Постанова

від 07.03.2023 по справі 520/6198/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 р.Справа № 520/6198/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представника позивача Новікова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 (суддя Ніколаєва О.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 22.09.2021) по справі № 520/6198/21

за позовом Керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в особі Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області

до Лозівської міської ради (Лозівська міська ОТГ) третя особа Комунальний заклад "Полтавський ліцей" Лозівської міської ради Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лозівської окружної прокуратури Харківської області в особі Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі по тексту позивач, Керівник Лозівської окружної прокуратури Харківської області в особі ГУДСНС у Харківській області) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської міської ради (Лозівська міська ОТГ) (далі по тексту - відповідач), третя особа - Комунальний заклад «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області (далі по тексту КЗ «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Лозівської міської ради з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Комунального закладу «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області;

- зобов`язати Лозівську міську раду вчинити дії, спрямовані на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у діяльності Комунального закладу «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області, які зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства від 02.10.2020 №132.

В обґрунтування позову зазначає, що Лозівська міська рада протягом тривалого часу не вживає достатніх заходів для усунення порушень пожежної безпеки, які встановлені Головним управлінням Державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області за результатами проведення перевірки Комунального закладу «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області, що є неприпустимим в силу статті 53 Конституції України, статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, та є порушенням приписів Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки в України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417.

В той же час вказує, що органи ДСНС України, відповідно до приписів Кодексу цивільного захисту України, позбавлені права звернутися з позовом про спонукання суб`єктів владних повноважень до усунення порушень вимог пожежної безпеки у закладах освіти, а тому керівник прокуратури, реалізуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, звертається до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 по справі № 520/6198/21 у задоволені адміністративного позову керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в особі Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області (вулиця Богданівська, 17, місто Лозова, Харківська область, 64602, код ЄДРПОУ: 02910108) до Лозівської міської ради (Лозівська міська ОТГ) (вулиця Ярослава Мудрого, 1, місто Лозова, Харківська область, 64600, код ЄДРПОУ: 06716633), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального закладу «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області (вулиця Шкільна, 4, село Полтавське, Лозівський район, Харківська область, 64631, код ЄДРПОУ: 24675984) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Позивач не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 по справі № 520/6198/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Лозівською окружною прокуратурою дотримано порядок, визначений ст.23 Закону Україні «Про прокуратуру», та встановлено, що компетенційний орган не вживає заходів щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що створює ризики для нормального функціонування навчального закладу, настання негативних наслідків та порушує права дітей. Вказує, що позивачем в достатній мірі аргументовано наявність загрози інтересам держави в частині забезпечення належних та безпечних умов для виховного процесу.

Відповідач та третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2022 по справі № 520/6198/21 замінено в порядку процесуального правонаступництва третю особу у справі № 520/6198/21 з Комунального закладу "Полтавський ліцей" Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 24675984) на правонаступника Комунальний заклад "Панютинський ліцей" Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 25861878).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Лозівська окружна прокуратура Харківської області під час вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки навчальними закладами на території Лозівського району ознайомилась з результатами перевірки, проведеної Лозівським районним відділом Головного управління Державної надзвичайної служби України в Харківській області, щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Комунальним закладом «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області.

Вивченням зазначених матеріалів встановлено, що у період з 30.09.2020 по 02.10.2020 фахівцями ГУ ДСНС України у Харківській області проведено перевірку додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Комунального закладу «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області.

Актом перевірки зазначеного об`єкту щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної па пожежної безпеки від 02.10.2020 №135 встановлені порушення Кодексу цивільного захисту України (далі по тексту -КЦЗ України), Правил пожежної безпеки в Україні (далі - ППБУ).

За результатами перевірки Лозівським районним відділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області 02.10.2020 видано припис №132, в якому зазначено про необхідність усунення порушень вимог ППБУ та іншого законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за адресою: вулиця Шкільна, 4, село Полтавське, Лозівський район, Харківська область, 64631, зазначених у акті перевірки.

Вказаний припис вручено директору Комунального закладу «Полтавський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог припису у встановлений термін, керівник Лозівської окружної прокуратури Харківської області звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, оскільки законодавством чітко регламентовано порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 КЦЗ України, а не шляхом покладення обов`язку вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки згідно винесеного припису.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Приписами частини третьої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

За змістом частин третьої - п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Приписами частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі по тексту - Закон України №1697-VII) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України №1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Окремими абзацами частини четвертої статті 23 установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

З урахуванням наведених нормативних положень можна зробити висновок, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а виключно у випадках, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Конституція України та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно ґрунтуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У даній справі як позовні вимоги, так і підстави подання позову мотивовано відсутністю у державного органу ДСНС права на звернення до суду з позовом про спонукання відповідача усунути порушення вимог пожежної безпеки, що не відповідає дійсності.

Слід зазначити, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16.

У свою чергу відсутність у державного органу права на звернення до суду з позовом про спонукання усунути порушення вимог пожежної безпеки не може бути підставою представництва інтересів такого органу в суді прокурором.

При цьому на підставі пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі по тексту - КЦЗ України), до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини другої статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За результатами правового аналізу повноважень органів Державної служби з надзвичайних ситуацій установлено, що на підставі статей 67 та 68 КЦЗ України саме органи ДСНС уповноважені звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

Отже, здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено саме на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин.

Застосування заходів реагування, визначених статтями 67, 68 КЦЗ України, є установленим законом способом спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органи ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.

Предметом даного позову є визнання протиправною бездіяльності Лозівської міської ради з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Комунального закладу "Панютинський ліцей" Лозівської міської ради Харківської області та зобов`язання Лозівської міської ради вчинити дії, спрямовані на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у діяльності Комунального закладу "Панютинський ліцей" Лозівської міської ради Харківської області, які зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства від 02.10.2020 №132.

Відповідно, визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його в межах компетенції вжити заходи, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, є фактично спонуканням відповідача усунути порушення протипожежної безпеки в діяльності підприємства, що зафіксовані в акті позапланової перевірки, проведеної у період з 30.09.2020 по 02.10.2020 фахівцями ГУ ДСНС України у Харківській області.

Проте, законодавством чітко регламентовано порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 КЦЗ України, а не шляхом покладення обов`язку вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки згідно винесеного припису.

Водночас, прокурором не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що останній звертався до органів ДСНС з вимогою подання вказаним органом адміністративного позову до суду про застосування заходів реагування до відповідного комунального закладу освіти, що у свою чергу вказує на відсутність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Як, не надано суду і доказів того, що у даній справі органи ДСНС не мали об`єктивної можливості у законодавчо встановленому порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування до третьої особи для усунення виявлених порушень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 у справі №320/1724/19, від 09.10.2019 у справі №0440/4892/18, від 04.10.2019 у справі № 804/4728/18, від 30.07.2019 у справі №0440/6927/18, від 26.02.2020 у справі №804/4458/18, від 27.04.2020 у справі №826/10807/16, від 20.05.2020 у справі №580/17/20, від 20.01.2021 у справі № 0440/6990/18, від 11.02.2021 у справі № 0440/6931/18, від 29.09.2022 у справі № 0440/6619/18.

Згідно з частинами першою і третьою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави також може мати наслідком відмову у задоволенні позову, якщо до відкриття провадження у справі суд не застосував положення пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повернення такої позовної заяви.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 у справі №№320/1724/19, від 09.10.2019 у справі №0440/4892/18, від 24.09.2019 у справі №320/903/19.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області, у зв`язку з необґрунтованістю прокурором права звернення до адміністративного суду в інтересах держави.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 по справі № 520/6198/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Я.В. П`янова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 14.03.2023 року