Постанова

від 22.02.2023 по справі 910/6179/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2023 р. Справа№ 910/6179/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Наїдко Л.В. (посвідчення адвоката № 999 від 21.02.2018)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Віта Позняки"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 (повний текст рішення складено 04.11.2022)

у справі № 910/6179/22 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколаб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альфа-Віта Позняки"

про стягнення 1 089 152,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколаб" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альфа-Віта Позняки" про стягнення 1 089 152,35 грн, з яких: 776 386,00 грн заборгованості за договором про надання медичних послуг № 0408-2020/1 від 04.08.2020, 90 708,45 грн пені, 186 816,81 грн інфляційних втрат та 35241,09 грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альфа-Віта Позняки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколаб" 776 386,00 грн заборгованості, 90 708,45 грн пені, 186 816,81 грн інфляційних втрат, 35 241,09 грн 3 % річних та судовий збір у розмірі 16 337,29 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Віта Позняки" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/6179/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним і необґрунтованим, у зв`язку з неповнотою та неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, відповідач наголошує на тому, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.

Також, відповідач вказує на те, що у зв`язку із веденням на території України воєнного стану загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів "Стан розгляду справ" та "Список справ призначених до розгляду" було обмежено, що в свою чергу, унеможливило відслідковувати позивачем інформації про існування даної справи.

Як стверджує відповідач про розгляд даної справи судом першої інстанції, відповідач дізнався лише 21.11.2022 з сайту "Судова влада".

У зв`язку з вищенаведеним, відповідач вважає, що місцевим господарським судом було порушено принцип змагальності та рівності усіх учасників судового процесу.

Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 до 30.11.2022, який підписаний лише зі сторони відповідача та за твердженням останього направлявся на адресу позивача, розмір заборгованості становить 678 612,00 грн, тобто вказана сума суттєво відрізняється від розміру заборгованості, вказаного у позовній заяві - 776 386,00 грн

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума заборгованості відповідача складає 776 386,00 грн (вартість послуг, які не були оплачені).

Разом з цим, позивач зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач посилається на акт звірки проте, не вказує ані на будь-які арифметичні помилки щодо розрахунку розміру заборгованості, ані власних розрахунків щодо розміру заборгованості, ані документального підтвердження "дійсного" розміру заборгованості.

До того ж, позивач зауважує на тому, що надана відповідачем до апеляційної скарги копія акту звірки не може бути належним доказом розміру наявної заборгованості, виходячи з наступного:

- по - перше, такий документ підписано лише в односторонньому порядку відповідачем (тобто, відсутній підпис уповноваженого представника позивача). При цьому, до апеляційної скарги не надано доказів направлення такого акту позивачеві;

- по - друге, вказаний вище документ охоплює період з 11.01.2022 до 11.02.2022, тоді як медичні послуги надавалися з 31.08.2020 (тобто, відсутні усі вихідні дані щодо розміру наданих послуг та здійсненних оплат);

- по - третє, акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним обліковим документом, та не є первинним бухгалтерським документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким звіряється бухгалтерський облік операцій.

Окрім того, позивач заявляє про свій намір подання доказів на підтвердження обсягу та вартості витрат на професійну правничу допомогу адвоката у встановлений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 910/6179/22 призначено повторний автоматизований розподіл справи: обрання головуючого судді (судді-доповідача) Попікової О.В., членом Вищої ради правосуддя. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6179/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Віта Позняки" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/6179/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.02.2023.

В судове засідання, яке відбулося 22.02.2023 з`явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Крім цього, представником позивача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про намір подати заяву стосовно витрати на правничу допомогу після ухвалення постанови по даній справі з доказами понесених таких витрат.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Довідкою про доставку електронного документа від 26.01.2023 підтверджується, що документ в електронному вигляді "ст. 262 ГПК Відкриття апеляційного провадження та призначення" від 24.01.23 у справі № 910/6179/22 був надісланий одержувачу - Конихову О.О. (представнику відповідача) в його електронний кабінет. В свою чергу, вказаний вище документ доставлено до електронного кабінету: 25.01.23 15:36.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач по справі не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніколаб" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Альфа-Віта Позняки" (замовник, відповідач) було укладено договір про надання медичних послуг №0408-2020/1 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання на умовах цього договору, самостійно або із залученням третіх осіб надавати медичні послуги з проведення лабораторних досліджень біологічного матеріалу, переданого замовником, надалі - послуги, а замовник зобов`язується в порядку і на умовах цього договору прийняти і сплатити ці послуги виконавця.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору його загальна сума складає сумарну вартість наданих медичних послуг впродовж дії даного договору, і визначається шляхом складання сум визначених в актах виконаних робіт (наданих послуг). Ціни на послуги, що надаються виконавцем, зазначаються в додатку 1 до договору.

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. договору оплата послуг виконавця здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), надалі - акт.

Виконавець виконує дослідження згідно з умовами договору і по закінченню п`яти робочих днів наступного (у якому надавалися послуги) за звітним місяцем складає і передає замовнику на електронну пошту на погодження акт звірки виконаних лабораторних досліджень. Після підтвердження акту, виконавець формує рахунки і акти виконаних робіт і передає замовнику.

Пунктом 5.2. договору встановлено обов`язок замовника прийняти від виконавця результати лабораторних досліджень і підписати акт протягом 7 (семи) робочих днів з моменту його отримання. За наявності заперечень і зауважень до акту, викласти їх у письмовій формі для усунення недоліків виконавцем.

Цей Договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

Договір вважається пролонгованим на таких самих умовах на кожен наступний календарний рік за умови відсутності письмових заперечень однієї із сторін щодо пролонгації за 30 календарних днів до закінчення строку його дії (п. п. 8.1., 8.2. договору).

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв медичні послуги за підписаними обома сторонами актами: № 319 від 31.08.2020 на суму 12 600,00 грн; № 467 від 30.09.2020 на суму 250 058,00 грн; № 714 від 31.10.2020 на суму 807 820,00 грн; № 941 від 30.11.2020 на суму 497 944,00 грн; № 1212 від 31.12.2020 на суму 210 350,00 грн; № 116 від 31.01.2021 на суму 44 384,00 грн; № 334 від 28.02.2021 на суму 31 698,00 грн; № 812 від 31.03.2021 на суму 62 838,00 грн; № 1218 від 30.04.2021 на суму 100 212,00 грн; № 1447 від 31.05.2021 на суму 96 640,00 грн; № 1642 від 30.06.2021 на суму 106 992,00 грн; № 1813 від 31.07.2021 на суму 63 122,00 грн; № 2171 від 31.08.2021 на суму 58 170,00 грн; № 2332 від 30.09.2021 на суму 76 948,00 грн; № 2638 від 31.10.2021 на суму 66.216,00 грн; № 2837 від 30.11.2021 на суму 38 040,00 грн; № 3089 від 31.12.2021 на суму 26 538,00 грн; № 169 від 31.01.2022 на суму 33 300,00 грн.

Акт № 283 від 28.02.2022 на суму 37 936,00 грн був направлений відповідачу 01.07.2022 поштою, проте після його отримання 04.07.2022 ТОВ "Альфа Віта Позняки" його не підписало, зауважень щодо наданих послуг відповідно до п. 5.2. договору не надало, тож послуги по цьому акту також є прийнятими відповідачем.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 2 621 806,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконав частково, сплативши ТОВ "Ніколаб" грошові кошти в розмірі 1 845 420,00 грн, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Як вказує позивач, залишок заборгованість за надані послуги у розмірі 776 386,00 грн відповідач не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 90 708,45 грн пені, 186 816,81 грн інфляційних втрат та 35 241,09 грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альфа-Віта Позняки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколаб" 776 386,00 грн заборгованості, 90 708,45 грн пені, 186 816,81 грн інфляційних втрат, 35 241,09 грн 3 % річних та судовий збір у розмірі 16 337,29 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач надав, а відповідач прийняв надані за договором послуги за підписаними обома сторонами актами: № 319 від 31.08.2020 на суму 12 600,00 грн; № 467 від 30.09.2020 на суму 250 058,00 грн; № 714 від 31.10.2020 на суму 807 820,00 грн; № 941 від 30.11.2020 на суму 497 944,00 грн; № 1212 від 31.12.2020 на суму 210 350,00 грн; № 116 від 31.01.2021 на суму 44 384,00 грн; № 334 від 28.02.2021 на суму 31 698,00 грн; № 812 від 31.03.2021 на суму 62 838,00 грн; № 1218 від 30.04.2021 на суму 100 212,00 грн; № 1447 від 31.05.2021 на суму 96 640,00 грн; № 1642 від 30.06.2021 на суму 106 992,00 грн; № 1813 від 31.07.2021 на суму 63 122,00 грн; № 2171 від 31.08.2021 на суму 58 170,00 грн; № 2332 від 30.09.2021 на суму 76 948,00 грн; № 2638 від 31.10.2021 на суму 66.216,00 грн; № 2837 від 30.11.2021 на суму 38 040,00 грн; № 3089 від 31.12.2021 на суму 26 538,00 грн; № 169 від 31.01.2022 на суму 33 300,00 грн.

Акт № 283 від 28.02.2022 на суму 37 936,00 грн був направлений відповідачу 01.07.2022 поштою, проте після його отримання 04.07.2022 ТОВ "Альфа Віта Позняки" його не підписало, зауважень щодо наданих послуг відповідно до п. 5.2. договору не надало, тож послуги по цьому акту також є прийнятими відповідачем.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 2 621 806,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконав частково, сплативши ТОВ "Ніколаб" грошові кошти в розмірі 1 845 420,00 грн, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

За таких обставин, доводи позивача про наявність заборгованості за договором у розмірі 776 386,00 грн є обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, тому позовні вимоги про стягнення такої заборгованості правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 90 708,45 грн пені, 186 816,81 грн інфляційних втрат та 35 241,09 грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що в разі порушень умов розділу 4.1 даного договору замовник зобов`язується виплатити виконавцю пеню на суму заборгованості із розрахунку облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу згідно чинного законодавства України, якщо не існує інших домовленостей між сторонами.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив їх правильність, обґрунтованість та арифметичну вірність, з даним висновком місцевого господарського суду погоджується суд апеляційної інстанції.

У зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 708,45 грн пені, 186 816,81 грн інфляційних втрат та 35 241,09 грн 3 % річних підлягають задоволенню.

З урахуванням встановленого, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 776 386,00 грн заборгованості, 90 708,45 грн пені, 186 816,81 грн інфляційних втрат, 35 241,09 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, колегія суддів оцінюються критично.

З оскаржуваного рішення місцевого господарського суду вбачається, що з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи судом по даній справі було проведено низку судових засідань а саме: 23.08.2022, 20.09.2022 та 18.10.2022. Про дату, час та місце проведення судових засідань учасників справи було повідомлено належним чином.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом у оскаржуваному рішенні, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2022, від 23.08.2022 та 20.09.2022, які було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідками відділення оператора поштового зв`язку Ф.20 в яких вказано причину повернення "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду, (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджала розгляду справи по суті, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи впродовж розумного строку та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справу було розглянуто за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, доводи відповідача про необізнаність щодо дати судового засідання та про розгляд даної справи також є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, так як спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання відповідача на долучену до апеляційної скарги копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 до 30.11.2022, у якості дійсного розміру заборгованості, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до законодавства, що визначає та регулює порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, не є первинним бухгалтерським документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери установ, організацій, підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція підтверджується висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.11.2022р. у справі № 916/1294/21.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 17.08.2022 у справі № 924/232/18 зазначив, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Мета складання акту звірки, на відміну від первинного бухгалтерського документа, який має на меті відображення господарської операції, полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.

Акт звірки взаєморозрахунків, що відображає дані в бухгалтерському обліку за звітний період, зокрема, надходження коштів та суми зобов`язання, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати свої вимоги або заперечення.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України такий доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Інших доводів скаржника по суті заявлених вимог, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваного судового рішення та впливали на його правильність в апеляційній скарзі не наведено.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Віта Позняки" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 - без змін.

Матеріали справи № 910/6179/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.03.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська