Постанова

від 07.03.2023 по справі 395/872/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2023 року м. Кропивницький

справа № 395/872/20

провадження № 22-ц/4809/382/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря Гончар В.В.,

учасники справи:

позивач Приватне акціонерно товариство «Кіровоградобленерго»,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа Управління ДМС у Кіровоградській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2022 року у складі судді Березія Ю.А. і

В С Т А Н О В И В:

Улипні 2020року Приватнеакціонерне товариство«Кіровоградобленерго» (далі ПрАТ«Кіровоградобленерго»)звернулось досуду зпозовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просилоухвалити рішенняпро усуненняперешкод уздійсненні правакористування тарозпорядження будинком АДРЕСА_1 шляхомвиселення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із займаноїчастини житловогобудинку загальноюплощею 48,6квадратних метрівта знятиз реєстраціїмісця проживаннявідповідачів узазначеному житловомубудинку,а такожстягнути звідповідачів судовівитрати.

Позовна заявамотивована тим,що позивач є власником комплексу будівель, які розташовані на території підстанції ПС 154-110/35/10 "Новомиргород" по АДРЕСА_1 .

На території зазначеного комплексу будівель розташований житловий будинок загальною площею 122,1 квадратних метрів, частину якого займають відповідачі.

Позивач вважає, що у відповідачів відсутні будь-які правові підстави для проживання у частині житлового будинку, що порушує його законні права та інтереси.

З метою досудового врегулювання спору 3 червня 2020 року позивачем надіслано відповідачам лист (вимогу) про виселення з будинку в строк до 24 червня 2020 року.

Однак, відповідачі залишили вимогу позивача без задоволення.

Рішенням Маловисківського районногосуду Кіровоградськоїобласті від14листопада 2022рокув задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління Державної міграційної служби України у Кіровоградській області про усунення перешкод у здійсненні права користування майном відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі на законних підставах вселилися у спірне житлове приміщення, тривалий час належним чином користуються ним, не мають іншого житла, а також відсутні підстави передбачені у статті 116 ЖК України для виселення осіб без надання іншого житлового приміщення.

В апеляційній скарзі ПрАТ "Кіровоградобленерго" просив скасувати рішення Маловисківського районногосуду Кіровоградськоїобласті від14листопада 2022рокута ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з моменту вселення відповідачів їм було достеменно відомо, що власником спірного будинку було ДП ВЕО «Дніпроенерго», а на даний час ПрАТ "Кіровоградобленерго".

Крім того, у відповідачів відсутні будь які правові підстави перебування в займаній ними частині житлового будинку, оскільки це суперечить діючому законодавству та порушує законні права та інтереси позивача.

У відповідачів відсутні документи, які підтверджують право власності на частину спірного будинку.

Посилання суду першої інстанції на статтю 116 ЖК України не може бути застосована, оскільки наразі вказаний будинок в якому проживають відповідачі відноситься до приватного житлового фонду, та не є службовим жилим приміщенням.

Крім того, посилання суду першої інстанції на ті обставини, що відповідачі не мають іншого житла, а тому не підлягають виселенню без надання іншого рівноцінного жилого приміщення є недоведеними та необґрунтованими жодними нормами чинного законодавства.

Від адвоката Фільштейна В. Л., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Кіровоградобленерго» відмовити в повному обсязі, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2022 року залишити без змін.

Від адвоката Вишні Г.В., яка представляє інтереси ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Кіровоградобленерго» відмовити в повному обсязі, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2022 року залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «Кіровоградобленерго» адвокат Олексієнко С. В. підтримав доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 після застосування процесуального примусу у виді попередження, згідно з п.2 ч. 1 ст. 144 ЦПК України була видалена із залу судового засідання.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та його представник Вишня Г.В., представник Управління ДМСу Кіровоградськійобластів судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі осіб, які не з`явилися, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 листопада 2014 року Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області видано свідоцтво про право власності, індексний номер 29591629, відповідно якому зареєстровано право власності Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , що включає житловий будинок, сарай, майстерню, будинок зв`язку, сарай, погріб, вежу, колодязь, убиральню, огорожу та вимощення.

3 червня 2020 року виконавчий директор Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» Дануца О.В. надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу про виселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 у строк до 24 червня 2020 року.

11 листопада 1990 року між службою підстанції КЗПЕС м. Кіровограда в особі Гапонова А.В. та електромонтером Новомиргородського РЕМ ОСОБА_5 укладено договір про надання в тимчасове користування службової квартири, сараю, підвалу, відповідно якому ОСОБА_5 отримала у тимчасове користування службову квартиру, сарай і підвал на підстанції АДРЕСА_1 .

Відповідно до записів у домовій книзі щодо прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , відповідачі зареєстровані у встановленому порядку.

Записами у трудовій книжці підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 працювала у Новомиргородському РЕМ з 5 жовтня 1989 року по 5 серпня 1996 року.

Довідкою про наявність будівель та силового обладнання, а також переліком нерухомого майна підтверджується, що станом на 1.09.2020 року у власності ПрАТ "Кіровоградобленерго" перебуває житловий будинок п/ст "Новомиргород".

Відповідно до наказу № 140 від 1.08.1995 року Міністерства енергетики та електрифікації України на базі державного енергопостачального підприємства "Кіровоградобленерго" засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Кіровоградобленерго".

Відомостями, які викладені у документах інвентаризаційної справи № 2644 щодо комплексу будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , підтверджується наявність житлового будинку, площею 122,1 квадратних метрів, 1963 року побудови.

Статтею 15Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Однією із загальних засад цивільного законодавства єсправедливість, добросовісність та розумність(пункт 6статті 3 ЦК України), а тому дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певним стандартам поведінки, що характеризуються чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини 1 статті 118 ЖК Української РСР (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації (частина 2 статті 121 ЖК Української РСР (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 122 ЖК Української РСР (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу (частина 2 статті 123 ЖК Української РСР (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 124 ЖК Української РСР (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Частиною 1 статті 125 ЖК Української РСР (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено пенсіонерів по старості.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 4 ЦК України).

Згідно зістаттею 109 ЖК УРСРвиселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Право людини на житло захищаєтьсястаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(надалі Конвенція).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року ЄСПЛ у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, проте зазначені положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції, проте у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Принципи застосування ЄСПЛ статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, які викладені у відповідних рішеннях, дають підстави для висновку про те, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 листопада 2014 року Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області видано свідоцтво про право власності, індексний номер 29591629, відповідно якому зареєстровано право власності Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , що включає житловий будинок, сарай, майстерню, будинок зв`язку, сарай, погріб, вежу, колодязь, убиральню, огорожу та вимощення (а.с. 6-15 том 1).

3 червня 2020 року виконавчий директор Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» Дануца О.В. надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу про виселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 у строк до 24 червня 2020 року (а.с. 16-17).

11 листопада 1990 року між службою підстанції КЗПЕС м. Кіровограда в особі Гапонова А.В. та електромонтером Новомиргородського РЕМ ОСОБА_5 укладено договір про надання в тимчасове користування службової квартири, сараю, підвалу, відповідно якому ОСОБА_5 отримала у тимчасове користування службову квартиру, сарай і підвал на підстанції АДРЕСА_1 (а.с. 62 том 1).

Відповідно до записів у домовій книзі щодо прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , відповідачі зареєстровані у встановленому порядку(а.с. 63-74 том 1).

Записами у трудовій книжці підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 працювала у Новомиргородському РЕМ з 5 жовтня 1989 року по 5 серпня 1996 року (а.с. 76-77 том 1).

Платіжними квитанціями підтверджується факт оплати ОСОБА_1 за комунальні послуги (а.с. 78-83 том 1).

Відповідно до медичних довідок громадянин ОСОБА_3 страждає на тяжке захворювання (а.с. 87 том 1, а.с. 156-164 том 2).

Довідкою про наявність будівель та силового обладнання, а також переліком нерухомого майна підтверджується, що станом на 1.09.2020 року у власності ПрАТ "Кіровоградобленерго" перебуває житловий будинок п/ст "Новомиргород" (а.с. 147-152 том 1).

Відповідно до наказу № 140 від 1.08.1995 року Міністерства енергетики та електрифікації України на базі державного енергопостачального підприємства "Кіровоградобленерго" засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Кіровоградобленерго" (а.с. 153 том 1).

Відповідач ОСОБА_3 є особою з інвалідністю третьої групи (а.с. 162-163 том 1, а.с. 163 том 2).

Відомостями, які викладені у документах інвентаризаційної справи № 2644 щодо комплексу будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , підтверджується наявність житлового будинку, площею 122,1 квадратних метрів, 1963 року побудови.

Відповідач ОСОБА_1 з 5 жовтня 1989 року по 5 серпня 1996 року перебувала у трудових відносинах з Новомиргородським РЕМ, що був організацією державної форми власності.

11 листопада 1990 року між уповноваженою службою особою роботодавця та працівником ОСОБА_5 було укладено договір про надання в тимчасове користування службової квартири, сараю, підвалу, відповідно якому ОСОБА_5 отримала у тимчасове користування службову квартиру, сарай і підвал на підстанції АДРЕСА_1 , у якій разом з членами сім`ї проживає та зареєстрована до теперішнього часу.

У договорі уповноважений представник роботодавця належним чином висловив свою згоду щодо надання працівникові ОСОБА_1 у тимчасове користування житлове приміщення у спірному житловому будинку, вважаючи його службовим жилим приміщенням, що спростовує твердження позивача про незаконність вселення та проживання відповідачів у ньому.

На момент укладання договору від 11 листопада 1990 року оформлення документів на включення спірного житлового будинку до числа службових не входило до компетенції працівника Новомиргородського РЕМ ОСОБА_1 і членів її сім`ї.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 та члени сім`їнабули право користування спірним житлом на підставі договору, тобто правомірно, тривалий час проживають у ньому, добросовісно користуються наданим житлом, зареєстровані у жилому приміщенні, сплачують комунальні послуги, а тому на теперішній час право відповідачів на мирне володіння майном охороняється законом.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що втручання в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зробив обґрунтований висновок про те, що необхідно дотримуватись справедливого балансу між захистом права власності та захистом права колишнього працівника підприємства на користування будинком, наданим для проживання.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції посилався на ті обставини, що відповідачі не мають іншого житла, а тому не підлягають виселенню без надання іншого рівноцінного жилого приміщення є недоведеними та необґрунтованими жодними нормами чинного законодавства, спростовується змістом оскаржуваного судового рішення, в якому судом першої інстанції надано обгрунтовану оцінку вказаним доводам.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуПриватного акціонерноготовариства «Кіровоградобленерго»,залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2022 року, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13.03.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко