Постанова

від 09.03.2023 по справі 159/3206/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/3206/22 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л. Провадження № 22-ц/802/308/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради, Опорного навчального закладу "Люблинецький ліцей Люблинецької селищної ради Волинської області" до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , підписаною представником ОСОБА_2 , на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2022 року

В С Т А Н О В И В:

Керівник Ковельської окружної прокуратури в інтересах Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради, Опорного навчального закладу «Люблинецький ліцей Люблинецької селищної ради Волинської області» (далі ОНЗ "Люблинецький ліцей Люблинецької селищної ради Волинської області") звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. Позов мотивовано тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року у справі №159/3892/20, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 січня 2021 року та ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року, ОСОБА_3 поновлено на посаді вчителя математики ОНЗ "Люблинецька загальноосвітня школа І ІІІ ступенів" Люблинецької селищної ради Волинської області. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05липня 2021 року у справі №159/2091/21 стягнуто з ОНЗ «Люблинецька загальноосвітня школа І ІІІ ступенів» за рахунок коштів Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецького селищної ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23746,96 грн із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів. З інформації Управління №213/07/02-22 від 25 травня 2022 року та доданих документів вбачається, що 18 серпня 2021 року здійснено виплату за вищевказаним рішенням суду на загальну сумі 23746,96 грн. Оскільки ОСОБА_3 звільнено із порушенням закону, що встановлено рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року у справі №159/3892/20, то на ОСОБА_1 , як на особу, за наказом якої проведено звільнення, покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну управлінню гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради. Просив стягнути з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради матеріальну шкоду у розмірі 23746,96 грн а також стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури судові витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2022 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради 23746,48 грн (при стягненні від цієї суми відрахувати сплачені добровільно ОСОБА_1 кошти на її погашення). При цьому, залишок, який залишився після відрахування, розстрочено ОСОБА_1 таким чином, щоб кожного місяця стягувати по 5000 грн до погашення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури 2481 грн судового збору.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено, оскільки рішення не є заочним.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду від 16 грудня 2022 року, оскільки вважає його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, є незаконним. Вказала, що прокурор, подаючи позов в інтересах держави в особі Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради та ОНЗ «Люблинецький ліцей Люблинецької селищної ради Волинської області», не обґрунтував належним чином підстав для представництва. Позов прокурора є передчасним, безпідставним та таким, що поданий поза межами його повноважень. Зазначено, що 03 серпня 2022 року вона подала заяву на ім`я керівника Управління про добровільне погашення матеріальної шкоди, завданої Управлінню у зв`язку із сплатою за рахунок освітньої субвенції заробітної плати за час вимушеного прогулу незаконно звільненим працівникам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в якій просила відраховувати з її заробітної плати щомісячно суму 5000 грн до повного погашення шкоди. На підставі цієї заяви Управлінням видано наказ від 03 серпня 2022 року №74, відповідно до якого із її заробітної плати щомісячно здійснюються відрахування у вищевказаній сумі. Листом №336/07/02-22 від 10 серпня 2022 року Управлінням повідомлено заступника окружної прокуратури про заходи, що здійснюються для погашення матеріальної шкоди. Тому прокурор без належних, підтверджених повноважень звернувся до суду із позовом про стягнення матеріальної шкоди. Незважаючи на той факт, що погашення матеріальної шкоди відбувається у добровільному порядку прокурор все ж звернувся до суду з позовом, вказуючи, що вжиті Управлінням заходи не є належними та достатніми і не узгоджуються зі ст.ст.134, 237 КЗпП Уркаїни, що нібито може призвести до уникнення матеріальної відповідальності за незаконне звільнення з роботи ОСОБА_3 . Такі твердження прокурора вважає надуманими та не підтвердженими доказами, оскільки на час звернення вже почала відшкодовувати шкоду. На час подання позову було проведено перше відрахування із заробітної плати, на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем вже сплачено 20000 грн, на момент отримання копії оскаржуваного рішення 25000 грн, що повністю покриває завдану шкоду, яку примусово просить стягнути прокурор. Це не було враховано судом при прийнятті рішення. Управління у своїх листах зазначало, що не мало потреби звертатися до суду, оскільки шкода вже відшкодовувалася, а неврегульованих питань між Управлінням та відповідачем, керівником ОНЗ «Люблинецький ліцей» Хвиць Р. П., немає. Станом на 01 червня 2022 року за відповідачем не залишилося заборгованості перед Управлінням. Просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 159/3206/22 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено,що рішеннямКовельського міськрайонногосуду Волинськоїобласті від13жовтня 2020року,яке набралозаконної сили,поновлено ОСОБА_3 на посадівчителя математикиОНЗ «Люблинецьказагальноосвітня школаІ-III ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області з 02 липня 2020 року на умовах строкового трудового договору з періодом роботи з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 05 липня 2021 року, яке набрало законної сили, постановлено стягнути з ОНЗ «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області за рахунок коштів Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 746,96 грн з відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів.

ОСОБА_1 працює на посаді директора ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів».

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції врахував ту обставину, що згідно наказу Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради «Про стягнення коштів із ОСОБА_1 » № 74 від 03 серпня 2022 року,з заробітної плати ОСОБА_1 , добровільно, за її заявою, щомісячно проводятьсявідрахуванняв розмірі 5000 грн. У зв`язку із цим зазначив, що суму, яка залишилась до сплати, слід розстрочити, з тим щоб щомісяця відповідач сплачувала не більше 5000 грн, як це відбувалося до ухвалення судового рішення, до повного погашення суми. Сам по собі факт добровільного погашення боргу відповідачем не позбавляє прокурора права звернутись до суду з цим позовом. Суд також зазначив, що право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч.3 ст.56 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, в тому числі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно частин першої, третьої, шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У справі, що переглядається, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, прокурор зазначав, що витрачання з місцевого бюджету коштів на виплату ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням коштів місцевого бюджету, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Зайве використання коштів місцевого бюджету підриває матеріальну та фінансову системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоди інтересам держави. Прокурор також вказав, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Ковельська окружна прокуратура зверталась до Управління із листами від 27 липня 2022 року № 52-2695ВИХ-22 та 08 серпня 2022 року за № 52-2910ВИХ-22, у відповідь на які Управління направило листи від 02 серпня 2022 року № 331/07/02-22 та від 10 серпня 2022 року №336/07/02-22. Управління повідомило прокуратуру про те, що механізму стягнення з ОСОБА_1 на їхню користь коштів в порядку регресу не зазначено, однак воно має намір вживати усіх заходів реагування щодо стягнення матеріальної шкоди самостійно. Зауважено, що Управління звернулось до керівника ОНЗ «Люблинецький ліцей» 03 серпня 2022 року із проханням добровільно відшкодувати вищевказані кошти, на що ОСОБА_1 звернулась зі заявою про добровільне повернення коштів шляхом стягнення щомісяця із заробітної плати суми у розмірі 5000 грн в рахунок відшкодування суми заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були виплачені Управлінням до повного погашення. Додатково Управління повідомило, що воно буде щомісяця повідомляти органи прокуратури про суми відрахування, яке здійснюватиметься щомісяця до повного погашення.

При цьому прокурор зазначив, що вжиті заходи Управлінням гуманітарної сфери виконавчого комітету Люблинецької селищної ради не є належними та достатніми, не узгоджуються з положеннями ст.ст.134, 237 КЗпП України, оскільки строк на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу спливав18 серпня 2021 року, Управління з таким позовом не зверталось (опрацьовано інтернет-ресурс «Судова влада»), у зв`язку із чим відповідач може уникнути матеріальної відповідальності за незаконне звільнення з роботи ОСОБА_3 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду, вже сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом.

Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що у даній справі прокурор необґрунтував наявність підстав для звернення до суду з вказаним позовом в інтересах держави ітакі підстави представництва належним чином не перевірені місцевим судом, що призвело до передчасного постановлення ухвали про повернення позовної заяви.

Із урахуванням зазначеного висновок суду першої інстанції щодо наведення прокурором підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави є обґрунтованим.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 134 КЗпП Українислужбові особи,винні в незаконному звільненніабо переведенні працівника на іншу роботунесуть матеріальну відповідальністьу повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зстаттею 237 КЗпП Українисуд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненніабо переведенні працівника на іншу роботу,обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»судам роз`яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Таким чином, ОСОБА_1 як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються трудовим законодавством.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що судом не було враховано при прийнятті рішення той факт, що нею здійснюється повернення коштів у порядку регресу оскільки судове засідання не проводилося, не призначалося і сторони не знали про розгляд справи.

Так, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2022 року розгляд справи за цим позовом призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Представник відповідача ОСОБА_2 отримала копію позовної заяви 08 вересня 2022 року. Від відповідача на адресу суду першої інстанції 07 жовтня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказувала на факт добровільної сплати коштів шляхом відрахування 5000 грн щомісячно до повного погашення суми.

До відзиву відповідачем надано копію заяви про її добровільне повернення коштів, які були сплачені Управлінням з її вини на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та довідку про доходи від 10 жовтня 2022 року, в якій зазначено, що за липень та серпень 2022 року відраховано із зарплати відповідача на користь Управління всього 10000 грн.

З цих документів, а також із довідки про доходи від 19 грудня 2022 року, неможливо встановити, яка сума коштів, відрахованих із зарплати ОСОБА_1 , призначена та зараховується для погашення суми середнього заробітку, виплаченого Управлінням на користь саме ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 05 липня 2021 року у справі №159/2091/21.

Такі докази не можуть вважатися достатніми для підтвердження факту повернення відповідачем усієї суми коштів в порядку регресу та, відповідно, відсутності предмета спору, а тому обґрунтовано не взяті судом до уваги.

Суд першоїінстанції правильнозастосував нормиматеріального тапроцесуального права, а тому колегією суддів не встановлено підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст.259,367,374, 376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачів відповідача ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3статті 389 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 14 березня 2023 року.

Головуючий

Судді