Рішення

від 09.03.2023 по справі 916/3271/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3271/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек Україна (вул. Ракетна, буд. 110-А, м. Херсон, 73042)

про стягнення 686321,99 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Хващевська Л.В.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек Україна, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 498501,46 грн, пеню в розмірі 75786,64 грн, 3% річних в розмірі 11132,21 грн та інфляційних втрат в розмірі 100901,68 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виготовлення та поставку продукції від 09.01.2020 №20200109-02 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 26.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3271/22; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 24 січня 2023 року о 14:00.

Судове засідання, призначене судом на 24 січня 2023 року о 14:00, не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду.

Ухвалою суду від 24.01.2023 судом було призначено судове засідання у цій справі на 16 лютого 2023 року о 15:00.

Ухвалою суду від 31.01.2023 судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК про участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16 лютого 2023 року судом протокольною ухвалою було оголошено перерву у судовому засіданні до 09 березня 2023 року о 16:30.

09 березня 2023 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екобіотек Україна (замовник) був укладений договір на виготовлення та поставку продукції № 20200109-02 (а.с. 14-17, т.1; далі - договір), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується виготовити на замовлення та поставити замовнику гофропродукцію (гофро-тару) з власного матеріалу, іменовану надалі «продукція» або «товар», а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити її. Постачальник відповідно до умов цього договору є виробником продукції та її продавцем, а замовник - відповідно її замовником та покупцем.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість, технічні характеристики продукції вказуються у замовленнях, технічній документації, специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних, рахунках, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1., 5.3., 5.4. договору ціни на продукцію, що поставляється за цим договором, є вільними відпускними і вказуються у додатках до договору, що є його невід`ємною частиною (специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних). Сума договору визначається сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць товару, що постачається за цим договором протягом усього строку його дії. Оплата поставленої згідно цього договору продукції здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати за цим договором є день надходження суми платежу на банківський рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється на умовах комерційного кредиту з відтермінуванням платежу на строк 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати поставки на підставі наданих на оплату постачальником рахунків-фактур з моменту поставки товару за умови отримання від постачальника в електронній формі податкової накладної, належним чином оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних на всю суму вартості товару, в т.ч. ПДВ 20%. Дата поставки - дата прийняття товару замовником, зазначена у відповідних

товаророзпорядчих документах (накладна, ТТН) згідно базисних умов поставки, визначених цим договором.

За умовами п. 6.4. договору отримання товару за кількістю здійснюється безпосередньо в момент передачі товару відповідно кількості, зазначеній у видатковій накладній.

Відповідно до п. 7.1., 7.2. 7.4. договору за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) замовник за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення. У разі прострочення грошового зобов`язання замовник за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Строк позовної давності за цим договором в частині стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю три роки.

Згідно з п. 10.1. договору він вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2020 року (включно). Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язальних відносин сторін, яке мало місце під час його дії і не звільняє сторони від відповідальності за невиконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. У разі, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 11.2. договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорів реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків. Про зміну юридичної адреси чи банківського рахунку кожна зі сторін зобов`язана письмово повідомити іншу сторону у семиденний строк з моменту настання зазначених змін.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 498501,46 грн, що підтверджується наявними у справі: видатковою накладною від 21.12.2021 № 5774 та товарно-транспортною накладною від 21.12.2021 № Р5774 на суму 174009,60 грн; видатковою накладною від 23.12.2021 № 5813 та товарно-транспортною накладною від 23.12.2021 № Р5813 на суму 324491,86 грн (а.с. 18-21, т.1).

Для здійснення оплати вартості поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки (а.с. 42-43, т.1).

На підтвердження обставини реєстрації податкових накладних за здійсненими господарськими операціями з поставки товару за вищевказаними накладними позивачем до матеріалів справи було також долучено копії відповідних податкових накладних з відмітками про прийняття цих документів контрагентом та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також квитанції Державної податкової служби України про прийняття податкових накладних (а.с. 36-41, т.1).

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати вартості отриманого за вищевказаними накладними товару. Отже, станом на час вирішення спору судом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на виготовлення та поставку продукції від 09.01.2020 № 20200109-0 становить 498501,46 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

Водночас, звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 75786,64 грн, 3% річних в розмірі 11132,21 грн та інфляційні втрати в розмірі 100901,68 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено по кожній поставці окремо, а саме (а.с. 8-9, т.1):

- по поставці на суму 174009,60 грн: пеня за період з 05.02.2022 по 04.08.2022; 3% річних за період з 05.02.2022 по 04.11.2022; інфляційні втрати за період з 05.02.2022 по 30.09.2022;

- по поставці на суму 324491,86 грн: пеня за період з 07.02.2022 по 06.08.2022; 3% річних за період з 07.02.2022 по 04.11.2022; інфляційні втрати за період з 07.02.2022 по 30.09.2022.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий від останнього товар по договору на виготовлення та поставку продукції від 09.01.2020 № 20200109-0 в розмірі 498501,46 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий від позивача товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, останнім правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3 % річних та інфляційні втрати. При перевірці розрахунку позивача, який долучений до позовної заяви (а.с. 8-9, т.1), судом встановлено, що по поставці на суму 324491,86 грн позивачем при визначені дати виникнення зобов`язання з оплати товару не було враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, водночас в іншій частині розрахунок позивача є обґрунтованим та не заперечений відповідачем. З урахуванням вказаного судом було здійснено власний розрахунок в межах визначеного позивачем періоду та встановлено, що вірними сумами нарахувань є: пеня 75608,84 грн; 3 % річних 11105,54 грн; інфляційні втрати 100901,68 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій у виді пені за власною ініціативою, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру штрафних санкцій суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі суд враховує, що сума заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені є значною, а у сукупності з нарахованими позивачем інфляційними втратами та 3% річними дорівнює 187616,06 грн, тобто майже 38% від суми основного боргу. Крім цього суд враховує, що період нарахування припадає на дію в Україні воєнного стану, в цей же час матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання у спірних відносинах. З іншого боку суд враховує, що підприємницька діяльність відповідачем здійснюється на власний ризик, останній не повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, що заважають йому виконати спірне зобов`язання, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару.

Отже, врахувавши зазначені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах сторін підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим вважає необхідним та справедливим зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені на 50%. При цьому таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для боржника, так і для кредитора.

При цьому при вирішенні спору у цій справі суд також враховує, що для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) боржник зобов`язаний довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання конкретних зобов`язань, передбачених умовами договору.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК до Товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек Україна слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 498501,46 грн, пеню в сумі 37804,42 грн, 3 % річних в сумі 11105,54 грн та інфляційні втрати в сумі 100901,68 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10291,76 грн, при цьому зменшення судом за власною ініціативою розміру пені на розмір судового бору не вплинуло.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек Україна (вул. Ракетна, буд. 110-А, м. Херсон, 73042, код ЄДРПОУ 32125693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка КПК (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 42624831) борг в сумі 498501 /чотириста дев`яносто вісім тисяч п`ятсот одну/грн 46 коп, пеню в сумі 37804 /тридцять сім тисяч вісімсот чотири/грн 42 коп, 3 % річних в сумі 11105 /одинадцять тисяч сто п`ять/грн 54 коп, інфляційні втрати в сумі 100901 /сто тисяч дев`ятсот одну/грн 68 коп та судовий збір в сумі 10291 /десять тисяч двісті дев`яносто одну/грн 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14 березня 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля