Рішення

від 23.02.2023 по справі 914/2990/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 Справа № 914/2990/22

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участі секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті матеріали справи

за позовом: Приватного-підприємства «Болеро-Сервіс», м. Львів,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», м. Львів,про: стягнення 1'582'217,07 грн, з яких: 786'950,41 грн пеня, 717'032,13 грн інфляційні втрати та 78'234,53 грн три відсотки річних.За участю представників: позивача:Сіцінська В. А. - представниця,відповідача:Гайдукевич О. Я. представниця.Вступ.

1.Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 688 від 02.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару. Для відновлення порушених прав та захисту законних інтересів позивач, посилаючись на п. 6.7. Договору та встановлені законодавцем способи захисту майнового права, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 786'950,41 грн пені, 717'032,13 грн інфляційних втрат та 78'234,53 грн трьох відсотків річних.

2.При вирішенні даного спору підлягає з`ясуванню питання: Чи існують правові підстави для стягнення з відповідача заявленого розміру пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та чи правильними є обрані позивачем періоди для здійснення таких нарахувань?

Аргументи сторін.

3.У позовній заяві (а.с. 1-5, т. 1) позивач вказує, що на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 688 від 02.04.2018 поставив та передав у власність відповідача товар. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі.

4.У травні 2022року позивач звертався із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача боргу в розмірі 6284832,23 грн та пені в розмірі 239520,85 грн (розрахунок пені був здійснений за період з 05.03.2021 до 18.02.2022).

5.Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2022 у справі № 914/986/22 закрито провадження в частині стягнення 6284832,23 грн боргу, в решті позовних вимог позо задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 239520,85 грн пені та 3592,81 грн. понесених втрат на сплату судового збору, повернуто позивачу з Державного бюджету України 836,45 грн надмірно сплаченого судового збору.

6.На виконання зазначеного рішення суду відповідач 20.10.2022 здійснив оплату заборгованості.

7.Однак, зважаючи на існування заборгованості відповідача перед позивачем протягом значного періоду, а також те, що такі грошові кошти позивач не міг використати в своїй господарській діяльності, тому був змушений залучати кредитні кошти для придбання продукції, позивач нарахував відповідачу 786'950,41 грн пені, 717'032,13 грн інфляційних втрат та 78'234,53 грн трьох відсотків річних.

8.У відзиві на позовну заяву (а.с. 1-11, т. 2) відповідач зазначив про те, що не заперечує той факт, що на виконання умов договору поставки № 688 від 02.04.2018, позивач протягом 2018-2022 років здійснював поставки товару, за які відповідач завжди систематично здійснював оплату.

9.24 лютого 2022 року відповідач отримав від позивача лист про наміри останнього змінити умови договору поставки в односторонньому порядку, в частині поставки та оплати товару, а саме: здійснювати поставку товару виключно за умови здійснення попередньої оплати.

При цьому, відповідач стверджує, що між позивачем на відповідачем існували усні комерційні домовленості про збільшення відтермінування оплати товару, зокрема - до 90 календарних днів. Дана умова не була зафіксована в договорі, але була погоджена з керівництвом позивача та занесена у внутрішню систему відповідача. До початку війни позивач жодним чином не заперечував щодо здійснення відповідачем оплати в межах узгодженого домовленостями відтермінування.

Після одержання від позивача листа від 24.02.2022 з повідомленням про припинення відвантаження товару без попередньої оплати, відповідач змушений був призупинити здійснення оплати за товар до вияснення причин такої поведінки позивача та вирішення питання подальшої співпраці.

При цьому, відповідач просить також суд врахувати, що на діяльність відповідача вплинули прийняті урядом країни ряду постанов, що стосувались господарської діяльності в умовах воєнного стану та те, що він доклав усіх зусиль, щоб виконати свої зобов`язання перед позивачем, зокрема пропонував реструктуризацію боргу та укладення мирової угоди в ході розгляду справи № 914/986/22, однак згоди за таким пропозиціями між сторонами не було досягнуто.

Разом з тим відповідач звертає увагу суду на тому, що загалом ним сплачено компанії «Бертагруп», у яку входить і ПП «Болеро Сервіс» 973394,57 грн пені, при цьому компанія позивача знову подає позови до відповідача, загальна сума штрафних санкцій за якими, становить 6292984,12 грн. Відтак, відповідач вважає, що нарахована позивачем відповідальність за порушення зобов`язань є надмірно великою зі збитками кредитора.

Узагальнюючи, відповідач просить суд звільнити відповідача від відповідальності у вигляді сплати 717'032,13 грн інфляційних втрат та 78'234,53 грн трьох відсотків річних, а розмір заявленої до стягнення пені зменшити до 1000,00 грн.

При цьому, у прохальній частині відзиву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обставини справи.

10.02 квітня 2018 року між ПП «Болеро-Сервіс» (за договором постачальник, позивач у справі) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 688 (з додатками та протоколом розбіжностей) (надалі Договір). Даний договір визначає основні обов`язкові умови співпраці сторін. Інші детальні умови співпраці погоджуються сторонами в комерційних умовах, додаткових угодах та в інших додатках до даного договору.

11.Згідно умов даного Договору, постачальник зобов`язується систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток № 3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього (п. 1.1). Покупець зобов`язується приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, що не перевищують цін узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення (п. 1.2). Ціна товару встановлюється в гривнях, без урахування ПДВ (ПДВ виділяється окремим рядком), і включає вартість упаковки, маркування та доставки товару постачальником. Покупець самостійно визначає ціну продажу товарів, якщо інше не передбачене чинним законодавством України або окремими задокументованими домовленостями між сторонами (п. 2.2). Вартість договору складається з загальної вартості товарів, придбаних у постачальника за даним договором (п. 2.3). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року (п. 9.1). Строк дії договору щорічно автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна з сторін письмово не заявить про інше за 30 днів до чергового терміну завершення його дії (п. 9.2).

12.На виконання взятих на себе зобов`язань за, позивачем поставлено відповідачу товар на підставі підписаних та скріплених печатками сторін товаро-транспортних накладних та актів приймання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 95-147, т. 1) на загальну суму 105704542,81 грн, проте, відповідачем за отриманий товар сплачено лише 68681613,57 грн згідно з платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с. 148-165, т. 1). Крім того, ТзОВ ТВК «Львівхолод» здійснено часткове повернення товару на суму 1640027,25 грн ПП «Болеро-Сервіс», а 29042306,24 грн було зараховано за зустрічними вимогами.

13.24 лютого 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом, де повідомив, що зможе здійснювати відвантаження продукції за відсутності протермінованої дебіторської заборгованості та за можливості здійснення попередньої оплати за замовлену продукцію (а.с. 34, т. 2).

14.У відповідь на зазначене відповідач листом № 780 від 25.02.2022 просив позивача дотримуватись погоджених договором умов співпраці, зокрема щодо ціни, та не ініціювати односторонніх змін. Крім того, відповідач зі своєї сторони гарантував вчасне виконання своїх обов`язків (а.с. 20, т. 2).

15.В подальшому, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами № 803 від 01.03.2022 та № 839 від 03.03.2022, де закликав до партнерської співпраці та просив не допускати односторонньої зміни умов договору під час дії форм-мажорних обставин (а.с. 21-22, т. 2).

16.Позивач у листі від 18.03.2022 та листі від 28.03.2022 просив відповідача у найкоротші терміни погасити існуючу протерміновану дебіторську заборгованість (а.с. 38, 39, т. 2).

17.21.04.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 21/16, де вимагав погасити 5332037,98 грн заборгованості протягом 7-денного строку (а.с. 40, т. 2).

18.Також, сторонами велась переписка щодо реструктуризації боргу (а.с. 41-48, 49-50, 51, 52, т. 2), однак така не завершилась остаточним врегулюванням спору.

19.У травні 2022 року ПП «Болеро-Сервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Львівхолод» 6284832,23 грн боргу та 239520,85 грн пені.

20.Під час розгляду у суді такої справи (№ 914/986/22) позивачем повністю сплачено основну заборгованість за Договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с 166-175, т. 1).

21.Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2022 у справі № 914/986/22, яке набрало законної сили 28.10.2022, закрито провадження в частині стягнення 6284832,23 грн боргу, в решті позовних вимог позо задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 239520,85 грн пені за період з 05.03.2021 до 18.02.2022 та 3592,81 грн. понесених втрат на сплату судового збору, повернуто позивачу з Державного бюджету України 836,45 грн надмірно сплаченого судового збору.

22.20 жовтня 2022 року відповідач самостійно виконав рішення Господарського суду Львівської області № 914/986/22 від 27.09.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 29908249 на суму 239520,85 грн (а.с. 176, т. 1) та платіжним дорученням № 29908250 на суму 3592,81 грн (а.с. 177, т. 1).

23.У зв`язку з тривалим порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача:

-786'950,41 грн пені за період з 19.05.2022 до 02.09.2022, нарахованих на підставі п. 6.7. Договору,

-717'032,13 грн інфляційних втрат та 78'234,53 грн трьох відсотків річних за період з 24.02.2022 до 02.09.2022.

24.Ухвалою суду від 02.12.2022 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.12.2022.

25.07 грудня 2022 року позивачем подано клопотання про долучення доказів (вх. № 25239/22). 19 грудня 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 26156/22).

26.Підготовче засідання 20.12.2022 відкладене на 10.01.2023.

27.На поштову адресу суду 28.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 27018/22), 03.01.2023 відповідачем подано суду заперечення (вх. № 249/23), 09.01.2023 позивачем подано суду клопотання про долучення доказів (вх. № 472/23).

28.Ухвалою суду від 10.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2023. В подальшому у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.02.2023.

29.16 лютого 2023 року суду сторонами подано додаткові пояснення (вх.№ 4115/23, № 4391/23).

30.За наслідками судового засідання 21.02.2023 судом оголошено перерву до 23.02.2023.

31.У судове засідання 23.02.2023 сторони забезпечили явку повноважних представників, які підтримали позиції, що викладені ними в заявах по суті спору.

У даному засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція суду.

32.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

33.За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

34.Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір поставки № 688 від 02.04.2018.

35.Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

36.Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

37.Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

38.Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

39.Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

40.В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

41.Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

42.Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

43.Відповідно до пункту 6.7. Договору, за несвоєчасну оплату за поставлений згідно Замовлення Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

44.Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

45.Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2022 у справі № 914/986/22 закрито провадження в частині стягнення 6284832,23 грн боргу, в решті позовних вимог позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 239520,85 грн пені за період з 05.03.2021 до 18.02.2022 та 3592,81 грн. понесених втрат на сплату судового збору, повернуто позивачу з Державного бюджету України 836,45 грн надмірно сплаченого судового збору.

46.Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 28.10.2022.

47.Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

48.Як встановлено судом при розгляді даної справи, 20.10.2022 відповідач самостійно виконав рішення Господарського суду Львівської області № 914/986/22 від 27.09.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 29908249 на суму 239520,85 грн (а.с. 176, т. 1) та платіжним дорученням № 29908250 на суму 3592,81 грн (а.с. 177, т. 1). Відтак, суд констатує, що фактичне виконання зобов`язання з оплати поставленого товару відповідачем здійснено 20.10.2022.

49.Згідно з поданого позивачем розрахунку, вбачається, що у даній справі позивачем для нарахування пені обрано період з 19.05.2022 до 02.09.2022, а для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних період з 24.02.2022 до 02.09.2022.

50. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, детально дослідивши умови Договору, суд зазначає, що такий розрахунок здійснено правильно, а відтак 786'950,41 грн пені, 717'032,13 грн інфляційних втрат та 78'234,53 грн трьох відсотків річних підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача проти задоволення позову суд зазначає таке.

51.Відповідач, як особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 Цивільного кодексу України, взяла на себе відповідні зобов`язання (оплатити товар поставлений позивачем), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань.

52.Згідно з положеннями ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

53.Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п. 1, абз. 4 ст. 44 Господарського кодексу України).

54.Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

55.Відповідач звертає увагу суду на тому, що загалом ним сплачено компанії «Бертагруп», у яку входить і ПП «Болеро Сервіс» 973394,57 грн пені, при цьому компанія позивача знову подає позови до відповідача, загальна сума штрафних санкцій за якими, становить 6292984,12 грн. Відтак, відповідач вважає, що нарахована позивачем відповідальність за порушення зобов`язань є надмірно великою зі збитками кредитора.

56.На противагу вказаному, суд зазначає, що ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

57.Щодо посилань відповідача на дію форс-мажорних обставин, то суд зазначає, що дійсно, Торгова-промислова палати України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану…

58.Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами…

59.Проте, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

60.Отже, даний факт необхідно засвідчити сертифікатом Торгово-промислової палати України. Сторона може бути звільнена від відповідальності тільки у випадку, якщо вона надасть відповідний сертифікат своєму контрагенту.

61.Також, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

62.Враховуючи вказану норму та судову практику, сам по собі факт введення на території України воєнного стану, без засвідчення такої обставини Торгово-промисловою палатою України за зверненням суб`єкта господарської діяльності у кожному конкретному випадку, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань. Відповідачем не надано суду сертифікат Торгово-промислової палати України на засвідчення форс-мажорних обставин по даному Договору, пов`язаних із введенням воєнного стану. У зв`язку з цим, вказані заперечення відповідача є безпідставними.

63.Разом з тим, суд зазначає, що політична, економічна ситуація в країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін.

64.Крім того, відповідачем не доведено, що ним здійснюється діяльності в тимчасово окупованих регіонах України. На території західної України бойові дії не велися, доводів припинення чи обмеження діяльності відповідачем не надано. Ускладнені обставини щодо організації логістики та налагодження роботи у воєнний час, про які зазначає відповідач, також вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на відповідача.

65.Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем не доведено.

Судові витрати.

66.Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 23'733,26 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (79034, місто Львів, вулиця Угорська, будинок 22; ідентифікаційний код 01553681) на користь Приватного підприємства «Болеро-Сервіс» (79037, місто Львів, вулиця Б. Хмельницького, будинок 212, корпус 2; ідентифікаційний код 31073655) 786'950,41 грн пені, 717'032,13 грн інфляційних втрат, 78'234,53 грн три відсотки річних та 23'733,26 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.03.2023.

Суддя Трускавецький В.П.