Постанова

від 13.03.2023 по справі 910/2103/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р. м. Київ Справа№ 910/2103/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.09.2022 (повний текст складено та підписано 04.10.2022)

у справі № 910/2103/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем"

про стягнення 236 050,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" про стягнення 236 050,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 01.07.2020 №341 щодо оплати наданих послуг, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 236 050,00 грн, яка відповідачем не погашена.

Короткий зміст заперечень проти позову

14.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що надана позивачем копія договору не є належним та допустимим доказом. Окрім того, відповідач зазначив, що йому не направлялися акти надання послуг та рахунки до них.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 по справі №910/2103/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" 236 050 (двісті тридцять шість тисяч п`ятдесят) грн 00 коп. - заборгованість, 3 540 (три тисячі п`ятсот сорок) грн 75 коп - витрати зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за Договором у повному обсязі, наявність заборгованості у розмірі 236 050,00 грн документально підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем") 18.10.2022 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/21 ухвалене судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- зазначені у позовній заяві копії Актів надання послуг та рахунків на оплату - відповідачу не направлялись;

- судом першої інстанції порушені норми процесуального права, передбачені ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та взято до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи;

- акти наданих послуг на рахунки - фактури складені ан виконання зовсім іншого договору - договору № 0079/20 від 22.06.2020, а не на виконання договору № 341 від 01.07.2020;

- скаржник зазначає, що у копії Договору № 341 про надання послуг великовантажних та інших технологічних засобів, будівельних машин і механізмів від 01.07.2020, що є правовою підставою позову, відсутні відомості про другу сторону цього договору - виконавця, з яким замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем" уклав цей Договір, а також відсутні відомості щодо особи, які діяли від імені такого невідомого Виконавця (посада, ПІБ, повноваження на укладення договору тощо). Отже вказана копія договору не може бути достовірним та належним доказом, який посвідчує сам факт укладення Договору, а також взаємні права та обов`язки Сторін;

- судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме - до спірних правовідносин не застосовані норми ч. 1 ст. 92 та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України в частині встановлення сторін договору, їх правоздатності та дієздатності.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Представник позивача не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, проте, неподання відзиву не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції згідно з приписами ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно перебував у відпустці, суддя у колегії суддів Тарасенко К.В. перебувала у відпустці з 31.10.2022 по 04.11.2022 включно і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

У зв`язку з перебуванням з 21.11.2022 по 25.11.2022 у відпустці судді Тарасенко К.В. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо апеляційної скарги - неможливо.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 прийнято справу № 910/2103/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2103/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2103/22, надіславши їх на адресу Північного апеляційного господарського суду. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22 призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

06.12.2022 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2103/21.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які вказані в апеляційній скарзі: позивачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс") за електронною адресою: stroitex@i.ua та на електронну адресу представника відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем") adv.trof@gmail.com, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" (виконавець) було укладено договір № 341 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - техніки), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік, кількість та технічні характеристики техніки, якою будуть надаватися послуги за цим Договором, погоджуються сторонами у замовленні, яке складається за формою, затвердженою згідно з додатком №1 "Замовлення послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів", та є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 2.1 Договору послуги техніки надаються виконавцем на підставі замовлення, наданого замовником в письмовій (електронній) формі та погодженого виконавцем.

Згідно з п.2.6 Договору підписане належним чином уповноваженими представниками та скріплене печатками (за наявності) сторін замовлення підтверджує досягнення взаємної згоди щодо усіх істотних умов надання послуг технікою, які є незмінними з моменту підписання замовлення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було підписано додаток №1 до Договору - замовлення №342 від 01.07.2020, в якому було узгоджено кількість техніки та вартість послуги за 1 машино годину, яка склала 416,66 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів.

На виконання умов Договору позивач протягом періоду 09.10.2020 до 08.12.2020 надав відповідачу послуги загалом на суму 330 550,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме: №345 від 09.10.2020 на суму 37 500,00 грн; №346 від 09.10.2020 на суму 39 000,00 грн; №348 від 15.10.2020 на суму 16 500,00 грн; №349 від 15.10.2020 на суму 16 500,00 грн; №398 від 25.10.2020 на суму 37 000,00 грн; №390 від 26.10.2020 на суму 38500,00 грн; №391 від 30.10.2020 на суму 20 000,00 грн; №399 від 30.10.2020 на суму 18000,00 грн; №439 від 15.11.2020 на суму 12 500,00 грн; №392 від 02.11.2020 на суму 4 000,00 грн; №409 від 04.11.2020 на суму 6 250,00 грн; №410 від 10.11.2020 на суму 28 500,00 грн; №461 від 22.11.2020 на суму 27 750,00 грн; №462 від 24.11.2020 на суму 4 500,00 грн; №463 від 27.11.2020 на суму 16 250,00 грн; №465 від 02.12.2020 на суму 4 800,00 грн; №488 від 08.12.2020 на суму 3 000,00 грн. Вказані акти наданих послуг підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками юридичних осіб, а відтак є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання послуг за Договором на суму 330 550,00 грн.

У пунктах 4.5, 4.6 Договору визначено, що оплата наданих технікою послуг здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем на підставі погоджених сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. Оплата наданих технікою послуг здійснюється замовником на умовах відстрочки платежу на 10 (десять) банківських днів з дати отримання замовником оригіналу рахунку-фактури.

Позивач зазначив, що на оплату наданих послуг згідно з наведеними вище актами позивачем були виставлені рахунки-фактур, оригінали яких були передані відповідачу разом з актами надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач здійснив часткову оплату послуг у сумі 94 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, тоді як послуги на суму 236 050,00 грн. - відповідачем не оплачені.

У зв`язку з вищенаведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" про стягнення 236 050,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Будспец-Сервіс" (виконавець) було укладено договір №341 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - техніки), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік, кількість та технічні характеристики техніки, якою будуть надаватися послуги за цим Договором, погоджуються сторонами у замовленні, яке складається за формою, затвердженою згідно з додатком №1 "Замовлення послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів", та є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 2.1 Договору послуги техніки надаються виконавцем на підставі замовлення, наданого замовником в письмовій (електронній) формі та погодженого виконавцем.

Згідно з п. 2.6 Договору, останній підписано належним чином уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін замовлення підтверджує досягнення взаємної згоди щодо усіх істотних умов надання послуг технікою, які є незмінними з моменту підписання замовлення.

Доводи скаржника про те, що у копії Договору № 341 про надання послуг великовантажних та інших технологічних засобів, будівельних машин і механізмів від 01.07.2020, що є правовою підставою позову, відсутні відомості про другу сторону цього договору - виконавця, з яким замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем" уклав цей Договір, а також відсутні відомості щодо особи, які діяли від імені такого невідомого Виконавця (посада, ПІБ, повноваження на укладення договору тощо), і вказана копія договору не може бути достовірним та належним доказом, який посвідчує сам факт укладення Договору, а також взаємні права та обов`язки Сторін - судом апеляційної інстанції відхиляється як необґрунтований та безпідставний, оскілки вказаний договір містить підписи керівників сторін, які посвідчені печатками сторін, а також відомості про те, що зі сторони позивача договір підписано директором Гордєєвим О.А., який діє на підставі статуту, а зі сторони відповідача - директором Бордальовим О.С., який діє на підставі статуту, і відповідно, укладений договір містить відомості як про осіб, які його уклали, так і відомості про те, що вони керуються статутами підприємств.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме - до спірних правовідносин не застосовані норми ч. 1 ст. 92 та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України в частині встановлення сторін договору, їх правоздатності та дієздатності - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що вказані обставини виходять за межі доказування в контексті існуючого між сторонами спору про стягнення коштів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було підписано додаток №1 до Договору - замовлення № 342 від 01.07.2020, в якому було узгоджено кількість техніки та вартість послуги за 1 машино годину, яка склала 416,66 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів.

На виконання умов Договору позивач протягом періоду 09.10.2020 до 08.12.2020 надав відповідачу послуги загалом на суму 330 550,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме: №345 від 09.10.2020 на суму 37 500,00 грн; №346 від 09.10.2020 на суму 39 000,00 грн; №348 від 15.10.2020 на суму 16 500,00 грн; №349 від 15.10.2020 на суму 16 500,00 грн; №398 від 25.10.2020 на суму 37 000,00 грн; №390 від 26.10.2020 на суму 38500,00 грн; №391 від 30.10.2020 на суму 20 000,00 грн; №399 від 30.10.2020 на суму 18000,00 грн; №439 від 15.11.2020 на суму 12 500,00 грн; №392 від 02.11.2020 на суму 4 000,00 грн; №409 від 04.11.2020 на суму 6 250,00 грн; №410 від 10.11.2020 на суму 28 500,00 грн; №461 від 22.11.2020 на суму 27 750,00 грн; №462 від 24.11.2020 на суму 4 500,00 грн; №463 від 27.11.2020 на суму 16 250,00 грн; №465 від 02.12.2020 на суму 4 800,00 грн; №488 від 08.12.2020 на суму 3 000,00 грн. Вказані акти наданих послуг підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками юридичних осіб, а відтак є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання послуг за Договором на суму 330 550,00 грн.

У пунктах 4.5, 4.6 Договору визначено, що оплата наданих технікою послуг здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем на підставі погоджених сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. Оплата наданих технікою послуг здійснюється замовником на умовах відстрочки платежу на 10 (десять) банківських днів з дати отримання замовником оригіналу рахунку-фактури.

Позивач зазначив, що на оплату наданих послуг згідно з наведеними вище актами позивачем були виставлені рахунки-фактур, оригінали яких були передані відповідачу разом з актами надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач здійснив часткову оплату послуг у сумі 94 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, тоді як послуги на суму 236 050,00 грн відповідачем не оплачені.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за Договором у повному обсязі, наявність заборгованості у розмірі 236 050,00 грн. документально підтверджена та не спростована відповідачем в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача стосовно відсутності доказів отримання ним рахунків на оплату послуг, оскільки в підписаних обома сторонами актах надання послуг міститься посилання на відповідні рахунки на оплату послуг.

Також, у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 вказано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 і тому, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, передбачені ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та взято до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи (зокрема, ненадсилання актів та рахунків - фактур відповідачу) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки спростовуються наявними у справи доказами, зокрема накладною поштової установи 0206821020732, описом вкладення у лист та фіскальним чеком поштової установи від 09.02.2022, які додані до позовної заяви і які підтверджують надсилання відповідних доказів разом з позовом, у зв`язку з чим вказані документи обгрунтовано прийняті судом першої інстанції як належні та допустимі докази.

Також, доводи скаржника про те, що акти наданих послуг на рахунки - фактури складені на виконання зовсім іншого договору - договору № 0079/20 від 22.06.2020, а не на виконання договору № 341 від 01.07.2020 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки жодних доказів в підтвердження вказаної обставини скаржником не було подано, а наявні у справи докази, надані позивачем - є більш вірогідними в підтвердження факту надання відповідних послуг, які до того ж, відповідачем були частково оплачені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 236 050,00 грн., оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за Договором у повному обсязі, і таких доказів не було надано відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 236 050,00 грн. - є законними та обґрунтованими, і були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 236 050,00 грн., з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 і за наслідками апеляційного оскарження рішення залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік Сістем".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/2103/22.

5. Матеріали справи № 910/2103/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко