Постанова

від 14.03.2023 по справі 826/15729/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

справа № 826/15729/17

адміністративне провадження № К/9901/30946/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/15729/17 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Лекс» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року (головуючий суддя Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (головуючий суддя Горяйнов А.М., судді: Костюк Л.О., Чаку Є.В.),

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Лекс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року №0005671402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року залишено без змін.

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Верхового Суду від 02 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №826/15729/17 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.

Ухвалою суду від 13.03.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 14.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 340 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «ЛЕКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» за періоди з 01 по 30 вересня 2015 року, з 01 листопада по 31 грудня 2015 року та з 01 по 31 січня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 серпня 2017 року № 297/26-15-14-02-02/03058678.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Сіател Компані», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

На підставі Акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року № 0005671402, яким нарахував АТ «ЛЕКС» грошові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 456168грн, з яких 364934грн - податкове зобов`язання та 91234грн - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 23 серпня 2017 року № 0005671402, АТ «ЛЕКС» звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним в силі постановою апеляційного суду, позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суди вважали, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Постановою суду касаційної інстанції судове рішення апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду, з огляду на те, що судом не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, хто персонально брав у цьому участь з урахуванням того, що вказані обставини теж входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями; у справі також залишилися недослідженими обставини про те, чи контрагент позивача був спроможним виконати умови спірного договору; чи міг фактично поставити/виконати обсяг товарів (робіт/послуг) в обумовлені сторонами строки; чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності; дані, зазначені у заяві гр. ОСОБА_1 , як ключові обставини, з якими податковий орган пов`язує фіктивний характер спірних господарських операцій, не були перевірені та не отримали належної оцінки судом апеляційної інстанції, незважаючи на те, що такі обставини безпосередньо стосується предмету доказування у межах спірних правовідносин і мають істотне значення для вирішення справи.

За наслідками нового розгляду суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як зазначає відповідач, оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на невиконання апеляційним судом вимог суду касаційної інстанції щодо повного встановлення обставин у цій справі. Відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції не було вжито заходи для всебічного дослідження доказів, неявка свідка ОСОБА_1 унеможливлює об`єктивний розгляд адміністративної справи, пояснення свідка є необхідними для встановлення фактичних обставин справи. Податковий орган викладає міркування що договір підряду укладений виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно є підробленим. Відповідач вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості виконати договірні умови правочинів. Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Крім того, у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтуються на обставинах нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Сіател Компані», що обумовлена наявністю матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000142 від 09.12.2016, порушеного проти контрагента ТОВ «Сіател Компані» за фактами підробки документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Крім того, податковий орган вказував, що згідно інформації ІС «СФП» ТОВ «Сіател Компані» зареєстроване (перереєстроване) на недійсні (втрачені, загублені) документи, що підтверджується заявою директора вказаного товариства, - ОСОБА_1 , в якій останній повідомив про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сіател Компані».

Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що у цій справі необхідно з`ясувати за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, хто персонально брав у цьому участь; дослідити обставини про те, чи контрагент позивача був спроможним виконати умови спірного договору; перевірити дані, що зазначені у заяві гр. ОСОБА_1 та надати їм належну ї оцінку.

У цій справі судами встановлено, що між АТ «ЛЕКС» та ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» укладено договори підряду від 20 серпня 2015 року №14, від 02 листопад 2015 року №18, від 01 грудня 2015 року №30, від 04 січня 2016 року №30 щодо виконання ремонту офісних приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 12, літера «А» .

У зв`язку з виконанням вказаних робіт ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» виписало позивачу податкові накладні, на підставі яких АТ «ЛЕКС» задекларувало податковий кредит у розмірі 364934грн.

Під час проведення перевірки відповідач встановив обставини, які поставили під сумнів можливість виконання зазначеним контрагентом ремонтних робіт, обумовлених відповідними договорами.

З Акту перевірки слідує, що відповідно до заяви директора ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» ОСОБА_1 , останній заперечує свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності товариства.

Суд апеляційної інстанції врахував, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

З метою перевірки обґрунтованості доводів контролюючого органу, відповідачу було запропоновано надати належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 , посилання на яку містяться в акті перевірки.

Головне управління ДПС у м. Києві надало до суду копію документа, стверджуючи що він є заявою ОСОБА_1 про непричетність до діяльності ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ». Разом з тим, з огляду на неналежну якість копії такого документа, встановити його зміст у повному обсязі неможливо. Відповідачу неодноразово надавався додатковий час для виготовлення та надання до суду копії документа належної якості, проте такий документ не був наданий.

Суд відзначив, що ОСОБА_1 обіймав зазначену посаду на час укладення та виконання лише одного з договорів - договору підряду №14 від 20 серпня 2015 року. У подальшому посаду керівника ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» обіймав ОСОБА_2 .

Крім того, за клопотанням Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 направлялися судові повістки про виклик у якості свідка.

Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання (ч. 2 ст. 65 КАС України).

Звертаючись до суду з клопотанням про допит ОСОБА_1 у якості свідка, контролюючий орган повідомив місце його проживання: АДРЕСА_2 та номер телефону: НОМЕР_1 .

Судові повістки неодноразово направлялися свідку за вказаною адресою, однак поверталися до суду за закінченням терміну зберігання без вручення адресату. Номер телефону, який повідомив відповідач, згідно з довідками секретаря судового засідання від 10, 13, 22 липня та 01 вересня 2020 року, не відповідає.

Відповідачу було запропоновано повідомити суду інші засоби зв`язку із ОСОБА_1 з метою його виклику до суду в якості свідка, однак додаткової інформації про адресу та номер телефону вказаної особи повідомлено не було.

Також в Акті перевірки міститься посилання на те, що згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року у справі № 757/38051/17-к у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100060000142 від 09 грудня 2016 року за фактом підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Зокрема, в указаній ухвалі зазначено, що службові особи ТОВ «ВІНСО-ТЕХНОЛОГІЇ» не сплатили до державного бюджету податок на прибуток на податок на додану вартість внаслідок безтоварних операцій з підприємством ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ».

Разом з тим, згідно з листом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30 вересня 2020 року № 6472/125/52/05-2020 кримінальне провадження № 32016100060000142 було об`єднане з кримінальним провадженням № 12016160160001208. Під час розслідування кримінального провадження № 32016100060000142 дійсно перевірялися відомості про ухилення ТОВ «ВІНСО-ТЕХНОЛОГІЇ» від сплатили податків, у тому числі внаслідок операцій з ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ». Водночас зазначене кримінальне провадження було закрите 25 квітня 2019 року у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до наданого Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у межах кримінального провадження № 12016160160001208, яке на цей час триває, перевіряються інші обставини, що не пов`язані з реєстрацією ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ».

Додатково в акті перевірки зазначається, що у ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» в 2015 року працювало 10 осіб, а в першому кварталі 2016 року - 9 осіб, з огляду на обсяг задекларованих господарських операцій, контролюючий орган дійшов висновку про те, що Товариство не мало практичної можливості виконати роботи в зазначеному обсязі.

Як слідує з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, під час судового засідання представник Головного управління ДПС у м. Києві пояснив, що інформація про обсяг податкових зобов`язань та про номенклатуру робіт ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» була отримана за результатами опрацювання інформації, що міститься в інформаційній базі даних «Податковий блок». Результати такого опрацювання окремим документом не викладаються, у зв`язку з чим документальне підтвердження викладених в акті перевірки від 02 серпня 2017 року № 297/26-15-14-02-02/03058678 відомостей надати неможливо.

Отже, висновок податкового органу про неможливість здійснення ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» господарських операцій у відповідному обсязі ґрунтується виключно на аналізі інформації, що міститься в інформаційних системах, а не на висновках перевірок, призначених та проведених у встановленому Податковим кодексом України порядку. Посилаючись на незначну кількість працівників (9-10 осіб), контролюючий орган не перевіряв наявність укладених договорів цивільно-правового характеру чи залучення працівників за договором аутсорсингу та аутстафінгу.

Колегія суддів апеляційного суду врахувала правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 810/2741/17, згідно з яким доводи скаржника щодо відсутності у контрагентів позивача виробничих, складських і трудових ресурсів у необхідному для виконання зазначених договорів об`ємі, не беруться до уваги як доказ одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Крім того, як раніше зазначалося, доказів, які б підтверджували інформацію, отриману з інформаційних систем та викладену в акті перевірки від 02 серпня 2017 року № 297/26-15-14-02-02/03058678, відповідач надати не може.

Повідомлені контролюючим органом обставини та цілі створення і діяльності ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» також не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, обставини, з якими Головне управління ДПС у м. Києві пов`язує свій висновок про неможливість виконання ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» ремонтних робіт, обумовлених договорами підряду не є підтвердженими та самі по собі не є достатніми для висновку про вчинення АТ «ЛЕКС» податкового правопорушення та нарахування йому податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Разом з тим, наведена інформація ставить під сумнів правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ», які платник податків повинен спростувати шляхом надання первинних та інших документів з метою підтвердження правомірності своїх дій.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав копії договорів підряду, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, складених за примірною формою КБ-3, договірної ціни на ремонт офісних приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 12, літера А, локальних кошторисів на будівельні роботи, що складені за формою № 1, а також актів приймання виконаних будівельних робіт, що складені за примірною формою КБ-2в.

У ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» наявна ліцензія серії АЕ № 639916 від 22 квітня 2015 року на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Ремонтні роботи проводилися в офісній будівлі (літера А) по вул. Чорновола, 12 у м. Києві, яка належить АТ «ЛЕКС» на праві власності, зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК № 35-1.066 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 вересня 2013 року.

Відповідно до статуту АТ «ЛЕКС» та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності товариства є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

Під час допиту в якості свідка директор АТ «ЛЕКС» ОСОБА_3 пояснив, що замовлення у ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» ремонтних робіт було обумовлене потребою підтримання у належному стані офісних приміщень, які надаються в оренду та відсутністю в штаті працівників, які б могли виконати необхідні роботи власними силами. До матеріалів справи приєднаний штатний розпис АТ «ЛЕКС», який підтверджує надані ОСОБА_3 пояснення.

Перевіряючи фактичне здійснення господарських операцій шляхом дослідження та аналізу первинних, суди встановили, що надані позивачем копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, договірної ціни, локальних кошторисів на будівельні роботи та актів приймання виконаних будівельних робіт оформленні з дотримання вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відображають зміст господарських операцій, види і обсяг виконаних ремонтних робіт.

Окрім первинних документів позивач надав до суду першої інстанції копію листа директора ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» від 27 травня 2016 року №12 щодо підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, а також податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2015 року, січень 2016 року разом із додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», які підтверджують декларування ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» податкових зобов`язань за операціями з АТ «ЛЕКС».

Крім того до суду надано довідку від 16 березня 2018 року № 3, згідно з якою на суму вартості будівельних робіт АТ «ЛЕКС» збільшило залишкову балансову вартість об`єкта - офісної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 12, літера «А».

У свою чергу, суд апеляційної інстанції врахував додаткові пояснення представника Головного управління ДПС у м. Києві про те, що у договорі підряду від 02 листопада 2015 року №18 міститься посилання на реквізити банківського рахунка ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ», який був відкритий лише 23 листопада 2015 року.

Поряд з цим, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що у договорі підряду була допущена помилка.

Оцінюючи зазначені доводи сторін, суд констатував, що можливе допущення помилки, яка полягала у доповненні або зміни реквізитів рахунка ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» у договорі підряду від 02 листопада 2015 року № 18 саме по собі не ставить під сумнів фактичне здійснення господарської операції.

Отже, обставини, з якими контролюючий орган пов`язував свій висновок про неможливість виконання ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» зобов`язань перед АТ «ЛЕКС» не були підтверджені під час розгляду справи. Натомість надані позивачем документи, хоч і містять помилки та неточності, проте в цілому підтверджують фактичне отримання послуг від ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ», які полягали у здійсненні ремонту офісних приміщень.

На підставі встановлених обставин та досліджених доказів, суди констатували, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до статей 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з таким висновком, порушення судами норм права не доведено. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як вбачається, у цій справі необхідно наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 340, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в справі №826/15729/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду