Ухвала

від 03.03.2023 по справі 5017/2833/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд скарги

"03" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 5017/2833/2012Господарський суд Одеської області у складі судді Антощук Світлани Іванівни, розглянувши скаргу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (вх. ГСОО №2-125/23 від 01.02.2023р.) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця та матеріали справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (65049, м. Одеса, вул. Івана Франка, 55; код ЄДРПОУ 00237630);

За участю:

Скаржник: арбітражний керуючий Дарієнко В.Д.;

Представник скаржника: адвокат Щелкова К.В.;

від Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): головний державний виконавець Сокол Ю.С.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2012р. (суддя - Бахарєв Б.О.) порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2019р. арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (свідоцтво № 284 від 31.05.2013р.) призначено керуючим санацією Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2020р. припинено провадження у справі №916/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2022р. затверджено звіт арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за виконання повноважень керуючого санацією Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" за період з 10.09.2019р. по 27.05.2021р.; стягнуто з Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича грошову винагороду в розмірі 204 899, 81 грн. Того ж дня, на виконання вказаної ухвали господарським судом видано наказ.

12.01.2023р. до господарського суду надійшла скарга арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2023р. скаргу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. призначено до розгляду у судовому засіданні суду на "08" лютого 2023 р. о 14:00 год.

08.02.2023р. у судовому засіданні, господарським судом постановлено ухвалу про перерву у засіданні суду до « 20» лютого 2023р. о 14:30 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

20.02.2023р. до господарського суду надійшов відзив головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. на скаргу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.

Судове засідання, призначене на 20.02.2023р. о 14:30 год. не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Антощук С.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2023р. скаргу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С призначено до розгляду у судовому засіданні на "03" березня 2023 р. об 11:00 год.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника та головного державного виконавця, господарський суд встановив наступне.

20.06.2022р. головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. відкрито виконавче провадження №69260365.

27.12.2022р. головним державним виконавцем Сокол Ю.С. ухвалено постанову про повернення виконавчого Документа стягувачу, яким наказ про примусове виконання рішення № 5017/2833/2012 від 08.06.2022 року повернуто арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Скаржник зазначає, що Головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. у межах виконавчого провадження №69260365 були допущені порушення положень Закону України «Про виконавче провадження», а саме щодо строків перевірки майнового стану Боржника, не вжито усіх заходів щодо виявлення майна та грошових коштів Боржника, а також помилково застосовано положення п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа) замість положень ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (зупинення вчинення виконавчих дій).

У скарзі на дії державного виконавця, арбітражний керуючий вказує на те, що головним державним виконавцем не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім`я боржника, його відокремлених структурних підрозділів, а також знаходяться у володінні чи користуванні інших осіб. Не враховано, що боржник має 8 осіб працівників, здійснює фінансово-господарську діяльність, володіє банківськими рахунками для забезпечення своєї діяльності, які відкриті на його відокремлені структурні підрозділи, а саме: 1) ВСП «Випробувальний центр» Державного підприємства «Одеський спеціальний науково- дослідний і проектно-конструкторський інститут»; Код ЄДРПОУ 38785240; 2) ВСП «Науково-дослідний і проектно-конструкторський центр» Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»; Код ЄДРПОУ 38987697, 3) ВСП «Базовий центр охорони праці та довкілля» Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»; Код ЄДРПОУ 39444147, 4) ВСП «Сервісний центр» Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»; Код ЄДРПОУ 40236790. Головним державним виконавцем не направлено запити до контролюючих та реєструючи установ та організацій з метою отримання відомостей стосовно зареєстрованого за Боржником майна.

Скаржник також вказує на те, що виконавцем не враховано, що згідно інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про продаж об`єкта малої приватизації - „Єдиний майновий комплекс державного підприємства „Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут", що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франка, 55, Боржник і на даний час здійснює прибуткову господарсько-фінансову діяльність і має у власності два об`єкти нерухомого майна загальною площею 557,7 та 126,4 м2.

На думку Скаржника процес приватизації Єдиного майновий комплекс державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут" не є законодавчою забороною для звернення стягнення на майно чи кошти боржника та не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки положеннями п.п. 12, 121 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі: включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов`язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства.

З урахуванням викладеного, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. просить суд: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. у виконавчому провадженні №69260365 щодо повернення виконавчого документа стягувачу; скасувати постанову від 27.12.2022р. головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. у виконавчому провадженні №69260365; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. у виконавчому провадженні №69260365 за період з 20.06.2022р. по 27.12.2022р., яка виражена у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій.

Згідно відзиву головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. та наданих усних пояснень у судовому засіданні, вбачається, що під час проведення виконавчих дій, головним державним виконавцем було виявлено нерухоме майно, зареєстроване за Боржником, а саме нежитлове приміщення, загальною площею 557, 70 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Суднобудівна, 1 та нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 126, 40 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франка, 55. Іншого зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, грошових коштів не виявлено. Головний державний виконавець у судовому засіданні зазначив, що виїзд за адресою Боржника та адресою належного йому нерухомого майна не здійснював, опис рухомого майна не проводив. Під час перевірки майнового стану Боржника обмежився відомостями, які містяться у державних реєстрах та запитом до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

На запитання Скаржника щодо підстав невжиття заходів для встановлення наявності майна та грошових коштів на рахунках відокремлених підрозділах Боржника державним виконавцем зазначено, що такі відокремлені підрозділи мають власний ідентифікаційний номер, у зв`язку із чим виконавець не наділений повноваженнями щодо дослідження їх майнового стану.

Стосовно питання суду, чи досліджував та оцінював державний виконавець надану до відзиву копію фінансової звітність Боржника, остання зазначила, що на усі рахунки Боржника накладено арешти, проте, жодних грошових коштів на них не надходило.

У відзиві головним державним виконавцем зазначено, що у відповідності до п. 102 Розділу ХІІІ "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про виконавче провадження", тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Таким чином, державний виконавець вважає, що доводи Скаржника про порушення строків вчинення виконавчих дій є безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

Щодо доводів Скаржника про те, що державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження, а не повертати виконавчий документ стягувачу, останньою надано пояснення, що відповідно до положень Закону Україну "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, діяв мораторій, яким встановлено заборону на примусову реалізацію майна державних підприємств. У зв`язку із зазначеними обставинами існувала законодавча заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, що у сукупності з тим, що державним виконавцем не виявлено іншого майна та грошових коштів Боржника стало підставою для повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до положень п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши надані сторонами пояснення, суд враховує наступне.

Статтею 1 Закону Україну "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" введено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначені положення Закону встановлюють заборону на реалізацію нерухомого майна, основних засобів виробництва, акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". Вказаним Законом не встановлено законодавчої заборони на реалізацію рухомого майна, відмінного від того, що встановлено ст. 2 Закону (основні засоби, майнові права, цінні папери).

Таким чином, державний виконавець, перед тим, як приймати рішення про повернення виконавчого документу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний був вжити всіх заходів для визначення майнового стану Боржника, зокрема, але не виключно встановити наявність у його володінні рухомого майна, грошових коштів та інших цінностей, на які можливо звернути стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець за місцем реєстрації Боржника та місцем знаходження його майна не виїжджав, опис майна Боржника не здійснював, при визначенні майнового стану Боржника обмежився відомостями, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження та запитом до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Доказів здійснення заходів щодо виявлення іншого нерухомого майна, рухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника до господарського суду не надано. Державним виконавцем також не вжито жодних заходів щодо встановлення того, яким чином Боржник проводить господарську діяльність, згідно фінансової звітності отримує прибуток, однак грошові кошти на його банківські рахунки не надходять.

Також виконавцем у судовому засіданні підтверджено, що вона не здійснювала перевірку майнового стану відокремлених підрозділів Боржника, посилаючись на те, що вони мають власний код ЄДРПОУ.

Господарський суд зазначає, що відповідно до інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу "Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут", копію якого до матеріалів справи надано державним виконавцем, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Боржник має 4 відокремлені підрозділи без права юридичної особи.

Частиною 4 ст. 64 Господарського кодексу України встановлено, що Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, відокремлений підрозділ - це підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням, здійснює всі або частину її функцій, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відокремлений підрозділ не є юридичною особою. Такий підрозділ наділяється майном юридичної особи, що його створила, і діє на підставі затвердженого нею положення. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Враховуючи наведене, оцінюючи майновий стан Боржника, державний виконавець повинен також вживати заходів щодо встановлення наявності майна та грошових коштів у відокремлених підрозділів Боржника, оскільки вони є невід`ємною його частиною.

З огляду на зазначені обставини, господарським судом встановлено, що у період з 20.06.2022 року по 27.12.2022 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. була допущена неправомірна бездіяльність у виконавчому провадженні №69260365, що виявилась у неповноті вчинення виконавчих дій у даному виконавчому провадженні, а саме державним виконавцем не вжито всіх можливих заходів для визначення майнового стану Боржника та встановлення наявності чи відсутності у нього майна чи грошових коштів, на які можливо звернути стягнення.

Разом з тим, господарський суд приймає до уваги те, що державний виконавець був обізнаний про те, що єдиний майновий комплекс державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут" належить до державної власності та є об`єктом малої приватизації, відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №795 від 23.09.2022р. Вказане підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях№10-07-02803 від 03.11.2022р., який державний виконавець отримав 02.12.2022р. та не заперечувалось останнім у судовому засіданні.

Положеннями п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

У відзиві та у судовому засіданні виконавець зазначала, що у порушення положень ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» Скаржник не повідомив державному виконавцю про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, у зв`язку із включенням єдиного майнового комплексу Боржнику до переліку об`єктів малої приватизації.

Господарський суд враховує, що не зважаючи на те, що Скаржник не виконав покладений на нього ч. 4 ст. 19 Закону обов`язок щодо інформування виконавця про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець була обізнана з 02.12.2022 р. про те, що єдиний майновий комплекс Боржника включено до переліку об`єктів малої приватизації. Згідно положень ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Невиконання Скаржником покладеного на нього ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку, не є підставою для невиконання виконавцем покладеного на нього ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку щодо зупинення вчинення виконавчих дій.

Приймаючи постанову на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виходила з того, що нею була встановлена наявність законодавчої заборони для звернення стягнення на майно боржника та відсутність іншого майна, на яке можливо було б звернути стягнення виконати рішення суду. Доказів виконання обов`язку щодо зупинення вчинення виконавчих дій до суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №910/7310/20 дійшла висновку, що господарський суд наділений повноваженнями щодо скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.

Щодо оскарження дій державного виконавця у частині порушення строків на вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №69260365, суд погоджується з доводами Сокол Ю.С., що строки на вчинення виконавчих дій не порушено в силу дії положень п. 102 Розділу ХІІІ "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. В цій частині скарга задоволенню не підлягає.

Однак, суд враховує, що винесення державним виконавцем постанови про повернення стягувачу наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №5017/2833/2012, є завершальною стадією виконавчих дій, яка відбувається за результатами аналізу всіх вжитих заходів та фактично є висновком про неможливість вчинення інших дій для виконання судового рішення.

Суд погоджується з посилання Скаржника на висновки, викладені у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021р. у справі 619/562/18 про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень.

При розгляді скарги, господарським судом встановлено, що державним виконавцем не вжито всіх можливих заходів для визначення майнового стану Боржника та встановлення наявності чи відсутності у нього майна чи грошових коштів, на які можливо звернути стягнення, не досліджено наявність підстав для зупинення виконавчих дій, а отже прийняття рішення щодо повернення виконавчого документу стягувачу є передчасним. Враховуючи наведені обставини, господарський суд визнає неправомірною та скасовує постанову головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. від 27.12.2022 року про повернення стягувачу наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №5017/2833/2012 у виконавчому провадженні №69260365.

Щодо розподілу судових витрат понесених позивачем у зв`язку із розглядом даної скарги господарський суд зазначає наступне.

У скарзі на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. просив суд стягнути з Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь скаржника витрати на правничу допомогу у розмірі 8 500, 00 грн.

Частиною 1 ст. 344 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Скаржником до суду надано копію Договору №01-06-01/23 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.01.2023р., який укладено між Дарієнком В.Д. та адвокатом Щелковою К.В.

Відповідно до п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати йому, відповідно до умов цього Договору, правову допомогу пов`язану зі складанням та подачею скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, інших процесуальних документів, запитів, прийняттям участі під час розгляду справи у господарському провадженні щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, а також у інших провадженнях з будь-яких питань, що стосуються або порушують права, інтереси або мають відношення до Замовника, а Замовник зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

Пунктом 3.1. даного Договору встановлено, що вартість послуг, що надаються Виконавцем відповідно до умов цього Договору, визначається на підставі виставлених Виконавцем рахунків. На момент укладання даного Договору вартість послуг Виконавця становить 8 500, 00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Відповідно до рахунку №4-03/23 від 02.03.2023р. Виконавцем виставлено Замовнику рахунок за адвокатські послуги (правова допомога) згідно договору №01-06-01/23. на суму 8 500, 00 грн.

Дослідивши надані документи, господарським судом встановлено, що ані положення Договору про надання правової допомоги, ані рахунок не містять відомостей щодо того, що адвокатом Щелковою К.В. було надано послуги Дарієнку В.Д. саме у процесі розгляду даної скарги у Господарському суді Одеської області у справі №5017/2833/2012. Крім того, предмет даного договору є ширшим аніж захист права Скаржника, за яким останній звернувся до господарського суду, а саме Договором передбачено надання адвокатом також послуг з будь-яких питань у інших провадженнях, що стосуються або порушують права, інтереси або мають відношення до Дарієнка В.Д. Положення Договору не містять будь-яких вказівок на номер справи, номер виконавчого провадження чи будь-яких інших відомостей, що ідентифікують його, як такий, що спрямований виключно на надання правової допомоги Дарієнку В.Д. саме у процесі розгляду даної скарги і містити суму гонорару, що узгоджена сторонами саме за даним процесом. Рахунок №4-03/23 від 02.03.2023р. не містить відомостей щодо того, які саме послуги були надані адвокатом Щелковою К.В. Дарієнку В.Д. У судовому засіданні пояснення по суті скарги фактично надавались арбітражним керуючим особисто. Скарга, подана до суду, також підписана арбітражним керуючим. Під час надання пояснень щодо фактично наданих послуг Скаржнику, адвокат, зокрема, зазначила, що в межах даного Договору складала попередню скаргу, яка не була прийнята судом до розгляду з підстав допущення Скаржником процесуальних порушень при її поданні.

Такими чином, суд не може встановити, який саме об`єм послуг за вказаним договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) було надано саме в межах розгляду скарги Дарієнка В.Д. на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С у межах виконавчого провадження №69260365.

Заяв про відкладення питання розподілу судових витрат, понесених Скаржником у зв`язку із розглядом скарги та можливості надання інших документів, зокрема передбаченого договором акту прийому-передачі виконаних робіт, суду не оголошувалось.

З огляду на зазначені обставини, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про стягнення із Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн. на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.01.2022 року.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (вх. ГСОО №2-125/23 від 01.02.2023р.) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №69260365 - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. від 27.12.2022 року про повернення стягувачу наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №5017/2833/2012 у виконавчому провадженні №69260365.

3. Визнати за період з 20.06.2022 року по 27.12.2022 року неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. у виконавчому провадженні №69260365 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №5017/2833/2012, що виявилась у неповноті вчинення виконавчих дій у даному виконавчому провадженні.

4. Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про стягнення із Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн. на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.01.2022 року.

Ухвала набрала законної сили 03 березня 2023 р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 08 березня 2023р.

Копію ухвали надіслати: арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. (ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Державному підприємству "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (65049, м. Одеса, вул. Івана Франка, 55); Першому Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (info_kv1@od.od.dvs.gov.ua).

Суддя С.І. Антощук