Постанова

від 06.03.2023 по справі 902/709/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року Справа № 902/709/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг"

на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 06.01.23р. суддею Маслієм І.В. у м.Вінниці, повний текст складено 06.01.23р.

за заявою (б/н та без дати) (вх.канц. №01-34/110/23 від 04.01.2023р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром буд Агро Холдинг" про скасування судового наказу

у справі № 902/709/22

за заявою Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг"

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за оренду нерухомого майна у розмірі 201453,51грн. та 18257,76грн. - пені

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.01.2023р. у справі №902/709/22 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром буд Агро Холдинг" викладеного в прохальній частині заяви (б/н та без дати) (вх.канц. №01-34/110/23 від 04.01.2023р.) про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу Господарського суду Вінницької області від 11.08.2022р. у справі №902/709/22.

Заяву (б/н та без дати) (вх.канц. №01-34/110/23 від 04.01.2023р.) повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром буд Агро Холдинг".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує на те, що про наявність вказаного наказу стало відомо 24.12.2022р. коли на адресу ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" надійшов лист з першого відділу державної виконавчої служби у м.Вінниці (відправлений 22.12.2022р.) в якому містилась постанова щодо стягнення витрат щодо виконання судового наказу №01.2-24/2139 виданого 21.11.2022р.;

- зазначає, що інформація про наявність справи №902/709/22 (копія заяви про видачу судового наказу від сторони) і копія судового наказу ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" від Господарського суду Вінницької області не отримувалась;

- обґрунтовує те, що засновником, директором і єдиним підписантом будь-яких документів, в тому числі, і процесуальних в рамках господарського судочинства від ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" є Магамаєв Давід Ісламович , що підтверджується витягом із реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У зв`язку з військовою агресією російської федерації він змушений був 24.02.2022р. виїхати за межі України, що підтверджується копією закороднного паспорту. 19.10.2022р. Магамаєв Давід Ісламович отримав довідку про присвоєння ідентифікаційного номера у Польщі де тимчасово мешкає по даний час;

- вказує на те, що з 24.02.2022р. ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" як суб`єкт господарської діяльності фактично не функціонував, поштова кореспонденція не отримувалась, будь-яка господарська діяльність не проводилась. Отже, ні станом на день видачі судового наказу 11.08.2022р., ні станом на час направлення повторно наказу господарським судом в вересні 2022року отримати вказану кореспонденцію не було можливості. Лише з грудня 2022р. підприємство відновило свою господарську діяльність.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/709/22/377/23 від 20.01.2023р. витребувано матеріали справи №902/709/22.

02.02.2023р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/709/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.01.23р. у справі №902/709/22, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.01.2023р. у справі №902/709/22 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження та запропоновано Комунальному некомерційному підприємству "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

20.02.2023р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення від 06.01.2023р. у справі № 902/709/22 - без змін та зазначає про те, що суд першої інстанції, на підставі чинного законодавства та з врахуванням судової практики вжив достатній обсяг заходів для належного повідомлення боржника про наявність наказного провадження у справі №902/907/22. Копія судового наказу направлялася двічі і двічі кореспонденція поверталася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання": 19.09.2022р. та 28.10.2022р.. Отже, між моментом видачі судового наказу та набранням законної сили пройшло більше трьох місяців. Цей час був достатнім для здійснення відповідних процесуальних дій зі сторони скаржника.

Причини, з яких скаржник не міг скористатися своїм правом на подання заяви про скасування судового наказу містять протиріччя.

Так, з однієї сторони скаржник повідомляє про те, що без нього, як єдиного засновника, директора і підписанта ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" не здійснювало господарську діяльність, з іншого - не зважаючи на те, що Магамаєв Д.І. досі знаходиться закордоном, підприємство в грудні відновило свою господарську діяльність. Водночас, жодних належних та допустимих доказів того, що господарська діяльність ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" припинялась, скаржником не надано.

05.11.2022р. за підписом директора ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" Магамаєва Д.І. на адреси Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та КНП "ВОКПЛ ім.акад.О.І.Ющенка ВОР" направлялася заява з проханням не розривати договір оренди, розглянути можливість перерахунку орендної плати та надати згоду на проведення невід`ємних поліпшень в орендованому приміщенні. Також, заява містить зобов`язання виплатити існуючу заборгованість, проти якої боржник заперечує.

Таким чином, направлення зазначеного листа, в якому міститься зобов`язання виплатити заборгованість та зробити ремонт, підтверджує можливість ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" відправляти та отримувати кореспонденцію та здійснювати господарську діяльність.

Відсутність заяв ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" сторонам договору оренди про припинення господарської діяльності, спростовує доводи апеляційної скарги про неможливість її здійснення та неможливість отримання скаржником судової кореспонденції.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" заборгованості за оренду нерухомого майна у розмірі 201453,51грн. та 18257,76грн. - пені.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням зі сторони боржника умов договору оренди нерухомого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Вінницької області №284-20-н від 14.01.2020р..

11.08.2022р. Господарським судом Вінницької області видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" (вул.О.Кобилянської, 107, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 41340857) на користь Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" (вул.Пирогова, 109, м.Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 01982264) 201453,51грн. - основного боргу за оренду нерухомого майна, 18257,76грн. - пені та 248,10грн. сплаченого судового збору.

04.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" (б/н та без дати) (вх.канц.№01-34/110/23 від 04.01.2023р.) надійшла заява про скасування судового наказу у справі №902/709/22.

Обґрунтовуючи подану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" не визнає заборгованість та зазначає, що виданий судовий наказ підлягає скасуванню.

Також, боржник не заперечує про наявність між сторонами зобов`язальних відносин з Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" за договором оренди нерухомого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області №284-20 від 14.01.2020р..

Однак, з березня 2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" було змушене зупинити свою підприємницьку діяльність в зв`язку з введенням в дію карантинних обмежень запроваджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19", а отже боржник не отримує прибутку від підприємницької діяльності та фактично припинив використання орендованого майна.

Згідно п.1 рішення 44 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради №971 від 23.07.2020р., на період дії обмежувальних заходів, орендарів нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, діяльність яких заборонено нормативно - правовими актами, спрямованими на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від сплати орендної плати за їх письмовим зверненням, за умови фактичного припинення використання орендованого майна, що підтверджується актами балансоутримувачів майна, в розмірі 100% від суми нарахованої орендної плати.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано Орендодавців (балансоутримувачів) переданого в оренду нерухомого майна забезпечити перерахунок орендної плати за користування майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області.

Як вказує боржник, Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" всупереч прийнятому рішенню не зроблено перерахунок орендної плати та нараховано заборгованість з орендної плати в розмірі 84487,22грн. та пеню в розмірі 3080,13грн., яка є неправомірною.

Крім того, у прохальній частині заяви останнім заявлено клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу.

Зокрема, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу боржник зазначає, що ним не отримано судового наказу Господарського суду Вінницької області від 11.08.2022р. у справі №902/709/22. Про існування зазначеного судового наказу боржник дізнався після надходження постанови щодо стягнення витрат щодо виконання судового наказу №01.2-24/2139 від 21.11.2022р. та з інформаційного ресурсу "Судова влада".

З огляду на викладене, просить суд поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати наказ від 11.08.2022р..

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.01.2023р. у справі №902/709/22 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром буд Агро Холдинг" викладеного в прохальній частині заяви (б/н та без дати) (вх.канц.№01-34/110/23 від 04.01.2023р.) про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу Господарського суду Вінницької області від 11.08.2022р. у справі №902/709/22 та заяву (б/н та без дати) (вх.канц.№01-34/110/23 від 04.01.2023р.) повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром буд Агро Холдинг".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" заборгованості за оренду нерухомого майна у розмірі 201453,51грн. та 18257,76грн. - пені, яка обґрунтована неналежним виконанням зі сторони боржника умов договору оренди нерухомого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Вінницької області №284-20-н від 14.01.2020р..

Згідно ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

11.08.2022р. Господарським судом Вінницької області видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" (вул. О.Кобилянської, 107, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 41340857) на користь Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" (вул.Пирогова, 109, м.Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 01982264) 201453,51грн. - основного боргу за оренду нерухомого майна, 18257,76грн. - пені та 248,10грн. сплаченого судового збору.

Згідно ч.1 ст.157 ГПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Зважаючи на те, що боржник не скористався правом подачі заяви про скасування вказаного наказу, відповідно до ч.1 ст.159 ГПК України судовий наказ набрав законної сили 14.11.2022р. та був направлений на адресу стягувача.

04.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" (б/н та без дати) (вх.канц.№01-34/110/23 від 04.01.2023) надійшла заява про скасування судового наказу у справі №902/709/22, в якій боржник не визнає заборгованість та зазначає, що виданий судовий наказ підлягає скасуванню.

Крім того, у прохальній частині заяви останнім заявлено клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, яке обґрунтоване тим, що ним не отримано судового наказу Господарського суду Вінницької області від 11.08.2022р. у справі №902/709/22. Про існування зазначеного судового наказу боржник дізнався після надходження постанови щодо стягнення витрат щодо виконання судового наказу №01.2-24/2139 від 21.11.2022р. та з інформаційного ресурсу "Судова влада". Таким чином, просить суд поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати наказ від 11.08.2022р..

За приписами ч.ч.1, 4 ст.156 ГПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Згідно ч.ч.3, 7 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п.п.3 - 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 42 ПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, 11.08.2022р. Господарським судом Вінницької області видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" (вул.О.Кобилянської, 107, м.Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 41340857) на користь Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради" (вул.Пирогова, 109, м.Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 01982264) 201453,51грн. - основного боргу за оренду нерухомого майна, 18257,76грн. - пені та 248,10грн. сплаченого судового збору.

Також, на виконання вимог ст.156 ГПК України боржнику було надіслано копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" (вул.О.Кобилянської, 107, м.Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 41340857).

Як вбачається з матеріалів справи, що 19.09.2022р. судовий наказ повернувся на адресу Господарського суду Вінницької області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В подальшому, з метою належного повідомлення боржника, Господарським судом Вінницької області повторно надіслано копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами.

28.10.2022р. судовий наказ повернувся до Господарського суду Вінницької області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Водночас, відповідних доказів на підтвердження тієї обставини, що господарська діяльність ТОВ "Пром Буд Агро Холдинг" припинялась, про що зазначає скаржник, матеріали справи та апеляційної скарги не містять.

Слід зазначити, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no.16652/04, від 02.12.2010р.).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010р.).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 06.08.2014р. №404-0-2-14/8.1 "Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"" повідомлено, що згідно зі ст.17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2011р. №3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.10.2011р. за №1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до ст.1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас ст.93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 03.03.2005р. №2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до ст.88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої ст.57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас ч.3 ст.8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої ст.27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам ч.3 ст.8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам ч.3 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Згідно ч.ч.3, 7 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №910/15442/17.

Отже, враховуючи зазначене вище слід дійти висновку, що факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судовий наказ разом з копією заяви стягувача за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Тобто, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Наведене свідчить про те, що Господарським судом Вінницької області вжито достатній обсяг заходів для належного повідомлення боржника про наявність наказного провадження у справі №902/709/22.

Також, вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020р. у справі №908/3468/13.

Як вже зазначалось вище, 14.11.2022р. судовий наказ набрав законної сили та був направлений на адресу стягувача.

Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ГПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається до суду у письмовій формі.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість клопотання боржника про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу та відмову у його задоволені.

Згідно ч. 2 ст.158 ГПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Отже, враховуючи те, що боржником без поважних причин пропущено процесуальний строк для подання заяви про скасування судового наказу, а судом відмовлено у задоволенні клопотання про його поновлення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заява (б/н та без дати) (вх.канц.№01-34/110/23 від 04.01.2023р.) про скасування судового наказу підлягає поверненню боржнику.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі та поясненнях щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.01.2023р. у справі №902/709/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Буд Агро Холдинг" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.01.2023р. у справі №902/709/22 - без змін.

2. Справу №902/709/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "13" березня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.