Постанова

від 09.03.2023 по справі 554/14879/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/14879/22 Номер провадження 22-ц/814/2518/23Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі:Swiss Red Cross, Товариство Червоного Хреста України, Полтавська обласна організація Товариства Червоного Хреста України

розглянув у порядку письмового провадження в м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року, постановлену суддеюБлажко І.О.

по справі за позовом ОСОБА_1 доSwissRedCross,Товариства ЧервоногоХреста України,Полтавської обласноїорганізації ТоваристваЧервоного ХрестаУкраїни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доSwissRedCross,Товариства ЧервоногоХреста України,Полтавської обласноїорганізації ТоваристваЧервоного ХрестаУкраїни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції мотивував її тим, що зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви не усунуто, а тому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила дану ухвалу скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що повертаючи позовну заяву судом першої інстанції не враховано постанову Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, відповідно до якої суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Вказала, що таким чином їй було фактично відмовлено у доступі до правосуддя.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченомуст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доSwissRedCross,Товариства ЧервоногоХреста України,Полтавської обласноїорганізації ТоваристваЧервоного ХрестаУкраїни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а. с. 11).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не зазначено: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; ціну позову; позовні вимоги до кожного з відповідачів; не зрозуміло викладено позовні вимоги, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення.

Дану ухвалу місцевого суду було отримано позивачем 09 грудня 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 12).

14 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 надіслала суду заяву про усунення недоліків, в якій вказала, що нею подано до суду всі наявні докази та на виконання ухвали суду від 08.12.2022 подано позовну заяву в якій зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відомості щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору та вказано неможливість визначення ціни позову (а.с. 14-16).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 17).

Місцевий суд прийшов до висновку, що позивачем в повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви викладені в ухвалі суду від 08.12.2022 року, тому позовна заява позивача підлягає поверненню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зістаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннямистатті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що за висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле протии Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених закономвимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст.55,129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, який передбачає право на справедливий суд та пропорційність.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях175і177 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Згідно ч. 5ст. 177 ЦПК Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 2ст. 185 ЦПК Українив ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК Україниякщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Крім того, на стадії пред`явлення позовної заяви, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суд першої інстанції перевіряє передумови права на пред`явлення позову особи та дотримання порядку її подання, та не вправі уточнювати, пропонувати позивачу надати (зазначити) докази, які на думку суду повинні бути долучені до позовної заяви. В свою чергу, недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, оскільки не зазначення способів захисту та доказів, що підтверджують вказані позивачем обставини, не зрозуміле викладення позовних вимог не є та не може бути підставою ні для залишення позовної заяви без руху, ні для повернення позовної заяви.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374ЦПК України судапеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. п. 3. 4. ч. 1 ст. 379ЦПК України підставамидля скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, ст.374ч. 1 п. 6, ст.379ч. 1 п. 3, 4, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий:О. Ю. Кузнєцова

Судді:С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин