Рішення

від 23.09.2019 по справі 376/1291/18

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1291/18

Провадження № 2/376/30/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Коваленка О.М.

при секретарі Ткаченко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Шаліївська сільська рада Сквирського району Київської області про відшкодування заподіяних збитків,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Химчук В.Л. звернувся до суду з вказаним позовом.

В обгурунтування позову вказав, що 01 грудня 2007 року ОСОБА_4 уклала договір оренди земельної частки (паю) розміром 4.7 га умовних кадастрових гектарів у землях КСП «Нове життя» с.Терешки Сквирського району з ТОВ «Максфарм» терміном на 7 років, тобто до 01 грудня 2014 року, що підтверджується договором оренди земельної частки (паю) від 1 грудня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15 серпня 2014 року за позивачем визнано право власності на земельну ділянку площею 6.6610 га, розташовану на території Шаліївської сільської ради Сквирського району, з кадастровим номер 3224087800:04:013:0002 , посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0291373, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується рішенням суду у цивільній справі №376/1784/14-ц.

15 вересня 2015 року відповідач передав до Шаліївської сільської ради лист-повідомлення від імені позивача, у якому інформував ТОВ «Агросолюшнс» про те, що відмовляється складати договір оренди з товариством,так як земельну ділянку буде обробляти самостійно.

Позивач стверджує, що будь-яких домовленостей з відповідачем щодо обробітку спадкової земельної ділянки не було, лист-повідомлення до сільської ради не оформляв, не підписував і не подавав.

В період з березня по вересень 2016 року відповідач самовільно, без згоди позивача використовував земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, тобто здійснював підприємницьку діяльність.

10 травня 2016 року державним реєстратором Сквирської міської ради право власності за позивачем на вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 921707532240, що підтверджується витягом №59094248 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2016 р.

22 грудня 2016 року, як власник земельної ділянки, позивач уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агросолюшнс» строком на 10 років, що підтверджується витягом №76705793 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2016 р.

05 квітня 2017 року позивач звернувся до товариства з заявою про виплату орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою в 2016 році, вважаючи, що товариство використовувало її, що підтверджується заявою від 05.04.2017 року.

Від товариства позивач отримав відповідь про те, що товариство в 2016 році його земельну ділянку не використовувало, що підтверджується листом за вих.№47 від 05.04.2017 року.

На підставі викладеного, позивач змушений звернутися до суду та просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.. заподіяних збитків;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 5400,00 грн. (п`ять тисяч чотириста) понесених витрат на правничу допомогу;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 704,80 грн.. судових витрат.

Позивач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача адвокат Химчук В.Л. надав до канцелярії суду заяву, в якій просив провести розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача та без фіксування судового засідання, позов підтримав в повному обсязі (а.с. 28).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 159), однак 17.07.2019 року подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де вказав, що позовні вимоги не визнає та не погоджується з викладеними представником позивача сумами збитків, судового збору та витрат на правничу допомогу, з наступних підстав.

Відповідач вважає, що лист-повідомлення від 15 вересня 2015 року якого, начебто, відповідач передав до Шаліївської сільської ради від імені позивача та у якому інформував ТОВ «Агросолюшнс» про те, що відмовляється складати договір оренди з товариством, так як земельну ділянку буде обробляти самостійно, - не може вважатися належним (ст. 77 ЦПК України), допустимим (ст. 78 ЦПК України) та достовірним (ст. 79 ЦПК України) доказом по справі.

Відповідач вважає, що доказами, крім зазначеного вище спірного листа-повідомлення, які могли б підтвердити вказану обставину, представник позивача вважає: 1) покази свідків, - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про те, що в 2016 році відповідач організовував проведення сільськогосподарських робіт на належній позивачу земельній ділянці; 2) покази свідка ОСОБА_8 про те, що в вересні 2016 року до нього в с. Терешки Сквирського району приїздив відповідач і пропонував 12 000 грн. передати позивачу за обробіток земельної ділянки; 3) покази свідка ОСОБА_2 про те, що по закінченню сільськогосподарських робіт в 2016 року відповідач пропонував йому особисто кошти На глибоке переконання відповідача, одні лише свідчення свідків про начебто обумовлені у позові обставини захоплення відповідачем належної позивачу земельної ділянки і використання її в сільськогосподарських цілях, не можуть бути допустимими, достовірними та достатніми доказами у справі на підтвердження позовних вимог позивача.

Відповідач незаперечує тайому відомо,що 10.05.2016року позивачстав власникомземельної ділянкиплощею 6.6610 га, розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району, з кадастровим номер 3224087800:04:013:0002, і також йому відомо та ним не оспорюється, що 22.12.2016 року позивач ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агросолюшнс» строком на 10 років.

Представник Шаліївської сільської ради в судове засідання не з`явився, 20.11.2018 року надав до канцелярії суду заяву, в якій просив проводити судові засідання без представника третьої особи та без фіксування судового засідання, у вирішенні справи покладаються на думку суду (а.с.91).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, 01 грудня 2007 року ОСОБА_4 уклала договір оренди земельної частки (паю) розміром 4.7 га умовних кадастрових гектарів у землях КСП «Нове життя» с.Терешки Сквирського району з ТОВ «Максфарм» терміном на 7 років, тобто до 01 грудня 2014 року, що підтверджується копією договором оренди земельної частки (паю) від 1 грудня 2007 року (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15 серпня 2014 року за позивачем визнано право власності на земельну ділянку площею 6.6610 га, розташовану на території Шаліївської сільської ради Сквирського району, з кадастровим номер 3224087800:04:013:0002, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0291373, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією рішення Сквирського районного суду у цивільній справі №376/1784/14-ц (а.с.14).

15 вересня 2015 року відповідач передав до Шаліївської сільської ради лист-повідомлення від імені позивача, у якому інформував ТОВ «Агросолюшнс» про те, що відмовляється складати договір оренди з товариством,так як земельну ділянку буде обробляти самостійно (а.с.15).

Позивач стверджує, що будь-яких домовленостей з відповідачем щодо обробітку спадкової земельної ділянки не було, лист-повідомлення до сільської ради не оформляв, не підписував і не подавав.

В період з березня по вересень 2016 року відповідач самовільно, без згоди позивача використовував земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, тобто здійснював підприємницьку діяльність.

10 травня 2016 року державним реєстратором Сквирської міської ради право власності за позивачем на вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 921707532240, що підтверджується витягом №59094248 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2016 р. (а.с.17)

22 грудня 2016 року, як власник земельної ділянки, позивач уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агросолюшнс» строком на 10 років, що підтверджується витягом №76705793 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2016 р. (а.с.18)

05 квітня 2017 року позивач звернувся до товариства з заявою про виплату орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою в 2016 році, вважаючи, що товариство використовувало її, що підтверджується копією заяви від 05.04.2017 року (а.с.19).

Від товариства позивач отримав відповідь про те, що товариство в 2016 році його земельну ділянку не використовувало, що підтверджується листом за вих.№47 від 05.04.2017 року (а.с.20).

Як власник земельної ділянки за звичайних обставин позивач в 2016 році міг укласти договір оренди земельної ділянки з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 ,який займався вирощуванням зернових культур і отримати орендну плату у розмірі 15 000 грн., дані обставини підтверджуються: листом ФОП ОСОБА_9 від 17 листопада 2017 року (а.с.26).

Відповідно до листа Шаліївської сільської ради №180 від 12.07.2018 року судом вбачається, що договори оренди земельної ділянки між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладалися (а.с.56), що на разі ніким не оспорюється та не заперечується, тому суд приходить до висновку, що відповідач самовільно використовув та обробляв земельну ділянку позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не надані належні та допустимі докази.

Про те, у жодному реченні відзиву відповідач не заперечує сам факт заподіяння збитків позивачу шляхом самовільного використання земельної ділянки,що належала позивачу.

Відповідач не заперечує обставини, які можуть посвідчити свідки.

Усудовому засіданні свідок ОСОБА_10 , секретар Шаліївської сільської ради Сквирського району, підтвердила, що відповідач передав у сільську раду лист-повідомлення позивача про те, що ніби він самостійно буде обробляти належну земельну ділянку.

Усудовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що відповідач організував проведення сільськогосподарських робіт на належній позивачу земельній ділянці у 2016 році.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі, як вбачається з матеріалів справи договорів оренди між відповідачем та позивачем не укладалося.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 206 ЗК України та ст.2 Закону України "Про плату за землю" визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний дохід це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

В силу статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як передбачено статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Як передбачено статтею 78 Земельного Кодексу України (надалі ЗК) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 2 ст. 22 ЦК України). Збитки відшкодовуються в повному обсязі ( ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна юридичній особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5400,00 гривень.

Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 12.04.2017 року адвокат Хімчук В.Л. та позивач ОСОБА_2 укладено Договір про надання правничої допомоги. Суду надано квитанцію від 12.04.2017 року, якою підтверджено оплату грошових коштів за надану правничу допомогу у сумі 5400,00 грн (а.с. 21, 33, 34).

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності витрат до предмету спору, з урахуванням принципу розумності та справедливості, відсутності заяв з боку відповідача щодо зменшення суми витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5400,00 грн витрат на професійну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі704,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2018року (а.с.1), він також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 15, 16, 133, 137, 138, 139, 141 ЦПК України, ст. 22, 52, 317, 321, 374, 1166 ЦК України, ст. 78, 125, 157, 206, 211 ЗК України, ЗУ «Про оренду землі», суд

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Химчука Володимира Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , третя особа: Шаліївська сільська рада Сквирського району Київської області, про відшкодування заподіяних збитків - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 15000, 00 грн. (п`ятнадцять тисяч) - заподіяних збитків.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 5400,00 грн. (п`ять тисяч чотириста) понесених витрат на правничу допомогу.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) грн.. 80 коп. судових витрат (витрат по сплаті судового збору).

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїна протязі 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко