/1429/23 від 01.03.2023) в яких прокурор посилається на те, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном (в тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свобод (полем) розсуду» як щодо вибору засобів примусового виконання , так і щодо встановлення виправданості наслідків виконання в загальних інтересах з метою досягнення мети відповідного закону. У даній справі прокурор вважає, що «суспільним», «публічним» інтересом позовних вимог з поверненням спірної земельної ділянки з володіння відповідача 2 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на вказану земельну ділянку, захист такого права щодо користування, розпорядження та володіння спірною земельною ділянкою, яка була передана відповідачу 2 із порушенням чинного законодавства, всупереч законодавчій забороні. Відтак вважає, що постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог буде виправданим з точки зору задоволення «суспільного інтересу».

Також зазначає, що факт придбання спірної земельної ділянки за відплатним договором не свідчить про добросовісність набувача, тим більше за умов заборони на законодавчому рівні продажу земельних ділянок даної категорії. Добросовісність набувача пов`язується якраз із обставинами чи знав він про незаконність покупки або чи повинен був знати про незаконність укладеного договору купівлі-продажу, що мало місце в спірних правовідносинах. Зазначає, що жодними належними та допустимими доказами представником ТОВ «Оріон-Експорт» не доведено покладення на нього надмірного тягаря, внаслідок позбавлення його права власності на земельну ділянку.

Щодо строку пропуску позовної давності то прокурор зазначає, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд. Відтак, з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою (постанова Верховного Суду України від 12.07.2017 у справі №6-2458цс16). Враховуючи факт необізнаності органів прокуратури про прийняття оскаржуваних актів з порушенням закону та відсутності об`єктивної можливості дізнатися про це раніше, саме з дати державної реєстрації права власності (15.05.2020) прокурор мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення, а тому саме цю дату вважає початком перебігу строку позовної давності. Сам факт порушення закону та момент, коли прокурор дізнався про нього, на його думку слід обчислювати з часу складання висновку експерта №18948-Е від 07.07.2022. Отже, вважає, що прокурор звернувся у межах строків позовної давності.

Крім цього, щодо доводів відповідача 2 про те, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Львівська міська рада, то вказує наступне. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте якщо цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує права та інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. Відповідно до цього, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2022 у справі №914/1883/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури від 20.12.2022 вих. № 15/1-1812 вих.-22 (вх. № апеляційного суду 01-05/3145/22 від 22.12.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2022 року у справі №914/1883/22. Витребувано матеріали справи №914/1883/22 в Господарського суду Львівської області.

05.01.2023 в канцелярію суду поступили матеріали справи №914/1883/22.

В подальшому, ухвалою суду від 09.01.2023 призначено розгляд справи №914/1883/22 в судове засідання на 08 лютого 2023 року об 11 год. 00 хв.

08.02.2023 учасники процесу забезпечили участь своїх представників, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, поясненнях та відзиві.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу 08.02.2023, судовою колегією апеляційного суду оголошено перерву до 01 березня 2023.

В судове засідання 01.03.2023 з`явився прокурор та представник відповідача 2, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та письмовими поясненнями, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2022 року у справі №914/1883/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи:

27.12.2001 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення №124, яким затверджено ТОВ «Оріон-Експорт» технічний паспорт на земельну ділянку площею 1,15 га по вул. Лікарській, 4, яка підлягає продажу для будівництва та обслуговування бази відпочинку та погоджено продаж ТОВ «Оріон-Експорт» у власність земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4 за ціною 138 220,00 гри. (сто тридцять вісім тисяч двісті двадцять гривень) без врахування ПДВ, що визначена висновком експерта про оцінну вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.06.2001.

На підставі вищезазначеного рішення №124 від 27.12.2001 Брюховицькою селищною радою (продавець) та ТОВ «Оріон-Експорт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2002, за яким товариство набуло у власність земельну ділянку площею 11 500,00 кв.м., за адресою: м. Львів - смт. Брюховичі, вул. Лікарська, 4.

06.06.2002 Брюховицькою селищною радою ТОВ «Оріон-Експорт» видано державний акт на право власності на землю серії ЛВ №028964, у відповідності до якого, на підставі рішення №124 від 27.12.2001, договору купівлі-продажу від 15.03.2002 ТОВ «Оріон-Експорт» набуло у власність земельну ділянку площею 1,1500 га (11500 кв.м.) для будівництва та обслуговування бази відпочинку у смт. Брюховичі на вул. Лікарській, 4.

В позовній заяві вказано, що за результатом опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 15.05.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52285286 від 19.05.2020 та зареєстровано право приватної власності ТОВ «Оріон-Експорт» на земельну ділянку площею 1,15 га кадастровий номер 4610166300:06:001:0954, за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вулиця Лікарська,4. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082778546101. Підстава для державної реєстрації: державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ЛВ№028964, виданий 06.06.2002, видавник: Виконавчий комітет Брюховецької селищної ради.

Позивач зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що спірна земельна ділянка площею 1,15 га (кадастровий номер 4610166300:06:001:0954) до моменту передачі її у власність ТОВ «Оріон-Експорт» перебувала у користуванні Львівського ліспаркгоспу та належала до державного лісового фонду Брюховицького лісництва (квартал 42, виділ 1,4,5,6.7) у складі земельної ділянки площею 14,7 га.

Висновком №811 від 10.07.2000 Львівське державне лісогосподарське об`єднання «Львівліс» не заперечувало про передачу земельної ділянки лісового фонду кв.42 виділ 1,4,5.6,7 загальною площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній раді. Площа ділянки, що передається представлена низькоповнотними насадженнями і використовується населенням в основному для рекреаційних потреб.

13.07.2000 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №246, яким вилучено земельну ділянку площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою.

У подальшому земельна ділянка загальною площею 14,7 га передана ТОВ «Оріон-Експорт» двома частинам :

- ділянка площею 13.2333 га Брюховицька селищна рада передала у постійне користування на умовах оренди ТОВ «Оріон-Експорт», на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 та державного акту на право постійного користування землею від 28.12.2001 (ІІ-ЛВ №--2982);

- ділянка площею 1,15 га передана у власність ТОВ «Оріон-Експорт» на підставі рішення №124 від 27.12.2001, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2002.

Приймаючи оскаржуване рішення №124 від 27.12.2001 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4», Брюховицька селищна рада керувалась Земельним кодексом України №561-ХІІ від 18.12.1990, Указом Президента України №32/39 від 19.01.1999 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення».

Прокурор зазначає, що Брюховицькою селищною радою порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та відчуження земельних ділянок, що стало підставою подання позову.

З огляду на викладене, прокурор, просить визнати незаконним та скасувати рішення Брюховицької селищної ради №124 від 27.12.2001 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.03.2002, укладений між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-Експорт», зареєстрований в реєстрі №1891; визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 06.06.2002, серія Л В № 028964, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №5; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Експорт», код ЄДРПОУ: 23884757 на земельну ділянку площею 1,15 га кадастровий номер 46.10166300:06:001:0954 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082778546101, з одночасним припиненням речового права.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до положень ст. 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 встановлено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Згідно ст. 74 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990, до земель рекреаційного призначення належать землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, і розташовані поза землями оздоровчого призначення. За межами міст та інших населених пунктів землі, зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення, включаються до складу зеленої зони. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням.

Слід зазначити, що пунктом 2 указу Президента України №32/39 від 19.01.1999 (в редакції від 09.03.2000) встановлено, що об`єктами купівлі-продажу відповідно до цього указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України. Пунктом 6 указу №32/39 від 19.01.1999 (в редакції від 09.03.2000) передбачено, що земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об`єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці.

Матеріалами та обставинами справи встановлено, що спірна земельна ділянка площею 1,15 га (кадастровий номер 4610166300:06:001:0954) до моменту передачі її у власність ТОВ «Оріон-Експорт» перебувала у користуванні Львівського ліспаркгоспу та належала до державного лісового фонду Брюховицького лісництва (квартал 42, виділ 1,4,5,6.7) у складі земельної ділянки площею 14,7 га.

Висновком №811 від 10.07.2000 Львівське державне лісогосподарське об`єднання «Львівліс» не заперечувало про передачу земельної ділянки лісового фонду кв.42 виділ 1,4,5.6,7 загальною площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній Раді. Площа ділянки, що передавалася була представлена низькоповнотними насадженнями і використовувалася населенням в основному для рекреаційних потреб.

13.07.2000 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №246, яким вилучено земельну ділянку площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою. У подальшому земельна ділянка загальною площею 14,7 га передана ТОВ «Оріон-Експорт» двома частинами: - ділянка площею 13.2333 га. Брюховицька селищна рада передала у постійне користування на умовах оренди ТОВ «Оріон-Експорт», на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 та державного акту на право постійного користування землею від 28.12.2001 (ІІ-ЛВ №--2982); - ділянка площею 1,15 га передана у власність ТОВ «Оріон-Експорт» на підставі рішення №124 від 27.12.2001, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2002.

Приймаючи оскаржуване рішення №124 від 27.12.2001 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4», Брюховицька селищна рада керувалась Земельним кодексом України №561-ХІІ від 18.12.1990, Указом Президента України №32/39 від 19.01.1999 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення».

На час відчуження земельної ділянки правовідносини були врегульовані Положенням про порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення під приватизованими об`єктами нерухомості для здійснення підприємницької діяльності в смт. Брюховичі, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради №118 від 22.11.2001.

У відповідності до положень ст. 2 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990, у редакції станом на 12.07.2000 визначено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.

Статтями 4, 74 Земельного кодексу України №561-ХИ від 18.12.1990, у редакції станом на 12.07.2000, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, і розташовані поза землями оздоровчого призначення. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням (стаття 75). Не можуть передаватись у приватну власність землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств (стаття 4).

Як в суді першої так і апеляційної інстанцій прокурор зазначає, що рішення Брюховицької селищної ради №124 від 27.12.2001 суперечить вимогам ст. 4, 74 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990, пунктам 2, 6 Указу Президента України №32/39 від 19.01.1999 (в редакції від 09.03.2000) «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», пункту 1.2. Положення про порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення під приватизованими об`єктами нерухомості для здійснення підприємницької діяльності, в смт. Брюховичі, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради №118 від 22.11.2001, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Прокурор зазначає, що оскільки державна реєстрація речового права (права приватної власності) ТОВ «Оріон-Експорт» на спірну земельну ділянку проведена 15.05.2020 на підставі оскаржуваного акта на право власності на землю від 06.06.2002, який виданий згідно рішення №124 від 27.12.2001, в супереч ст. ст. 4, 75 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990, у редакції станом на 12.07.2000, пунктам 2, 6 указу Президента України №32/39 від 19.01.1999 (в редакції від 09.03.2000) «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», пунктам 1.2. та 2.6. Положення про порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення під приватизованими об`єктами нерухомості для здійснення підприємницької діяльності в смт. Брюховичі, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради №118 від 22.11.2001, а отже неможна вважати, що така реєстрація відповідає законодавству.

Обставинами та матеріалами справи встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №718-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» до Львівської територіальної громади включено Брюховицьку громаду. Ухвалою Львівської міської ради №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» від 29.12.2020, визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, зокрема Брюховицької громади. Підпунктом 1.3 пункту 1 ухвали Львівської міської ради №7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» від 29.12.2020, визначено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04055896, місце розташування: пл. Ринок, 1, м. Львів, Львівської області юридичні особи: зокрема Брюховицьку селищну раду (код ЄДРПОУ 04372402, місце розташування: вул. Ясна 1, смт. Брюховичі, м. Львів, Львівської області). Оскільки Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Брюховицької селищної ради, прокурор зазначив її відповідачем у справі.

03.07.2000 Львівський ліспаркгосп ДГО «Львівліс» звернувся до Брюховицької селищної ради листом №427 з проханням вилучити земельну ділянку державного лісового фонду Брюховицького лісництва (квартал 42, виділ 1,4,5,6.7) площею 14,7 га з їхнього користування та віднести вказаний наділ до земель запасу.

Висновком №811 від 10.07.2000 Львівське державне лісогосподарське об`єднання «Львівліс» не заперечувало про передачу земельної ділянки лісового фонду кв.42 виділ 1,4,5,6.7 загальною площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній раді. Площа ділянки, що передавалася була представлена низькоповнотними насадженнями і використовувалася населенням як зона відпочинку.

13.07.2000 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №246, яким вилучено земельну ділянку площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою. Вилучену земельну ділянку віднесено до земель запасу.

Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №250 від 13.07.2000 розглянуто заяву ТОВ «Оріон-Експорт» про надання в тимчасове довгострокове користування земельної ділянки площею 15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській,4 та надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 15 га.

01.12.2000 ТОВ «Оріон-Експорт» звернувся листом до Брюховицької селищної ради про затвердження проекту відводу земельної ділянки, яка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 50 років для будівництва та обслуговування бази відпочинку ТОВ «Оріон-Експорт» в смт. Брюховичі по вул. Лікарській,4 з правом викупу у приватну власність 1,15 га.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 14.01.2022 №10-13-0-168/2-22 вбачається, що рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №450 від 14.12.2000 земельну ділянку площею 14,38 га за адресою смт. Брюховичі вул. Лікарська,4 передано на умовах оренди терміном на 50 років ТОВ «Оріон-Експорт» для будівництва та обслуговування бази відпочинку.

Обставинами справи встановлено також, що 14.12.2000 земельна ділянка по вул. Лікарська 4 в смт. Брюховичі загальною площею 14,38 га була передана ТОВ «Оріон-Експорт» із земель запасу Брюховицької селищної ради в довгострокову оренду терміном на 50 років для будівництва та обслуговування бази відпочинку з правом викупу у приватну власність частини земельної ділянки в межах якої буде проводитись будівництво капітальних споруд.

У подальшому, 27.12.2001 земельна ділянка загальною площею 14,38 га передана ТОВ «Оріон-Експорт» двома частинами, а саме: - ділянка площею 13.2333 га Брюховицька селищна рада передала у постійне користування на умовах оренди ТОВ «Оріон-Експорт», на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 та державного акту на право постійного користування землею від 28.12.2001 (ІІ-ЛВ №--2982); - ділянка площею 1,15 га передана у власність ТОВ «Оріон-Експорт» на підставі рішення №124 від 27.12.2001 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4».

Як стверджує ТОВ «Оріон-Експорт», на момент відчуження спірної земельної ділянки вона належала до категорії земель запасу. Належних і допустимих доказів переведення її до категорії земель рекреації у встановленому порядку на час прийняття оскаржуваного рішення прокурором не подано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій.

Однак, в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на висновок експерта №1948-Е від 07.07.2022, в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №42021142040000006, яким встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:06:001:0954 у смт. Брюховичі на вул. Лікарська, 4: - до 13.07.2000 відносилась за категорією земель до земель лісового фонду; - 27.12.2001 (на час прийняття оскаржуваного рішення) спірна земельна ділянка за категорією земель належала до земель рекреаційного призначення; - 15.03.2002 (на момент укладення договору купівлі-продажу) спірна земельна ділянка за категорією земель належала до земель рекреаційного призначення; - 06.06.2002 (на момент видачі державного акта права власності) спірна земельна ділянка належала до земель рекреаційного призначення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок судової експертизи №1948-Е від 07.07.2022, призначеної в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42021142040000006 не може бути взятий до уваги, оскільки такий суперечить вимогам ч.2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта не можуть бути питання права, що має місце у вищевказаному висновку.

Обставинами справи встановлено, що на підставі рішення 13.07.2000 виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №246, яким вилучено земельну ділянку площею 14,7 га. з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою, спірну земельну ділянку було віднесено до земель запасу.

Рішення про переведення спірної земельної ділянки до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення матеріали справи не містять.

Фактична зміна цільового призначення спірної земельної ділянки ( категорії землі) із «землі запасу» на «землі рекреаційного призначення» відбулося в момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення №124 від 27.12.2001 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4». Саме це рішення є рішенням про зміну цільового призначення в порядку, передбаченому ст.2 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990 ( діюча редакція на час прийняття рішення).

Крім цього, з листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 14.01.22 №10-13-0-168/2-22 «земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:06:001:0954 та 4610166300:06:001:1213 віднесені до земель рекреаційного призначення на підставі рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 та рішення сесії Брюховицької селищної ради 23-го скликання від 27.12.2001» (оскаржуване рішення №124).

Отже, з врахуванням наведеного судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що спірна земельна ділянка на момент її відчуження не відносилась до земель рекреації.

З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що оскаржуване рішення не суперечить вимогам ст. ст. 4, 75 Земельного кодексу України №51-ХІІ від 18.12.1990 ( в редакції чинній на час його прийняття).

Поряд з даним прокурор просить в позові визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, визнати недійсним державний акт на право власності на землю та скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оріон-Експорт» на земельну ділянку площею 1,15 га з кадастровими номерами 4610166300:06:001:0954.

Обставинами справи встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах смт. Брюховичі (вул. Лікарська,4).

Отже, відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні ", статті 8, 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення ) Брюховицька селищна рада мала необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

У відповідності до положень ст. 8 Земельного кодексу України №51-ХІІ від 18.12.1990 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів і власники землі.

Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове-до п`ятдесяти років.

Статтею 9 Земельного кодексу України №51-ХІІ від 18.12.1990 ( в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі… погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України) .

Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №450 від 14.12.2000 земельну ділянку площею 14,38 га за адресою смт. Брюховичі вул. Лікарська,4 передано на умовах оренди терміном на 50 років ТОВ «Оріон-Експорт» для будівництва та обслуговування бази відпочинку з правом викупу у приватну власність частини земельної ділянки в межах якої буде проводитись будівництво капітальних споруд.

27.12.2001 земельна ділянка загальною площею 14,38 га передана ТОВ «Оріон-Експорт» двома частинами: - ділянка площею 13.2333 га. Брюховицька селищна рада передала у постійне користування на умовах оренди ТОВ «Оріон-Експорт», на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 та державного акту на право постійного користування землею від 28.12.2001 (ІІ-ЛВ №--2982); - ділянка площею 1,15 га передана у власність ТОВ «Оріон-Експорт» на підставі рішення №124 від 27.12.2001 «Про продаж у власність ТОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4».

На підставі рішення №124 від 27.12.2001 між Брюховицькою селищною радою та ТОВ «Оріон-Експорт» було укладено договір купівлі-продажу від 15.03.2002 спірної земельної ділянки та видано державний акт на право власності на землю від 06.06.2002.

Таким чином, ТОВ «Оріон-Експорт» придбало у 2002 році за відплатним договором частину орендованої ним земельної ділянки, переданої йому для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській в смт. Брюховичі.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання недійсним відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, скасування державної реєстрації права власності з підстав недотримання селищною радою на час відчуження вимог чинного законодавства по спливу більше 20 років з моменту його укладення суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У частинах першій, другій статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

З врахуванням наведеного вище, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Щодо заяви ТОВ «Оріон-Експорт» про застосування строку позовної давності то судом першої інстанції вірно вказано, що за відсутності підстав для задоволення позову відсутніми є також підстави для застосування строків позовної давності.

Таким чином скаржником не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування вимог апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2022 року у справі №914/1883/22 постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 11 листопада 2022 року у справі №914/1883/22 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури від 20.12.2022 вих. № 15/1-1812 вих.-22 (вх. № апеляційного суду 01-05/3145/22 від 22.12.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 11 листопада 2022 року у справі №914/1883/22 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Львівську обласну прокуратуру.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/1883/22 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2023.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич