Рішення

від 13.03.2023 по справі 400/3881/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2023 р. № 400/3881/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, вул. 2-а Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003,

до відповідача:Виробничого Кооперативу "Ремонтник", вул. Радянська, 2, м. Миколаїв, 54001,

про:застосування заходу реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, звернувся до суду з позовом про застосування заходу реагування до Виробничого Кооперативу "Ремонтник", за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Маячна, 1А, у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації будівель, споруд та приміщень, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що при проведенні перевірки відповідача щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту виявлено порушення, які є особливо небезпечними, оскільки створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тому необхідно застосувати захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкта, що розташовано за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Маячна, 1А.

Відповідач надав відзив на позов (заява-клопотання), просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідачем порушення, зафіксовані актом перевірки, частково усунені. Порушення, які не усунені, не впливають на вірогідність загоряння, а тому не створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Тому відсутні підстави для застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації будівель, споруд та приміщень.

Ухвалою від 07.06.2021 відкрито правадження у справі.

Ухвалою від 18.11.2021 зупинено провадження у справі.

Ухвалами від 04.05.2022 поновлено та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 15.07.2022 поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 15.07.2022 зупинено провадження у справі до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 09.02.2023, за клопотанням позивача, поновлено провадження у справі та запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати суду докази усунення порушень, що стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Ухвалу від 09.02.2023 відповідачу суд надсилав на його електронну адресу, зазначену ним у відзиві, яку він отримав 10.02.2023.

Відповідно до ст. 262 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

У період з 09.04.2021 по 12.04.2021 позивачем проведено планову перевірку Виробничого Кооперативу "Ремонтник", розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Маячна, 1А, щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, про що складено Акт № 109 від 12.04.2021 року, яким зафіксовано 23 порушення вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки у сфері цивільного захисту, 9 порушень з яких створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Станом на час розгляду справи залишається неусуненими 5 порушення з 9, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей:

1) дерев`яні елементи горищного покриття (крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (будівлі охорони), (порушено пункт 2.5 глави 1 розділу ІІІ ППБУ, відповідно до якого дерев`яні елементи горищного покриття (крокви, лати) мають бути оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності);

2) під час експлуатації об`єктів допускається зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта, зокрема приміщення адміністративно-офісної будівлі, гаражні бокси та СТО не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» з підписанням актів (Акт прийняття монтажних робіт, Акт введення в експлуатацію та перевірки, Акт прийняття) (порушено пункт 22 глави 1 розділу ІІ, пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ та пункти 4.1, 12.8, таблиці А 1, пункт 11.5 таблиці А 2 ДБН В.2.5-56:2014 та підпункт 4.2, 8.4 ДСТУ-Н СЕК/Т8 54-14:2009, відповідно до яких під час експлуатації об`єктів не допускати зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта, зокрема приміщення адміністративної-офісної будівлі, гаражні бокси та СТО має бути обладнано автоматичною пожежною сигналізацією з підписанням актів (Акт прийняття монтажних робіт, Акт введення в експлуатацію та перевірки, Акт прийняття));

3) об`єкт не обладнано системою зовнішнього протипожежного водопроводу відповідно до вимог ДБН В 2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі» (порушено пункт 2.1 розділу V ППБУ, відповідно до якого об`єкт має бути обладнаний системою зовнішнього протипожежного водопроводу);

4) відсутнє обвалування резервуарів нафтопродуктів (порушено пункт 3 (1) розділу V НАПБ В.01.058-2008/112, відповідно до якого резервуари з нафтопродуктами повинні бути забезпечені обвалуванням);

5) не передбачено запас піноутворювача з урахуванням площі розливу легкозаймистих рідин та відповідно до проведеного розрахунку гасіння по площі з урахуванням властивостей речовин (порушено пункт 31 глави 1 VІІ НАПБ В.01.058-2008/112, Наказ МНС від 16.12.2011 № 1341 «Про затвердження Методики розрахунку сил і засобів МНС України, необхідних для гасіння пожеж у будівлях і на територіях різного призначення», відповідно до якого на АЗС має бути передбачено запас піноутворювача з урахуванням площі розливу легкозаймистих рідин та відповідно до проведеного розрахунку гасіння по площі з урахуванням властивостей речовин).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частина четверта статті 4 цього Закону передбачає, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 цього Закону повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Стаття 55 Кодексу цивільного захисту України передбачає заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини першої якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Зокрема, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (частина друга статті 55 КЦЗ України).

Частина друга статті 51 і частина третя статті 55 КЦЗ України передбачають, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладено на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у ст.65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з частинами першою і другою статті 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною другою статті 70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Як вбачається з приписів частини 1 статті 70 КЦЗ України, що застосування заходів реагування включає в себе: повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.

Встановлення факту не усунення відповідачем порушень, обумовлює звернення позивача до суду з позовом про застосування заходів державного нагляду (контролю).

Одночасно, застосування означених заходів можливе у випадку, коли порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Заявлені позивачем позовні вимоги відповідають основним засадам дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілям, на досягнення яких вони спрямовані, оскільки заявлені в інтересах людей, що знаходяться (перебувають) на такому об`єкті, для забезпечення безпеки їхнього життя і здоров`я та уникненню можливих несприятливих наслідків.

Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходяться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» належним доказом усунення порушення є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року в справі №810/2400/18, від 7 жовтня 2019 року в справі №815/140/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 826/15768/18, від 18 лютого 2021 року в справі №320/5696/18.

Суд звертає увагу на те, що ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.

Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, і таке інше).

Отже, у разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами.

У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/16, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 19 січня 2021 року у справі № 640/5571/20, від 27.12.2022 у справі № 460/5027/21.

Вказане спростовує свідчення відповідача про те, що належним доказом усунення порушень у сфері пожежної та техногенної безпеки є акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи об`єкта, експлуатації будівель, споруд та приміщень відповідача, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

До того ж, поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

До того ж, застосований захід реагування має спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в приміщеннях Товариства.

Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Отже, ураховуючи те, що відповідачем не надано до суду доказів повного усунення виявлених позивачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 01.12.2021 року по справі № 1.380.2019.004026 (адміністративне провадження №К/9901/10718/20).

Відсутність коштів для оплати виконання робіт для усунення порушення у сфері пожежної безпеки не звільняє відповідача від обов`язку виконати вимоги ППБУ, оскільки ці порушення створюють небезпеку життю та здоров`ю людей.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Твердження відповідача про те, що неусунені порушення не створюють небезпеку життю та здоров`ю людей судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не надано жодних доказів того, що він є фахівцем у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач доказів усунення всіх порушень, встановлених перевіркою, суду не надав, тому позов належить задовольнити.

Судовий збір покладається на позивача та поверненню позивачу за рахунок коштів відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 38524996) до Виробничого Кооперативу "Ремонтник" (вул. Соборна, 2, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 19294122) задовольнити.

2. Застосувати до Виробничого Кооперативу "Ремонтник" (вул. Соборна, 2, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 19294122) захід реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації будівель, споруд та приміщень, розташованих за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Маячна, 1А, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т.О. Гордієнко