Постанова

від 14.03.2023 по справі 420/1295/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

справа № 420/1295/19

адміністративне провадження № К/9901/18118/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №420/1295/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світеко» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 (головуючий суддя Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Бойко А.В. та Шевчук О.А.),

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Світеко» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0006121401, №0006151401.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління Державної податкової служби в Одеській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі №420/1295/19 за касаційною скаргою податкового органу.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.

До суду надійшла заява відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою суду від 13.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 14.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до плану-графіка на 2018 рік проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Світеко» (код за ЄДРПОУ 39282608) за період з 01.04.2016 по 30.09.2018 з 21.12.2018 тривалістю 10 робочих днів (а.с.221 т.7, а.с.92 т.8).

Наказом посадової особи контролюючого органу продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Світеко» на 5 робочих днів (а.с.93 т.8).

22.01.2019 за результатами перевірки ДФС складено акт перевірки №98/15-32-14-01/39282608, яким встановлено порушення Товариством п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України ст.1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.5, п.7, п.8, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п.5, п.6, п.7 П(С)БО №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248; п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 №433 (зі змінами та доповненнями) та заниження податку на прибуток на загальну суму 807117,00 грн.; п.198.5 ст.198 ПК України в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 6360,00 грн. (а.с.54-94 т.1).

12.02.2019 ДФС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0006121401, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1' 210' 676,00грн., в тому числі за податковим зобов`язання на суму 807117,00грн. та штрафними санкціями на суму 403559,00грн.,

№0006151401, яким збільшено суму грошового зобов`язанням за платежем податок на додану вартість на суму 7950,00грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 6360,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1590,00 грн

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0006121401 в частині суми збільшення податкового зобов`язання у розмірі 801393,00грн. та частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 400697,00грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення щодо задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що доказами по справі підтверджується, що відповідач при проведенні перевірки позивача дійшов необґрунтованого висновку в частині того, що Товариство не придбавало роботи (послуги) з монтажу світлодіодних виробів у ТОВ «ВТВ-ГРАНД» та вказані роботи (послуги) отримані від невизначених осіб, оплату на користь яких здійснено не було, що свідчить про безпідставне та безоплатне отримання зазначених робіт (послуг) з монтажу світлодіодних виробів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами не враховано додаткові письмові пояснення відповідача, не надано оцінку відповідним обставинам справи, не реалізовано положення про активну роль суду у судовому процесі, зокрема, щодо з`ясування всіх обставин справи, витребування доказів. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості контрагентів виконати договірні умови правочинів (приміщення, обладнання, транспорт). Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. Вказане підтверджує доводи позивача, що у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено різні обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З акту перевірки судами встановлено, що перевіркою відображених у рядках 01 декларацій (й) «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.04.2016 по 30.09.2018 виявлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації товарів: лампи світлодіодні енергозберігаючі (LED tube),світильники світлодіодні енергозберігаючі (LED Downlight), панелей світлодіодних, ламп-колб, прожекторів, проводів, профілів монтажних, модулів, драйверів та інш., імпортованих із Китаю і придбаних у постачальників-резидентів, які було використано субпідрядниками.

На виконання укладених однотипних договорів субпідряду ТОВ «ВТВ-ГРАНД» в адресу ТОВ «Світеко» виписано акти здачі-прийняття робіт. При цьому, здійснивши аналіз наданих документів та баз даних ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновки, що операції між ТОВ «Світеко» та ТОВ «ВТВ-ГРАНД» щодо виконання електромонтажних робіт мають ознаки нереальності виконання вказаних робіт, у зв`язку з відсутністю у ТОВ «ВТВ-ГРАНД» основних засобів та необхідної кількості працівників для виконання робіт та враховуючи часткове залучення субпідрядних організацій, у яких в номенклатурі податкових накладних не зазначено місце проведення та конкретні об`єкти на яких проводились електромонтажні роботи, що не дає змогу співставити їх з субпідрядними електромонтажними роботами, наданими ТОВ «ВТВ-ГРАНД» на адресу ТОВ «Світеко».

Таким чином, під час проведення перевірки встановлено відсутність придбання робіт та послуг, виконаних (наданих) під постачальників до підприємств (покупця) ТОВ «ВТВ-ГРАНД» то відповідно відсутні поставки робіт, послуг від ТОВ «ВТВ-ГРАНД» до підприємств-покупця ТОВ «Світеко». Податковий орган вважав, що ТОВ «ВТВ-ГРАНД» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди тертім особам. Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «Світеко» фактично не могло придбавати роботи (послуги) з монтажу світлодіодних виробів у ТОВ «ВТВ-ГРАНД» на загальну суму 3826555,00 грн. та вказані роботи (послуги) отримані ТОВ «Світеко» у невизначених осіб, оплату на користь яких здійснено не було, що свідчить про безпідставне отримання зазначених робіт (послуг) з монтажу світлодіодних виробів на загальну суму 3826555,00грн.

З матеріалів справи у цій справі слідує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 03.07.2014 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Світеко" (код ЄДРПОУ 39282608) за № 1 556 102 0000 053113.

У період з 01.04.2016 по 30.09.2018 року ТОВ «Світеко» укладено договори з ТОВ «АТБ-Маркет», ПП «БІЛЛА-Україна», ТОВ «НОВУС Україна», ТОВ «ДТЕК ЕСКО», ТОВ «Радехівський цукор», ПП «ІДЕАЛ», ТОВ «ЛОГІСТІК Юніон», ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «СПОРТ-ПРОФІТ», ТОВ «СПОРТ ТАКО ТИМ», ТОВ «СПОРТ-МАГИЯ» на підтвердження виконання яких позивачем до суду надано акти надання послуг, акти надання робіт, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, акти звіряння, гарантійні умови, технічні умови, калькуляції вартості, графіки виконання робіт, виписки про рахункам, листи щодо підтвердження виконання робіт (а.с. 106-250 т., а.с. 1-250 т.2, а.с. 1-250 т. 3, а.с. 1-250 т. 4, а.с. 1-250 т. 5, а.с. 1-236 т. 6, а.с. 70-123 т. 9, а.с. 184-250 т. 9, а.с. 1-28 т. 10, а.с. 62-69 т. 10, а.с. 129-233 т. 10, а.с. 109-250 т. 11, а.с. 242-244 т. 12).

При цьому, на виконання умов договорів, між ТОВ «»Світеко» та ТОВ «ВТВ-ГРАНД» укладено договори підрядку (субпідряду) щодо виконання робіт монтажу світлодіодних енергозбергіаючих ламп та світильників на об`єктах замовників, на підставердження виконання яких в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт, відомості використаних матеріалів, локальний кошторис на будівельні роботи, договірну ціну, додатки до договорів з переліками об`єктів (а.с. 237-243 т. 6, а.с. 244-250 т. 6, а.с. 1-16 т. 7, а.с. 17-23 т. 7, а.с. 24-30 т. 7, а.с. 31-37 т. 7, а.с. 53 т. 7, а.с. 54-78 т. 7, а.с. 79-85 т. 7, а.с. 86-93 т. 7, а.с. 94-154 т. 7, а.с. 155-159 т. 7).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.06.2008 року проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ВТВ-ГРАНД» (а.с. 166-168 т. 7).

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту ТОВ «ВТВ-ГРАНД» предметом діяльності вказаного підприємства є, зокрема, КВЕД 43.21 - електромонтажні роботи (а.с. 160-168 т. 7).

При цьому, у ТОВ «ВТВ-ГРАНД» наявна ліцензція ДАБІ України від 26.07.2017 №31-Л на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (СС2), в тому числі - 2.01.00 - Монтаж внутрішніх мереж ,систем приладів і засобів вимірювання, іншого обладнання, 2.01.06 - Електропостачання і електроосвітлення, 2.02.00 - монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем приладів і засобів вимірювання (а.с. 169-171 т. 7).

На підставі матеріалів справи, з`ясованих обставин суди дійшли висновку, що вказана первинна документація є належними та допустимими доказами реальності (товарності) господарських правовідносин позивача з ТОВ «ВТВ-ГРАНД», а протилежного під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій представниками відповідача доведено не було, що свідчить про безпідставність висновків відповідача, зроблених в акті перевірки (т.1 а.с.68), що вказані операції щодо виконання підрядних робіт мають ознаки нереальності.

Крім того, апеляційний суд відзначив, що висновки податкового органу мають ґрунтовні суперечності та не узгоджуються між собою, зокрема, в акті перевірки одночасно зазначено про нереальність правовідносин позивача з ТОВ «ВТВ-ГРАНД» та вказано, що позивач придбавав роботи з монтажу світлодіодних приладів від невизначених осіб та без вимоги компенсації їх вартості, а тому такі роботи вважаються безоплатно отриманими.

Разом з тим, вказані посилання відповідача є неспроможними, оскільки нереальність правовідносин позивача з ТОВ «ВТВ-ГРАНД», тобто відсутність факту отримання послуг (робіт) автоматично виключає можливість придбання Товариством робіт з монтажу світлодіодних приладів, а в іншому випадку відповідач повинен довести виконання вказаних робіт іншими особами, чого в даному випадку ДФС здійснено не було.

Також, судами не визнано обґрунтованими посилання відповідача на ту обставину, що за умовами договорів з 2016 року по квітень 2017 року залучення субпідрядних організацій та інших третіх осіб для виконання робіт заборонено, а за умовами договорів 2017 року роботи виконуються субпідрядником на свій ризик та своїми засобами, оскільки вказані обставини предметно відносяться до сфери господарських відносин між позивачем та ТОВ «ВТВ-ГРАНД», належать до узгодження вказаними суб`єктами та ними ж можуть бути вчинені дії щодо захисту своїх прав в сфері господарських правовідносин в разі їх порушення фактом залучення субпідрядників, вчинення яких з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, справа містить листи від замовників позивача на виконання електромонтажних робіт - ТОВ «Спорт тако тим», ТОВ «Спорт-профіт», ТОВ «Спорт-магія» за договорами 2016 року, згідно яких вказані роботи на об`єктах замовників було виконано, претензії до їх виконання відсутні, що свідчить про фактичну реалізацію господарських відносин, що, в свою чергу, і є ключовою обставиною по даній справі.

Окрім іншого, на виконання ухвали суду першої інстанції від судового експерта надійшов висновок судово-економічної експертизи № 005/1/1-004 від 11.10.2019 (а.с. 152-206 т. 12).

Згідно висновків експертизи, надані на дослідження первинні документи та регістри бухгалтерського обліку ТОВ «Світеко» щодо реалізації та монтажу світлодіодних виробів - є відповідними вимогам чинного податкового законодавства, а також відображають, що відбувався дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, наявність зв`язку між реалізацією товару замовникам та здійснення ТОВ «ВТВ-ГРАНД» монтажних робіт відповідних товарів на об`єктах замовника для їх використання у господарській діяльності замовника.

При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги надані представником відповідача письмові пояснення ревізора-інспектора з урахуванням висновків експертизи, який не є учасником справи, оскільки вказані пояснення носять інформаційний характер, не є заявою по суті справи та не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів КАС України.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суди дійшли висновку що відповідач при проведенні перевірки ТОВ «Світеко» дійшов неправомірного висновку в частині того, що ТОВ «Світеко» не придбавало роботи (послуги) з монтажу світлодіодних виробів у ТОВ «ВТВ-ГРАНД» на загальну суму 3826555,00грн. та вказані роботи (послуги) отримані ТОВ «Світеко» у невизначених осіб, оплату на користь яких здійснено не було, що свідчить про безпідставне отримання зазначених робіт (послуг) з монтажу світлодіодних виробів на загальну суму 3826555,00 грн., що спростовується зібраними доказами по справі.

Слід враховувати, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Необхідно відзначити, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається, контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відтак, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з висновками судів, порушення судами норм права не доведено. Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості. Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Покликаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах та відтворюючи у касаційній скарзі висновки у спорах щодо встановлення судами реальності господарських операцій, відповідач залишає поза увагою, що у кожній конкретній справі суд встановлює обставини, які залежать від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення оцінки доказів.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У цій справі необхідно наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках цього касаційного провадження.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №420/1295/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду