Рішення

від 14.03.2023 по справі 910/13084/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2023Справа № 910/13084/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк"

про стягнення 660 435,30 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" про стягнення 660 435,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір на відшкодування експлуатаційних витрат, дія якого закінчилась 15.04.2021.

Після цієї дати відповідач не підписував додаткову угоду на продовження дії договору на відшкодування експлуатаційних витрат, проте продовжував споживати теплову енергію в опалювальному сезоні 2021-2022 років та частково сплачував її вартість.

Загалом у відповідача накопичилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 534 976,24 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманого майна (теплової енергії) в розмірі 534 976,24 грн., річні в розмірі 11 476,34 грн. за період з 01.03.2022 по 16.11.2022 та інфляційні нарахування в розмірі 113 982,72 грн. за період з 01.03.2022 по 31.10.2022.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначену ухвалу суду від 05.12.2022 року відповідачем отримано 14.12.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 93216291.

30.12.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування заяви зазначено, що з 14.12.2022, дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, відбулися декілька ракетних обстрілів окупаційними військами російської федерації м. Києва, що призвело до значних пошкоджень об`єктів критичної інфраструктури, що в свою чергу призвело до екстрених/аварійних відключень електроенергії. Наразі у Києві та області, продовжують відбуватись екстрені відключення світла. Графіки стабілізаційних вимкнень, складені раніше, наразі не діють. Воєнний стан, екстрені відключення електроенергії, повітряні тривоги пов`язані з ракетними обстрілами окупаційними військами російської федерації м. Києва та України, у своїй сукупності завадили відповідачу вчасно подати до суду відзив на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 1, 4, 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Оскільки, разом із заявою про поновлення строку відповідачем не подано відзив на позовну заяву, тому у суду відсутні підстави і для поновленння строку на його подання.

01.02.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відзив було направлено до суду з пропуском строку, проте з метою всебічного та повного встановлення всіх обставин справи, суд з власної ініціативи поновлює відповідачу строк на подання відзиву та долучає його до матеріалів справи.

14.02.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому, зокрема, просить суд: витребувати від Головного управління ДПС у м. Києві податкові декларації з ПДВ з додатками платника податків ТОВ «Тропікал Парк» код в ЄДРПОУ 37313026, ІПН 373130226584 за період листопад 2021 року - серпень 2022 року. Витребувати від ДПІ у Солом`янському районі (Солом`янський район міста Києва) Головного управління ДПС у м. Києві податкові накладні з ПДВ з додатками платника податків ТОВ «Тропікал Парк» код в ЄДРПОУ 37313026, ІПН 373130226584 за період листопад 2021 року - серпень 2022 року.

Відповідно до ч. 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч.2, 3 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотанні позивача про витребування доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті» є орендарем будівлі (нежитлове приміщення (в літ. А), загальною площею 3 104,7 кв.м, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Антонова Авіаконструктора, 5 (п`ять), відповідно до договору оренди №АН-300118 від 30.01.2018, укладеним з орендодавцем товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Холдинг».

Для забезпечення власної господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті» як орендарем будівлі розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Антонова Авіаконструктора, 5 було укладено з комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» тимчасовий на період оренди договір №1540046 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.11.2018, дія якого продовжена до 01.12.2023.

Позивачем зазначено, що будівля по вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5 є окремо розташованим будинком, який умовно поділений на частину приміщення під літерою «А» (орендарем цієї частини є позивач) та іншу частину приміщення під літерою «Б» (власником цієї частини є відповідач). Конструктивно будівля підключена до централізованої системи теплопостачання через одну точку приєднання.

Точка приєднання внутрішньої системи теплопостачання будівлі (як і прилад обліку теплової енергії на всю будівлю) до централізованої системи теплопостачання розташована в частині приміщення під літерою «А», тобто на балансі позивача, у зв`язку з чим інші співвласники є за своєю правовою природою субспоживачами теплової енергії та компенсують її вартість позивачу, як основному споживачу пропорційно до зайнятих площ або за внутрішньо будинковими приладами обліку. Окремих договорів на постачання теплової енергії з Київтеплоенерго інші співвласники не мають.

З метою правового врегулювання питання оплати спожитої теплової енергії між товариством з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк", яке є власником будівлі за адресою: м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктора 5 б (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (енергопостачальник) укладено договір №КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору енергопостачальник, який має основний договір на постачання теплової енергії в гарячій воді комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» через приєднану мережу забезпечує споживача тепловою енергією, а споживач компенсує на пропорційній основі експлуатаційні витрати енергопостачальника відповідно до тарифів на відпуск теплової енергії та вартості експлуатаційних робіт енергопостачальника по наданню такої енергії.

За умови встановлених фінансових правил розрахунків з енергопостачальною організацією «Київтеплоенерго» і необхідності авансування вартості майбутнього постачання теплової енергії споживач перераховує енергопостачальнику авансові платежі в розмірі 100% своєї частки (яка становить 30% від загальної) від встановлених енергопостачальною організацією «Київтеплоненерго» в додатку №1 планових поставок теплової енергії (п.2.2.2 договору).

Термін дії даного договору визначається з дня його підписання до закінчення опалювального сезону в 2018-2019р. і може бути продовженим тільки за умови підписання сторонами окремої додаткової угоди. Таке продовження застосовується щорічно (п.2.4.1 договору).

Договір №КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018 року (з урахування додаткових угод від 01.11.2019 та від 01.11.2020) діяв до 15.04.2021 року.

Як зазначено позивачем, після цієї дати відповідач не підписував додаткову угоду на продовження дії договору на відшкодування експлуатаційних витрат, проте продовжував споживати теплову енергію в опалювальному сезоні 2021-2022 років та частково сплачував її вартість.

Так, за період листопад, грудень 2021 року відповідачу було нараховано 30% від обсягу теплової енергії, яку позивач отримував від енергопостачальної організації «Київтеплоенерго», зокрема за листопад відповідачу було нараховано 48 976,05 грн. (30% від акту «Київтеплоенерго» за листопад в сумі 163 253,51 грн.), за грудень відповідачу було нараховано 194 162,27 грн. (30% від акту «Київтеплоенерго» за грудень в сумі 647 207,56 грн.).

22.12.2021 відповідач за власний рахунок встановив на своє відгалуження лічильник теплової енергії, тому з цієї дати йому було здійснено нарахування по показникам такого лічильника, згідно відповідних актів, а саме за січень 2022 на суму 290 646,44 грн. та за лютий 2022 на суму 289 201,84 грн.

Таким чином, в опалювальному сезоні 2021-2022 років відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 822 986,60 грн. (48 976,05 грн. в листопаді + 194 162,27 грн. в грудні + 290 646,44 грн. в січні + 289 201,84 грн. в лютому).

Оплата за спожиту теплову енергію була здійснена частково в сумі 278 293,17 грн. Загалом за цей період у відповідача накопичилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 534 976,24 грн. (з урахуванням переплати за минулий опалювальний сезон в сумі 9 717,19 грн., яку вирахувано з боргу), яку як зазначено позивачем відповідач відмовляється сплачувати.

На думку позивача, теплова енергія, яка спожита відповідачем без належних правових підстав є безпідставно набутим майном, а тому ТОВ «Тропітал Парк» повинно відшкодувати позивачу її вартість в повному обсязі.

Посилаючись на статтю 1212 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманого майна (теплової енергії) в розмірі 534 976,24 грн.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі сформованою судовою практикою, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач посилаючись на договір №КВ 9-Т від 21.11.2018 року виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 787 937,82 грн., а саме:

- №КВ 9Т/19-10Т від 26.10.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р (тепло)) на суму 58 389,98 грн.,

- №КВ 9Т/19-12Т від 19.11.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р (тепло)) на суму 54 488,45 грн.,

- №КВ 9Т/19-01Т від 20.12.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р (тепло)) на суму 140 113,15 грн.,

- №КВ 9Т/19-01ТД від 12.01.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2021 р (аванс на теплопостачання, доплата) на суму 95 129,82 грн.,

- №КВ 9Т/19-02ТД від 07.02.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2021 р (аванс на теплопостачання) на суму 229 474,21 грн.,

- №КВ 9Т/19-07ТД від 15.07.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2021 р (донарахування) на суму 94 176,61 грн.,

- №КВ 9Т/19-07ТД від 15.07.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за опалювальний сезон 2021-2022 (донарахування по факту споживання) на суму 116 165,60 грн.

Також, позивачем з посилання на договір №КВ 9-Т від 21.11.2018 року виставлено відповідачу акти надання послуг, які підписані тільки позивачем на загальну суму 822 986,60 грн., а саме:

- №353 від 30.11.2021 року (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р.) на суму 18 205,37 грн.;

- №363 від 31.12.2021 року (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р.) на суму 224 932,95 грн.;

- №373 від 31.01.2022 року (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р.) на суму 290 646,44 грн.;

- №383 від 28.02.2022 року (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р.) на суму 195 025,23 грн.;

- №383Д від 31.07.2022 року (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р.(донарахування)) на суму 94 176,61 грн.

Відповідачем оплата була здійснена в розмірі 278 293,17 грн., що підтверджується банківською випискою, а саме:

- 08.11.2021 на суму 48 672,79 грн. з призначенням платежу: «відшкодування вартості експлуат. витрат за листопад 2021 року. У т.ч. ПДВ 20% - 8 112,13 грн. з но рах. №КВ 9Т/19-10Т від 26 жовтня 2021 року»;

- 10.11.2021 на суму 35 018,78 грн. з призначенням платежу: «відшкодування вартості експлуат. витрат за листопад 2021 року. з но рах. №КВ 9Т/19-10Т від 09 листопада 2021 року., у т.ч. ПДВ 20% - 5 836,46 грн.»;

- 26.11.2021 на суму 54 488,45 грн. з призначенням платежу: «відшкодування вартості експлуат. витрат за грудень 2021 року. з но рах. №КВ 9Т/19-12Т від 19 листопада 2021 року, у т.ч. ПДВ 20% - 9081,41 грн.»;

- 30.12.2021 на суму 140 113,15 грн. з призначенням платежу: «відшкодування вартості експлуат. витрат за січень 2021 року. з но рах. №КВ 9Т/19-01Т від 20 грудня 2021 року, у т.ч. ПДВ 20% - 23 352,19 грн.».

Також, позивачем до матеріалів справи надано:

- акт вводу в експлуатацію контрольного витратоміра від 22.12.2021 року, в якому зазначено: «ми, головний енергетик ТОВ «Будмонтаж Ріелті» ОСОБА_3 та представник ТОВ "Тропікал парк", яке є власником будівлі за адресою м. Київ, вул. Антонова авіаконструктора 5 б, ОСОБА_4, склали цей акт в тому, що з метою приведення розрахунків за спожиту теплову енергію у відповідність до реального споживання, було зафіксовано показники контрольного витратоміра теплоносія типу WPW - UA 80/225 63(R100) T9 з заводським номером 20108031099 на відгалуженні подаючого трубопроводу в напрямку будинку, що належить ТОВ «Тропікал Парк» 018931 м3. Показання загального лічильника споживання теплової енергії за попередній період становлять 53245,84 м3. Прилад встановлений в місці, доступ до якого обмежено. Працездатність приладу перевірена під навантаженням. Вищевказаний прилад обліку вводиться в експлуатацію з 22 грудня 2021 року». Даний акт підписаний: головним енергетиком ТОВ «Будмонтаж Ріелті» ОСОБА_3, заступником директора з господарчих питань ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» ОСОБА_6, слюсаром з обслуговування теплового пункту ОСОБА_1 , співвласником будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2

У вищезазначеному акті відсутній підпис директора ТОВ "Тропікал парк" ОСОБА_4.

- акти фіксації показників контрольного витратоміра теплоносія від 19.01.2022 та від 15.02.2022, які підписані: головним енергетиком ТОВ «Будмонтаж Ріелті» ОСОБА_3, співвласником будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , представником співвласника ОСОБА_5 Ткаченко О.О та слюсаром з обслуговування теплового пункту ОСОБА_1

29.09.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист №27/09/22 від 27.09.2022 в якому просив останнього підписати додаткові угоди: до договору №КВ-9Т від 21.11.2018 про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2019 та договору №КВ-9Т від 21.11.2018 про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2021 в яких врегульовано питання продовження їх терміну. Та, незалежно від підписання додатних угод вимагав від ТОВ «Тропікал Парк» негайно сплатити борг і сумі 534 976,24 грн. за теплопостачання будинку за адресою: вул.. Антонова 5Б , який виник через несплату рахунків за січень (частково) та лютий (в повному обсязі) 2022 року. До зазначеного листа позивачем надано: додаткові угоди до договору від 01.11.2019 та від 01.11.2021, акт вводу в експлуатацію контрольного витратоміра від 22.12.2021 року, рахунок №КВ 9Т-19 01Т на оплату відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень місяць 2022 року, рахунок №КВ 9Т-19 02Т на оплату відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий місяць 2022 року, рахунок №КВ 9Т-07Д на оплату відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий місяць 2022 року, акти надання послуг №373 від 31.01.2022, №383 від 28.02.2022, №383 Д від 31.07.2022.

У відповідь листом №03-11/2022 від 03.11.2022 ТОВ "Тропікал парк" повідомило позивача про те, що термін дії договору №КВ 9-Т від 21.11.2018 закінчився та сторонами не продовжувався, будь-які нові договори між сторонами не укладалися. А тому, оскільки відсутні договірні відносити, тому ТОВ "Тропікал парк" не може погодити та підписати вкладені у листі рахунки. Акти наданих послуг та додаткові угоди в редакції ТОВ «Будмонтаж Ріелті». Крім того, суми рахунків, тексти додаткових угод ніколи раніше не погоджувались. Отже, ТОВ "Тропікал парк" може погодити та підписати тільки суми рахунків, тексти додаткових угод та інші документи, які будуть похідні від нового договору про компенсацію витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді, який буде укладено між підприємствами у 2022 році.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір №КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018 року укладений між сторонами діяв до 15.04.2021 року. Після закінчення його дії сторонами не підписувались додаткові угоди щодо продовження його дії та відсутні будь-які інші договори щодо врегулювання питання відшкодування експлуатаційних витрат (теплової енергії).

Також, з матеріалів справи не можливо встановити ким зі сторін та коли саме встановлено лічильник води WPW - UA 80/225 63(R100) T9 з заводським номером 20108031099, а також, точне місце його встановлення та, що саме ним вимірюється. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази його прийняття та пломбування комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів визначення кількості спожитої теплової енергії саме ТОВ "Тропікал парк" за оспорюваний період, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії) розмірі 534 976,24 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача річних у розмірі 11 475,34 грн. за період з 01.03.2022р. по 16.11.2022р. та інфляційних нарахувань в розмірі 113 982,72 грн. за період з 01.03.2022 р. по 31.10.2022р. та є похідними вимогами, то вони також не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий