Постанова

від 15.08.2023 по справі 916/3271/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3271/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Я.Ю. Прокопенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 (суддя Д.О. Бездоля, м.Одеса, повний текст складено 14.03.2023)

у справі № 916/3271/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»

про стягнення 686321,99 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» (надалі також ТОВ «Торгтехніка КПК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» (надалі також ТОВ «Екобіотек-Україна»), в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 498501,46 грн, пеню в розмірі 75786,64 грн, 3% річних в розмірі 11132,21грн та інфляційні втрати в розмірі 100901,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору на виготовлення та поставку продукції від 09.01.2020 №20200109-02 прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» борг в сумі 498501,46грн, пеню в сумі 37804,42грн, 3 % річних в сумі 11105,54 грн, інфляційні втрати в сумі 100901,68 грн та судовий збір в сумі 10291,76 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого товару у спірній сумі за укладеним між сторонами договором на виготовлення та поставку продукції від 09.01.2020 №20200109-02, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі та правомірність нарахування позивачем пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд першої інстанції встановив, що по поставці на суму 324491,86 грн позивач при визначенні дати виникнення зобов`язання з оплати товару не врахував положення частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, в іншій частині розрахунок позивача суд визнав обґрунтованим. Здійснивши власний розрахунок в межах визначеного позивачем періоду суд встановив, що вірними сумами нарахувань є наступні: пеня 75608,84 грн, 3 % річних 11105,54 грн, інфляційні втрати 100901,68 грн.

Водночас місцевий господарський суд, вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій у виді пені за власною ініціативою, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, врахувавши, що сума заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені є значною (у сукупності з нарахованими позивачем інфляційними втратами та 3% річними дорівнює 187616,06 грн, тобто майже 38% від суми основного боргу); період нарахування припадає на дію в Україні воєнного стану; матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання у спірних відносинах; підприємницька діяльність відповідачем здійснюється на власний ризик; останній не повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, що заважають йому виконати спірне зобов`язання, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, дійшов висновку про наявність у спірних відносинах сторін підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені до 50%.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Екобіотек-Україна» звернулося із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу в сумі 498501,46 грн, пені в сумі 37804,42грн, 3 % річних в сумі 11105,54 грн, інфляційних втрат в сумі 100901,68грн, судового збору в сумі 10291,76 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що з перших днів війни місто Херсон перебувало в тимчасовій окупації, а Херсонська міська територіальна громада включена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75. ТОВ «Екобіотек-Україна», яке розташоване в місті Херсоні, з 24.02.2022 фактично зупинило свою діяльність задля збереження життя та здоров`я працівників підприємства. Адміністрація ТОВ «Екобіотек-Україна» з 24.02.2022 не мала доступу до території виробничої бази ТОВ «Екобіотек-Україна» та не мала можливості забезпезпечити збереження майнових активів, товарно-матеріальних цінностей та документів, враховуючи розташування блок-посту російських військових в безпосередній близькості від підприємства.

Також апелянт зазначив, що територія підприємства (м.Херсон, вул. Ракетна, 110А) була захоплена російськими військовими та представниками окупаційної влади. За даним фактом співробітником ТОВ «Екобіотек-Україна» 26.08.2022 до Генеральної прокуратури України було подано заяву про факт вчинення кримінального правопорушення та Херсонською окружною прокуратурою відомості про вчинення кримінального правопорушення 10.09.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022232010000280 за попередньою правовою кваліфікацією за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що після деокупації міста Херсона в період з 11.11.2022 по 14.03.2023 (включно), ТОВ «Екобіотек-Україна» не мало доступу до виробничої бази, посилаючись на здійснення лише 22.02.2023 Управлінням вибухотехнічної служби Національної поліції України огляду об`єкта за адресою: м.Херсон, вул. Ракетна, 110А, і складання акту перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів та проведенням 14.03.2023 в межах зазначеного вище кримінального провадження слідчих дій шляхом огляду території ТОВ «Екобіотек-Україна».

Таким чином, скаржник зазначив, що на дату прийняття судом оскаржуваного рішення ТОВ «Екобіотек-Україна» фізично не мало змоги отримувати та подавати заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, а також подавати відповідні докази на обґрунтування заперечень проти позовних вимог, що порушує визначені у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України основні засади (принципи) господарського судочинства: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, а справу розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, апелянт, пославшись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, повідомлення позивача про форс-мажорні обставини шляхом направлення 07.03.2022 відповідного листа на електронну пошту позивача, а також на військову агресію з 24.02.2022 і тимчасову окупацію міста Херсона, зазначив, що він не мав можливості виконати свої зобов`язання перед ТОВ «Торгтехніка КПК» протягом періоду, який зазначено в розрахунку позивача.

На підтвердження доводів, що викладені в апеляційній скарзі, скаржником долучені такі докази: 1) паперову копію електронного листа з електронної пошти щодо направлення повідомлення від 07.03.2022 про настання форс-мажорних обставин; 2) паперову копію додатку до електронного листа, який направлено на електронну пошту 07.03.2022 про настання форс-мажорних обставин (копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1); 3) копію листа Херсонської окружної прокуратури Херсонської області від 13.10.2022 №55-7547вих22, скерованого Віктору Погорілому, щодо розгляду звернення від 03.10.2022 стосовно надання інформації про результати розгляду звернення від 26.08.2022 про вчинення кримінального правопорушення, а саме, пошкодження та викрадення російськими військовослужбовцями майна, яке належить ТОВ «Екобіотек-Україна»; 4) копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022232010000280; 5) копію постанови прокурора у кримінальному провадженні прокурора Херсонської окружної прокуратури від 28.12.2022 про визнання ТОВ «Екобіотек-Україна» потерпілим у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022232010000280 за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України від 10.09.2022; 6) копію постанови старшого слідчого криміналіста слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 29.12.2022 про відмову у задоволенні клопотання директора ТОВ «Екобіотек-Україна» В.Найдишака про проведення слідчих дій з огляду на відсутність в матеріалах кримінального провадження довідок/актів від експертів/спеціалістів вибухотехніків про перевірку території вказаного підприємства на наявність вибухових матеріалів; 7) копію акту перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів, складеного 22.02.2023 співробітниками Управління вибухотехнічної служби Національної поліції України, про те, що вибухових матеріалів не виявлено; 8) копію листа слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 16.03.2023 №71/22/1/176-148, скерованого директору ТОВ «Екобіотек-Україна», про те, що 14.03.2023 в рамках кримінального провадження від 10.09.2022 №42022232010000280 проведено огляд території ТОВ «Екобіотек-Україна» за адресою: м.Херсон, вул. Ракетна, 110А, інших слідчих дій на даний момент на території підприємства не заплановано.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 823/23/Д2 від 06.06.2023) ТОВ «Торгтехніка КПК» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що, з урахуванням умов договору, останній день оплати (виконання грошового зобов`язання) за поставкою згідно із видатковою накладною №5774 від 21.12.2021 на суму 174009,60 грн становить 04.02.2022, а згідно із видатковою накладною №5813 від 23.12.2021 на суму 324491,86 грн 07.02.2022, отже, воєнний стан введено через 20 та відповідно через 17 днів після того, як відповідач мав здійснити оплату товару.

Позивач зазначив, що твердження відповідача стосовно того, що суд першої інстанції мав застосувати лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), є безпідставними, оскільки вказаний лист не існував на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, ТОВ «Торгтехніка КПК» зазначило, що чинним законодавством та умовами договору (пункт 8.3.) передбачено порядок підтвердження форс-мажорних обставин, а саме, такі обставини мають підтверджуватися протоколом, підписаним обома сторонами, або сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою. В той же час, відповідачем до апеляційної скарги не надано доказів наявності форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливлювали виконання 04.02.2022 та 07.02.2022 зобов`язання, що виникло з договору.

Також позивач зазначив, що доводи скаржника про те, що його не повідомлено судом першої інстанції про дату, час та місце засідання суду, не відповідають дійсності, оскільки судом було вжито усіх передбачених заходів повідомлення відповідача про розгляд справи.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3271/22 до суду апеляційної інстанції не надходили, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Екобіотек-Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/3271/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3271/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.04.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/3271/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Екобіотек-Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/3271/22 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду від 19.04.2023 строку від ТОВ «Екобіотек-Україна» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№823/23/Д1 від 15.05.2023).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Екобіотек-Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/3271/22. Встановлено позивачу строк до 08.06.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

06.06.2023 від ТОВ «Торгтехніка КПК» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№823/23/Д2 від 06.06.2023).

Будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 14.06.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ «Екобіотек-Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі № 916/3271/22 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/3271/22 призначено на 15.08.2023 о 10:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.08.2023, колегія суддів, керуючись приписами статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, протокольною ухвалою залишила долучені до апеляційної скарги нові докази без розгляду, оскільки вони подані поза межами строку для їх подання, без клопотання про продовження цього строку.

Представник скаржника в судовому засіданні надала усні пояснення, відповідно до яких підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі, та просила її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, позиція позивача щодо апеляційної скарги викладена письмово у відзиві на апеляційну скаргу, а також враховуючи, що частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника позивача.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

09.01.2020 між ТОВ «Торгтехніка КПК», як постачальником, та ТОВ «Екобіотек Україна», як замовником, укладено договір на виготовлення та поставку продукції №20200109-02 (надалі - договір), згідно із пунктом 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується виготовити на замовлення та поставити замовнику гофропродукцію (гофро-тару) з власного матеріалу, іменовану надалі «продукція» або «товар», а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити її. Постачальник відповідно до умов цього договору є виробником продукції та її продавцем, а замовник - відповідно її замовником та покупцем.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, кількість, технічні характеристики продукції вказуються у замовленнях, технічній документації, специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних, рахунках, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору ціни на продукцію, що поставляється за цим договором, є вільними відпускними і вказуються у додатках до договору, що є його невід`ємною частиною (специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних). Сума договору визначається сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць товару, що постачається за цим договором протягом усього строку його дії.

Оплата поставленої згідно цього договору продукції здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати за цим договором є день надходження суми платежу на банківський рахунок постачальника (пункт 5.3. договору).

Оплата товару здійснюється на умовах комерційного кредиту з відтермінуванням платежу на строк 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати поставки на підставі наданих на оплату постачальником рахунків-фактур з моменту поставки товару за умови отримання від постачальника в електронній формі податкової накладної, належним чином оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних на всю суму вартості товару, в тому числі ПДВ 20%. Дата поставки - дата прийняття товару замовником, зазначена у відповідних товаророзпорядчих документах (накладна, ТТН) згідно базисних умов поставки, визначених цим договором.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що базисною умовою поставки товару за цим договором є CPT (фрахт/перевезення до): м.Херсон, вул. Ракетна, 110А, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року).

За умовами пункту 6.4. договору отримання товару за кількістю здійснюється безпосередньо в момент передачі товару відповідно кількості, зазначеній у видатковій накладній.

У розділі 7 договору передбачено відповідальність сторін за порушення договору.

Так, відповідно до пункту 7.1. договору за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) замовник за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення.

У разі прострочення грошового зобов`язання замовник за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу у порядку, передбаченому статтею 625 Цивільного кодексу України (пункт 7.2. договору).

Згідно із пунктом 7.4. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Строк позовної давності за цим договором в частині стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю три роки.

Розділ 8 договору регулює взаємовідносини сторін у випадку настання форс-мажорних обставин.

Зокрема, у пункті 8.1. договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань по даному договору, якщо воно викликано обставинами непереборної сили (форс-мажор).

Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у пункті 8.2. договору сторони розуміють обставини, визначені у пункті 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР (із наступними змінами та доповненнями).

Виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджується двостороннім протоколом, підписаним сторонами, або сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (пункт 8.3. договору).

За відсутності двостороннього протоколу, підписаного сторонами, сторона зобов`язується надати підтвердження факту виникнення форс-мажорних обставин, на які вона посилається як на підставу невиконання своїх зобов`язань, протягом тридцяти календарних днів з дати, коли сторона заявила про їх виникнення (пункт 8.4. договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2020 року (включно). Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язальних відносин сторін, яке мало місце під час його дії і не звільняє сторони від відповідальності за невиконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. У разі, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 10.1. договору).

Відповідно до пункту 11.2. договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорів реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків. Про зміну юридичної адреси чи банківського рахунку кожна зі сторін зобов`язана письмово повідомити іншу сторону у семиденний строк з моменту настання зазначених змін.

На виконання умов договору позивачем поставлено за адресою: м.Херсон, вул. Ракетна, буд. 110А, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 498501,46 грн, що підтверджується наявними у справі: видатковою накладною від 21.12.2021 № 5774 та товарно-транспортною накладною від 21.12.2021 № Р5774 на суму 174009,60 грн; видатковою накладною від 23.12.2021 № 5813 та товарно-транспортною накладною від 23.12.2021 № Р5813 на суму 324491,86 грн.

Для здійснення оплати вартості поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату, а саме: від 21.12.2021 №5827 на суму 174009,60 грн та від 23.12.2021 №5866 на суму 324491,86 грн.

На підтвердження обставини реєстрації податкових накладних за здійсненими господарськими операціями з поставки товару за вищевказаними накладними позивачем до матеріалів справи долучено копії відповідних податкових накладних з квитанціями Державної податкової служби України про прийняття податкових накладних.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 75786,64 грн, 3% річних в розмірі 11132,21 грн та інфляційні втрати в розмірі 100901,68 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено по кожній поставці окремо, а саме:

-по поставці на суму 174009,60 грн: пеня за період з 05.02.2022 по 04.08.2022; 3% річних за період з 05.02.2022 по 04.11.2022; інфляційні втрати за період з 05.02.2022 по 30.09.2022;

-по поставці на суму 324491,86 грн: пеня за період з 07.02.2022 по 06.08.2022; 3% річних за період з 07.02.2022 по 04.11.2022; інфляційні втрати за період з 07.02.2022 по 30.09.2022.

Позиція суду апеляційної інстанції

Як вже зазначалось вище по тексту цієї постанови, вирішуючи спір у даній справі Господарський суд Одеської області встановив факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий від останнього товар за договором на виготовлення та поставку продукції від 09.01.2020 №20200109-02 в розмірі 498501,46 грн, з підстав чого позов в цій частині позовних вимог задовольнив.

В усних поясненнях представника відповідача, наданих у судовому засіданні апеляційної інстанції, наявність заборгованості у вказаній сумі не заперечувалась.

Врахувавши, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий від позивача товар суперечить нормам статей 175, 193, 265 Господарського кодексу, статті 525, частині першій статті 526, частині першій статті 530 Цивільного кодексу України та договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

При перевірці розрахунку позивача, який долучений до позовної заяви, місцевим господарським судом встановлено, що по поставці товару на суму 324491,86 грн позивачем при визначені дати виникнення зобов`язання з оплати товару не було враховано положення частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, в іншій частині розрахунок позивача суд визнав обґрунтованим. За здійсненим судом першої інстанції розрахунком в межах визначеного позивачем періоду суд встановив, що вірними сумами нарахувань є: пеня 75608,84 грн; 3 % річних 11105,54 грн; інфляційні втрати 100901,68 грн.

Водночас місцевий господарський суд, за власною ініціативою, зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені на 50%.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про розгляд справи судом), неправильне застосування судом норм матеріального права (частини другої статті 218 Господарського кодексу України) та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, яке виразилося в тому, що через військову агресію та повномасштабне вторгнення держави-агресора на територію України з 24.02.2022 і тимчасову окупацію міста Херсона, ТОВ «Екобіотек-Україна» не мало можливості виконати свої зобов`язання перед ТОВ «Торгтехніка КПК» протягом періоду, який зазначено в розрахунку, тобто у період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а тому сума пені, 3% річних та інфляційних втрат були неправомірно нараховані позивачем на суму заборгованості, а позовні вимоги були безпідставно задоволені та прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо доводів скаржника про порушення судом норм процесуального права

В апеляційній скарзі скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про розгляд справи судом.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ухвали Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі з призначенням судового засідання для розгляду по суті на 24.01.2023 та від 24.01.2023 з призначенням судового засідання на 16.02.2023 не були відправлені у зв`язку з тим, що поштові відділення не працюють в умовах воєнного стану, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки оператора поштового зв`язку.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 про виклик відповідача у судове засідання 09.03.2023 була надіслана на адресу ТОВ «Екобіотек-Україна» на адресу: вул. Ракетна, 110А, м.Херсон, 73042, проте вказане поштове відправлення повернуто оператором поштового зв`язку з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частинами п`ятою та шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Відтак, з огляду на приписи пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Одеської області від 16.02.2023, якою відповідач викликався у судове засідання на 09.03.2023, у якому було прийнято оскаржуване судове рішення, є 02.03.2023 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

У зв`язку із викладеним, спростовуються доводи скаржника про його неповідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції.

На додаток до викладеного, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, що призначалися судом на 24.01.2023 та на 09.03.2023, Господарським судом Одеської області розміщувалися відповідні оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім того, 20.02.2023 судом було здійснено телефонограму відповідачу про перебування у Господарському суді Одеської області справи №916/3271/22, яку відповідачем не було прийнято.

Щодо доводів скаржника про наявність для нього форс-мажорних обставин

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина друга статті 614 Цивільного кодексу України).

У зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується, і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі коли інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із частиною першою статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У статті 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), передбачено, що Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Відповідно до статті 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, Торгово-промислова палата України та її регіональні представництва, які видають сертифікати про обставини непереборної сили, є компетентними органами засвідчення форс-мажорних обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Як вже зазначалось, у розділі 8 договору сторони врегулювали правовідносини між ними у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

Досліджуючи розділ 8 договору колегією суддів установлено, що умовами договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за договором, у випадку якщо це стало наслідком форс-мажорних обставин, під якими сторони розуміють обставини, визначення яких міститься в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (пункти 8.1., 8.2). Виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджується двостороннім протоколом, підписаним сторонами, або сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (пункт 8.3. договору).

З аналізу наведених норм законодавства та положень договору слідує, що на особу яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки за договором, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме обставини форс-мажору вплинули на виконання конкретного зобов`язання. Загальне (абстрактне) посилання на існування форс-мажору є недостатнім.

У цій справі існування форс-мажорних обставин, як підстави для одностороннього розірвання договору, відповідач підтверджує листом Торгово - промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, розміщеного на сайті Торгово-промислової палати України. Інших доказів неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення від відповідальності за неоплату поставленого позивачем товару, відповідач не надав.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р №2024/02.0-7.1, адресованому невизначеному колу осіб, Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної) сили: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, з урахуванням необхідності доведення причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань, не є достатнім посилання відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, зважаючи також і на те, що суд має досліджувати докази в їх сукупності.

На переконання колегії суддів, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за укладеним з позивачем договором №20200109-02 від 09.01.2020 з оплати товару на суму 498501,46 грн, адже вказаний лист не відповідає вимогам обумовленості впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання, з урахуванням також і того, що обов`язок відповідача з оплати товару виник до введення воєнного стану в Україні.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин відповідач не довів існування для нього форс-мажорних обставин з виконання обов`язку з оплати товару на суму 498501,46 грн на підставі договору №20200109-02 від 09.01.2020, у зв`язку з чим не спростував правомірність нарахування позивачем на суму основного боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат і часткове задоволення цих вимог судом першої інстанції.

Щодо зменшення пені

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина друга статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Враховуючи, що сума заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені є значною (у сукупності з нарахованими позивачем інфляційними втратами та 3% річними дорівнює 187616,06 грн, тобто майже 38% від суми основного боргу), нарахування пені припадає на дію в Україні воєнного стану, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини ненадання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, суд апеляційної інстанції за власною ініціативою вирішив зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10% (7578,66 грн).

Апеляційний суд вважає, що зменшення розміру пені до 10% не порушує баланс інтересів сторін та відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, оскільки не позбавляє кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За наведених обставин Південно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Розподіл судових витрат

З огляду на висновок апеляційного суду про зміну оскаржуваного судового рішення в частині зменшення розміру пені, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/3271/22 змінити в частині стягнення пені.

3.Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек Україна» (вул. Ракетна, буд. 110-А, м. Херсон, 73042, код ЄДРПОУ 32125693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка КПК» (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 42624831) борг в сумі 498501 /чотириста дев`яносто вісім тисяч п`ятсот одну/грн 46 коп, пеню в сумі 7578 /сім тисяч п`ятсот сімдесят вісім/грн 66 коп, 3 % річних в сумі 11105 /одинадцять тисяч сто п`ять/грн 54 коп, інфляційні втрати в сумі 100901 /сто тисяч дев`ятсот одну/грн 68 коп та судовий збір в сумі 10291 /десять тисяч двісті дев`яносто одну/грн 76 коп».

4.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

5.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.08.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран