Ухвала

від 14.03.2023 по справі 205/8565/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

14.03.2023 Єдиний унікальний номер 205/8565/21

Провадження № 2/205/318/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб О.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центропаркінг» - директора Пилипенка Віталія Павловича про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центропаркінг», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кретова Наталія Борисівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

Представник позивача у підготовче судове засідання не з`явився, на підставі ст. 128 ЦПК України повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, однак про причини неявки суд не повідомив та не надав клопотання про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коломоєць С.В. надав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Від представника відповідача ТОВ «Центропаркінг» - директора Пилипенка В.П. надійшли до суду письмові пояснення в яких він просив справу розглядати за відсутності їх представника та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Також на електронну адресу суду направив клопотання про закриття провадження у вищевказаній цивільній справі, оскільки ДМР просить суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки ТОВ «Центропаркінг», отже спірні правовідносини виникли між юридичними особами, а тому справа в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Представники відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та третіх осіб у підготовче судове засідання не з`явилися, на підставі ст. 128 ЦПК України повідомлялися належним чином про день, час та місце розгляду справи, однак про причини неявки суд не повідомили та не надали клопотання про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи без їх участі, лише від представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву в якій просили в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та клопотання представника відповідача ТОВ «Центропаркінг», суд дійшов таких висновків.

Відповідно до позовної заяви Дніпровська міська рада просить суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4392 га, кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:08:721:0336 з Державного земельного кадастру та закрити поземельну книгу про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши усі речові права на неї.

Також звертаючись до суду із вищевказаною позовною заявою представником позивача долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 277541320 від 30 вересня 2021 року, відповідно до якої власником об`єкта нерухомого майна споруди автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Центропаркінг» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 21/01, виданий 21 січня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.В.

Разом з тим, у статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключено суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 18 Закону України«Просудоустрійі статуссуддів» передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За змістом ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст.4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдиниіосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, статтею 20ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 45ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст.20цього Кодексу (як приклад, п. п. 5, 10, 14 ч. 1 цієї статті).

Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 червня 2019 року по справі 908/1568/18, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України.Так,за частиноюпершою цієїстатті господарськісуди розглядаютьсправи успорах,що виникаютьу зв`язкузі здійсненнямгосподарської діяльності(крімсправ,передбачених частиноюдругою цієїстатті),та іншісправи увизначених закономвипадках,зокрема:справи успорах,що виникаютьпри укладанні,зміні,розірванні івиконанні правочиніву господарськійдіяльності,крім правочинів,стороною якихє фізичнаособа,яка неє підприємцем,а такожу спорахщодо правочинів,укладених длязабезпечення виконаннязобов`язання,сторонами якогоє юридичніособи та(або)фізичні особи-підприємці. Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Має значення також і суб`єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Позовні вимоги, заявлені Дніпровською міською радою у поданій позовній заяві не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а витікають з господарських правовідносин, оскільки відповідно до позовної заяви основні позовні вимоги стосуються щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру та заявлені саме до юридичних осіб - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ «Центропаркінг», а також вимоги щодо закриття поземельної книги про державну реєстрацію земельної ділянки з припиненням усіх речових прав на неї, яка на сьогоднішній день зареєстрована за юридичною особою - ТОВ «Центропаркінг».

Щодо позовної вимоги до ОСОБА_1 , то судом встановлено, що відповідно до відкритої інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, яка здійснювала діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 до 2020 року здійснювала підприємницьку діяльність, а те, що вона - як фізична особа 01 жовтня 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримала право власності на споруди автостоянки та дитячого майданчика, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 лише підтверджує те, що вказане майно може використовуватись особою лише у господарських цілях для здійснення підприємницькою діяльністю.

Крім того, власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на сьогоднішній день є юридична особа, а тому такий спір незалежно від його суб`єктного складу підвідомчий господарському суду та не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Правова норма п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Українипередбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Таким чином, клопотання представника відповідача ТОВ «Центропаркінг» підлягає задоволенню, а провадження у цій цивільній справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 49, 142, 158, 206, 255, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центропаркінг» - директора Пилипенка Віталія Павловича про закриття провадження у цивільній справі задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центропаркінг», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кретова Наталія Борисівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації земельної ділянки- закрити.

Роз`яснити позивачу про право звернутися з відповідною позовною заявою до суду господарської юрисдикції.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадця ти днів від дня вручення йому відповідної ухвалисуду.

Суддя: Т.П. Терещенко