Постанова

від 14.03.2023 по справі 930/324/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/324/22

Провадження № 22-ц/801/364/2023

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 рокуСправа № 930/324/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідачаКовальчука О. В.,

суддів: Якименко М. М., Панасюка О. С.,

за участі секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки,

за апеляційною скаргою Немирівськоїокружної прокуратуриВінницької області в інтересах держави вособі: Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішенняНемирівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 11березня2022року у м. Немирові, суддею цього суду Алєксєєнком В.М., дата складання його повного тексту не відома,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки. Позов мотивований тим, що 20листопада 2018року міжпозивачем тавідповідачем булоукладено договірпозики,за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові коштив розмірі160000грн.,а ОСОБА_2 зобов`язався їхповернути напершу вимогу ОСОБА_1 протягом трьохднів здня пред`явленнявимоги. Крім цього, сторони погодили те, що у разі неповернення позивачу коштів у встановлений строк, відповідач зобов`язується здійснити відчуження на користь позивача належних йому земельних ділянок, а саме: земельну ділянку площею 3,8099 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0260, та частини земельної ділянки площею 4,3036 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0259, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Коржівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Як вказуєпозивач,05листопада 2021року вінзвернувся довідповідача звимогою проповернення коштіву строкдо 09листопада 2021року абонотаріальне посвідченнядоговору купівлі-продажувищезгаданих земельнихділянок. Натомість 19 листопада 2021 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що коштів на повернення боргу у нього немає, тому він готовий відчужити належні йому земельні ділянки на користь позивача, однак коштів на нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу цих ділянок у нього також немає, бажання здійснити візит до нотаріальної контори у нього відсутнє. На виконання умов договору відповідачем було передано позивачу оригінали правовстановлюючих документів на вищезгадані земельні ділянки.

Пославшись на викладені обставини, а також на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок, що в силу вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України є підставою для відчуження таких земельних ділянок без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вищевказані земельні ділянки.

Рішенням Немирівськогорайонного судуВінницької областівід 11березня2022рокупозовні вимогизадоволено.Визнано правовласності за ОСОБА_1 на земельнуділянку площею3,8099га, кадастровийномер 0523084200:01:001:0260, та частину земельної ділянки площею 4,3036 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0259, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Коржівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Не погодившисьіз ухваленимрішенням,Немирівськаокружна прокуратураВінницької областів інтересахдержави вособі:Головного управлінняДержавної податковоїслужби уВінницькій області,Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни уВінницькій області,посилаючись на неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зч.ч.1,5-7ст.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.Суд неможе збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи,крім витребуваннядоказів судому випадку,коли вінмає сумнівиу добросовісномуздійсненні учасникамисправи їхніхпроцесуальних правабо виконанніобов`язківщодо доказів,а такожінших випадків,передбачених цимКодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження Немирівської районної державної адміністрації № 508 від 09 листопада 2006 року, ОСОБА_2 належить право власності на земельну ділянку площею 3,8099 га, що розташована на території Коржівської сільської ради Немирівського району Вінницької області. Даний державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010784200079 (а.с. 9).

Згідно інформаційноїдовідки зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію правта їхобтяжень від27грудня 2016року за ОСОБА_2 того ждня булозареєстровано часткуу правіспільної частковоївласності наземельну ділянкуплощею 4,3036га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0259, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Коржівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (а.с. 11).

Зі змістурозписки від20листопада 2018року вбачається,що тогож дня ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові коштив розмірі160000грн.,а останнійзобов`язався їхповернути напершу вимогу ОСОБА_1 протягом трьохднів здня пред`явленнявимоги. Сторони погодили, що у разі неповернення позивачу коштів у встановлений строк, відповідач зобов`язується здійснити відчуження на користь позивача належних йому земельних ділянок, а саме: земельну ділянку площею 3,8099 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0260, та частини земельної ділянки площею 4,3036 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0259, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Коржівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (а.с. 13).

Згідно витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 15 грудня 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,8099 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0260 становить 49 320, 11 грн., а земельної ділянки площею 4,3036 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0259 50 745, 77 грн. відповідно (а.с. 10, 12).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 2, 3 ст. 640 ЦК України передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Також ч. 4 ст. 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

За змістом ч. 1ст. 575 ЦК Україниіпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В результаті вивчення правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, апеляційним судом встановлено, що надана позивачем розписка містить елементи договору купівлі-продажу. Більше того, сам договір позики в матеріалах справи відсутній, як відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують те, що 05 листопада 2021 року позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи за ОСОБА_1 право власності на вищезгадані земельні ділянки, суд першої інстанції не надав правову оцінку тій обставині, що позивачем всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для застосування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Верховний Суд у постановах від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц та від 30 жовтня 2019 року у справі № 140/2001/17 вказав, що при розгляді даної категорії справ суд повинен з`ясувати чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Крім того, визнання відповідачем позову у заяві від 23 лютого 2022 року (а.с. 17) року спростовує твердження позивача про ухилення іншої сторони правочину від нотаріального посвідчення спірного договору та втрати можливості вчинення таких дій. Суд першої інстанції повинен був з`ясувати причини не посвідчення договору купівлі-продажу та у чому дійсно полягає наявність факту ухилення від такого посвідчення зі сторони відповідача.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 лютого 2021 року у справі № 545/440/18.

Також необхідно зауважити, що суд першої інстанції вірно не встановив яку суму відповідач отримав від позивача у борг, зазначивши у своєму рішенні 100 000 грн., натомість фактично із долученої позивачем до позовної заяви розписки від 20 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 160 000 грн., із зазначенням вказаної суми цифрами та прописом.

Водночас слід звернути увагу і на те, що судом першої інстанції безпідставно узаконено перехід до позивача права власності на нерухоме майно без сплати відповідних обов`язкових платежів до державного бюджету, чим заподіяно шкоду інтересам держави. Визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку позбавляє державу від надходження обов`язкових платежів, які сплачуються при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомості, у порядку передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та ст. 178 Податкового кодексу України.

За таких обставин, передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на вищезгадані земельні ділянки відсутні, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тих обставин, якими ОСОБА_1 у обґрунтовував свої позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне судовий збір в розмірі 1488,60 грн., сплачений скаржником за подачу апеляційної скарги, стягнути з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуНемирівськоїокружної прокуратуриВінницькоїобласті вінтересах державивособі:Головного управлінняДержавної податковоїслужби уВінницькій області,Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни уВінницькій областізадовольнити,рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 березня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909909) судовий збір в розмірі 1488,60 грн., сплачений за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : М. М. Якименко

О. С. Панасюк