Постанова

від 10.03.2023 по справі 560/923/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року

м. Київ

справа № 560/923/19

касаційне провадження № К/9901/20858/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Горинь»

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (головуючий суддя - Шевчук О.П.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Боровицький О. А.; судді - Шидловський В.Б., Матохнюк Д.Б.)

у справі № 560/923/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Горинь»

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Горинь» (далі - ПрАТ «Горинь»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2018 року № 0000040/14-10.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 27 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ПрАТ «Горинь» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що порушення ним вимог частини третьої статті 150 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) щодо залучення підрядника для виготовлення швейних виробів з поміщеної в режим переробки давальницької сировини без отримання дозволу органу доходів і зборів стосується лише порядку поміщення товару у режим переробки і не призвело до порушення умов зазначеного митного режиму. Також платник зазначає, що відповідач не довів господарську цінність відходів, які утворилися внаслідок переробки давальницької сировини, як підстави для сплати митних платежів.

Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Горинь».

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання ПрАТ «Горинь» законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2018 року, за результатами якої складено акт від 23 листопада 2018 року № 1650/22-01-14-10/0021339381.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 52, частини першої статті 147, частини третьої статті 150, частини першої статті 157, частини першої статті 257, пункту 1 частини першої статті 279, частини дванадцятої статті 286 МК України, пункту 4 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), з огляду на неправильне використання наданої пільги зі сплати ввізного мита.

Такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що в період, охоплений перевіркою, ПрАТ «Горинь» здійснювало виробництво (виготовлення) одягу з давальницької сировини, яка належить замовнику-нерезиденту, відповідно до погоджених з ним технічних умов та зразків.

Згідно із зовнішньоекономічними контрактами з переробки від 10 січня 2014 року № 5 та від 30 грудня 2016 року № 6 про виконання робіт з матеріалів замовника, укладеними з іноземним підприємством «Ukracov West B.V.B.A.» (Бельгія), за 85-ма митними деклараціями (МД) типу ІМ51ДЕ, дані про які наведені у додатку 7 до акта перевірки, платником ввезено на митну територію України товар (сировину), загальною фактурною вартістю 4397225,21 євро та загальною митною вартістю 129164920,10 грн, у митному режимі переробки під зобов`язання вивезти кінцевий продукт переробки - готову продукцію у відповідний термін.

Під час митного оформлення товарів за митними деклараціями ІМ51ДЕ ПрАТ «Горинь» отримано і задекларовано пільгу (преференцію) 517 - «товари, що поміщуються в митний режим переробки на митній території» (пункт 1 частини першої статті 284, частина дванадцята статті 286 МК України).

З метою отримання дозволів на розміщення товарів і сировини у митний режим переробки на території України відповідно до глави 23 МК України позивачем подано митниці заяви, які містять зобов`язання проводити операції з переробки товарів відповідно до вимог законодавства України, здійснювати відокремлений від інших товарів облік і зберігання товарів, розміщених у митний режим переробки, та продуктів їх переробки, а також заявити у відповідному митному режимі товарну продукцію, супутні продукти переробки, залишки переробки, що будуть отримані в результаті переробки товарів, і розпорядитися згідно із законодавством України відходами переробки.

Відповідно до заяв платника та наданих дозволів товари (давальницька сировина: тканина; фурнітура), продукти їх переробки та всі роботи з виготовлення готової продукції (швейні вироби - одяг) здійснюються (зберігаються) самостійно на території підприємства, за адресою: вул. Б. Хмельницького, 12, м. Славута, Славутський р-н, Хмельницька обл.

З письмового дозволу керівника Митного посту «Славута» імпортний товар поміщено у митний режим переробки на митній території України та встановлено строки переробки ввезених товарів на митній території України. Після переробки виготовлені товари вивезено за межі митної території України в кількості та в строки, що відповідають умовам поміщення товарів у митний режим переробки.

Під час контрольного заходу з`ясовано, що в межах операцій щодо імпортованого товару (сировини), який вказано у 47-ми отриманих позивачем дозволах, для пошиття швейних виробів залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , з якою ПрАТ «Горинь» укладено договір від 04 травня 2016 року № 04.05-16 про виготовлення швейних виробів, без повідомлення про це митницю та без отримання відповідного дозволу.

ГУ ДПС у Хмельницькій області також встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь Оіл» укладено договори від 21 квітня 2015 року № ХМ21-04/15 та від 24 березня 2017 року № ХМ24-03/17 про передачу текстильних відходів виробництва із ввезеної давальницької сировини для утилізації. Передачу для утилізації відходів текстильного виробництва, що мають господарську цінність, а саме міжлекальних випадів, здійснено платником без їх поміщення у митний режим «Імпорт (випуск для вільного обігу)», що є порушенням частини першої статті 157 МК України.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 20 грудня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000040/14-10, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, в розмірі 15901,78 грн за основним платежем та 3975,45 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами контролюючого органу щодо порушення платником умов митного режиму переробки на митній території України з огляду на відсутність дозволів на передачу та переміщення товарів (сировини), які знаходяться під митним контролем та у вказаному митному режимі, іншій особі. Крім того, суди зазначили, що відходи, які утворилися внаслідок переробки іноземних товарів і також мають статус іноземних, безпідставно не були поміщені ПрАТ «Горинь» у відповідний митний режим до закінчення терміну переробки згідно з вимогами статті 157 МК України.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є частково передчасними з огляду на таке.

Особливості ввезення давальницької сировини, отриманої від нерезидента для переробки на території України, врегульовано главою 23 МК України.

Митний режим переробки на митній території України характеризується тим, що поміщені у нього товари можуть бути використані тільки з метою переробки відповідно до заявлених при ввезені товарів умов згідно з установленими законодавством вимогами та певними пільгами щодо товарів, які в митному режимі переробки на митній території переміщуються через митний кордон України.

Іноземні товари, поміщені у митний режим переробки на митній території України, зберігають статус іноземних товарів.

Це випливає з норми статті 147 МК України, відповідно до якої переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

За правилами частини першої статті 149 МК України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3 частини другої статті 149 МК України разом із заявою на одержання дозволу власник товарів або уповноважена ним особа подає органу доходів і зборів, зокрема: зовнішньоекономічні договори або документи, що їх замінюють, на підставі яких зазначені в заяві товари були чи будуть ввезені на митну територію України і які повинні містити відомості про обов`язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання; договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться такими іншими підприємствами.

Частиною третьою статті 150 МК України встановлено, що окремі операції з переробки товарів або повний цикл переробки за дорученням підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися іншими підприємствами. При цьому відповідальність перед органами доходів і зборів за порушення визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України. Дозволи на виконання окремих операцій з переробки або повного циклу переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або, за необхідності, - на підставі заяви відповідної особи після надання цього дозволу та відображаються у ньому.

Якщо окремі операції або повний цикл переробки товарів на митній території України здійснюватимуться переробником (переробниками), то в заяві мають бути зазначені відомості про всіх переробників, які будуть здійснювати переробку чи окремі операції з переробки товарів на митній території України, в тому числі зберігання товарів, що розміщуються в митний режим переробки, та продуктів переробки (пункт 4 розділу V Порядку).

Згідно з частиною першою статті 148 МК України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

З урахуванням визначення термінів у пункті 62 частини першої статті 4 МК України це означає, що товари, поміщені в режим переробки, звільняються від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, перевіркою не виявлено розбіжностей у відомостях про кількісні показники ввезеної позивачем сировини, її походження (імпорт) та обсяг виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України, зазначених у бухгалтерському обліку платника та у митних деклараціях. Також перевіркою не встановлено використання ПрАТ «Горинь» українських товарів, на які законом встановлено вивізне мито, в процесі переробки ввезеної давальницької сировини, порушення платником умов переробки, визначених технологічними схемами, або строків переробки сировини.

Залучення позивачем Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконання робіт з переробки сировини знаходиться в площині умов поміщення в митний режим переробки, а не умов самого митного режиму, його вимог та обмежень. Незазначення ПрАТ «Горинь» у заяві на отримання дозволу на переробку товарів на митній території про залучення підрядника, безумовно, є порушенням частини третьої статті 150 МК України. Проте, це порушення, як встановлено судами, не супроводжувалося порушенням позивачем вимог митного режиму, встановлених нормами глави 23 МК України, щодо переробки ввезеної сировини і своєчасного вивезення (реекспорту) готової продукції.

Відповідальність за неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем (проведення з такими товарами операцій, не передбачених статтями 203, 325 МК України, або проведення операцій, передбачених цими статтями без дозволу органу доходів і зборів; зміна стану таких товарів; користування та розпорядження ними, їх видача без дозволу органу доходів і зборів; втрата таких товарів) встановлена нормами статті 469 МК України.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 14 червня 2021 року у справі № 560/1050/19.

Відповідно до статті 157 МК України залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів.

За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи залишки або відходи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, застосовуються передбачені законом заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання зазначених заходів щодо цих товарів.

Інші відходи, ніж зазначені в частині першій цієї статті, з дозволу органу доходів і зборів підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.

Як зазначено в акті перевірки, при поміщенні давальницької сировини в митний режим переробки на митній території України позивачем разом із заявами про отримання відповідного дозволу подано додатки «Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення», в розділі 9 яких заявляло про відходи переробки, що отримуються в результаті переробки: складають 9 % від ввезеної за митною декларацією сировини (тканини); мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані («Міжлекальні відходи»).

Та обставина, що міжлекальні відходи платником передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболонь Оіл» для подальшої утилізації з виготовленням в процесі утилізації палива, обґрунтовано розцінена судами попередніх інстанцій як підтвердження того, що відходи мали господарську цінність.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен встановити дійсний обов`язок позивача щодо сплати митних платежів у розглядуваній ситуації із відповідним застосуванням наведених матеріально-правових норм та витребуванням у контролюючого органу, в разі необхідності, розрахунку здійснених ним донарахувань за кожним порушенням.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Горинь» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

В. П. Юрченко