Постанова

від 07.03.2023 по справі 526/1250/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1250/22 Номер провадження 22-ц/814/2269/23Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край», директора О. Омельченко, нарішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

28 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Агро-Край» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 6652,64 грн та 2000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної несвоєчасною виплатою орендної плати.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року позов задоволено у повному обсязі:

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5320486900:00:001:0063, за 2021 рік у розмірі 5 676,46 грн та моральну шкоду в сумі 2 000 грн; Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Край» прохало рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказували, що позивачем належними доказами не доведено факт наявності заборгованості щодо сплати орендної плати, та місцевий суд безпідставно дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди та визначив її розмір в сумі 2 000 грн.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1.670 га, яка розташована на території Сарівської сільської ради, що підтверджується копією Державного акту на право власності на землю.

17 травня 2015 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-агро» (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1.670 га, кадастровий номер 5320486900:00:001:0063, яка розташована на території Сарівської сільської ради.

Згідно з п. 8 Договору оренди землі, договір укладено строком на 7 років - до 31 грудня 2022 року. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.12.2015, номер запису про інше речове право 12385224, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 300910840.

Згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 17.05.2015 ОСОБА_1 передала зазначену вище земельну ділянку в оренду ТОВ «Стандарт-Агро».

11.07.2017 між ОСОБА_1 , ТОВ «Стандарт-Агро» та новим орендарем ТОВ «Агро-Край» укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 17.05.2015, яка зареєстрована 04.12.2015 за № 12385306.

З відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 21.04.2022 вбачається, що ТОВ «Агро-Край» має перед ОСОБА_1 борг по сплаті орендної плати станом на грудень 2021 року в сумі 5676,46 грн.

Встановивши, що ТОВ «Агро-Край» має заборгованість перед ОСОБА_1 , яку не виплачує без поважних причин, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині. При розрахунку суми заборгованості суд виходив з наявних даних ДПІ, де у відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 21.04.2022 вбачається нарахування у 4 кварталі

7 051,50 грн за оренду землі, з якої утримано податок та військовий збір, тому остаточна сума, яка підлягає виплаті, становить 5676,46 грн. Будь - яких даних про сплату ОСОБА_1 коштів в рахунок орендної плати до суду не надано і судом не здобуто.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що у зв`язку із несвоєчасним розрахунком по орендній платі ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода; вона є інвалідом третьої групи з ураженням опорно-рухового апарату з 06.11.2014, постійно проходить курс лікування; внаслідок невиплати орендної плати змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, через нестачу коштів на лікування та щоденні потреби, в зв`язку з чим відчувала моральні страждання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом частин 1, 2статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, за умовами п. 9, 11 Договору оренди землі орендна плата визначена в розмірі 55% від нормативної грошової оцінки землі та вноситься до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Встановлюючи заборгованість за договором оренди землі, місцевим судом взято до уваги умови договору оренди та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела виплачених доходів та утриманих податків станом на 21.04.2022, оцінивши які місцевий суд дійшов висновку про наявність заборгованості з виплати орендної плати орендодавцю.

Відповідачем ані до місцевого суду, ані до апеляційної інстанції не надано жодного належного доказу на спростування факту наявності заборгованості перед позивачем, як орендодавцем.

В цій частині доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором.

Частинами першою та другою статті 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазналау зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як вбачається з позовної заяви, заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовує тими обставинами, що вона є особою з інвалідністю, має мінімальну пенсію, тому систематична невиплата орендної плати відбирає у неї сили та здоров`я.

Апеляційний суд вважає, що несвоєчасна сплата орендної плати дійсно завдає фінансової незручності особі орендодавця, однак позивач до матеріалів справи не долучила жодного належного доказу на підтвердження факту наявності моральної шкоди, зокрема, доказів погіршення матеріального стану, скрутного матеріального становища чи погіршення здоров`я у зв`язку із неможливістю забезпечення лікування через фінансовий стан.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що позивачкою не доведено факту спричинення їй моральної шкоди.

Сам по собі факт порушення договірних зобов`язань, що виникли між сторонами, та звернення особи до суду не є достатньою правовою підставою для стягнення моральної шкоди.

В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого саду у в частині відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (на 65,6%),судовий збір,сплачений позивачкоюза подачупозовної заяви(зціною позову8652,64грн (6652,64+2000)),підлягає відшкодуваннюпропорційно розмірузадоволених позовнихвимог,а самеу сумі651,01грн (ізрозрахунку:(5676,46:8652,64) х 100 = 65,60% х 992,40).

Апеляційна скарга задоволена на 34,4%, відповідно, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім за подачу апеляційної скарги у сумі 512,08 грн (із розрахунку: 1488,60 х 34,4%).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Здійснюючи взаємозалік, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 138,93 грн (із розрахунку: 651,01 -512,08), а рішення місцевого суду в частині розподілу стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 992,40 грн, слід змінити, зменшивши суму стягнення до 138,93 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4, ч. 1 ст. 376, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 2 000 грн - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 992,40 грн змінити, зменшивши суму стягнення до 138,93 грн.

В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Повний текст постанови складено 07 березня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов