Постанова

від 01.06.2023 по справі 914/2990/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. Справа №914/2990/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно -виробнича компанія «Львівхолод» від 27.03.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 (повний текст рішення складено 06.03.23, суддя Трускавецький В.П)

у справі № 914/2990/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеро - Сервіс», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», м. Львів

про стягнення коштів,

за участю представників:

від позивача - Сіцінська В.А.

від відповідача - Гайдукевич О.Я.

29 листопада 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Болеро-Сервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія (далі ТОВ ТВК) «Львівхолод» про стягнення 786950,41 грн. пені, 717032,13 грн. інфляційних нарахувань, 78234,53 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Болеро-Сервіс» покликається на те, що відповідач допустив порушення укладеного між сторонами договору поставки №688 від 02.04.2018 в частині оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач у травні 2022 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТОВ ТВК «Львівхолод» боргу в розмірі 6284832,23 грн та пені в розмірі 239520,85 грн. (розрахунок пені був здійснений за період з 05.03.2021 по 18.02.2022).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2022р. у справі №914/986/22, закрито провадження в частині стягнення 6284832,23 грн боргу, в решті позовних вимог позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 239520,85 грн пені та 3592,81 грн. понесених втрат на сплату судового збору, повернуто позивачу з Державного бюджету України 836,45 грн надмірно сплаченого судового збору. На виконання вказаного рішення суду відповідач 20.10.2022 здійснив оплату заборгованості

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, у визначені договором строки, позивач нарахував відповідачу 786950,41 грн пені, 717032,13 грн інфляційних втрат та 78234,53 грн трьох відсотків річних, які рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у даній справі присуджено позивачу до стягнення.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2022р. у справі №914/986/22 яке набрало законної сили 28.10.2022, закрито провадження в частині стягнення 6284832,23 грн боргу, в решті позовних вимог позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 239520,85 грн пені за період з 05.03.2021 до 18.02.2022 та 3592,81 грн. судового збору; повернуто позивачу з Державного бюджету України 836,45 грн надмірно сплаченого судового збору, яке відповідачем виконано самостійно. Проте, у зв`язку із простроченням оплат за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача 786950,41 грн пені за період з 19.05.2022 до 02.09.2022, нарахованих на підставі п. 6.7. Договору, 717032,13 грн інфляційних втрат та 78234,53 грн трьох відсотків річних за період з 24.02.2022 до 02.09.2022;

- перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов до висновку, що такий здійснено правильно, відтак підлягає задоволенню і стягненню з відповідача в повному обсязі;

- щодо доводів відповідача про сплату компанії «Бертагруп» 973394,57 грн. пені суд зазначив, що ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін;

- з огляду на норми Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» та судову практику, сам по собі факт введення на території України воєнного стану, без засвідчення такої обставини Торгово-промисловою палатою України за зверненням суб`єкта господарської діяльності у кожному конкретному випадку, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань. Відповідачем не надано суду сертифікат Торгово-промислової палати України на засвідчення форс-мажорних обставин по даному договору, пов`язаних із введенням воєнного стану. У зв`язку з цим, вказані заперечення відповідача є безпідставними. Водночас, суд звернув увагу сторін на те, що політична, економічна ситуація в країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін;

- відповідачем не доведено, що ним здійснюється діяльності в тимчасово окупованих регіонах України. На території західної України бойові дії не велися, доводів припинення чи обмеження діяльності відповідачем не надано. Ускладнені обставини щодо організації логістики та налагодження роботи у воєнний час, про які зазначає відповідач, також вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на відповідача. Відтак, суд дійшов висновку, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем не доведено.

Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив таке в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у даній справі та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Болеро-Сервіс» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі, в частині стягнення пені, відмовити в задоволенні стягнення 785950,41 грн., а в сумі 1000,00 грн. просить вказане рішення залишити без змін. Як на підставу для скасування рішення місцево господарського суду, відповідач покликається на таке:

- скаржник стверджує, що позивач листом від 24.02.2022 року, заявив про односторонню зміну умов договору поставки, в частині поставки та оплати товару та здійснення поставки такого виключно за умови здійснення попередньої оплати. Скаржник вважає такі дії позивача неправомірними і такими, що сприяли простроченню відповідача, оскільки умовами укладеного догвору передбачено відтермінування оплати за рахунками до 77 днів з моменту отримання товару покупцем. Водночас, відповідач стверджує про усні домовленості між сторонами щодо збільшення терміну відтермінування оплати за поставлений товару до 90 днів. Разом з тим, апелянт зазначає, що позивач до моменту направлення листа від 18.03.2022 жодним чином не заперечував проти здійснення оплати відповідачем в межах усних домовленостей між сторонами. Отже, на переконання відповідача, порушення зобов`язань останнього сталося в тому числі з вини та через неправомірні дії позивача;

- відповідач просить суд зменшити розмір неустойки до 1000,00 грн виходячи з того, що порушення зобов`язання останнім не завдало позивачу жодних збитків; відповідач після відмови позивача постачати товар 24.02.2022 постійно намагався домовитися з позивачем та продовжував сплачувати борг частинами; порушення відповідача не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; в період, коли відбулося порушення зобов`язання відповідача діяли нормативно-правові акти, які суттєво обмежували господарську діяльність останнього, внаслідок чого відповідач не міг вести звичну господарську діяльність, а тому не міг вчасно розрахуватись з позивачем; відповідач акцентує, що розмір пені, який нарахований відповідачу за період з 19.05.2022 по 02.09.2022, становить 786950,41 грн. є надмірно великим і прямо спровокованим війною, оскільки внаслідок зростання інфляції 03.06.2022 відбулося підняття Національним банком України облікової ставки до 25% річних; водночас відповідач зазначає, що уже сплатив 239520,85 грн. пені конкретно позивачу та 973394,57 грн. групі компаній Berta Group, куди входить позивач. Отже, перелічені обставини, на думку скаржника, є безумовними підставами для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, а також для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені).

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи скаржника та просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ТВК «Львівхолод» - без задоволення, виходячи з наступного:

- позивач зазначає, що протягом строку дії договору поставки № 688 мали місце систематичні порушення відповідачем строку оплати товару, зокрема, відбувалося порушення і кількості платежів, і днів платежу, при цьому черговий платіж за товар не був здійснений 18.02.2022. Разом з тим, позивач зазначає, що станом на дату початку повномасштабної війни в нашій державі, у відповідача перед позивачем вже існувала заборгованість з оплати придбаного товару;

- позивач стверджує, що листами звертався до відповідача, в першу чергу, з проханням не порушувати строк оплати товару, а в другу чергу - з проханням розглянути можливість внесення змін до договору, з врахуванням правил чинного законодавства. Отже, односторонньої зміни умов договору не відбулося;

- викладені відповідачем твердження щодо неможливості вести нормальну господарську діяльність за умов війни не може бути взято до уваги, оскільки це жодним чином не обґрунтовує право відповідача не оплачувати позивачу грошові кошти за придбаний товар та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за невиконання умов договору поставки. Водночас, позивач зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу не є штрафними санкціями, а застосовуються як спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсацією за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Щодо неустойки, позивач зазначає, що при вирішення питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто враховувати інтереси обох сторін. Позивач вказує, що загальна сума нарахованої пені трохи перевищує 12% від суми заборгованості, що існувала станом на дату пред`явлення позову у справі № 914/986/22, що дає достатні підстави вважати розумним та пропорційним заходом захисту інтересів позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 справу за № 914/2990/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Орищин Г.В., суддів Скрипчук О.С. та Матущака О.І.

Процесуальних хід розгляду даної справи викладений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 за № 121, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді Матущака О.І., у справі № 914/2990/22 проведено автоматизовану заміну складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у склад колегії для розгляду справи № 914/2990/22 введено суддю Галушко Н.А.

В дане судове засідання прибули представниці позивача та відповідача, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, які викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представниць сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 2 квітня 2018 року між ПП «Болеро-Сервіс» (постачальник) та ТОВ ТВК «Львівхолод» (покупець) було укладено договір поставки № 688 (з додатками та протоколом розбіжностей). Даний договір визначає основні обов`язкові умови співпраці сторін. Інші детальні умови співпраці погоджуються сторонами в комерційних умовах, додаткових угодах та в інших додатках до даного договору.

Відповідно до умов даного договору, постачальник зобов`язався систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток № 3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього (п. 1.1). Покупець зобов`язався приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, що не перевищують цін узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення (п. 1.2). Ціна товару встановлюється в гривнях, без урахування ПДВ (ПДВ виділяється окремим рядком), і включає вартість упаковки, маркування та доставки товару постачальником. Покупець самостійно визначає ціну продажу товарів, якщо інше не передбачене чинним законодавством України або окремими задокументованими домовленостями між сторонами (п. 2.2). Вартість договору складається з загальної вартості товарів, придбаних у постачальника за даним договором (п. 2.3). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року (п. 9.1). Строк дії договору щорічно автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна з сторін письмово не заявить про інше за 30 днів до чергового терміну завершення його дії (п. 9.2).

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем поставлено відповідачу товар на підставі підписаних та скріплених печатками сторін товарно-транспортних накладних та актів приймання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 95-147, т. 1) на загальну суму 105704542,81 грн, проте, відповідачем за отриманий товар сплачено лише 68681613,57 грн згідно з платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с. 148-165, т. 1). Водночас, ТОВ ТВК «Львівхолод» здійснено часткове повернення товару на суму 1640027,25 грн ПП «Болеро-Сервіс», а 29042306,24 грн було зараховано за зустрічними вимогами.

24 лютого 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом, де повідомив, що зможе здійснювати відвантаження продукції за відсутності протермінованої дебіторської заборгованості та за можливості здійснення попередньої оплати за замовлену продукцію (а.с. 34, т. 2).

У відповідь на зазначене відповідач листом № 780 від 25.02.2022 просив позивача дотримуватись погоджених договором умов співпраці, зокрема щодо ціни, та не ініціювати односторонніх змін. Крім того, відповідач зі своєї сторони гарантував вчасне виконання своїх обов`язків (а.с. 20, т. 2).

Згодом, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами № 803 від 01.03.2022 та № 839 від 03.03.2022, де закликав до партнерської співпраці та просив не допускати односторонньої зміни умов договору під час дії форс-мажорних обставин (а.с. 21-22, т. 2).

Позивач у листі від 18.03.2022 та улисті від 28.03.2022 просив відповідача у найкоротші терміни погасити існуючу дебіторську заборгованість (а.с. 38, 39, т. 2).

21.04.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 21/16, де вимагав погасити 5332037,98 грн заборгованості протягом 7-денного строку (а.с. 40, т. 2).

Також, сторонами велась переписка щодо реструктуризації боргу (а.с. 41-48, 49-50, 51, 52, т. 2), однак така не завершилась остаточним врегулюванням спору.

У травні 2022 року ПП «Болеро-Сервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Львівхолод» 6284832,23 грн боргу та 239520,85 грн пені.

Під час розгляду у суді такої справи (№ 914/986/22) позивачем повністю сплачено основну заборгованість за договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с 166-175, т. 1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2022 у справі № 914/986/22, яке набрало законної сили 28.10.2022, закрито провадження в частині стягнення 6284832,23 грн боргу, в решті позовних вимог позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 239520,85 грн пені за період з 05.03.2021 до 18.02.2022 та 3592,81 грн. понесених втрат на сплату судового збору, повернуто позивачу з Державного бюджету України 836,45 грн надмірно сплаченого судового збору.

20 жовтня 2022 року відповідач самостійно виконав рішення Господарського суду Львівської області № 914/986/22 від 27.09.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 29908249 на суму 239520,85 грн (а.с. 176, т. 1) та платіжним дорученням № 29908250 на суму 3592,81 грн (а.с. 177, т. 1).

У зв`язку з тривалим порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача:

-786950,41 грн пені за період з 19.05.2022 до 02.09.2022, нарахованих на підставі п. 6.7. Договору,

-717032,13 грн інфляційних втрат та 78'234,53 грн трьох відсотків річних за період з 24.02.2022 до 02.09.2022.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.7. договору за несвоєчасну оплату за поставлений згідно з замовленням товар постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2022 у справі №914/986/22 яке набрало законної сили 28.10.2022, закрито провадження в частині стягнення 6284832,23 грн боргу, в решті позовних вимог позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 239520,85 грн пені за період з 05.03.2021 до 18.02.2022 та 3592,81 грн. понесених втрат на сплату судового збору, повернуто позивачу з Державного бюджету України 836,45 грн надмірно сплаченого судового збору.

У зв`язку із простроченням оплат за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу за період з 19.05.2022 до 02.09.2022 пені 786950,41 грн., а за період з 24.02.2022 до 02.09.2022 717032,13 грн. інфляційних втрат та 78234,53 грн. 3% річних. Відповідач не оспорює порядку та розміру нарахувань, однак вважає такий надмірним тягарем для себе, відтак, звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про звільнення від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, а також просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) до 1000 гривень.

Перевіривши доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, а також у відзиві на позов суд зазначає наступне:

Щодо листування позивача та відповідача, в якому, як стверджує відповідач, позивач намагався змінити умови договору в односторонньому порядку та здійснювати відвантаження товару виключно за умови здійснення попередньої оплати за поставлену продукцію, судова колегія зазначає, що такої зміни умов договору не відбулося, позаяк відповідачем не подано, а матеріалах справи відсутні докази звернення останнього до позивача із замовленнями на поставку наступних партій товару після 24.02.2022.

Щодо відсутності у відповідача відповідної кількості обігових коштів, суд відхиляє такі твердження, оскільки відсутність достатньої кількості грошових коштів у відповідача через здійснення першочергових розрахунків за товари, що мають істотну соціальну значущість, що передбачено постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 2022 № 160 «Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану», не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за договором поставки № 436 від 14.06.2021р. Відсутність вільних обігових коштів у відповідача є результатом господарської діяльності як самостійного суб`єкта господарювання, і тому не є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.

Щодо призупинення оплати товару відповідачем, суд не приймає такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів існування між позивачем та відповідачем домовленості про збільшення відтермінування оплати до 90 календарних днів. Твердження відповідача про односторонню зміну умов договору позивачем в повному обсязі необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо заборони торгівлі алкогольними напоями у мережі відповідача та, як наслідок, втрати частини прибутку, судова колегія відхиляє такі з огляду на те, що відповідач не спеціалізується саме на продажу алкогольної продукції. Як вбачається з видаткових накладних на поставку товарів, за договором № 436 від 14.06.2021 поставлялися продовольчі товари, обмеження на торгівлю якими не застосовувалися.

Щодо реструктуризації боргу та відмови позивача від запропонованої відповідачем пропозиції, судова колегія звертає увагу сторін на те, що реструктуризація боргу є правом, а не обов`язком кредитора.

Покликання відповідача на те, що війна, як обставина непереборної сили, що прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності (форс-мажорні обставини), суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст.14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором чи докази звернення про видачу такого сертифіката. Також відповідач не повідомив суду про поважні причини неможливості такого звернення.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Отже, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Розглянувши клопотання відповідача про звільнення від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних та зменшення пені до 1000,00 грн. судова колегія вважає, що таке підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, кредитор не позбавлений можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та відсотків річних, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи, що період прострочення оплати за поставлений товар є незначним, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань та погашення останнім в добровільному порядку всієї суми заборгованості, стягнутої за рішення суду у справі № 914/986/22, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір 3% річних та неустойки, а також розмір інфляційних втрат (717032,13 грн.), які нараховані за весь період прострочення і є компенсацією за знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, суд прийшов до висновку про доцільність зменшення 3% річних та пені на 50%.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 914/2990/22 скасувати в частині стягнення 393475,20 грн. пені та 39117,26 грн. 3% річних. В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 914/2990/22 залишити без змін, у зв`язку з чим викласти п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (79034, м. Львів, вул. Угорська, 22, ідентифікаційний код 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеро-Сервіс» (79037, місто Львів, вулиця Б. Хмельницького, будинок 212, корпус 2; ідентифікаційний код 31073655) 393475,20 грн. пені, 717032,13 грн інфляційних нарахувань, 39117,26 грн. 3% річних».

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (79034, м. Львів, вул. Угорська, 22, ідентифікаційний код 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеро-Сервіс» (79037, місто Львів, вулиця Б. Хмельницького, будинок 212, корпус 2; ідентифікаційний код 31073655) 43111,47 грн. судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій.

Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду потягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 13.03.2023.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя О.С. Скрипчук