Постанова

від 04.12.2019 по справі 826/15729/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2019 року

м.Київ

справа №826/15729/17

адміністративне провадження №К/9901/17894/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року (суддя: Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Собків Я.М.) у справі № 826/15729/17 за позовом Публічного акціонерного товариства ЛЕКС до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Лекс (далі - ПАТ Лекс , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року №0005671402 на загальну суму 456 168,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ Сіател Компані , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджується поясненнями керівника ТОВ Сіател Компані , - ОСОБА_1 . Однак, судами не вжито всіх належних заходів з метою повного та всебічного розгляду справи, зокрема, судом апеляційної інстанції проігноровано клопотання податкового органу про виклик свідка ОСОБА_1 .

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у м.Києві на підставі наказу від 19 липня 2017 року №6777 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Лекс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Сіател Компані за період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року, з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, за результатами якої складено Акт від 02 серпня 2017 року №297/26-15-14-02-02/03058678.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ Лекс пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 364 937,00 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року №0005671402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 456 168,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 364 934,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 91 234,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 14 листопада 2017 року №26101/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення №0005671402 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

В подальшому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Натомість, первинні документи, що стали підставою для формування податкових вигод, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, як посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Як вбачається з матеріалів справи висновки податкового органу, які були покладені в основу Акта перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на обставинах нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ Сіател Компані , що обумовлена наявністю матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000142 від 09.12.2016, порушеного проти контрагента ТОВ Сіател Компані за фактами підробки документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Крім того, податковий орган вказував на те, що згідно інформації ІС СФП ТОВ Сіател Компані зареєстроване (перереєстроване) на недійсні (втрачені, загублені) документи, що підтверджується заявою директора вказаного товариства, - Денисенка О.В., в якій останній повідомив про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Сіател Компані .

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактичне виконання вказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі.

При цьому, надаючи правову оцінку посиланням податкового органу на наявні матеріали досудового розслідування суд першої інстанції вказав, що сам по собі факт того, що контрагент позивача фігурує в досудовому розслідуванні не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача .

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, аналізуючи наведені вище доводи податкового органу щодо фіктивності спірних операцій, вказав, що факт відкриття кримінального провадження та/або отримання свідчень (пояснень) посадової особи господарюючого суб`єкта не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентом, відхиливши при цьому посилання контролюючого органу на пояснення гр. ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що такі пояснення можуть бути визначені як докази лише в разі їх врахування і відображення під час розгляду кримінальної справи.

Проте, Верховний Суд не може погодитись із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції представником ГУ ДФС у м. Києві заявлялось клопотання про виклик гр. ОСОБА_1 у судове засідання як свідка. Однак, вказане клопотання було проігноровано судом, незважаючи на те, що всі супровідні документи спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ Сіател Компані за Договором від 20.08.2015 №14 з боку контрагента позивача були підписані саме ОСОБА_1 .

Таким чином, дані, зазначені у заяві гр. ОСОБА_1 , як ключові обставини, з якими податковий орган пов`язує фіктивний характер спірних господарських операцій, не були перевірені та не отримали належної оцінки судом апеляційної інстанції, незважаючи на те, що такі обставини безпосередньо стосується предмету доказування у межах спірних правовідносин і мають істотне значення для вирішення справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з хибних висновків про те, що такі пояснення можуть бути визначені як належні та допустимі докази лише в разі їх врахування і відображення у вироку під час розгляду кримінальної справи.

Неврахувавши, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб ТОВ Сіател Компані не було постановлено вироків, не може без перевірки обставин, що стали відомі суду, спростовувати інформацію про непричетність до господарської діяльності контрагента його посадових осіб.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 листопада 2018 року по справі №826/11041/14.

З наведеного вбачається, що у справі також залишилися недослідженими обставини про те чи контрагент позивача був спроможним виконати умови спірного договору; чи міг фактично поставити/виконати обсяг товарів (робіт/послуг) в обумовлені сторонами строки; чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Так само, судом не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, хто персонально брав у цьому участь з урахуванням того, що вказані обставини теж входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників. Так, належна податкова обачність як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

В свою чергу, ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України .

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки всім повідомленим суду обставинам справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд .

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська